АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Тема 7 Облік грошових коштів

Читайте также:
  1. V. КЛІНІЧНА ТА ДИСПАНСЕРНА КАТЕГОРІЯ ОБЛІКУ ХВОРОГО
  2. Аналіз оборотності грошових оборотних коштів.
  3. Аналітичний та інвентарний облік основних засобів
  4. Безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації) шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам
  5. Безспірне списання коштів державного бюджету за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів
  6. Безспірне списання коштів з рахунків боржника
  7. Безспірне списання коштів місцевих бюджетів для відшкодування шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам
  8. Бухгалтерія - це самостійний структурний підрозділю апарату управління (служба, відділ), який веде бухгалтерський облік діяльності бюджетної установи.
  9. Бухгалтерський облік
  10. Бухгалтерський облік бартерних операцій
  11. Бухгалтерський облік бланків цінних паперів
  12. Бухгалтерський облік закупівель імпортних товарів

Питання для вивчення:

1. Облік безготівкових розрахунків підприємства в національній валюті.

2. Облік безготівкових розрахунків підприємства в іноземній валюті.

3. Облік касових операцій підприємства.

4. Облік інших грошових коштів підприємства.

 

1. При здійсненні фінансово-господарської діяльності підприємства мають фінансові стосунки із суб’єктами підприємницької діяльності: установами, організаціями, іншими підприємствами, фізичними особами та державою. Розрахунки між ними, переважно, набувають грошової форми. Грошові розрахунки поділяються на готівкові та безготівкові, сферу яких розмежовано, але які мають між собою тісний зв’язок.

Безготівкові розрахунки – це перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки одержувачів коштів, а також перерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, унесених ними готівкою в касу банку, на рахунки одержувачів коштів.

Учасники безготівкових розрахунків (банки та їх філії, підприємства, фізичні особи) відкривають у будь-яких банках України за власним вибором і за згодою цих банків рахунки для зберігання грошових коштів і здійснення усіх видів банківських операцій.

Підприємство може відкрити такі види рахунків:

- поточні рахунки,

- вкладні (депозитні) рахунки,

- рахунок для формування статутного фонду господарського підприємства.

Поточний рахунок – це рахунок, який відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей та здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів згідно умов договору та вимог законодавства України.

Поточні рахунки, у свою чергу, бувають:

- звичайні;

- зі спеціальним режимом використання (відкриваються у випадках передбачених законодавством);

- типу «Н», які відкриваються в національній валюті офіційним представництвам та представництвам юридичних осіб-нерезидентів, які не займаються підприємницькою діяльністю на території України, представництвам іноземних банків, організаціям та установам, залученим до здійснення програм або проектів міжнародної допомоги;

- поточні рахунки типу “П”, які відкриваються в національній валюті постійним представництвам нерезидентів;

- карткові рахунки (для обліку операцій з платіжними картками);

- накопичувальні рахунки виборчих фондів;

- інвестиційними (для проведення нерезидентами інвестиційної діяльності на території України)

Для відкриття поточних рахунків підприємства подають установам банків такі документи:

1) заяву на відкриття рахунку встановленого зразка;

2) копію свідоцтва про державну реєстрацію в органі виконавчої влади, іншому органі, уповноваженому здійснювати державну реєстрацію;

3) копію належним чином зареєстрованого статуту (положення), засвідчену нотаріально чи органом, який реєструє;

4) копію документа, що підтверджує взяття підприємства на податковий облік (довідка ф. №4-ОПП), засвідчену податковим органом, нотаріально або уповноваженим працівником банку;

5) картку із зразками печатки та підписів осіб, яким відповідно до чинного законодавства чи установчих документів підприємства надано право розпорядження рахунком та підписання розрахункових документів, завірену нотаріально або вищестоящою організацією в установленому порядку;

6) довідку про реєстрацію в органах Пенсійного фонду України;

7) копію довідки про внесення підприємства до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, засвідчену нотаріально або органом, що видав довідку;

8) копію страхового свідоцтва, що підтверджує реєстрацію підприємства у Фонді соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України як платника страхових внесків, засвідчену нотаріально або органом, що його видав.

Фізичним особам – суб’єктам підприємницької діяльності, які здійснюють свою діяльність без створення юридичної особи, поточний та інші рахунки відкриваються на їх ім’я за умови надання паспорта чи іншого документа, що засвідчує особу.

Банк зобов’язаний відкрити поточний рахунок не пізніше десяти днів з моменту подання повного пакету документів.

Підприємство-резидент на території України окрім поточного рахунку (рахунків) в національній валюті має право відкрити інші рахунки іншого призначення:

- по одному рахунку у національній або іноземній валюті на кожне угоду про спільну діяльність без створення юридичної особи (відкриваються в банку, де відкрито поточний рахунок);

- депозитні рахунки в національній або іноземній валюті;

- карткові рахунки (для здійснення операцій зі застосуванням платіжних карток);

- рахунки в національній валюті зі спеціальним режимом використання, які відкриваються у передбачених діючим законодавством випадках;

- поточні рахунки в іноземній валюті.

Закриття рахунків в банку може бути внаслідок реорганізації підприємства, його перереєстрації, ліквідації, бажання власника рахунку на підставі заяви власника рахунку, рішенням органі, на який покладено законодавчо функція відносно ліквідації або реорганізації підприємства, рішення судового органу. У такій ситуації до банку подають:

- заяву про закриття рахунку;

- копію рішення учасників (копію рішення суду або відповідних органів державної влади про припинення юрособи), засвідчену ними або нотаріально;

- картки зі зразками підписів і відбитком печатки правонаступника (якщо на рахунку є гроші), засвідчену нотаріально.

Однак банк вправі й самостійно прийняти рішення про закриття рахунку. Це відбувається тоді, коли за рахунком немає залишку й операції за ним не проводили останні 3 роки.

Між банком та клієнтом укладається договір на розрахунково-касове обслуговування. Розрахунково-касове обслуговування – це надання банком підприємству на підставі укладеного між ними договору послуг, які пов’язані з переказом коштів з рахунку/на рахунок підприємства, видачею йому грошей у готівковій формі, а також здійснення інших операцій, передбачених договором.

При здійсненні розрахунків підприємства можуть застосовуватись акредитивна, інкасова, вексельна форма розрахунків, а також форми розрахунків за розрахунковими чеками та з використанням розрахункових документів на паперових носіях та в електронному вигляді у формі:

- меморіального ордера;

- платіжного доручення;

- платіжної вимоги-доручення;

- платіжної вимоги;

- розрахункового чека;

- акредитива.

Платіжне доручення – це розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок одержувача. Оформляється за встановленою формою не менше ніж у двох примірниках. Платіжне доручення приймається банком для виконання протягом десяти календарних днів з дати його виписки. Банк приймає його до виконання за умови, що сума платіжного доручення платника не перевищує суму, яка є на його рахунку. Платіжні доручення використовуються в розрахунках за товарними і нетоварними платежами: за фактично відвантажену/продану продукцію (виконані роботи, надані послуги); для попередньої оплати; для завершення розрахунків за актами звірки взаємної заборгованості; для перерахування підприємствами сум, що належать фізичним особам; для сплати податків і зборів до бюджетів або державних цільових фондів; в інших випадках.

Платіжна вимога-доручення – це розрахунковий документ, який складається з двох частин: верхньої – вимоги одержувача безпосередньо до платника про сплату визначеної суми коштів; нижньої – доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та перерахування її на рахунок одержувача. Платіжні вимоги-доручення застосовуються в розрахунках усіма учасниками безготівкових розрахунків, при цьому верхня частина документу заповнюється одержувачем коштів, нижня – платником у разі згоди. Сума, на яку платник погоджується сплатити одержувачу та зазначає в нижній частині документу, не повинна перевищувати суму, яку вимагає до сплати одержувач. Банк платника приймає вимогу-доручення від платника протягом 20 календарних днів з дати оформлення її одержувачем.

Розрахунковий чек – розрахунковий документ, що містить письмове доручення власника рахунку (чекодавця) банку-емітенту, в якому відкрито його рахунок, про сплату чекодержателю зазначеної в чеку суми коштів. Розрахункові чеки використовуються у безготівкових розрахунках підприємств і фізичних осіб з метою скорочення розрахунків готівкою за отримані товари (виконані роботи, надані послуги). При чому чеки використовуються для безготівкових перерахувань з рахунку чекодавця на рахунок одержувача коштів і, як правило, не підлягають сплаті готівкою. Розрахункові чеки брошуруються у чекові книжки по 10, 20, 25 аркушів. Вони є бланками суворого обліку.

Акредитив – це договір, що містить зобов’язання банку-емітента, за яким цей банк за дорученням клієнта (заявника акредитива) або від свого імені проти документів, які відповідають умовам акредитива, зобов’язаний виконати платіж на користь іншої особи (бенефіціара) або доручає іншому (виконуючому) банку здійснити цей платіж. Умови та порядок проведення розрахунків за акредитивами передбачаються в договорі між бенефіціаром і заявником акредитива згідно діючого законодавства.

Інкасо – вид банківської операції, який полягає в отриманні банком грошей по різних документах (векселях, чеках тощо) від імені своїх клієнтів і зарахуванні їх в установленому порядку на рахунок отримувача коштів. На практиці інкасо використовують при розрахунках з іноземними контрагенами.

Всі операції по руху коштів на рахунку в банках здійснюються на підставі належним чином оформлених і підписаних розрахункових документів встановленого зразка.

Як платіжні інструменти також використовуються банківська платіжна картка (це спеціальний платіжний засіб у вигляді емітованої в законодавчо встановленому порядку пластикової або іншого виду картки) та вексель (цінний папір, що засвідчує безумовне грошове зобов’язання векселедавця сплатити після настання строку певну суму власнику векселя).

Оперативне ведення своїх рахунків в банку та обмін технологічною інформацією, визначеною в договорі між банком та підприємством, підприємство може здійснювати за допомогою систем дистанційного обслуговування: “клієнт-банк”, “клієнт - Інтернет - банк”, “телефонний банкинг” тощо.

Більш розповсюджений програмно-технічний комплекс “Клієнт-Банк”, який застосовується для оперативного введення клієнтом своїх рахунків у банку та в цілях обміну технологічною інформацією у формі файлів (платіжні документи, виписки з рахунків тощо).

Вказані системи на підставі дистанційних розпоряджень підприємства можуть виконувати функції надання інформаційних послуг та здійснення операцій по рахунку. Підприємство може формувати електронні розрахункові документи на основі заповнених згідно чинних вимог платіжних доручень, платіжних вимог-доручень, а також використовуючи платіжні картки. Під час використання систем банк щоденно роздруковує реєстр електронних розрахункових документів, відправлених підприємством. Реєстр завіряється підписом робітника банку, штампується банком та підшивається як первинний документ. Після отримання від банку виписки, підприємство складає реєстр електронних розрахункових документів, які були відправлені та прийняті банком до оплати.

Перевага застосування система є можливість безпосередньо з робочого місця бухгалтера представляти в банк електронні платіжні документи у вигляді файлів, сформованих на підставі належним чином оформлених платіжних доручень, платіжних вимог-доручень, платіжних карток, а також автоматизація свого поточного рахунку в банку на використання додаткової довідкової інформації. Недоліками системи є певні вимоги до технічного оснащення підприємства (наявність комп’ютера з певними технічними характеристиками, принтера, факсу або факс-модему); клієнт є активною стороною обміну інформацією з банком; клієнт не має права формувати електронні розрахункові документи на певні операції (списання коштів, акредитив тощо).

Банк реєструє всі здійснені операції по руху коштів на рахунку у виписці з рахунка, до якої додаються підтверджуючі документи. Виписка банка містить дату, залишок коштів на початок дня, номери рахунків дебітора і кредитора, коди операцій, суми, залишок коштів на кінець розрахункового дня. При отриманні виписки бухгалтер її котирує зважаючи на те, що банк, зберігаючи кошти підприємства на рахунку, вважає себе боржником, тому залишок коштів та їх надходження банк списує по кредиту, а списання (видачу) коштів – по дебету.

Для обліку наявності та руху грошових коштів, що знаходяться на рахунку в банку, які можуть бути використані для поточних операцій використовується рахунок 31 “Рахунки в банках”:

31 “Рахунки в банках”

Дт Кт
Сальдо на початок звітного періоду  
надходження грошових коштів використання грошових коштів
Оборот за звітній період Оборот за звітній період
Сальдо на кінець звітного періоду  

При використанні підприємством журнально-ордерної форми обліку для узагальнення інформації про безготівкові розрахунки підприємства використовується журнал-ордер № 1, відомість 1.2.

В бухгалтерському обліку операції на рахунку в банку відображаються наступним чином:

- отримання готівки з каси підприємства на поточний рахунок в банк відображається по Дт 311 “Поточні рахунки в національній валюті” та Кт 301 “Каса в національній валюті”,

- отримано відпокупців за товари, роботи, послуги Дт 311 “Поточні рахунки в національній валюті” та Кт 36 “Розрахунки з покупцями та замовниками”,

- одержано короткострокову позику банку Дт 311 “Поточні рахунки в національній валюті” та Кт 60 “Короткострокові позики”,

- отримано довгострокову позику банку Дт 311 “Поточні рахунки в національній валюті” та Кт 50 “Довгострокові позики”,

- одержано кошти з позабюджетних фондів на цільові програми Дт 311 “Поточні рахунки в національній валюті” та Кт 48 “Цільове фінансування і цільові надходження”,

- повернуто кошти на рахунок з бюджету Дт 311 “Поточні рахунки в національній валюті” та Кт 64 “Розрахунки за податками й платежами”;

- передано гроші з банку в касу Дт 301 “Каса в національній валюті” та Кт 311 “Поточні рахунки в національній валюті”,

- здійснено розрахунки з постачальниками та іншими кредиторами Дт 63 “Розрахунки з постачальниками та підрядниками”, 68 “Розрахунки за іншими операціями” та Кт 311 “Поточні рахунки в національній валюті”,

- здійснено передплату постачальникам Дт 37 “Розрахунки з різними дебіторами” та Кт 311 “Поточні рахунки в національній валюті”,

- повернено позику банку Дт 60 “Короткострокові позики”, 50 “Довгострокові позики” та Кт 311 “Поточні рахунки в національній валюті”,

- перераховано дивіденди учасникам Дт 67 “Розрахунки з учасниками” та Кт 311 “Поточні рахунки в національній валюті”,

- погашено заборгованість перед бюджетом Дт 64 “Розрахунки за податками й платежами” та Кт 311 “Поточні рахунки в національній валюті”,

- перераховано суми заробітної плати на особисті рахунки працівників Дт 661 “Розрахунки за заробітною платою” та Кт 311 “Поточні рахунки в національній валюті” тощо.

2. Однією з форм економічної діяльності України є зовнішньоекономічна. До видів зовнішньоекономічної діяльності відносяться:

Ø експорт та імпорт товарів (продукції, послуг, робіт, прав інтелектуальної власності тощо), капіталів й робочої сили;

Ø надання послуг іноземним суб’єктам підприємницької діяльності;

Ø наукова, науково-технічна, науково-виробнича, виробнича, учбова та інші кооперації з іноземним суб’єктам підприємницької діяльності;

Ø спільна підприємницька діяльність іноземним суб’єктам підприємницької діяльності на території України та за її межами;

Ø товарообмінні (бартерні) операції та інша діяльність, побудована на формах зустрічної торгівлі;

Ø орендні, в т.ч. лізингові операції;

Ø операції по придбанню, продажу, обміну валюти на валютних аукціонах і біржах, міжбанківському валютному ринку;

Ø міжнародні фінансові операції й операції з цінними паперами;

Ø кредитні й розрахункові операції, тощо.

Для розрахунків по операціях із зовнішньоекономічної діяльності підприємства використовують іноземну валюту.

Іноземна валюта – іноземні грошові знаки (банкноти, казначейські білети, монети), що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обміну на грошові знаки, що перебувають в обігу, кошти у грошових одиницях іноземних держав і міжнародних (клірингових) одиницях, які знаходяться на рахунках або вносяться до банківських та інших фінансово-кредитних установ за межами України.

Підприємства, що здійснюють зовнішньоекономічну діяльність для зберігання іноземної валюти та здійснення розрахункових операцій нею, відкривають валютні рахунки в комерційних банках, що мають ліцензію Національного банка України на ведення валютних операцій. Банківські рахунки в іноземній валюті поділяються на поточні й депозитні (вкладні).

Для відкриття поточного рахунку в іноземній валюті підприємство-резидент подає уповноваженому банку документи, перелік яких співпадає з переліком документів, потрібних для відкриття поточного рахунку в національній валюті. Додатково надаються інші документи: копія інвестиційного свідоцтва Міністерства фінансів України для спільних підприємств з іноземними інвестиціями, індивідуальна ліцензія Національного банка України на ведення торгівлі товарами з оплатою в іноземній валюті за умови здійснення роздрібної торгівлі.

Бухгалтерський облік валютних операцій ведеться в національній валюті України (гривнях) з відокремленням в аналітичному обліку операцій в іноземній валюті.

Основою для бухгалтерського обліку операцій в іноземній валюті є належним чином оформлені наступні групи документів: технічна документація, товарно-супроводжувальна документація, транспортна, експедиторська й страхова документація, залізнична накладна та її копія, складська документація, митна документація, документація про нестачу та псування товару, розрахункова документація, банківська документація.

Для бухгалтерського обліку в іноземній валюті необхідно враховувати: встановлений порядок відображення в бухгалтерському обліку операцій з майном та зобов’язаннями, вартість яких визначена в іноземній валюті; бухгалтерський облік операцій з іноземною валютою ведеться на субрахунках 312 “Поточні рахунки в іноземній валюті”, 314 “Інші рахунки в банку в іноземній валюті”, для обліку готівки в іноземній валюті використовується рахунок 302 “Каса в іноземній валюті”; обов’язковий перерахунок в грошову одиницю України для відображення операцій в бухгалтерському обліку здійснюється по курсу Національного банку України на дату здійснення операцій в іноземній валюті; перерахунок готівки, грошових коштів в установах банків і в дорозі, грошових та платіжних документів, коштів в розрахунках здійснюється на дату проведення операції в іноземній валюті, а також на дату складання бухгалтерської звітності; для складання бухгалтерської звітності перерахунок вартості активів та пасивів в грошову одиницю України здійснюється за курсом, що є останнім за часом котируванням Національним банком України у звітному періоді.

Зміна курсу валюти в період між датою здійснення господарської операції (або датою попереднього звіту) й датою розрахунку по зобов’язаннях за цією операцією призводить до появи курсової різниці.

При веденні обліку курсових різниць необхідно визначити:

- об'єкти обліку;

- розмір балансової вартості іноземної валюти;

- звітний період, у якому були здійснені операції, зв’я­зані з рухом валютних засобів.

Об’єктом обліку при численні суми курсових різниць є:

- наявні кошти;

- засоби в установах банків;

- засоби в дорозі;

- грошові і платіжні документи;

- цінні папери;

- засоби в розрахунках з юридичними і фізичними особами;

- залишок цільового фінансування з бюджету;

- заборгованість в інвалюті.

Згідно НП(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» усі курсові різниці умовно необхідно поділяти на:

Операційні - які виникають за активами і зобов'язання­ми підприємства, зв'язаним з операційною діяльністю;

Не операційні - які виникають за активами і зобов'язан­нями в інвалюті, зв'язаними з інвестиційною і фінансовою діяльністю підприємства.

При віднесенні курсової різниці до операційного чи не операційної необхідно керуватися тим, якою операційною, інвестиційною чи фінансовою є сама операція, в результаті проведення якої дана курсова різниця утворилася.

Позитивна курсова різниця відображається на рахунку 714 «Доход від операційної курсової різниці» або на рахунку 744 «Дохід від неопераційної курсової різниці»

Негативна курсова різниця - на рахунку 945 – «Втра­ти від операційної курсової різниці», рахунку 974 – «Втрати від неопераційної курсової різниці», з наступним списанням на рахунок 79 «Фінансовий результат».

Дебіторською заборгованістю є:

Перерахування попередньої оплати за товари, роботи, послуги.

Відвантаження товарів за договором, що передбачає здійснення розрахунків в інвалюті, до одержання оплати.

Кредиторська заборгованість виникає в наступних випад­ках:

При одержанні товарів, робіт і послуг за договором, що передбачає оплату в інвалюті.

При одержанні попередньої оплати за товари, роботи і послуги.

У випадку погашення дебіторської й кредиторської за­боргованості в звітному періоді чи ж на кінець звітного періоду, необхідно робити перерахунок у зв'язку з коливан­ням офіційного валютного курсу у бухгалтерському об­ліку.

Облік дебіторської заборгованості:

а) при збільшенні курсу НБУ - виникає позитивна різни­ця між балансовою вартістю дебіторської заборгованості й офіційним валютним курсом НБУ;

б) при зменшенні курсу НБУ - виникає негативна різни­ця - це витрати.

Облік кредиторської заборгованості:

а) при збільшенні курсу НБУ - виникає негативна різни­ця - витрати;

б) при зменшенні курсу НБУ - виникає позитивна різни­ця - доход.


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.012 сек.)