Тема 9 Облік дебіторської заборгованості

Питання для вивчення:

1. Дебіторська заборгованість, її визнання.

2. Довгострокова дебіторська заборгованість.

3. Облік розрахунків з покупцями та замовниками, іншими дебіторами.

4. Облік розрахунків з підзвітними особами.

5. Облік дебіторської заборгованості по нарахованих доходах.

6. Облік розрахунків за претензіями.

7. Облік розрахунків за відшкодуванням завданих збитків.

1. Дебіторська та кредиторська заборгованості виникають між суб’єктами підприємницької діяльності під час їх фінансово-господарської діяльності шляхом укладання та виконання різних договорів, угод, домовлень тощо.

Договір – це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. При чому сторони – укладачі договору є вільними у виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зазначати в тексті всі умови договору необов’язково, досить встановити, що його окремі умови визначають відповідно до типових умов договорів певного типу. Договір набирає чинності з моменту його укладання. Зміни ціни договору вже після його виконання не допускаються.

Види договорів: договір купівлі-продажу; договір міни; договір поставки; договір дарування; договір пожертви; договір купівлі-продажу корпоративних прав; договір ренти; договір оренди транспортного засоби; договір позички; договір фінансового лізингу; договір на виконання науково-дослідних робіт; договір підряду; договір будівельного підряду; договори перевезення і транспортного експедирування; договір зберігання; договір доручення; договір комісії; договір комерційної концесії (франчайзинг); ліцензійний договір; договір переведення боргу; договір поруки; договір позики; договір про заставу майна тощо.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Оферта повинна містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов’язаною у разі її прийняття, а згода акцептанта повинна бути повною і безумовною.

Проведення розрахунків між сторонами договорів є невід’ємною частиною діяльності будь-яких суб’єктів підприємницької діяльності. Оскільки при виконанні договірних зобов’язань між сторонами виникають зустрічні зобов’язання: одна сторона потребує компенсації заборгованості, а інша має зобов’язання її погасити. Таким чином, в бухгалтерському обліку першої сторони виникає дебіторська заборгованість, а в іншої – кредиторська заборгованість.

2. Принципи формування та обліку інформації про дебіторську заборгованість та вимоги щодо її розкриття у фінансовій звітності визначено у Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 10 “Дебіторська заборгованість”.

Дебітори – це юридичні та фізичні особи, які внаслідок минулих подій заборгували підприємству певні суми грошових коштів, їх еквівалентів та інших активів.

Дебіторська заборгованість – це сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату.

Дебіторська заборгованість визнається активом, якщо існує ймовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигод та може бути достовірно визначена її сума.

Дебіторська заборгованість класифікується на довгострокову дебіторську заборгованість та поточну дебіторську заборгованість.

Довгострокова дебіторська заборгованість – це сума дебіторської заборгованості, яка не виникає в ході нормального операційного циклу або буде погашена після дванадцяти місяців з дати балансу.

Для обліку дебіторської заборгованості фізичних та юридичних осіб, яка не виникає в ході нормального операційного циклу та буде погашена після дванадцяти місяців з дати балансу, для обліку активів, використання яких, як очікується, неможливо протягом дванадцяти місяців з дати балансу, а також для обліку інших необоротних активів, які не знайшли безпосереднього відображення на інших рахунках необоротних активів використовується рахунок 18 “Довгострокова дебіторська заборгованість та інші необоротні активи”:

18 “Довгострокова дебіторська заборгованість та інші необоротні активи”:

Рахунок 18 “Довгострокова дебіторська заборгованість та інші необоротні активи” має такі субрахунки:

181 “Заборгованість за майно, що передано у фінансову оренду”, який призначено для відображення чистих інвестицій орендодавця у фінансову оренду, визначені згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 14 “Оренда”;

182 “Довгострокові векселі одержані”, який призначено для ведення обліку векселів, одержаних у забезпечення довгострокової дебіторської заборгованості;

183 “Інша дебіторська заборгованість”, який призначений для обліку довгострокової дебіторської заборгованості, яка не відображається на інших субрахунках рахунку 16 “Довгострокова дебіторська заборгованість”, зокрема розрахунки з працівниками за виданими довгостроковими судами тощо, інші види розрахунків.

184 “Інші необоротні активи”, який призначено для обліку активів, використання яких, як очікується, неможливо протягом дванадцяти місяців з дати балансу, зокрема грошових коштів, а також інших активів, які безпосередньо не можуть бути відображені на інших рахунках обліку необоротних активів.

Аналітичний облік довгострокової дебіторської заборгованості та інших необоротних активів ведеться за кожним дебітором, за видами заборгованості, термінами її виникнення та погашення, за видами інших необоротних активів.

Бухгалтерський облік довгострокової дебіторської заборгованості відображається наступним чином:

- отримання у забезпечення від дебітора довгострокового векселя відображається по Дт 182 “Довгострокові векселі одержані” та Кт 377 “Розрахунки з іншими дебіторами”;

- отримання від покупця довгострокового векселя в погашення заборгованості відображається по Дт 182 “Довгострокові векселі одержані” та Кт 36 “Розрахунки з покупцями та замовниками”;

- передача довгострокового векселя в погашення кредиторської заборгованості Дт 685 “Розрахунки з іншими кредиторами” та Кт 182 “Довгострокові векселі одержані”;

- погашення довгострокового векселя покупцем Дт 31 “Рахунки в банках” та Кт 182 “Довгострокові векселі одержані”;

- видача довгострокової позики робітнику підприємства з каси Дт 183 “Інша дебіторська заборгованість” та Кт 30 “Каса”;

- погашення заборгованості по довгострокових позиках робітниками підприємства шляхом внесення на розрахунковий рахунок Дт 31 “Рахунки в банках” та Кт 183 “Інша дебіторська заборгованість” тощо.

При використанні підприємством журнально-ордерної форми обліку для узагальнення інформації про довгострокову дебіторську заборгованість підприємства використовується журнал-ордер №3 та відомості до нього.

Поточна дебіторська заборгованість – це сума дебіторської заборгованості, яка виникає в ході нормального операційного циклу або буде погашена протягом дванадцяти місяців з дати балансу. Поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги визнається активом одночасно з визнанням доходу від реалізації продукції, робіт, послуг та оцінюється за первинною вартістю. Вона включається до підсумку балансу за чистою реалізаційною вартістю, для чого обчислюється величина резерву сумнівних боргів виходячи з платоспроможності окремих дебіторів або на основі класифікації дебіторської заборгованості.

Поточна дебіторська заборгованість, яка є фінансовим активом (крім придбаної заборгованості та заборгованості, призначеної для продажу), включається до підсумку балансу за чистою реалізаційною вартістю. Для визначення чистої реалізаційної вартості на дату балансу обчислюється величина резерву сумнівних боргів.

Чиста реалізаційна вартість дебіторської заборгованості – сума поточної дебіторської заборгованості за вирахуванням резерву сумнівних боргів.

Класифікація дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги здійснюється групуванням дебіторської заборгованості за строками її непогашення із встановленням коефіцієнта сумнівності для кожної групи. Коефіцієнт сумнівності встановлюється підприємством виходячи з фактичної суми безнадійної дебіторської заборгованості за попередні звітні періоди.

Сумнівний борг – поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує невпевненість її погашення боржником.

Безнадійна дебіторська заборгованість – це поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує впевненість про її неповернення боржником або за якою минув строк позовної давності.

Наявність сумнівного боргу обумовлює можливість втрати доходу і зменшення прибутку.

Величина сумнівних боргів визначається, виходячи з:

· класифікації дебіторської заборгованості. Метод передбачає групування дебіторської заборгованості за термінами її погашення із встановленням коефіцієнту сумнівності для кожної групи. Коефіцієнт сумнівності відповідної групи дебіторської заборгованості визначається за формулою:

Кс= ∑ Бзн / ∑Дзн де

Бзн –безнадійна дебіторська заборгованість відповідної групи в складі дебіторської заборгованості цієї групи на дату балансу в обраному для спостереження періоді;

Дзн – дебіторська заборгованість відповідної групи на дату балансу в обраному для спостереження періоді.

Або

Коефіцієнт сумнівності відповідної групи дебіторської заборгованості визначається за формулою:

Кс= (∑ Бзн / Дзн) /і, де

Бзн – фактично списана безнадійна дебіторська заборгованість відповідної групи за н-ний місяць обраного для спостереження періоду;

Дзн – дебіторська заборгованість відповідної групи на кінець н-ного місяця, обраного для спостереження;

І – кількість місяців в обраному для спостереження періоді.

· питомої ваги безнадійних боргів у чистому доході від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг на умовах наступної оплати;

· величини сумнівних боргів на основі платоспроможності окремих дебіторів.

Виключення безнадійної дебіторської заборгованості за продукцію, роботи, послуги з активів здійснюється з одночасним зменшенням величини резерву сумнівних боргів, в разі недостатньо нарахованого резерву – списується на інші операційні витрати. Сума відшкодування раніше списаної безнадійної дебіторської заборгованості включається до складу інших операційних доходів.

Облік резервів за сумнівною дебіторською заборгованістю, щодо якої є ризик неповернення ведеться на рахунку 38 “Резерв сумнівних боргів”.

38 “Резерв сумнівних боргів”

3. Для узагальнення інформації про розрахунки з покупцями та замовниками за відвантажену продукцію, товари, виконані роботи й послуги, крім заборгованості, яка забезпечена векселем застосовується рахунок 36 “Розрахунки з покупцями та замовниками”.

Покупці – це фізичні та юридичні особи, які придбали товари та яким виконали роботи й надали послуги.

Замовники – це учасники договору, на підставі замовлення яких виготовляється конкретна продукція, надаються послуги, виконуються роботи іншим учасником договору.

Основними джерелами інформації для контролю за розрахунками підприємства по товарних операціях є: договори, накладні, рахунки, рахунки-фактури, акти виконаних робіт, товарно-транспортні накладні, податкові накладні тощо.

36 “Розрахунки з покупцями та замовниками”:

Сальдо рахунка відображає заборгованість покупців та замовників за одержану продукцію (роботи, послуги).

Бухгалтерський облік операцій по розрахунках з покупцями та замовниками ведеться наступним чином:

- повернення грошових коштів, раніше отриманих за реалізовану продукцію відображається по Дт 36 “Розрахунки з покупцями та замовниками” та Кт 31 “Рахунки в банках”;

- відображення виникнення доходу і дебіторської заборгованості в момент реалізації готової продукції (робіт, послуг) Дт 36 “Розрахунки з покупцями та замовниками” та Кт 70 “Доходи від реалізації”;

- відображення надходження коштів за раніше відвантажену продукцію Дт 31 “Рахунки в банках” та Кт 36 “Розрахунки з покупцями та замовниками”;

- списання дебіторської заборгованості за рахунок резерву сумнівних боргів Дт 38 “Резерв сумнівних боргів” та Кт 36 “Розрахунки з покупцями та замовниками”;

- взаємозарахування заборгованостей у випадку попередньої оплати продукції Дт 681 “Розрахунки по авансах отриманих” та Кт 36 “Розрахунки з покупцями та замовниками” тощо.

Аналітичний облік розрахунків з покупцями та замовниками ведеться за кожним покупцем та замовником за кожним пред’явленим до сплати рахунком.

При використанні підприємством журнально-ордерної форми обліку для узагальнення інформації про довгострокову дебіторську заборгованість підприємства використовується журнал-ордер №3, відомість 3.1.

4. Підзвітні особи – це працівники підприємства, яким видані грошові кошти під звіт. Список осіб, які мають право отримувати готівку під звіт, затверджується керівником підприємства. Під звіт видається готівка на операційні, господарські та витрати, пов’язані з відрядженням, на визначений термін і мету.

Видача готівки під звіт оформляється видатковим касовим ордером на підставі наказу керівника, акта, заяви, за умови повного звіту конкретної підзвітної особи за раніше виданими під звіт сумами, тобто в разі подання до бухгалтерії звіту про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт та одночасного повернення до каси підприємства залишку готівки, виданої під звіт.

Форма Звіту про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт затверджена наказом Міністерства доходів і зборів України від 24.12.2013р. №845.

Звіт надається:

- до закінчення п’ятого банківського дня, наступного за днем завершення відрядження – якщо гроші виплачувалися готівкою або перерахували на особисту банківську платіжну картку

- до закінчення третього банківського дня, наступного за днем, наступного за днем завершення відрядження – коли кошти перераховували на корпоративну банківську платіжну картку та знімали з неї

- Не пізніше 10 днів, а за наявності поважних причин може його подовжити до 20 банківських днів 0 якщо гроші перераховували на корпоративну банківську платіжну картку та проводили розрахунки виключно в безготівковій формі.

Якщо сума надміру витрачених коштів повертається пізніше граничного терміну нараховується штраф у розмірі 15% суми таких надміру витрачених коштів. При неповернені надміру витрачених коштів протягом звітного місяця, на який припадає граничний термін, то така сума підлягає оподаткуванню відповідно Податкового кодексу. Штраф та оподаткована сума стягуються за рахунок будь-якого оподатковуваного доходу (після його оподаткування) з фізичної особи, яка отримала кошти під звіт за відповідний місяць.

Службовим відрядженням вважається поїздка робітника за розпорядженням керівника підприємства (наказом) на визначений строк в інший населений пункт для виконання службового доручення (згідно основної діяльності)поза місцем його постійної роботи. Робітникові видається посвідчення про відрядження і його видача реєструється в спеціальному журналі. Термін відрядження визначається керівником, але не може перевищувати в межах України – 30 днів, за кордон – 60 календарних днів.

Підприємство, направляючи робітника у відрядження, зобов’язане забезпечити його грошовими коштами (авансом) в розмірах, встановлених діючими нормативно-правовими актами про службові відрядження.

Згідно Податкового кодексу України п.п. 140.1.7. добові розраховуються у сумі не більше 0.2 (По Україні) та 0.72 (для поїздок закордон) розміру мінімальної заробітної плати, що діяла на 1 січня поточного року. Конкретну суму добових підприємство встановлює самостійно та фіксує в положенні або наказі про відрядження. Гранична сума добових на 2015 рік становить:

- по Україні – не більше 188.2 грн.

- закордон – не більше 705.75 грн.

Кошти витрачені на відрядження, уключають до категорії інших витрат із розподілом:

- загальновиробничі витрати – для оплати службових поїздок персоналу цехів, дільниць;

- адмінвитрати – поїздки пов’язані з апаратом управління

- витрати на збут – поїздки працівників зайнятих збутом.

Для обліку розрахунків з підзвітними особами використовується рахунок 37 “Розрахунки з різними дебіторами” субрахунок 372 “Розрахунки з підзвітними особами”:

372 “Розрахунки з підзвітними особами”

Оскільки сальдо субрахунку може бути як дебетовим, так і кредитовим, то такі показники відображаються розгорнуто: дебетове сальдо – в складі оборотних активів, кредитове сальдо – в складі зобов’язань балансу підприємства.

Бухгалтерський облік розрахунків підприємства з підзвітними особами відображається наступним чином:

- видача коштів під звіт по Дт 372 “Розрахунки з підзвітними особами” та Кт 30 “Каса”;

- придбання підзвітною особою матеріальних цінностей на підставі авансового звіту та відповідних первинних документів по Дт 20 “Виробничі запаси”, 22 “Малоцінні швидкозношувані предмети”, 28 “Товари” та Кт 372 “Розрахунки з підзвітними особами”;

- списання витрат на відрядження працівників апарату управління Дт 92 “Адміністративні витрати” та Кт 372 “Розрахунки з підзвітними особами”;

- списання витрат на відрядження працівників відділу збуту Дт 93 “Витрати на збут” та Кт 372 “Розрахунки з підзвітними особами”;

- повернення до каси підприємства невикористаних коштів, виданих під звіт Дт 30 “Каса” та Кт 372 “Розрахунки з підзвітними особами”;

- утримання із заробітної плати суми, неповернені своєчасно підзвітними особами Дт 661 “Розрахунки по заробітній платі” та Кт 372 “Розрахунки з підзвітними особами” тощо.

Аналітичний облік ведеться по кожній підзвітній особі окремо, за термінами виникнення й погашення.

При використанні підприємством журнально-ордерної форми обліку для узагальнення інформації про розрахунки з підзвітними особами підприємства використовується журнал-ордер №3, відомість 3.2.

5. Дебіторська заборгованість по розрахунках по нарахованих доходах представляє собою нараховані дивіденди, відсотки, роялті тощо, які підлягають надходженню та здійснюється на рахунку 373 “Розрахунки за нарахованими доходами”.

Нарахування доходів відображається в обліку по Дт 373 “Розрахунки за нарахованими доходами” та Кт 73 “Інші фінансові доходи” або Кт 74 “Інші доходи”; отримання доходів відображається по Дт 31 “Рахунки в банках” або 30 “Каса” та Кт 373 “Розрахунки за нарахованими доходами”.

6. При здійсненні господарських операцій між суб’єктами господарювання виникають непорозуміння внаслідок недотримання однією із сторін умов договору. Це змушує потерпілу сторону пред’явити претензію порушнику.

Претензією оформляють обґрунтування вимог однієї організації до іншої, котрі стосуються порушення договірних зобов’язань. Відповідно до чинного законодавства письмові претензії є засобом врегулювання розбіжностей на добровільних засадах і є обов’язковою стадією, що передує поданню позову до господарського суду.

Претензії (інакше – рекламації) можуть бути подані щодо кількості і якості продукції, розрахунків прострочення в постачанні товарів, псування і втрати вантажів та інших порушень договірних умов. Претензії мають бути подані у визначений термін в залежності від їх виду. Наприклад, претензії щодо кількості і якості товарів покупець (одержувач) має подати відправнику не пізніше ніж через 10 днів після складання комерційного акта. У свою чергу, постачальник товару, одержавши претензійний лист, зобов’язаний вчасно (у 10-денний термін) розглянути його і повідомити покупцю про згоду задовольнити претензію чи про відмову із зазначенням мотиву.

Претензії і додані до них документи складають, як правило, у трьох примірниках: перший – постачальнику, другий залишається у заявника, а третій додається до позовної заяви, якщо справа передається до господарського суду. У випадках подання претензії до транспортної організації необхідно оформляти документацію в чотирьох примірниках (один примірник – на її адресу).

Майнові суперечки між підприємствами можуть вирішуватись за поновленням майнових прав партнерів підприємством-порушником, не чекаючи на претензію; задоволенням підприємством-порушником письмової претензії; за допомогою рішення господарського суду.

Претензія, що складається в письмовій формі, повинна містити:

§ повне найменування і поштові реквізити заявника претензії та підприємства, якому пред’являється претензія, дата пред’явлення і номер претензії;

§ обставини, на підставі яких пред’явлено претензію; докази, що підтверджують ці обставини; посилання на відповідні нормативні акти;

§ вимоги заявника;

§ суму претензії та її розрахунок, якщо претензія підлягає грошовій оцінці; платіжні реквізити заявника претензії;

§ перелік документів що додаються до претензії.

Під збитками розуміють витрати, проведені уповноваженою стороною, втрати або пошкодження її майна, а також не отримані доходи, які вповноважена сторона отримала б у випадку повного виконання зобов’язань або дотримання правил господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, що припустила господарські правопорушення відносяться: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена згідно вимог діючого законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, виплачені іншим суб’єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка отримала збитки внаслідок порушення зобов’язань іншою стороною; неотриманий прибуток (втрачена вигода), на яку потерпіла сторона мала право розраховувати при належному виконанні зобов’язань іншою стороною; матеріальна компенсація морального збитку у випадках, передбачених законом.

Якщо претензію не може бути врегульовано сторонами на добровільних засадах, то справа передається до господарського суду. У цих випадках головним документом є позовна заява, що передається до суду з проханням про стягнення з відповідача в примусовому порядку претензійних сум чи майна.

За невиконання договірних зобов’язань з боржника утримують неустойку.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Для обліку розрахунків за претензіями, які пред’явлені постачальникам, підрядникам, транспортним та іншим організаціям, а також за пред’явленими їм та визнаними штрафами, пенею та неустойками використовується рахунок 37 “Розрахунки з різними дебіторами” субрахунок 374 “Розрахунки за претензіями”:

374 “Розрахунки за претензіями”

Аналітичний облік розрахунків по претензіях ведеться за кожним покупцем та замовником за кожним пред’явленим до сплати рахунком.

- Представлення претензії постачальнику на суму товару, якого не вистачає відображається по Дт 374 “Розрахунки за претензіями” та Кт 371 “Розрахунки по виданим авансам”;

- відображення суми претензій в частині штрафних санкцій за порушення умов договору по Дт 374 “Розрахунки за претензіями” та Кт 715 “Отримані штрафи, пені, неустойки”;

- пред’явлення претензій постачальникам, підрядникам, транспортним та іншим організаціям Дт 374 “Розрахунки за претензіями” та Кт 63 “Розрахунки з постачальниками та підрядниками”;

- погашення визнаної постачальником суми претензії Дт 311 “Поточні рахунки в національній валюті” та Кт 374 “Розрахунки за претензіями” тощо.

При використанні підприємством журнально-ордерної форми обліку для узагальнення інформації про розрахунки по претензіях підприємства використовується журнал-ордер №3, відомість 3.2.

7. Законом України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність” для підтвердження правильності та достовірності даних бухгалтерського обліку та звітності передбачено проведення підприємствами, їх об’єднаннями незалежно від форм власності інвентаризації майна, коштів і фінансових зобов’язань. Інвентаризація необоротних активів проводиться на підставі інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових документів та розрахунків, що затверджена наказом Міністерства фінансів України від 11.09.1994 року №69 із змінами та доповненнями.

Основними завданнями інвентаризації є: виявлення фактичної наявності основних фондів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, цінних паперів та інших грошових документів, а також обсягів незавершеного виробництва; установлення лишку або нестачі цінностей і коштів шляхом зіставлення фактичної наявності з даними бухгалтерського обліку; виявлення товарно-матеріальних цінностей, які частково втратили свою первісну якість, а також матеріальних цінностей, які не використовуються; перевірка дотримання умов та порядку збереження матеріальних та грошових цінностей, а також правил утримання та експлуатації основних фондів; перевірка реальності вартості зарахованих на баланс основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, сум грошей у касах та рахунках, дебіторської та кредиторської заборгованості тощо.

Для проведення інвентаризації наказом керівника підприємства створюються робочі інвентаризаційні комісії. За результатами інвентаризації комісією складаються інвентаризаційні описи. В результаті проведення інвентаризації можуть виникати відхилення, зокрема: нестачі й надлишки. За такими відхиленнями необхідно з’ясувати причини та прийняти відповідні рішення. Надлишки необоротних активів оприбутковуються, нестачі в межах норм природного убутку списуються на витрати, понаднормові нестачі та втрати відносяться на рахунок винних осіб, а якщо такі не встановлені – на витрати.

Для обліку розрахунків за відшкодуванням підприємству завданих збитків у результаті нестач і втрат від псування цінностей, нестач та розкрадання грошових коштів, якщо винуватця виявлено призначено рахунок 37 “Розрахунки з різними дебіторами” субрахунок 375 “Розрахунки за відшкодуванням завданих збитків”:

375 “Розрахунки за відшкодуванням завданих збитків”

При виявленні нестач і втрат у бухгалтерському обліку робиться запис по Дт 947 “Нестачі і втрати від псування цінностей” та Кт 30 “Каса”; водночас суми невідшкодованих нестач обліковуються на за балансовому рахунку 072 “Невідшкодовані нестачі і втрати від псування цінностей” для аналітичного обліку за кожним боржником окремо; після встановлення конкретних винуватців суми списуються із за балансового субрахунку з одночасними записами по Дт 375 “Розрахунки за відшкодуванням завданих збитків” та Кт 716 “Відшкодування раніше записаних активів”; відшкодування нестачі винуватцем в касу відображається по Дт 30 “Каса” та Кт 375 “Розрахунки за відшкодуванням завданих збитків”; при утриманні суми нестачі із заробітної плати винуватця робиться запис Дт 661 “Розрахунки по заробітній платі” та Кт 375 “Розрахунки за відшкодуванням завданих збитків” тощо.

Аналітичний облік розрахунків по претензіях ведеться за кожною винною в нестачах та втратах від псування цінностей підприємства особою за кожним пред’явленим до сплати розрахунком втрат.

При використанні підприємством журнально-ордерної форми обліку для узагальнення інформації про такі розрахунки використовується журнал-ордер №3, відомість 3.2.

У Примітках до фінансової звітності необхідно розкривати таку інформацію щодо дебіторської заборгованості:

- перелік дебіторів і суми довгострокової дебіторської заборгованості;

- перелік дебіторів і суми довгострокової дебіторської заборгованості пов’язаних сторін з виділенням внутрішньо групового сальдо дебіторської заборгованості;

- склад і суми статті Балансу “Інша поточна дебіторська заборгованість”;

- метод визначення величини розміру сумнівних боргів;

- сума поточної дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги в розрізі її класифікації за строками непогашення.

Поиск по сайту: