Грузино-абхазький конфлікт

Абхазія – де факто незалежна, але де юре- автономна в складі Грузії республіка. Площа Абхазії – 8600 кв. км. Населення – 250000 (2000). Після 1993 року частка абхазів різко зросла із 17% до 45%; частка грузинів, відповідно, зменшилася із 48% до близько 30%.

Мови – абхазька, російська, грузинська. Столиця – м. Сухумі

23 липня 1992 року Абхазія оголосила про незалежність від Грузії. Цю незалежність не визнає світове співтовариство. Особливу позицію займає Російська Федерація, шукаючи шляхи приєднати Абхазію.

Цілі та мотивація сторін конфлікту: процес формування національних еліт на тлі кризи радянської системи тривав як в Грузії, так і в Абхазії. Останню було включено до складу Грузії лише 1931 року, до цього ж, із 1925 року Абхазія була окремою радянською республікою. Відновлення такого статусу прагнули абхазькі політичні діячі починаючи із 1989 року. Ця ситуація, спровокована підготовкою нового Союзного договору, дещо нагадує розвиток подій в Придністров’ї.

З іншого боку, Грузія прагнула не допустити відокремлення Абхазії, в якій у 1989 році 48% населення становили грузини; абхазців же було лише 17%. Пізніше, в результаті етнічних чисток проти грузинів в Абхазії, кількість їхня різко скоротилася, і грузинський уряд постав перед більш складною проблемою: втримати етнічно іншу Абхазію у складі єдиною держави.

Об’єкт конфлікту: статус Абхазії.

Фази конфлікту:

Перша фаза – внутрішньополітичний конфлікт в Грузії, пов’язаний із боротьбою за владу між різними політичними силами. Конфлікт цей протікає бурхливо, супроводжується насильницькими діями, сутичками між прихильниками Президента Гамсахурдіа та опозицією, остаточно розхитуючи політичну ситуацію в країні. Криза, в якій опинився грузинський уряд, дала початок самостійним діям місцевих політичних еліт – південноосетинської, абхазької та аджарської. Війна в Південній Осетії, що тривала 18 місяців та завершилася в липні 1992 року, продемонструвала потенціал проблем, які поставатимуть перед центральним урядом. Конфлікт в Південній Осетії був відкритим, конфлікт в Абхазії до 1992 року перебував в латентній фазі.

Друга фаза – т.зв. «Абхазька війна» 1992-1994 років. В ході цього конфлікту обидві сторони вдавалися до масових чисток, репресій проти мирного населення. Було підписано декілька домовленостей, які згодом порушувалися. Важливу роль в ході конфлікту зіграли збройні сили Російської Федерації. Шеварднадзе спробував забезпечити собі підтримку російської армії, давши згоди на дислокацію військ РФ на чотирьох базах на території Грузії і вступивши в обмін на таку підтримку до СНД. Однак, російські війська часто виступали на боці абхазців, зокрема, під час штурму Сухумі. Домовленості, досягнуті за посередництва Москви, створювали умови для відновлення насильства, чим щоразу користалися абхазці. Врешті, після падіння Сухумі, грузинські війська були поступово витіснені за межі Абхазії. Тим більше, що в самій Грузії відновилася громадянська війна. Війну було завершено підписанням 1994 року Московських домовленостей, за якими війська сторін відводилися, і між ними встановлювалася буферна зона безпеки.

Третя фаза – латентний хід конфлікту із встановленням фактичної незалежності Абхазії триває досі. Періодично спалахує насильство. В квітні-травні 1998 року в районі Галі абхазькі війська зайняли грузинське село, в результаті чого загинули сотні людей, а близько 20000 грузинів стали біженцями. В жовтні 2001 року в районі Кодорі в Абхазію проникли близько 400 чеченських бойовиків, ймовірно, за підтримки грузинського уряду. Цей напад було відбито силами абхазців та російських миротворців.

Грузинська влада запропонувала Абхазії широку автономію, яку Абхазія відкидає, розраховуючи на підтримку Росії. Світове співтовариство не визнає незалежності республіки, але підтримці її Росією Тбілісі немає чого протиставити.

Втрати сторін в ході конфлікту складають близько 4000 з боку Абхазії та, за рідними оцінками, 10000-30000 – з боку Грузії.

Хронологія подій:

Квітень 1991 – Верховна Рада Грузії приймає нову Конституцію та обирає Звіада Гамсахурдіа Президентом Грузії.

Грудень 1991 – початок збройної боротьби прихильників Гамсахурдіа («звіадісти») з опозиціонерами.

Січень 1992 – З. Гамсахурдіа скинуто. Дію Конституції Грузії призупинено.

Березень 1992 – створення замість Державної Ради Грузії, яку очолив Едуард Шеварднадзе, колишній міністр закордонних справ СРСР.

Червень 1992 – абхазькі бойовики здійснюють напад на урядові будівлі в м. Сухумі.

Липень 1992 – завершення війни в Південній Осетії.

23 липня 1992 – уряд Абхазії оголошує про незалежність.

4 серпня 1992 – початок збройних сутичок між поліцією та військами Грузії та абхазькими повстанцями.

18 серпня 1992 – грузинські війська встановили контроль над більшою частиною території Абхазії.

3 вересня 1992 – перемир’я укладено в Москві. За ним грузинські сили мали залишити район м. Гагри.

2 жовтня 1992 – порушення перемир’я силами абхазьких бойовиків та Конфедерації гірських народів Кавказу при підтримці російських козаків.

Жовтень 1992 – вибори до парламенту Грузії. Його Головою став Е. Шеварднадзе.

Грудень 1992 – початок обстрілу абхазькими силами Сухумі, контрольованого грузинською армією.

14 березня 1993 – початок широкомасштабного наступу абхазьких військ на Сухумі.

14 травня 1993 – підписання перемир’я.

27 липня 1993 – підписання Сочинських домовленостей за посередництва Росії.

16 вересня 1993 – порушення перемир’я абхазькими силами. Відновлення атак на Сухумі.

27 вересня 1993 – Сухумі захоплено абхазцями.

Осінь 1993 – початок громадянської війни в Грузії між звіадістами та владою.

Січень 1994 – Вбито З. Гамсахурдіа.

14 травня 1994 – підписання Московських угод. Завершення Абхазької війни.

30 листопада 1994 – нова Конституція Абхазії.

Квітень-травень 1998 – напад абхазців на грузинське село в районі Галі.

Жовтень 2001 – провокація чеченських бойовиків в районі Кодорі

Липень 2006 – криза в Кодорі. Встановлення там влади Абхазького уряду.

Поиск по сайту: