Показники ефективності використання оборотних коштів. Шляхи скорочення обіговості оборотних коштів будівельних організацій в умовах ринкових відношень

Раціональне використання оборотних коштів можливе лише при виконанні наступних принципів, адекватних ринковим відносинам:

- забезпечення оптимального співвідношення між необхідним обсягом оборотних коштів і їх виробничою потребою;

- економне і раціональне розпорядження товарно-матеріальними цінностями;

- мінімізація витрат на створення виробничих запасів;

- забезпечення мінімального надходження оборотних коштів в виробничих запасах при виконанні безперервності виробничого процесу;

- максимально можливе самофінансування потреб в оборотних коштах.

При виконання наведених принципів дозволяє створювати оптимальні виробничі і комерційні умови, що впливають на загальну ефективність функціонування підприємства.

Ефективність використання оборотних коштів знаходить своє відображення в прискоренні їх оборотності, а отже, і в зменшенні суми їх потреб. Прискорення оборотності оборотних коштів зменшує додаткову потребу в них.

Тривалість обороту оборотних коштів є важливим показником інтенсивності використання оборотного капіталу, і в свою чергу, визначається за допомогою взаємопов’язаних показників: коефіцієнту обернення, тривалості одного обороту, коефіцієнту завантаження.

Коефіцієнт обертання (К_об) характеризує кількість оборотів, які здійснив оборотний капітал підприємства за звітний період. Він розраховується за формулою:

оборотів/рік (5.31)

де В_р – виручка від реалізації продукції (робіт, послуг) за досліджуваний період, (грн.); С_з – середньорічні залишки оборотних коштів за досліджуваний період, (грн.).

Середньорічні залишки оборотних коштів (С_з) в загальному вигляді визначаються наступним чином:

(5.32)

де С₁, С₂, …, С₁₂ – середньомісячні залишки нормованих оборотних коштів, (грн.); 12 – кількість місяців в році.

Середньомісячні залишки оборотних коштів (С_м) визначаються за формулою:

(5.33)

де С_п.м. – залишок нормованих оборотних коштів на початок місяця, (грн.); С_к.м. – залишок нормованих оборотних коштів на кінець місяця, (грн.).

Тривалість одного обороту в днях (Т_об), який показує кількість днів, за які здійснюється один оборот оборотного капіталу. Розрахункова формула, яка використовується в цьому випадку:

(5.34)

де С_з – середньорічні залишки оборотних коштів за досліджуваний період, (грн.); Д – кількість днів у періоді, (діб) (наприклад, якщо розрахунок здійснюється за рік, цей показник дорівнює 360, якщо за півроку – 180 і т.д.); В_р – виручка від реалізації продукції (робіт, послуг) за досліджуваний період, (грн.).

Коефіцієнт завантаження (К_з) оборотних коштів, що є зворотним від коефіцієнту обернення і показує величину оборотних коштів, на 1 грн. реалізованої продукції. Він розраховується за формулою:

(5.35)

де С_з – середньорічні залишки оборотних коштів за досліджуваний період, (грн.); В_р – виручка від реалізації продукції (робіт, послуг) за досліджуваний період, (грн.).

Розглянуті показники обертання розглядають загальну оберненість оборотних коштів. Для виявлення конкретних причин змін загальної оберненості визначаються показники детальної оберненості оборотних коштів, завдання яких відтворювати ступінь використання оборотних коштів на кожній стадії кругообігу, а також за окремими елементами оборотних коштів. Показники детальної оберненості розраховуються за формулами, наведеними вище, виходячи з величини залишку конкретних видів товарно-матеріальних цінностей і обороту їх витрат за відповідний період.

Суму вивільнених у результаті прискорення оборотності оборотних коштів (ΔОбК) можна визначити за формулою:

(5.36)

де В_рзв – виручка від реалізації продукції (робіт, послуг) за звітний період, (грн.); Д – кількість днів у періоді, (діб); Т_баз, Т_зв – середня тривалість одного обороту оборотних коштів у базовому і звітному роках, (діб).

Прискорення оборотності оборотних коштів впливає на покращення кінцевих результатів діяльності підприємства: приріст прибутку та збільшення рівня рентабельності.

Суму приросту прибутку (ΔП) можна розрахувати за формулою:

(5.37)

де П_р.баз. – прибуток від реалізації продукції у базовому році, (грн.); В_р.зв, В_р.баз – виручка від реалізації продукції (робіт, послуг) відповідно за звітний та базовий період, (грн.); С_з.зв, С_з.баз – середньорічні залишки оборотних коштів відповідно за звітний та базовий період, (грн.).

Приріст рентабельності (ΔР) визначається наступним чином:

(5.38)

де П_р.баз. – прибуток від реалізації продукції у базовому році, (грн.); А_п – середньорічна вартість активів підприємства (сума середньорічної вартості основного і нормованого оборотного капіталу підприємства), (грн.); ΔОбК - сума вивільнених у результаті прискорення оборотності оборотних коштів, (грн.); Р_зв – загальна рентабельність виробництва у звітному році, (%).

Прискорення оборотності оборотних коштів є першочерговим завданням кожного підприємства в ринкових умовах господарювання, яке повинне забезпечуватись на кожній стадії кругообігу.

На стадії створення виробничих запасів -раціональне використання матеріальних ресурсів, удосконалення норму­вання, ліквідація наднормативних запасів, налагодження ро­боти транспорту, оптимальний вибір постачальників та ін.

На стадії незавершеного виробництва -скорочення тривалості виробничого циклу, впровадження прогресивної техніки і технологій, розвиток стандартизації та уніфікації, вдосконалення системи економічного стимулювання, збільшення питомої ваги продукції, яка користується підвищеним попитом та ін..

На стадії обігу - раціональна збутова політика, прискорення документообігу, дотримання договірної платіжної дисципліни, використання маркетингових важе­лів активізації продажу (реклама) та ін.

Значна частина оборотних коштів підприємства знаходиться в вигляді матеріальних ресурсів (оборотних виробничих фондах). Ефективність їх формування і використання відіграє велику роль в економіці підприємства, оскільки чим краще використовуються сировина, паливо, матеріали, і чим менше їх витрачається для виготовлення визначеної кількості продукції, тим самим створюється можливість збільшити обсяг виробництва продукції без додаткових витрат.

Розрізняють показники витрат матеріальних ресурсів і показники рівня корисного використання матеріальних ресурсів.

Витрата матеріальних ресурсів – це виробниче споживання товарно-матеріальних цінностей, яка включає всю кількість матеріалів для виконання виробничої програми, обслуговування виробничої і соціальної інфраструктури підприємства. Споживання матеріальних ресурсів характеризується загальною їх сумою і питомою витратою.

Загальна витрата матеріальних ресурсів – це споживання матеріальних ресурсів всіх видів (в натуральній формі), необхідних для виконання річної виробничої програми підприємства.

Питома витрата конкретного виду ресурсу (m) – це середня витрата певного виду ресурсу на одиницю придатної продукції, вона розраховується наступним чином:

(5.39)

де МР – кількість матеріальних ресурсів, витрачених на виробництво даної продукції,(од.); К – кількість придатної продукції, (од.).

Матеріаломісткість (М_м) – узагальнюючий показник рівня використання матеріальних ресурсів, який оцінює фактичну витрату матеріальних ресурсів на одиницю продукції (або одиницю споживацької властивості для послуг), який може вимірюватися в натуральному, натурально-вартісному та вартісному виразі і розраховується за формулою:

(5.40)

де МВ – кількість витраченого матеріальних ресурсів для виробництва певного обсягу продукції; ТП – випуск товарної продукції на підприємстві; В_р – виручка від реалізації продукції підприємства, (грн.).

Матеріаловіддача (М_в) – цей показник є оберненим від показника матеріаломісткості і визначає кількість продукції (виручки), яку підприємство може отримати з одиниці матеріальних ресурсів:

(5.41)

де ТП – випуск товарної продукції на підприємстві; МВ – кількість витраченого матеріальних ресурсів для виробництва певного обсягу продукції; В_р – виручка від реалізації продукції підприємства, (грн.).

До показників матеріаломісткості продукції відносяться металомісткість (М_мет), енергомісткість (М_ен) і електромісткість (М_ел), які визначається наступним чином:

(5.42)

де О мет. – обсяг використаного металу витраченої на виробництво продукції; ТП – випуск товарної продукції на підприємстві; В_р – виручка від реалізації продукції підприємства, (грн.).

(5.43)

де О ен. – обсяг всіх видів енергії, витраченої на виробництво продукції; ТП – випуск товарної продукції на підприємстві; В_р – виручка від реалізації продукції підприємства, (грн.).

(5.44)

де О ел. – обсяг витраченої електроенергії на виробництво продукції; ТП – випуск товарної продукції на підприємстві; В_р – виручка від реалізації продукції підприємства, (грн.).

Для кожного підприємства важливо знати, наскільки ефективно використовуються наявні матеріальні ресурси. Визначення ефективності здійснюється за допомогою показників рівня корисного використання матеріальних ресурсів. Найбільш вживаним є наступні показники.

Коефіцієнт відносної металоємності (К_в.м.), який використовується на стадії проектування засобів виробництва і характеризує раціональність використання металу в окремо взятому засобі виробництва:

(5.45)

де ЧВ_м – чиста вага металу на одиницю обладнання, (т; кг); К_ех – кількість одиниць основної експлуатаційної характеристики машини (потужність трактора – л.с.; вантажопідйомність автомобіля - т).

Коефіцієнт використання металу (К_вик.м.) характеризує використання металу на стадії виготовлення обладнання:

(5.46)

де ЧВ_м – чиста вага металу на одиницю обладнання, (т; кг); Н_м – норма використання металу на одиницю обладнання, (т; кг).

Для узагальнення характеристик використання металу використовується інтегральний коефіцієнт використання металу (К_інт.м.):

, (5.47)

де К_в.м - коефіцієнт відносної металоємності; К_вик.м. - коефіцієнт використання металу.

Чим менший розмір цього показника, тим краще конструкція і ліпше використовується метал при виготовленні продукції.

Одним з завдань підприємств на сучасному етапі розвитку є економія матеріальних ресурсів, оскільки вони складають більшу частину витрат виробництва.

Зниження витрат матеріальних ресурсів дозволить підприємству:

- збільшити прибутковість і рентабельність за рахунок скорочення собівартості;

- скоротити обсяг нормованих оборотних коштів до необхідного розміру, без створення зайвих запасів;

- збільшити випуск продукції з однієї і тієї ж кількості матеріалів;

- суттєво скоротити ризик банкрутства.

Основними напрямами, що покращують використання матеріальних ресурсів на підприємстві є:

1) впровадження маловідхідних і безвідходних технологій виробництва;

2) закупівля високоякісної сировини, матеріалів і ін.;

3) більш якісна підготовка сировини і матеріалів до виробництва;

4) комплексна використання сировини на підприємстві;

5) використання більш прогресивної техніки і технології або підтримка наявної в хорошому технічному стані;

6) впровадження трудової політики, спрямованої на раціональне використання наявних матеріальних ресурсів і ін.

Кожне підприємство самостійно вибирає ті або інші напрямки покращання використання матеріальних ресурсів виходячи з аналізу причин їх неефективного використання, але найбільш вагомі результати будуть досягнуті за допомогою довгострокової програми з ресурсозбереження [20].

РОЗДІЛ (НАВЧАЛЬНИЙ ОБ’ЄКТ) “Економічний механізм та організаційні форми господарювання В будівництві”

Поиск по сайту: