Видатні економ-географи світу та сучасні концепції розвитку економічної географії

Тема. Предмет соціально-економічної географії світу. Типи політичних та економічних систем країн світу

Використані джерела

Література: С. Коберник, Р. Коваленко «Соціально-економічна географія світу»,10 клас.

Інтернет-джерела: http://school.xvatit.com/

А. Вступ. Поняття про курс:

1) Економічна і соціальна географія є основним осередком суспільної географії — сукупності усіх географічних дисциплін, що займаються вивченням суспільних явищ.

Економічна і соціальна географія світу — це суспільно-географічна наука, предметом вивчення якої є загальні закономірності розвитку та розміщення населення і господарства на земній кулі, а також в окре мих регіонах та країнах. Найважливішими цілями її дослідження є пошук раціонального розселення і розміщення господарства та оптимізація відносин між розвитком суспільства і природи.

Значення курсу «Соціально-економічна географія світу» у системі суспільно-географічних наук

Курс соціально-економічної географії світу складається з двох розділів: «Загальна економіко-географічна характеристика світу» і «Регіони та країни світу».

Перший розділ присвячено:

- політичній карті світу та етапи її формування,

- сучасну економічну типологію країн та розмаїття державних устроїв у світі,

- міжнародні організації та провідні напрями їхньої діяльності,

- демографічними, сировинними, економічними, екологічними та іншими глобальними проблемами людства.

Т.ч. ви зможете поринути у цікавий світ географії, довідаєтесь, що очікує на нашу цивілізацію в майбутньому. По-новому подивитеся на місце України в сучасному світі, порівнявши особливості розвитку її населення і господарства з відповідними відомостями інших держав.

В основу другого розділу покладено регіональний та країнознавчий принципи. У ньому подано загальну економіко-географічну характеристику різних регіонів з їх специфічними особливостями. Перед вами постануть Європа й Північна Америка з високим рівнем роз витку господарства; Азія, що вражає своїми контрастами; Латинська Америка з її проблемами економічного розвитку; Африка з її найбіднішими в світі країнами, де проблеми дедалі більше загострюються; а та кож далекі, неповторні й самобутні Австралія та країни Океанії.

Видатні економ-географи світу та сучасні концепції розвитку економічної географії

Значний внесок у становлення та розвиток економічної географії зробили вчені Костянтин Арсентьєв (1789–1865 рр.), Петро Семенов-Тянь-Шанський (1827–1914 рр.), Іван Александров (1875–1936 рр.), Микола Колосовський (1891–1954 рр.), Микола Баранський (1881–1963 рр.) та інші.

Протягом XX століття активно розроблялась теорія регіонального розвитку. Зокрема, російські вчені Іннокентій Герасимов та Юліан Саушкін вважали вчення про райони (їх формування, розвиток, перспективи, практичне значення) ядром усіх географічних наук, в тому числі економічної і соціальної географії.

На основі теорії регіоналізму виникли регіональна економіка, регіональна політика, регіональна демографія, регіональна екологія тощо.

У 60–70-ті роки XX століття була розроблена концепція проблемного країнознавства. Одним з її засновників був Ян Машбиць, який запропонував проблемний підхід в економіко-географічному країнознавстві зарубіжного світу. Ян Машбиць розробив нову схему комплексної характеристики країн, якою ми користуємося.

У XX столітті виникла концепція «полюсів зростання», сформульована французьким економістом Франсуа Перру. Згідно з цією концепцією розвиток виробництва у різних галузях господарства відбувається нерівномірно. Виділяють динамічні галузі, які стимулюють зростання економіки і є своєрідними «полюсами розвитку».

Здебільшого таким полюсом виступає місто, іноді район, який внаслідок концентрування має сприятливий господарський вплив на навколишню територію. Ця концепція у різних варіантах була покладена в основу планів і програм регіональної політики багатьох країн світу.

Однією з сучасних концепцій економічної і соціальної географії є концепція глобальних (світових) міст. Її автор Джон Фрідман для виділення глобальних міст запропонував такі критерії: чисельність населення, роль міста як потужного фінансового центру, важливість міжнародних функцій і наявність міжнародних організацій; швидке зростання сфери ділових послуг; концентрування галузей обробної промисловості; роль великого транспортного вузла. Прикладами глобальних міст у світі за цими критеріями є Нью-Йорк (США), Токіо (Японія), Лондон (Велика Британія), Париж (Франція).

До видатних вітчизняних економ-географів слід віднести Степана Рудницького, Павла Тутковського, Костянтина Воблого, Володимира Кубійовича, Олексія Діброву.