Умови оплати за міжнародними торговельними операціями

Лекція №1. Умови здійснення розрахунків

За міжнародними торговельними операціями

Сутність і особливості міжнародних торговельних розрахунків

Умови здійснення міжнародних торговельних операцій

Ризики в міжнародній торгівлі

Умови оплати за міжнародними торговельними операціями

Логічним завершенням будь-якої міжнародної еконо­мічної операції є здійснення розрахунків і платежів.

Міжнародні розрахунки — регулювання платежів за грошовими вимогами і зобов'язаннями, які пов'язані з економічними, полі­тичними і культурними відносинами між суб'єктами господарю­вання і громадянами різних країн.

До міжнародних розрахунків належать розрахунки із зовнішньої торгівлі товарами і послугами, за некомерційними операціями, кредитами і рухом капіталу між країна­ми, в тому числі розрахунки з будівництва об'єктів за кор­доном і надання допомоги.

Міжнародні розрахунки передбачають умови і порядок здійснення платежів, вироблені практикою та закріплені міжнародними документами і звичаями, а також щоденну практичну діяльність банків із здійснення розрахунків. Розрахунки здійснюються переважно безготівковим спо­собом через записи на банківські рахунки. Провідну роль у міжнародних розрахунках відіграють великі банки.

Для здійснення розрахунків банки використовують свої закордонні філії, відділення і кореспондентські відносини з іноземними банками, які супроводжуються від­криттям рахунків лоро і ностро. Кореспондентські відносини визначають порядок розрахунків, розмір комісії, ме­тоди поповнення витрачених коштів.

На стан міжнародних розрахунків також впливають:

— економічні та політичні відносини між країнами;

— стан країни на товарних та грошових ринках;

— ступінь використання та ефективність державних заходів щодо зовнішньоекономічного регулювання;

— валютне законодавство;

— міжнародні торговельні правила та звичаї;

— регулювання міждержавних товарних потоків, пос­луг і капіталів;

— відмінності щодо темпів інфляції в окремих країнах;

— стан платіжних балансів;

— банківська практика;

— умови зовнішньоторговельних контрактів та кредит­них угод;

— конвертованість валют тощо.

На основі цих факторів міжнародні розрахунки станов­лять самостійну систему, пов'язану з рухом товарно-матері­альних цінностей, і мають специфічні особливості.

По-перше, міжнародні розрахунки, на відміну від внутрішніх, регулюються не лише національними норма­тивними і законодавчими актами, а й міжнародними зако­нами, банківськими правилами і звичаями.

По-друге, міжнародні розрахунки здійснюються в різ­них валютах, тому на їх ефективність впливає динаміка ва­лютних курсів.

По-третє, в країнах із частково конвертованою валю­тою держава використовує певні валютні обмеження, що безпосередньо впливають на зовнішньоторговельні розра­хунки.

Найскладнішими є розрахунки з міжнародних торго­вельних контрактів. Як відомо, основою здійснення комерційних зарубіжних операцій є угода між торговель­ними підприємствами в різних країнах, як правило, між експортером (в країні А) та імпортером (в країні Б ). Така угода суттєво відрізняється від договорів купівлі-продажу в межах однієї країни передусім наявністю різних валют і необхідністю домовитись про якусь одну валюту для вико­нання розрахунків, а також порядком обчислення вартос­ті товару за контрактом (імпортної, експортної).Існують різні законодавчі та інші правові норми, наприклад про відповідальність за якість товару, за порушення обов'язків та майнових прав продавця. Крім того, можуть виникнути труднощі з реалізацією за кордоном претензій у судовому чи несудовому порядку.

Поиск по сайту: