Притягнення до відповідальності як обвинуваченого

1. Винесення постанови про притягнення як обвинуваченого.

2. Пред’явлення обвинувачення.

3. Допит обвинуваченого.

4. Пред’явлення обвинувачення неповнолітнім та особам з фізичними вадами.

5. Зміна обвинувачення на досудовому слідстві.

6. Застосування до обвинуваченого заходів процесуального примусу.

1. Постанова про притягнення як обвинуваченого виноситься тоді, коли зібрано достатньо доказів, що викривають певну особу у вчинені злочину. Притягнення особи як обвинуваченого складається з трьох дій:

1) винесення постанови про притягнення як обвинуваченого;

2) пред’явлення обвинувачення;

3) допит обвинуваченого.

Справа буде розглядатися у суді тільки за тим обвинуваченням. Яке пред’явлено особі.

Притягнення особи як обвинуваченого не є закінченням слідства і не є остаточним висновком у справі. Це обвинувачення має бути перевірено слідчим і в подальшому в суді.

Структура постанови про притягнення як обвинуваченого:

1) місце і час складання;

2) прізвище, ім’я і по-батькові особи, яка склала постанову;

3) прізвище, ім’я і по-батькові особи, що притягається як обвинувачений.

4) злочин у вчиненні якого обвинувачується особа.

У постанові фактичні обставини мають бути викладені чітко і ясно. Копія постанови негайно направляється прокурору. З моменту винесення такої постанови до обвинуваченого можна вживати заходи процесуального примусу. Якщо є кілька обвинувачених у справі, тоді щодо кожного обвинуваченого має бути складена окрема постанова.

2. Особа вважається обвинуваченою з моменту винесення постанови при притягнення її як обвинуваченої, однак цю постанову одразу ж необхідно пред’явити цій особі. Для цього особу викликають за допомогою надіслання повістки або по телефону. Особи яким не виповнилось 16 років викликаються через своїх батьків або опікунів. Постанова має бути пред’явлена особі протягом двох днів після її винесення.

Упевнившись в особі обвинуваченого, слідчий оголошує постанову, роз’яснює суть пред’явленого обвинувачення, це засвідчується підписом обвинуваченого на постанові. Якщо він відмовляється підписати постанову, то про це робиться відмітка і сповіщається прокурор.

Обвинувачений має наступні права:

1) знати у чому його обвинувачують: це право гарантується тим, що слідчий зобов’язаний пред’явити обвинуваченому постанову про притягнення до кримінальної відповідальності не пізніше 48 годин із моменту її затвердження (ст. 133 КПК);

2) давати пояснення з пред’явленого обвинувачення;

3) при складанні протоколу має право вносити поправки і доповнення;

4) знайомитися з матеріалами справи після розслідування;

5) мати захисника;

6) заявляти відводи;

7) подавити скарги на рішення судді, прокурора, слідчого.

3. На допиті слідчий перевіряє і виявляє обставини справи. Для обвинуваченого допит – це засіб захисту, адже тут він може давати пояснення з приводу обставин справи.

Як правило допит проводиться вдень, з 6 години ранку до 22:00. Можливе проведеня допиту і вночі, у випадку крайньої необхідності, або якщо допит почався вдень і не закінчився з настанням 22:00, або на вимогу обвинуваченого.

На початку допиту слідчий повинен запитати чи визнає особа себе винною. Далі ідуть показання по суті. Слідчий може задавати питання з метою деталізації та перевірки показань. Показання заносяться до протоколу від першої особи, по змозі дослівно. Протокол допиту підписується обвинуваченим, він має право вносити поправки та доповнення до протоколу.

4. У справах в яких обвинуваченим є неповнолітні особи або особи з фізичними (сліпі, глухі, німі) чи психічними вадами участь адвоката є обов’язковою на всіх стадіях процесу. Тому при пред’явлені такій особі обвинувачення має обов’язково бути присутній адвокат. При допитах цих осіб можуть бути присутні і їх батьки, опікуни, піклувальники, які мають наступні права:

1) бути присутніми на допитах;

2) подавати зауваження;

3) задавати питання обвинуваченому (з дозволу слідчого).

Протокол допиту підписують всі особи, що були присутні на допиті.

5. У разі виникнення необхідності слідчий під час розслідування справи може змінити обвинувачення. У такому випадку слідчий зобов’язаний заново пред’явити обвинувачення, тобто скласти нову постанову і пред’явити її обвинуваченому. Слідчий має допитати обвинуваченого за новим обвинуваченням або за новими епізодами. Складається протокол про нові допити.

Коли під час розслідування частина обвинуваченні не знайшла підтвердження, то слідчий своєю постановою закриває справу у цій частині і оголошує про це обвинуваченому.

6. Після пред’явлення обвинувачення особі, слідчий має право застосовувати до неї запобіжні заходи (як виняток запобіжні заходи можна застосовувати і до підозрюваного). Слідчий вживає такі заходи з метою: запобігання продовження злочинної діяльності, для забезпечення відшкодування завданих злочином збитків.

Відсторонення обвинуваченого від посади – це захід процесуального примусу, який застосовується до посадових осіб, що притягнуті до відповідальності, і якщо ця особа може негативно впливати на розслідування справи. Відсторонення проводиться з санкції прокурора. Копія постанови направляється за місцем роботи чи служби.

Питання про відсторонення осіб, що призначаються на посаду Президентом України вирішуються самим Президентом за поданням Генерального прокурора.

Відсторонення від посади скасовується постановою слідчого чи прокурора.

Арешт на майно обвинуваченого накладається з метою забезпечення цивільного позову або у випадку можливості конфіскації майна. Санкції прокурора для цього непотрібно, достатньо постанови слідчого. Майно на яке накладено арешт описується і передається на зберігання (родичам, сусідам іншим особам). Ці особи попереджуються про відповідальність за їх не збереження. Для встановлення вартості описаних предметів запрошуються фахівці.

Арешт на майно знімається за постановою слідчого, коли у цьому відпадає потреба.

Поиск по сайту: