Якість продукції

Ступінь задоволення ринку визначають не розмірами виробленої, а обсягами фактично реалізованої (проданої) продукції за умови її якості і конкурентоспроможності. Плановий (очікуваний) показник реалізованої продукції визначають з обсягу товарної продукції на певний рік, з урахуванням зміни залишків, не реалізованих на його початок і кінець.

Міжнародна організація зі стандартизації визначає якість як ступінь, до якого сукупність власних характеристик задовольняє вимоги. При цьому під вимогою мається на увазі сформульовані потреби або очікування, загальнозрозумілі або обов'язкові, а під характеристикою - особлива властивість.

Саме якість є одним із найважливіших чинників успішної діяльності підприємства чи організації за умов ринкової економіки. Сучасна концепція якості передбачає наявність і високий рівень після продажного обслуговування покупців.

Якість - це економічна категорія, яка відображає сукупність властивостей продукції (технічних, технологічних, економічних, екологічних тощо), що зумовлюють ступінь її здатності задовольняти потреби споживачів відповідно до свого призначення.

Якість продукції вимірюють системою показників, що характеризують надійність, функціональність, довговічність, ремонтопридатність, економічність, дизайн, легкість у користуванні та інші споживчі властивості товару.

Відповідно до Декрету КМУ «Про стандартизацію і сертифікацію», прийнятого у травні 1993 р., в Україні створено систему сертифікації продукції УкрСЕПРО, функціонування якої спрямоване на забезпечення належного рівня якості продукції.

Сертифікація — це дія, яка за допомогою сертифіката відповідності стверджує, що даний товар чи послуга відповідає стандартам якості. Управління системою сертифікації продукції УкрСЕПРО здійснює Держстандарт України, який має мережу територіальних органів із сертифікації, випробувальні лабораторії. Сертифікація продукції може бути обов'язкова чи добровільна. З 1 липня 1994 р. введено обов'язкову сертифікацію для значної частини товарів і послуг, які увійшли до затвердженого переліку. Серед них продукти харчування, лікарські препарати, медтехніка, синтетичні мийні засоби, побутова техніка тощо. За бажанням підприємств-виробників можна проводити добровільну сертифікацію продукції, яка не увійшла до затвердженого переліку. Така ініціатива набуває дедалі більшого поширення, адже наявність сертифіката відповідності є нормою торговельних відносин у світі.

З 1 січня 1997 р. в Україні запроваджено нові бланки сертифікатів відповідності стандартам якості, які мають кольорове художньо-графічне оформлення і 12 ступенів захисту.

Чинники, які впливають на якість вироблених товарів:

1. Технічні:

— конструкція;
— технологія виготовлення;
— засоби технічного обслуговування та ремонту;
— технічний рівень бази проектування, виготовлення та експлуатації тощо.

2. Організаційні:

— поділ праці та спеціалізація;
— форма організації виробничих процесів;
— форми та методи контролю;
— порядок презентації продукції;
— форми та способи транспортування, зберігання, експлуатації, технічного обслуговування, ремонту тощо.

3. Економічні:

— ціна;
— собівартість;
— рівень витрат на технічне обслуговування та ремонт;
— ступінь підвищення продуктивності праці тощо.

4. Суб'єктивні:

— професійна підготовка фахівців;
— фізіологічні та емоційні особливості керівництва та підлеглих.

Одним із найважливіших показників якості вважається технічний рівень виробленого товару. Під технічним рівнем товару розуміють відносну характеристику якості товару, що ґрунтується на порівнянні значень показників, які характеризують технічну досконалість товару, оцінювану відповідно до базових значень.

Рівень якості - це кількісна характеристика міри придатності того чи іншого виду продукції для задоволення конкретного попиту на неї у порівнянні з відповідними базовими показниками за фіксованих умов споживання. Оцінка якості продукції передбачає визначення абсолютного, відносного, перспективного й оптимального її рівня. Абсолютний рівень визначають з допомогою обчислення показників без їх порівняння з відповідними показниками аналогічних виробів. Відносний рівень визначають, порівнюючи показники якості з кращими аналогами вітчизняних та зарубіжних зразків. НТП вимагає враховувати тенденцію підвищення якості, тобто оцінку її перспективного рівня - перспективних і пріоритетних напрямків та темпів розвитку науки і техніки. За новими видами продукції доцільно визначати оптимальний рівень якості, тобто такий, за якого загальна величина суспільних витрат, витрат на виробництво і використання (експлуатацію) повинна бути достатньою і мінімальною в певних умовах попиту.

Для оцінювання рівня якості товару використовують два основні методи:

1. Диференційний метод, що ґрунтується на використанні одиничних показників якості товару.

2. Комплексний метод оцінювання рівня якості товару ґрунтується на використанні узагальненого показника якості товару, який є функцією від одиничних (групових, комплексних) показників якості та може бути:

— основним показником, який відображає основне призначення товару;

— інтегральним показником якості товару;

— середньозваженим показником.

Інтегрований показник якості використовують тоді, коли відомий сумарний корисний ефект від експлуатації або споживання товару та сумарні затрати на створення, експлуатацію і/або споживання товару. Середньозважені показники якості за комплексного методу оцінювання використовують тоді, коли важко визначити основний показник та його функціональну залежність від вихідних показників якості товару.

Важливе значення для оцінки рівня якості мають одиничні показники, які умовно можна об’єднати у:

1. показники призначення (техніко-економічні), які характеризують корисну роботу (виконувану функцію). Сюди належать потужність, продуктивність, міцність, вміст корисних речовин, калорійність…

2. показники надійності, довговічності і безпеки, які відокремлюють ступінь забезпечення довготривалості використання і безпечних умов праці та життєдіяльності людини: безвідмовність роботи, можливий термін використання, технічний ресурс, термін безаварійної роботи, граничний термін зберігання. Надійність – це властивість виробу виконувати свої функції. Безвідмовність – це властивість виробу зберігати здатність до роботи на протязі певного терміну використання. Ремонтна здатність виробу – це здатність до відновлення експлуатаційних властивостей. Довговічність – це властивість виробу довго (з можливими перервами на ремонт) зберігати здатність до роботи.

3. показники технологічності характеризують властивість виробу щодо ефективності конструктивно-технологічних рішень: трудоємкість, матеріаломісткість, енергоємність. Тобто ці показники характеризують розподіл матеріалів, засобів праці і витрат часу на технологічну підготовку виготовлення і експлуатації продукції.

4. показники стандартизації і уніфікації характеризують насиченість продукції стандартними, уніфікованими і запозиченими елементами.

5. екологічні показники характеризують ступінь шкідливого впливу на здоров’я людини і навколишнє середовище: токсичність виробів, вміст шкідливих речовин, обсяг шкідливих викидів у довкілля за одиницю часу…

6. економічні показники відображають ступінь економічної вигоди в-ва і придбання споживачем: ціна одиниці виробу, прибуток з одиниці виробу, рівень експлуатаційних витрат…

7. ергономічні показники окреслюють відповідність техніко-експлуатаційних параметрів виробу антропометричним, фізіологічним і психологічним вимогам працівника (споживача): ступінь легкості керування, можливість одночасного охоплення контрольованих експлуатаційних показників, величина шуму, вібрації…

8. естетичні показники визначають естетичні властивості (дизайн) виробу: виразність і оригінальність форми, кольорове оформлення, ступінь естетичності тари (упаковки).

9. патентно-правові показники відображають ступінь використання винаходів при проектуванні виробів: коефіцієнт патентного захисту, коефіцієнт патентної чистоти.

Для визначення загального рівня якості усієї сукупності продукції підприємства застосовують систему загальних показників, Основними є:

1. Частка принципово нових (прогресивних) виробів у загальному їх обсязі.

2. Коефіцієнт оновлення асортименту продукції.

3. Частка продукції, що виготовляється, на яку одержано сертифікати.

4. Частка продукції для експорту в загальному їх обсязі на підприємстві.

5. Частка виробничого браку.

6. Відносний обсяг сезонних товарів, реалізованих за зниженими цінами.

7. Кількість одержаних рекламацій на продукцію за відповідний проміжок часу.

У практиці господарювання важливо знати не лише якість окремих виробів, а й загальний рівень якості всієї сукупності продукції, що її виготовляє підприємство. З цією метою застосовують певну систему загальних показників, а саме:

• частка принципово нових (прогресивних) виробів у загальному їхньому обсязі;

• коефіцієнт оновлення асортименту;

• частка продукції, на яку одержано сертифікати якості;

• частка продукції для експорту в загальному її обсязі на підприємстві;

• частка виробничого браку (бракованих виробів);

• відносний обсяг сезонних товарів, реалізованих за зниженими цінами.

Система якості - це сукупність взаємопов'язаних та взаємодіючих елементів організаційної структури, визначених механізмів відповідальності, повноважень та процедур організації, а також процесів і ресурсів, які забезпечують здійснення загального керівництва якістю та її відповідність встановленим вимогам. Система якості регламентує практично всю діяльність підприємства, включаючи вивчення ринку, проектування і розробку товарів і процесів виробництва, взаємовідносини з постачальниками, систему контролю, складування, збуту тощо аж до обслуговування після продажу. Розробка і впровадження такої системи на підприємстві триває зазвичай від 8 до 18 місяців і, за умов її подальшої успішної сертифікації, дає значні результати. Наприклад, підприємство не повинно сертифікувати продукцію, що виробляється, оскільки передбачаться, що її стабільну якість уже гарантовано самою системою. Система управління якістю становить сукупність органів і об'єктів управління, взаємодіючих за допомогою матеріально-технічних та інформаційних засобів під час управління якістю продукції. Система управління довкіллям - це сукупність організаційної структури, діяльності і відповідних ресурсів та методів для формування, здійснення, аналізу й актуалізації екологічної політики. Від того, чи впроваджена система управління якістю на підприємстві, система управління навколишнім середовищем, система аналізу ризиків і контролю критичних точок, значною мірою залежить конкурентоспроможність продукції. В умовах ринкової економіки, коли підприємство прагне знайти і зайняти свою ринкову нішу для отримання максимальних прибутків у певному напрямку діяльності, велике значення надається конкурентоспроможності продукції, яка випускається цим підприємством

Поиск по сайту: