Інвентаризація основних засобів

1.1.До початку інвентаризації перевіряються:

- наявність і стан технічних паспортів та іншої технічної документації на основні засоби;

- наявність документів на основні засоби, що здані чи прийняті підприємством в оренду, на зберігання, у тимчасове користування.

При виявленні розбіжностей і неточностей у бухгалтерському обліку або технічній документації вносяться відповідні виправлення й уточнення.

1.2. Інвентаризаційний опис складається за об’єктами основних засобів чи групами та окремо за кожною матеріально відповідальною особою.

Однотипні за технічними характеристиками, призначенням та умовами використання, однакової вартості об’єкти основних засобів, що надійшли одночасно на підприємство та щодо яких ведеться груповий облік, в інвентаризаційному описі наводяться за найменуванням із зазначенням кількості цих об’єктів.

В аналогічному порядку можуть складатися інвентаризаційні описи інших необоротних матеріальних активів з урахуванням норм цього розділу.

1.3. Основні засоби вносяться до інвентаризаційного опису за найменуванням відповідно до основного призначення об’єкта із зазначенням інвентарного номера, виготовлювача, заводського номера (у разі його наявності), року випуску, первісної (переоціненої) вартості, суми зносу, строку корисного використання та інших відомостей.

Об’єкт, що пройшов відновлення, реконструкцію, розширення чи переобладнання, внаслідок чого змінилось основне його призначення, вноситься до інвентаризаційного опису під найменуванням, що відповідає новому основному призначенню.

У разі встановлення факту невідображення виконаних робіт капітального характеру (добудова поверхів, прибудова нових приміщень тощо) або часткової ліквідації будівель і споруд (знесення окремих конструктивних елементів) в бухгалтерському обліку підприємства визначається сума збільшення або зменшення балансової вартості об’єкта і в описі відображаються дані про проведені зміни.

Під час інвентаризації машин, обладнання та транспортних засобів перевіряються заводські номери кузова, двигуна, шасі тощо.

Багаторічні насадження вносяться до інвентаризаційного опису за культурами, ботанічними сортами із зазначенням року закладення, площі, кількості дерев або кущів, за категоріями та їх балансовою вартістю. Іригаційні і меліоративні споруди записуються за видом і родом споруд із зазначенням їхніх розмірів, року спорудження, балансової вартості та інших відомостей, що характеризують їх призначення і стан.

Під час проведення інвентаризації земельних ділянок, будівель, споруд, іншої нерухомості, водоймищ та інших об’єктів природних ресурсів перевіряється наявність документів, що підтверджують право власності підприємства на ці об’єкти.

1.4. У разі виявлення придатних для використання об’єктів основних засобів, залишкова вартість яких дорівнює нулю, інвентаризаційна комісія (робоча інвентаризаційна комісія) передає відповідні матеріали керівнику підприємства.

1.5. У разі виявлення об’єктів, що не знаходяться на обліку, а також об’єктів, дані про які відсутні в обліку, до інвентаризаційного опису відсутні відомості і технічні показники про такі об’єкти вносяться, наприклад, так: про будівлі - зазначаються їх призначення, основні матеріали, з яких вони побудовані, об’єм (зовнішній чи внутрішній обмір), площа (загальна корисна площа), число поверхів, підвалів, напівпідвалів, рік побудови тощо.

Оцінка виявлених об’єктів проводиться за справедливою вартістю.

1.6. Основні засоби, що ремонтуються на інших підприємствах, вносяться до інвентаризаційного опису на підставі документів про передачу об’єктів у ремонт.

1.7. Інвентаризаційною комісією (робочою інвентаризаційною комісією) перевіряється правильність присвоєння інвентаризаційних номерів.

1.8. На основні засоби, які не придатні до експлуатації і не підлягають відновленню, складається окремий інвентаризаційний опис із зазначенням часу введення в експлуатацію та причин, що довели до стану непридатності ці об’єкти.

Списання таких об’єктів проводиться у порядку, встановленому законодавством.

1.9. Допускається складання групових інвентаризаційних описів малоцінних необоротних матеріальних активів, виданих в індивідуальне користування працівників, із зазначенням у них відповідальних за ці предмети осіб (на яких ведуться особові картки) з їх розпискою в інвентаризаційному описі.

1.10. Білизна, постільні речі, одяг та взуття одного найменування, близькі за розмірами, якостями матеріалу і ціною, вносяться до інвентаризаційного опису сумарно, із зазначенням кількості цих предметів та їх номенклатурних номерів.

Предмети спецодягу і столової білизни, відправлені у прання та ремонт, вносяться до інвентаризаційного опису на підставі відомостей-накладних або квитанцій надавача послуг.

1.11. Інвентаризація бібліотечних фондів оформлюється груповими інвентаризаційними описами. Під час її проведення виявляються помилки, що допущені при шифруванні документів, розстановці фонду, оформленні видачі документів користувачам, а також встановлюється заборгованість користувачів перед бібліотекою, виявляються дублетні документи, документи, що не відповідають профілю комплектування фонду підрозділу чи бібліотеки в цілому, та документи, що потребують ремонту, оправи тощо.

У разі встановлення факту відсутності документа проводиться його розшук у строк, визначений правилами користування бібліотекою щодо користування документом читачем, але не більше одного року.

За результатами інвентаризації комісією складаються інвентаризаційні описи. В інвентаризаційних відомостях наводяться дані про дату придбання чи спорудження не відображених в бухгалтерському обліку основних засобів. Також, перевіряється наявність та стан будівель, споруд, незавершеного будівництва, машин та обладнання, передавальних пристроїв, інвентарю за місцями їх знаходження (що порівнюється з даними, наведеними інвентарних картках, облікових реєстрах та технічній документації). При проведенні інвентаризації нерухомих об’єктів (будівель, споруд, земельних ділянок) перевіряється наявність документів про власність цих об’єктів підприємством. При виявленні об’єктів, що не прийняті на облік, або об’єктів, про які в документах є недостовірні дані, що їх характеризують, вони включаються в інвентаризаційний опис за правильними даними та технічними показниками. Також при інвентаризації необоротних активів встановлюється ступінь їх фактичного зносу з подальшим коригуванням на рахунках бухгалтерського обліку.

За результатами інвентаризації бухгалтерія складає порівняльні відомості. У них фіксуються відхилення від облікових даних. Інвентаризаційна комісія разом з бухгалтерією з’ясовує причини виникнення надлишків, нестач, пересортиці, встановлює винуватців. Всі висновки та пропозиції за результатами інвентаризації комісією фіксуються у протоколі.

Розмір збитків від знищення (псування) матеріальних цінностей за їх балансовою вартістю (за вирахуванням амортизаційних відрахувань), однак не нижче 50% балансової вартості на момент встановлення такого факту за формулою:

Рз = [(Бв – А) х Іінф. + Азб. + ПДВ] х 2, де

Рз – розмір збитків (грн.);

Бв – балансова вартість на момент встановлення факту недостачі, псування, знищення матеріальних цінностей (грн.);

А – амортизаційні відрахування (грн.);

Іінф. – загальний індекс інфляції, розрахований на підставі щомісячно визначених Міністерством статистики індексів інфляції;

ПДВ – розмір податку на додану вартість (грн.);

Азб. – розмір акцизного збору (грн.).

Нестача основних засобів за результатами інвентаризації відображається в бухгалтерському обліку наступними проводками:

7. Бухгалтерський облік орендних операцій ведеться відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 14 «Оренда», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 28.07.2000р. № 181.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 14 «Оренда» використовується всіма підприємствами, установами організаціями та іншими юридичними особами незалежно від форми власності. Винятки становлять бюджетні установи, для яких передбачено особливий порядок відображення подібних операцій, а також підприємствами, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 14 «Оренда» не поширюється на:

1) орендні угоди, пов'язані з розвідкою та використанням природних і подібних невідновлюваних ресурсів (за винятком оренди земельних ділянок);

2) угоди щодо використання авторських і суміжних прав;

3) угоди щодо оренди цілісних майнових комплексів;

4) оцінку біологічних активів - об'єктів оренди, які оцінюються за справедливою вартістю, зменшеною на очікувані витрати на місце продажу відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 30 «Біологічні активи»;

5) оцінку об'єктів інвестиційної нерухомості, які оцінені за справедливою вартістю відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 32 «Інвестиційна нерухомість», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 02.07.2007р. № 779.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 14 «Оренда» визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про два види оренди: операційної та фінансової.

Згідно з п. 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 14 «Оренда»:

ü оренда - угода, за якою орендар набуває право користування необоротним активом за плату протягом погодженого з орендодавцем строку;

ü операційна оренда - оренда, відмінна від фінансової;

ü фінансова оренда - оренда, що передбачає передачу орендарю всіх ризиків і вигод, пов'язаних з правом користування та володіння активом.

Оренда вважається фінансовою при наявності хоча б одного з перелічених нижче ознак:

1) орендар набуває право власності на орендований актив після закінчення строку оренди;

2) орендар має можливість та намір придбати об'єкт оренди за ціною нижче справедливої вартості на дату придбання;

3) строк оренди становить більшу частину строку корисного використання (експлуатації) об'єкта оренди;

4) теперішня вартість мінімальних орендних платежів з початку строку оренди дорівнює або перевищує справедливу вартість об'єкта оренди;

5) орендований актив має особливий характер, що дає можливість тільки орендареві використовувати його без витрат на амортизацію, модифікацію, оснащення;

6) орендар може продовжити оренду активу за плату, значно більш нижчу, ніж ринкова орендна плата;

7) оренда може бути припинена орендарем, який відшкодовує орендодавцю його витрати від припинення оренди;

8) доходи або втрати від зміни справедливої вартості об'єкта оренди в кінці терміну оренди належать орендарю.

Якщо жоден з наведених вище ознак не виконується і оренду не можна кваліфікувати як фінансову, то така оренда вважається операційною.

Операційна оренда відрізняється від фінансової ступенем переходу ризиків та вигід, пов’язаних з правом власності на орендований актив, від орендодавця до орендаря.

Під ризиками маються на увазі можливі збитки від простоїв обладнання чи старіння технологій та не отримання очікуваних доходів внаслідок зміни кон’юнктури ринку.

У свою чергу, вигода може бути охарактеризована як очікувана прибутковість операцій протягом строку економічного використання активу або як прибуток від збільшення його вартості або надходжень від реалізації активу за ліквідаційною вартістю.

Типових бухгалтерських проводок з оренди основних засобів, які використовуються на підприємстві наступні

Облік оренди основних засобів на підприємстві

Відповідно до п.п. 14.1.97 Податкового кодексу України лізингова (орендна) операція - це господарська операція (крім операцій з фрахтуванню (чартеру) морських суден та інших транспортних засобів) фізичної чи юридичної особи (орендодавця), що передбачає надання основних засобів у користування іншим фізичним або юридичним особам (орендарям) за орендну плату та на визначений строк.

Орендні операції поділяються на операції:

Fоперативного лізингу (оренди);

Fфінансового лізингу (оренди);

Fзворотного лізингу (оренди);

Fоренди житлових приміщень;

FОренди житла з викупом.

Оперативний лізинг (оренда) - господарська операція фізичної або юридичної особи, що передбачає передачу орендарю основного засобу, придбаного або виготовленого орендодавцем на умовах інших, ніж передбачаються фінансовим лізингом (орендою).

Фінансовий лізинг (оренда) - господарська операція фізичної або юридичної особи, яка передбачається відповідно до договору фінансового лізингу (оренди) передачу орендарю майна, що підпадає під визначення основного засобу відповідно до п.п. 14.1.138. Податкового кодексу України набутого або виготовленого орендодавцем, а також усіх ризиків та винагород, пов'язаних з правом користування та володіння об'єктом лізингу.

Лізинг (оренда) вважається фінансовою, якщо лізинговий (орендний) договір містить одну з таких умов:

- об’єкт лізингу передається на строк, протягом якого амортизується не менше 75 відсотків його первісної вартості, а орендар зобов'язаний придбати об'єкт лізингу у власність протягом строку дії лізингового договору або в момент його закінчення за ціною, визначеною в такому лізинговому договорі;

- балансова (залишкова) вартість об'єкта лізингу на момент закінчення дії лізингового договору, передбаченого таким договором,що складає не більше 25 відсотків первісної вартості ціни такого об’єкта лізингу, яка діє на початок строку дії лізингового договору;

- сума лізингових (орендних) платежів з початку строку оренди дорівнює або перевищує первісну вартість об'єкта лізингу;

- майно, яке передається у фінансовий лізинг,виготовлено на замовлення лізингоотримувача (орендаря) та після закінчення дії лізингового договору на може бути використане іншими особами, крім лізингоотримувача (орендаря), виходячи з його технологічних та якісних характеристик.

Під терміном «строк фінансового лізингу» розуміється строк, передбачений лізинговим договором, від дати передачі ризиків, пов'язаних зі зберіганням або використанням майна, чи права на отримання будь – яких вигід чи винагород, пов’язаних з його використанням, або будь - яких інших прав, що випливають з прав на володіння, використання або розпорядження таким майном, лізингоотримувачу (орендарю) до дати закінчення строку дії лізингового договору, включаючи будь - який період, протягом якого лізингоотримувач має право прийняти одноосібне рішення про продовження строку лізингу згідно з умовами договору.

Незалежно від того, відноситься лізингова операція до фінансового лізингу згідно з нормами, перерахованим вище, чи ні, сторони договору можуть визначити при укладенні договору таку операцію, як оперативний лізинг, без права подальшої зміни статусу такої операції до закінчення дії відповідного договору.

Поворотний (зворотний) лізинг (оренда) - господарська операція фізичної або юридичної особи, що передбачає продаж основних засобів фінансової організації з одночасним зворотним отримуванням таких основних засобів цими ж фізичними чи юридичними особами в оперативний чи фінансовий лізинг.

З усіх перелічених видів оренди, на сьогоднішній день найбільш популярною є операційна оренда.

У примітках до фінансової звітності щодо кожної групи основних засобів наводиться така інформація:

- вартість, за якою ОЗ відображені в балансі;

- методи амортизації, що застосовуються підприємством та діапазон строків корисного використання об’єктів ОЗ;

- наявність та рух у звітному році таких показників як: первісна вартість та сума зносу на початок звітного періоду, з виділенням вартості основних засобів, отриманих в результаті об’єднання підприємств, сума нарахованої амортизації, сума втрат від зменшення корисності, відображена у Звіті про фінансові результати тощо;

- вартість ОЗ, щодо яких існує обмеження прав власності;

- вартість переданих у заставу ОЗ;

- сума капітальних вкладень на придбання і будівництво ОЗ за звітній рік;

- залишкова вартість ОЗ, що тимчасово не використовуються;

- первісна вартість повністю амортизованих ОЗ, які продовжують використовувати;

- залишкова вартість ОЗ, вилучених з експлуатації для продажу;

- первісна вартість, залишкова вартість, метод оцінки ОЗ, отриманих за рахунок цільових асигнувань.

Поиск по сайту: