Розділ 1. Теоретичні основи обліку готової продукції

ВСТУП

На сучасному етапі міжнародної інтеграції у сфері економіки посилилась увага до проблеми уніфікації бухгалтерського обліку. У більшості країн із розвинутою економікою бухгалтерський облік будується відповідно до встановлених міжнародних стандартів. Перехід до ринкової економіки, виникнення та функціонування різних форм власності закономірно спричиняють суттєві зміни в бухгалтерському обліку, в його побудові й веденні. Ці зміни стосуються не лише практики ведення обліку, а й теоретичних його аспектів. На практиці розрізняють національні або внутрішні стандарти, які мають чинність лише в межах певної країни, і міжнародні стандарти, які пропонуються для поширення в різних країнах. Однак між внутрішніми та міжнародними стандартами існує органічний взаємозв’язок. В Україні розроблені національні стандарти бухгалтерського обліку, які не суперечать міжнародним.

Методологічні основи формування інформації про готову продукцію визначені в Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку № 9 «Запаси» та № 16 «Витрати». При організації обліку продукції основним моментом є визначення її характеру.

Підприємства виробляють продукцію у відповідності із заключними договорами, розробленими плановими завданнями з асортименту, кількості і якості. Керівник підприємства, в першу чергу повинен приділяти увагу питанням збільшення обсягу виготовленої продукції, розширення її асортименту і покращення якості, включаючи потреби ринку. Дана тема є актуальною для кожного підприємства, яке виготовляє продукцію різних видів.

Облік не пасивно відображає господарські процеси, що відбуваються на підприємстві, а активно впливає на них, контролює законність, доцільність і ефективність використання виробничих ресурсів. Роль обліку суттєво підвищується в умовах ринкової економіки, яка базується на різних формах власності, наявності підприємств різних форм власності, наявності підприємств різних форм господарювання та конкуренції товаровиробників. Мова йде про посилення контрольних функцій обліку, підвищення аналітичності та оперативності облікової інформації, своєчасне забезпечення необхідною інформацією всіх рівнів управління підприємством та прийняття управлінських рішень. Крім того, в ринкових умовах є багато зовнішніх користувачів, яким потрібна інформація про підприємство, його фінансовий стан і які зацікавлені в точності та відповідності такої інформації.

Таким чином, бухгалтерський облік виконує в управлінні такі важливі функції, як інформаційну, контрольну, оціночну та аналітичну.

Методологічно і організаційно бухгалтерський облік поділяється на фінансовий і управлінський. Це дві галузі єдиної системи обліку, кожна з яких має своє призначення і відіграє свою роль в управлінні підприємством, у забезпеченні необхідною інформацією різнопланових користувачів.

Фінансовий облік - це сукупність правил та процедур, які забезпечують підготовку, оприлюднення інформації про результати діяльності підприємства (установи, організації) та його фінансовий стан відповідно до вимог законодавчих актів і стандартів бухгалтерського обліку.

Організація фінансового обліку повинна забезпечити: повне і безперервне відображення усіх господарських операцій, які відбулися за звітний період: складання установленої фінансової (бухгалтерської) звітності; постачання необхідною та достовірною інформацією користувачів.

Метою курсової роботи є: вивчення обліку готової продукції та товарів.

Базою дослідження курсової роботи є: ДП «Сільськогосподарське підприємство» «Миколаївське».

Основні завдання згідно постановленої мети:

1.теоретичні основи обліку готової продукції;

2.природно-економічна характеристика підприємства;

3.облік готової продукції і товарів на ДП «Сільськогосподарське підприємство» «Миколаївське».

Період дослідження ДП «Сільськогосподарське підприємство» «Миколаївське»- трирічний термін звітів 2008-2010рр

Розділ 1. Теоретичні основи обліку готової продукції.

За редакцією М.Ф. Огійчука, В.Я. Плаксієнка, Л.Г. Панченка та інших вважають, що до готової продукції належить продукція, обробка якої закінчена та яка пройшла випробування, приймання, укомплектування згідно з умовами договорів із замовниками і відповідає технічним умовам і стандартам. [ 15, с.475 ]

Н.В. Чебанова та Ю.А. Василенко ставлять такі завдання обліку готової продукції та ії реалізації:

- перевірка виконання плану випуску продукції та ії відвантаження;

- правильне і своєчасне оприбуткування та списання готової продукції;

- отримання відомостей про номенклатуру, кількість і вартість відвантаженої продукції;

- контроль за зберіганням готової продукції та ії реалізацією;

- контроль за витратами та доходами від ії реалізації.

Готова продукція обліковується за фактичною виробничою собівартістю.

Готова продукція, прийняття якої на склад оформлено накладними, обліковується за видами й сортами у натуральному та вартісному вираженні, тобто обліковується на підприємствах у місяцях зберігання за окремими видами в установлених одиницях вимірювання.[ 17, с.300 ]

Методологічні основи формування в бухгалтерському обліку інформації про готову продукцію визначаються П(С)БО 9 «Запаси» та 16 «Витрати» [4,5].

При організації обліку продукції основним моментом є визначення її характеру.

Готова продукція за характером класифікується наступним чином (рис. 1.1).

Рис. 1.1 Класифікація готової продукції за її характером

Підприємства виробляють продукцію у відповідності із заключними договорами, розробленими плановими завданнями з асортименту, кількості і якості. Керівник підприємства, в першу чергу, повинен приділяти увагу питанням збільшення обсягу виготовленої продукції, розширення її асортименту і покращення якості, вивчаючи потреби ринку.

Основними завданнями обліку готової продукції на підприємствах в системі організації є:

Ø систематичний контроль за випуском готової продукції, станом її запасів і збереженням на складах, обсягом виконаних робіт та послуг;

Ø вчасному і правильному документуванні оформлення відвантаженої і відпущеної продукції (робіт, послуг);

Ø контроль за виконанням плану договорів-поставок за обсягом та асортиментом реалізованої продукції, організацією розрахунку з покупцями;

Ø вчасному і достовірному визначенні результатів від реалізації продукції (робіт, послуг) та їх облік.

Виконання цих задач залежить від ритмічності роботи підприємства, правильної організації збуту та складського господарства, вчасного документального оформлення господарських операцій.

В бухгалтерському обліку готова продукція оцінюється у відповідності до П(С)БО 9 «Запаси» за первісною вартістю, яка визначається згідно з П(С)БО 16 «Витрати».

П(С)БО 16 «Витрати» визначає два поняття собівартості готової продукції:

1) собівартість реалізованої продукції;

2) виробнича собівартість продукції.

До виробничої собівартості продукції входять наступні витрати (див. рис.1.2).

Рис.1. 2 Склад витрат виробничої собівартості готової продукції

Оцінка готової продукції при її продажу залежить від облікової політики підприємства, в частині оцінки запасів при їх вибутті. При цьому можуть застосовуватися методи, передбачені П(С)БО 9 «Запаси».(За редакцією М.Г.Михайлов, А.М.Каднацька, О.О.Баранік).[13, с.467 ]

При відображенні продажу готової продукції в бухгалтерському обліку зазначаються дві її оцінки: оцінка, що прийнята підприємством згідно з обліковою політикою, – первісна вартісна (по дебету рахунку 901 «Собівартість реалізації готової продукції»), та оцінка, що визначаються за домовленістю сторін (по кредиту рахунку 701 «Дохід від реалізації готової продукції»).

Собівартість реалізованої продукції складається з наступних витрат (рис. 1.3).

Рис.1. 3 Склад собівартості реалізованої готової продукції

Оскільки готова продукція в бухгалтерському обліку відображається за найменшою з двох оцінок: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації, то виникає необхідність в уцінці готової продукції, порядок проведення якої аналогічний уцінці виробничих запасів.

Економічну доцільність ті законність господарської операції аналізують під час оформлення ії документом. Отже, документація забезпечує попередній і поточний контроль за проведенням операцій.

Міністерством аграрної політики України наказом від 21 лютого 2008р.№73 затвердило «Методичні рекомендації щодо застосування спеціальних форм первинних документів з обліку готової продукції». [1]

Випуск продукції з виробництва та передача її на склад оформлюється накладними, відомостями, приймально-здавальними документами, актами приймання, вяких вказується: дата, шифр цеху і складу, найменування продукції, номенклатурний номер, одиниці виміру, кількість, ціна за одиницю.

В бухгалтерії на підставі приймально-здавальних документів складається накопичувальна відомість випуску готової продукції, дані якої використовують для контролю за виконанням завдання по обсягу виробництва і для бухгалтерських записів на рахунках синтетичного обліку.

Аналітичний облік готової продукції на підприємствах ведеться за місцями її зберігання та окремими видами у натуральних, умовно-натуральних і вартісних показниках.

На складі в облікових регістрах (картках, відомостях, сальдових відомостях, оборотних відомостях або книзі складського обліку) готова продукція обліковується у кількісному вираженні.

Кількісний облік готової продукції за її видами та місцями зберігання може бути організований декількома способами:

1) в сортових картках складського обліку, при якому в бухгалтерії складають або обробляють групувальні відомості оприбуткування продукції за її видами в розрізі підрозділів-виробників та за місцями зберігання;

2) без картковим способом, при якому за допомогою ЕОМ кожен день складають оборотні відомості обліку випуску продукції з виробництва і руху готових виробів у розрізі складів та інших місць зберігання. Залишки готових виробів періодично інвентаризуються.

У картках або книгах складського обліку здійснюються записи про надходження і відпуск готової продукції та щоденно виводяться її залишки.

У кінці місяця за даними аналітичного обліку витрат на виробництво визначається фактична собівартість готової продукції.

В. Забарський у своїй статті «Основні напрямки прискореного розвитку сільського господарства України» розкриває дуже актуальні теми сьогодення. На території України сконцентровано близько 20% світових запасів потужних родючих чорноземів, що дає змогу подальшого розвитку сільського господарства.

Проте впродовж останніх 20 років (1991-2010) у сільському господарстві практично не досягнуто прогресу порівняно з базовим 1990р. Спостерігається значне зниження важливих об’ємних та соціально-економічних показників, погіршення фінансового стану сільськогосподарських підприємств. Рівень рентабельності виробництва продукції сільського господарства зменшився від 42.6% до 16.3%. У Донецькій і Волинській областях виробництво сільськогосподарської продукції у 2008 році навіть було збитковим. А в Житомирській, Закарпатській, Одеській областях рівень рентабельності підприємства був менший 5%.

За аналізований період докорінно змінилася структура посівних площ. Зокрема, під зерновими культурами їх частка збільшилась від 45.1% до 59.3%, технічними культурами – майже в 2 рази. Спроби аграрних підприємств покращити економічну діяльність, наприклад, за рахунок розширення посівів соняшнику та ріпаку призвели до небажаних наслідків – грубого порушення науково обґрунтованих сівозмін та недобору виробництва валової продукції рослинництва на суму близько 1,5 млрд. грн.. щороку.

На думку В. Збарського головним напрямком відродження українського села повинно стати практичне здійснення в аграрному секторі регульованої ринкової економіки. [1, с.30-35 ]

Поиск по сайту: