Метод рівномірної амортизації

Його суть полягає у тому, що сума амортизації залежить тільки від терміну використовування об'єкту основних фондів. Річна норма амортизації (А_р) визначається:

, (5.8)

де ПВ_оф – первинна вартість об'єкту основних фондів, (грн.); ЛВ_оф – ліквідаційна вартість об'єкту основних фондів, (грн.); Т – термін корисного використовування (кількість років) об'єкту основних фондів, (років).

За іншим способом, річна норма амортизації (А_р) визначається за допомогою річної норми амортизації:

, (5.9)

де де ПВ_оф – первинна вартість об'єкту основних фондів, (грн.); ЛВ_оф – ліквідаційна вартість об'єкту основних фондів, (грн.); Н_а – норма амортизаційних відрахувань за певний період, (%); Т – термін корисного використовування (кількість років) об'єкту основних фондів, (років).

Переваги методу рівномірної амортизації:

1) простота розрахунків;

2) можливість рівномірного розподілу амортизації, що зручне для аналітичного обліку продукції.

Недоліки методу рівномірної амортизації:

1) не враховується моральний знос об'єкту;

2) не враховується чинник збільшення витрат на ремонт останніми роками експлуатації.

2. Метод зменшення залишкової вартості заснований на тому, що новий об'єкт основних фондів дає велику віддачу на початку терміну експлуатації. Річна норма амортизації визначається за наступною формулою:

(5.9)

де ЗВ_оф – залишкова вартість об'єкту основних фондів, (грн.); ПВ_оф– первинна вартість об'єкту основних фондів, (грн.); Н_а.р. – річна сума амортизації, (%).

У свою чергу річна сума амортизації визначається:

, (5.10)

де ЛВ_оф – ліквідаційна вартість об'єкту основних фондів, (грн.); ПВ_оф – первинна вартість об'єкту основних фондів, (грн.); Т – термін корисного використовування (кількість років) об'єкту основних фондів, (років).

Різновидом наведеного методу є метод подвоєного залишку, норма амортизації по якому визначається як наведено вище, а річна сума амортизації визначається за формулою:

Н_а.р. = , (5.11)

де ЛВ_оф – ліквідаційна вартість об'єкту основних фондів, (грн.); ПВ_оф – первинна вартість об'єкту основних фондів, (грн.); Т – термін корисного використовування (кількість років) об'єкту основних фондів, (років).

Сума амортизації останнього року розраховується таким чином, щоб залишкова вартість об’єкта в кінці періоду його експлуатації була не меншою, ніж його ліквідаційна вартість.

3. Кумулятивний метод (метод суми чисел). Цей методхарактеризується більш високими нормами амортизації в першій половині амортизаційного періоду і поступовим її зниженням у другій половині. При даному методі річна сума амортизації визначається за формулою:

(5.12)

де ЗВ_оф – залишкова вартість об'єкту основних фондів, (грн.); ПВ_оф – первинна вартість об'єкту основних фондів, (грн.); Кк – коефіцієнт кумуляції, який розраховується розподілом кількості років, що залишаються до кінця очікуваного терміну експлуатації об'єкту на суму чисел років його використовування.

Наприклад, при 3-х літньому терміну експлуатації об’єкта основних фондів: 1+2+3=6. Визначаємо коефіцієнт кумуляції для кожного року експлуатації: Кк ₁ = 3/6; Кк ₂ = 2/6; Кк ₃ = 1/6. Розраховані коефіцієнти далі використовуються для визначення річної суми амортизації.

4. Виробничий метод. При виробничому методі амортизація визначається не як річна (як в колишніх методах), а щомісячна сума амортизації, яка розраховується за формулою:

(5.13)

де V_м – щомісячний фактичний обсяг продукції, (од.); ВС_а – виробнича ставка амортизації, (%).

Виробнича ставка амортизації визначається наступним чином:

(5.14)

де, ПВ_оф – первинна вартість об'єкту основних фондів, (грн.); ЛВ_оф – ліквідаційна вартість об'єкту основних фондів, (грн.); V_заг – загальний обсяг продукції, який підприємство планує випустити за весь період експлуатації об'єкту, (од.).

До переваг методу відноситься відповідність нарахованої суми амортизації обсягу продукції. Недоліком є складність прогнозування обсягів випуску продукції [20].

Поиск по сайту: