Війна Йом Кіпур (Війна Судного дня)

Війна Йом Кіпур називається ще Жовтневою війною, майже як Велика соціалістична революція 1917 року в Росії.

Війна між Ізраїлем та коаліцією арабських держав тривала з 6 по 26 жовтня 1973 року, розпочавшись на іудейське свято Йом Кіпур агресією Єгипту на Синайському півострові та Сирії на Голанських висотах – територіях, втрачених арабськими державами внаслідок Шестиденної війни 1967 року. Після короткочасних успіхів арабських армій, викликаних несподіваністю атаки, Ізраїль перехопив ініціативу, відрізав наступаючи єгипетські армії і домігся сприятливих умов перемир’я.

Війна стала природним наслідком зовнішньої політики Президента Єгипту Анвара Садата, який змінив Абделя Насера. Починаючи із 1972 року, Єгипет значно підсилює збройні сили, закуповуючи в СРСР винищувачі МіГ-21; ракети класу «земля-повітря» SA -2, SA-3, SA-6, SA-7; танки Т-55 та Т-62. Арабські країни Близького Сходу утворюють коаліцію, готову розпочати війну проти Ізраїлю. Ядром коаліції були Єгипет та Сирія.

Помилки ізраїльської розвідки зменшили готовність Армії оборони Ізраїлю до відбиття агресії. Внаслідок цього, атакувавши в день свята, коли євреї традиційно не займаються будь-якою роботою, армії Єгипту та Сирії досягли ефекту повної несподіванки.

Хід війни:

Уроки минулих війн змусили Єгипет підсилити ППО власних позицій, а також насичити наступаючи війська протитанковою зброєю. Результатом таких заходів стало зменшення ефективності танкових контратак Ізраїлю, до яких він вдався, відійшовши від шоку несподіваної атаки власної лінії укріплень. Крім того, ізраїльська авіація, найсильніша в регіоні, була частково паралізована розгорнутими Єгиптом радянськими комплексами протиповітряної оборони. Епізодичні атаки танкових військ Ізраїлю в перші дні війни завершилися численними втратами.

Синхронно із атакою єгипетських військ, сирійська армія силами 5 дивізій (близько 45000 солдатів, 1200 танків та 300 літаків) перейшла в наступ на Голанських висотах, які захищалися двома ізраїльськими бригадами (4500 солдатів та 180 танків). Оскільки ізраїльська армія була змушена воювати на два фронти, сирійці змогли вже 7 жовтня вийти на півдні Голанських висот до тих рубежів, які вони займали до 1967 року. На півночі, однак, їхній наступ було зупинено. Ізраїльський контрнаступ на сирійському фронті розпочався вже 8 жовтня, після прибуття підкріплень. 11 жовтня військові дії вже точилися на території Сирії. Після цього частина військ була перекинута на синайський фронт для підготовки контрнаступу.

Лише 15 жовтня, кардинально змінивши тактику і вдавшись до масованого застосування піхоти в рамках наступальної операції «Стійкий народ» під командуванням Аріеля Шарона, ізраїльська армія силами трьох бригад прорвала лінію оборони єгипетських військ, знищили основу системи єгипетської ППО та відкрила шлях діям власної авіації.

Як тільки це сталося, СРСР та США, які постачали ворогуючи сторони зброєю, ініціювали пошук перемир’я. 21 жовтня обидві наддержави внесли до Ради Безпеки ООН проект резолюцію про припинення вогню, яку було прийнято (Резолюція 338). Сторонам конфлікту було запропоновано припинити вогонь із 22 жовтня. Єгипет та Ізраїль погодилися, Сирія відхилила Резолюцію РБ ООН.

Пізніше і Єгипет порушив умови перемир’я, після чого Ізраїль продовжив наступ, незабаром повністю оточивши тертю єгипетську армію та підійшовши на відстань 50 км до Каїру. Єгипет вимагав Ізраїль відвести війська за лінію перемир’я від 22 жовтня, в той час як Ізраїль наполягав на нових умовах та новій лінії перемир’я від 25 жовтня. На підтримку Єгипту СРСР привів у бойову готовність частину власних військ для відправки на Близький Схід, намагаючись вплинути на Ізраїль. У відповідь, 25 жовтня про приведення до повної бойової готовності своїх військ оголосили США. Лінія перемир’я залишилась станом на 24 жовтня. Наприкінці 1973 року арабські країни наклали ембарго на постачання нафти США та деяким країнам Західної Європи. У відповідь країни Спільного Європейського ринку висловили підтримку позиції арабів.

Підсумки війни:

В ході війни Ізраїль захопив нові території в Сирії площею близько 325 кв. міль та Єгипті площею близько 1600 кв. міль. В оточенні ізраїльських військ знаходилася третя єгипетська армія (20000 солдатів та 300 танків). Всього в ході війни сирійці втратили вбитими 3500 солдатів, єгиптяни – 15000 (8000 полонених). Втрати Ізраїлю склали близько 2500 солдатів. Ізраїль майже повністю знищив сирійський та єгипетський військово-морські флоти, встановив контроль над північною частино Красного моря та східною частиною Середземного моря.

Із набуттям чинності угоди про перемир’я, сили сторін були відведені, в регіоні конфлікту розміщено військові континенти ООН, а держсекретар США Генрі Кісінджер розпочав переговори між Ізраїлем та Єгиптом як посередник. 15 листопада розпочався обмін полонених єгипетських солдат 3 армії на ізраїльських полонених. 21 грудня в Женеві відкрилася мирна конференція з проблеми Близького Сходу під спільним головування США та СРСР. Сирія в конференції участі не брала, розпочавши натомість т.зв. «війну на виснаження», що тривала до 1974 року, однак суттєвого впливу на перебіг подій не мала.

Поиск по сайту: