Тема лекційного заняття 2. Товарний ринок – середовище маркетингу. Сутність, завдання та проблеми розвитку інфраструктури ринку

Товарний ринок – це сфера товарного обміну, де виявляються відносини з приводу купівлі-продажу товарів. Складовими елементами товарного ринку є:

1. товарна пропозиція;

2. попит споживачів;

3. ціна товару.

Товарний ринок - це сфера товарного обміну, де за допомогою купівлі-продажу товарів реалізуються суспільні потреби. Основним об’єктом комерційно-господарських взаємовідносин між суб’єктами товарного ринку виступає товар у вигляді конкретного виробу, матеріалу, послуги, ідеї тощо.

Товар - це продукт праці, призначений для певних споживачів, тобто виготовлений з метою продажу тим, хто його потребує.

Суб’єктами товарного ринку виступають:

1) продавці - виробники; торговельні посередники; державні та соціально-побутові установи; громадські установи й асоціації; населення;

2) покупці - виробничі споживачі, зокрема ті, що переробляють товари на інший продукт; торговельні посередники; кінцеві масові споживачі товару - соціально-побутові установи й установи культури, громадські установи й асоціації, державні установи; індивідуальні кінцеві споживачі - населення.

Товарні пропозиції – це асортимент і маса товарів, які пропонуються до реалізації. Основні джерела товарної пропозиції – це виробництво товарів в країні, товарні запаси та імпортні закупівлі.

Попит – це платоспроможна потреба населення країни.

Ціна товару - це грошове вираження його вартості.

Відхилення цін від вартості залежить від багатьох факторів. Насамперед, це вартісне вираження грошей. Воно залежить, по-перше, від вартості золота як особливого товару, за допомогою якого виражається вартість всіх інших товарів. По-друге, від кількості грошей в обігу, які можуть не відповідати кількості заміщеного ними золота.

В загальному випадку ціна залежить від таких факторів:

1. ціна виробництва;

2. співвідношення попиту і пропозиції;

3. регулювання цін;

4. стан грошової сфери;

5. якість товару та об'єм поставки та ін.

До основних показників функціонування товарного ринку відносять:

1. місткість ринку. Це максимально можливий обсяг реалізації товарів при даному рівні платоспроможного попиту, товарної пропозиції і роздрібних цін;

2. динаміка розвитку окремих галузевих товарних ринків країни, що складають єдиний товарний ринок країни;

3. ступінь диверсифікованості товарного ринку. Це ступінь охоплення споживачів різними видами товарної продукції (за асортиментом і ціною) з урахуванням географічних, етнічних і платоспроможних особливостей населення країни;

4. якість товару, реалізованого на ринку. Під якістю товару розуміють сукупність властивостей, яка дозволяє товару виконувати свої функції. З боку споживачів до нього пред'являються підвищені вимоги щодо безпеки його споживання, упаковки, післяпродажного сервісу тощо;

5. конкурентоспроможність товарів на ринку. Під конкурентоспроможністю товару розуміють сукупність тих його властивостей і характеристик, які з точки зору споживача є найважливішими. На ринку користується попитом тільки конкурентоспроможний товар.

Товарні ринки класифікуют ь за різними ознаками, наприклад, за географічною ознакою, відповідно до якої можна виділити ринки окремих регіонів (ринок Західної Європи, ринок Африки, ринок Азії та ін.) Кожний з цих ринків може бути представлений у вигляді сукупності ринків окремих країн та їхніх угрупувань При даній класифікації не виділяється товарний аспект. По суті, це сукупні ринки, які поєднують усю суму товарних ринків.

Відповідно до товарно-галузевих ознак товарний ринок класифікують на ринки готових виробів, сировини і напівфабрикатів, які далі можуть бути розбиті до рівня ринку окремого товару (ринки палива, ринки промислової сировини, ринки сільськогосподарських та лісових товарів та ін.). У ринку палива, наприклад, особливе місце займає ринок нафти і нафтопродуктів, оскільки останні є біржовими товарами і складають предмет торгів на нафтових товарних біржах.

Велике значення для кожного окремого товарного ринку мають його учасники, які виконують певні функції. Наприклад, учасниками міжнародного ринку нафти в наш час є:

1. нафтові компанії, які займаються розвідкою, видобутком, переробкою і продажем як сирої нафти, так і продуктів її переробки. Крім того, багато компаній освоїли торгівлю правами на нафту і нафтопродукти: ф'ючерсами, опціонами, обміном ф’ючерсів на реальний товар (наприклад, Шелл);

2. нафтопереробні заводи, які виступають у ролі покупців сирої нафти і постачальників на ринок продуктів нафтопереробки;

3. фінансові інвестиційні компанії, банки, торгові доми, які працюють на нових видах ринків;

4. інвестори, які працюють на нових видах ринків і прагнуть одержати вигоду від удалого вкладення грошей у ф'ючерсні і опціонні контракти на нафту і нафтопродукти.

В даний час ціни на нафтопродукти складаються за рахунок ринкових механізмів ціноутворення. Нафтова промисловість як і раніше носить інтернаціональний характер, а більша частина нафти усе ще продається на основі довгострокових угод, але ціни уже формуються на основі механізмів наявних угод «спот» і визначаються окремо від кожного постачання.

При вивченні товарного ринку особливого значення набуває визначення типу структури ринку, під якою розуміють сукупність умов, які визначають особливість його функціонування.

У формуванні структури найважливішу роль грають ступінь і характер монополізації ринку.

Її основними варіантами є монополія (один продавець і необмежене число покупців), монопсонія (один покупець і необмежене число продавців), олігополія (трохи продавців і необмежене число покупців) та олігопсонія (декілька покупців і необмежене число продавців).

Розрізняють такі структури ринку:

1. монополістичний ринок, на якому домінує один постачальник;

2. олігополістичний ринок, на якому панує група найбільших продавців.

Більш ємним вираженням диференціації умов функціонування ринку є розходження взаємин контрагентів (продавця і покупця). Ці відносини відображають особливості монополізації і державного регулювання окремих елементів ринку, а також методи і форми реалізації товару.

Закритий сектор товарного ринку – це частина товарного ринку, у якій продавці і покупці взаємодіють за допомогою відносин, які не носять комерційного характеру. Основні сегменти цього ринку – це внутрішньофірмові постачання (товарообіг між філіями, дочірніми і головними фірмами великих монополій), субпостачання дрібних і середніх формально незалежних фірм, які виступають підрядчиками великих монополій у рамках спеціалізації і кооперації, спеціальна торгівля у формі постачань товарів за програмами допомоги, особливим міжурядовим угодам, зустрічна торгівля, яка охоплює взаємообумовлені експортні операції.

Відкритий сектор товарного ринку – це сукупність сегментів, для яких характерні операції комерційного характеру. До основних сегментів цього ринку відносять короткострокові угоди, що укладаються на період до 1-1,5 року, оптову і роздрібну торгівлю. «Вільний ринок» представлений біржовою торгівлею: ринком «спот», на якому реалізується наявний товар з негайним відвантаженням; «чорним ринком».

Проміжне положення між закритим і відкритим секторами займають довгострокові комерційні угоди, тобто це торгівля на основі довгострокових (від 2 до 25 років) комерційних контрактів.

Поиск по сайту: