Значення необхідної оборони

У деяких випадках можуть мати місце діяння, зовні схожі на злочин. Скажімо, громадянин, захищаючи своє життя, вбиває злочинця, який на нього напав. Одначе закон не визнає такі дії злочинами, а навпаки – вважає суспільне корисними, що виключає їхні суспільну небезпечність і кримінальну протиправність. До них належать: необхідна оборона, затримання нападника, крайня необхідність.

Необхідна оборона є актуальною темою і відіграє значну роль в кримінальному праві, адже визначення в певному суспільне небезпечному діянні присутність злочину або його відсутність може значно вплинути на подальшу долю суб'єкту злочину, а головне не порушити букви закону.

Неправильне розуміння і застосування закону про необхідну оборону, що призводить до судових помилок, обмежує право громадян на законний захист і сприяє створенню обстановки безкарності хуліганів, грабіжників і інших антигромадських елементів, що викликає справедливе невдоволення громадяні ускладнює боротьбу зі злочинністю.

Необхідна оборона – суб’єктивне право кожного громадянина. Водночас, захист державних, громадських інтересів, особи, її прав – його моральний обов’язок; правом на необхідну оборону громадяни можуть користуватися тільки у визначених законом межах. Заподіяння шкоди нападникові за необхідної оборони має відповідати умовам правомірності й виключати небезпечність і протиправність діяння.

Закріплюючи на законодавчому рівні інститут необхідної оборони, як абсолютне право громадян, Україна йде шляхом правової держави, надаючи громадянам важливий інструмент забезпечення своїх прав, охорони приватного і суспільних інтересів. Крім того, необхідна оборона є важливим поняттям для правозастосовної практики, а саме при вирішенні конкретних справ, дозволяючи суддям чітко розмежовувати діяння, які ззовні можуть мати схожість з суспільно небезпечними діяннями, проте, при детальному аналізі вони являють собою суспільно нейтральні, або навіть корисні діяння.

Список використаної літератури:

1. Баулін К.В. Обставини, що виключають злочинність діяння Харків. 1991

2. Кримінальне право України / Загальна частина / Александров Ю.В.,

Антипов В.І., Володько М.В. К.: “Правові джерела”, 2002. –432с.

3. Конституція України, 28 червня 1996р.

4. Кримінальне право України, Бажанов М.І., Баулін Ю.В., Борисов В.І. та

ін.; К.: Право, 1997р. - 368 с.

5. Гельфанд И.А., Куц Н.Т. необходимая оборона по советскому уголовному

праву: Учебное пособие. – К., 1962. – 46 с.

6. Михайлов М.П. Право граждан на необхомую оборону. – М.: Госюриздат,

1962. – 29 с.

7.Науковий коментар Кримінального кодексу України / Проф. Коржанський М.Й. – К.: Атіка, Академія, Ельса-Н, 2001. – 656 с.

8. Тишкевич И.С. Условия и пределы необходимой обороны. – М.: Юрид. лит.,1969,. – 192 с.

9. Підкоритова Л. Кваліфікація перевищення меж заподіяння шкоди злочинцю при його затриманні // Право України. – 1999. – N 8. – С. 65

10. Про практику застосування судами законодавства, яке

забезпечує право на необхідну оборону від суспільно небезпечних

посягань: Постанова Пленуму Верховного суду України від 28 червня 1991

Поиск по сайту: