|
|||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Причини конфліктівВікова періодизація і виділення характерних для кожного віку ситуацій і конфліктів дають можливість вчителю орієнтуватися в тих причинах, що порушують взаємодію з учнями. У загальному плані такими причинами можуть бути дії і спілкування вчителя, особливості особистості учня і вчителі, загальна обстановка в школі. Приведемо ті з причин конфліктів, що вже зустрічалися в приведених вище прикладах: · мала можливість учителя прогнозувати на уроці поводження учнів; · несподіванка їхніх учинків, часто порушує запланований хід уроку, викликає у вчителя роздратування і прагнення будь-якими засобами забрати "перешкоди"; · недолік інформації про причини відбуваючого утрудняє вибір оптимального поводження і відповідного обстановці тону звертання; · свідками ситуацій є інші учні, тому вчитель прагне зберегти свій соціальний статус будь-якими засобами і тим самим часто доводить ситуацію до конфліктної; · учителем, як правило, оцінюється не окремий вчинок учня, а його особистість, така оцінка часто визначає відношення до учня інших вчителів і однолітків (особливо в початковій школі); · оцінка учня нерідко будується на суб'єктивному сприйнятті його вчинку і малому інформуванню про його мотиви, особливості особистості, умовах життя в родині; · вчитель утрудняється провести аналіз виниклої ситуації, квапиться строго покарати учня, мотивуючи це тим, що зайва строгість стосовно учня не зашкодить; · немаловажне значення має характер відносин, що склалися між вчителем і окремими учнями; · особистісні якості і нестандартне поводження останніх є причиною постійних конфліктів з ними; · особистісні якості вчителя також часто бувають причиною конфліктів (дратівливість, брутальність, мстивість, самовдоволення, безпорадність і ін.) Додатковими факторами виступають переважний настрій учителя при взаємодії з учнями, відсутність педагогічних здібностей, інтересу до педагогічної роботи, життєве неблагополуччя вчителя, загальний клімат і організація роботи в педагогічному колективі. Потрібно пам'ятати, що всяка помилка вчителя при дозволі ситуацій і конфліктів тиражується в сприйнятті учнів, зберігається в їхнє пам'яті і довго впливає на характер взаємин. Звичайно, немає двох однакових шкіл, однакових учнів і вчителів і тому неможливо передбачати кожну чи ситуацію розробити універсальний прийом її дозволу. Конфлікти виникають, коли учні знаходяться наодинці з учителем (у присутності сторонніх чи адміністрації школи конфліктів не буває), тому адміністрації важко надати йому допомогу в їхньому попередженні і дозволі. Цікаво, що керівники шкіл часто бачать винність вчителя у виникненні конфліктів, а учитель свою винність визнає рідко, тому перед адміністрацією коштує вічна проблема - як допомогти і вчителю, і учню у встановленні добрих відносин. Якщо чи директор завуч приймають сторону учня, учитель заявляє: "Ви завжди шкодуєте учнів, нас вважаючи винними, а хто нас пошкодує". Спільний грамотний аналіз ситуації може в чомусь допомогти в рішенні цієї проблеми. У роботі з учнями вчитель не завжди упевнений, що урок пройде за планом, він готовий до несподіванок у поводженні учнів, але помітимо, що ці "несподіванки" не відрізняються оригінальністю: у нашій вибірці часто повторюються однотипні ситуації. Кривдно, що через такі ситуації, що переходять у конфлікти, губиться чимала кількість часу, знижується діловий настрой учнів, погіршується здоров'я вчителя. Багато подібних ситуацій переходять у затяжні конфлікти, закінчуються відходом учня з уроку, а вчителя до директора. Шляху допомоги вчителю в дозволі і попередженні конфліктів визначені багато в чому завдяки спільній роботі з вчителями і керівниками шкіл: · конфліктні ситуації на уроках, особливо в підліткових класах, більшістю слухачів визнається типовими, закономірними. Для їхнього дозволу вчителю треба вміти організувати колективну навчальну діяльність учнів різного віку, підсилюючи ділову взаємозалежність між ними. Подібні конфлікти частіше случаються у вчителів, що цікавляться в першу чергу лише рівнем засвоєння предмета, тому їх значно менше на уроках, що ведуться класним керівником і в початкових класах, коли вчитель добре знає учнів і знаходить різноманітні форми взаємодії з ними; · ситуація на уроці доходить до конфлікту, як правило, з учнем, що погано встигає по предметі, "важким" по поводженню. Тому в інтересах самого вчителя краще вивчити саме таких учнів, виявити до них увага з метою своєчасного надання допомоги у виконанні завдання; · не можна карати за поводження поганими оцінками по предметі - це приведе не до позитивного результату, а лише до затяжного особистісного конфлікту з учителем, що обов'язково викликає зниження інтересу до предмета. Причиною багатьох конфліктів керівники шкіл вважають низький рівень педагогічного спілкування вчителів, що не можуть вчасно зупинитися, уникнути різких слів, не дорікати за неблагополуччя в родині, не підкреслювати негативних якостей, не висміювати перед однолітками. Це загальновідомі положення, але їх часто порушують багато вчителів. Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.003 сек.) |