Розділ 2. Природно - економічна характеристика ДП «с.г. підприємство «Миколаївське»

Державне підприємство «сільськогосподарське підприємство «Миколаївське» Арбузинського району, село Полянка Миколаївської області. Відстань господарства від обласного центру складає 160 км. Господарство розташовано в зоні степу, де переважають чорноземи, темно каштанові та каштанові ґрунти.

Земельний масив розташований в південній степовій частині України, в південному агрокліматичному районі області, де взимку температура повітря може знижуватись до 29-30 градусів морозу та загрожувати загибелі сільськогосподарських культур, а влітку температура може піднятись до 39 градусів тепла. Середньорічна температура повітря дорівнює 9,7 градусів, а середньорічна сума опадів складає 345 мм. Така кількість опадів недостатня для забезпечення нормального розвитку рослин, тим паче, що розподіл їх на протязі року по місяцях нерівномірний. Опади випадають і у випаді злив, що не сприяє глибокому зволоженню ґрунту та нормальному забезпеченню рослин вологою.

Негативний вплив на розвиток і вплив сільськогосподарських рослин мають вітри. В даному районі щорічно простежуються слабкі, середні та інтенсивні суховії, особливо у ранній весняний період. Взимку сильні вітри здувають з площ сніг, що призводить до вимерзання рослин при морозах. Середнє продовження без морозного періоду 185-205 днів. Сніговий покрив на даній території не стійкий і триває 40-45 днів.

Аналізуючи елементи клімату можна відмітити, о головну роль в отриманні високих врожаїв грає волога. Тому в систему оброблення ґрунту головним повинно бути – боротьба за накопичення та утримання вологи у ґрунті.

Рельєф території господарства рівнинний, що сприяє розвитку рослинництва. Грунти господарства мають слабостійку структуру, внаслідок чого запливають при зволоженні, а при висиханні на поверхні утворюється корка. Після оранки рихлий стан зберігається недовго.

Грунти в гумусовому горизонті мають біля 3% гумусу. Найбільш розповсюдженими на території господарства в чорноземи південні остаточно солонцюваті важко – суглинесні на карбонатному лесі. У структурі ґрунтового покриву чорноземи південні займають 64%, чорноземи звичайні – 22%, лучно – чорноземні ґрунти – 6%, темно – каштанові ґрунти складають лише – 4%. У ґрунтах району домінує корисна мікрофлора. Родючість ґрунтів господарства значно знижується під впливом дії водної та вітрової ерозії.

В процесі ґрунтоутворення на рівнині сформувались чорноземи південні. Для більшості ґрунтів господарства характерна залишкова солонцюватість. Південні чорноземи мають порівняно високу кількість калію. Внесення азотних та фосфорних добрив є основною із методів підвищення родючості ґрунтів. Загальною умовою родючості ґрунту є правильна система обробки, внесення добрив, як мінеральних, так і органічних застосування правильних сівозмін. Одним із способів підвищення родючості земель є запровадження спеціальної сівозміни, за якої значно зростає частка посівів бобових та технічних культур. Постійних природних джерел на території ДП «сільськогосподарське підприємство «Миколаївське» немає. Основні джерела – це шахтні колодці, скважини. Природного лісу в господарстві немає, але є полезахисні лісосмуги.

Для економічної характеристики господарства необхідно розглянути показники розміру, що свідчать про рівень концентрації виробництва. Розміри підприємства визначаються за системою показників, основним з яких є валова продукція у спів ставних цінах, середньорічна чисельність працюючих, площа сільськогосподарських угідь, сума основних фондів, сума виручки тощо. Показники визначення розміру виробництва подаються в таблиці 2.1

Таблиця 2.1 Розміри ДП «сільськогосподарське підприємство «Миколаївське».

Розглянувши таблицю можна зробити такі висновки що: земельна площа зменшилась порівняно з 2008-2010рр. на 45.7 га, це зумовлено з природно-кліматичними факторами, чисельність працівників у 2010році значно змінилось, це свідчить, про зменшення робочих місць, але це не вплинуло на ефективних розвиток ДП «с.г. підприємство «Миколаївське», вартість валової продукції зростає з 2008-2010рр. на 694.0тис.грн. це зумовлено позитивним виробництвом підприємства, від якого збільшується дохід від реалізації на 1186.0 тис. грн, але зменшується чистий прибуток на 5292.0 тис.грн.

Спеціалізація – одна із форм суспільного розподілу праці. Правильна спеціалізація господарства – важлива умова зростання обсягів виробництва сільськогосподарської продукції, покращення ії якості та зниження собівартості.

З розвитком продуктивних сил сільського господарства процес суспільного поділу праці вдосконалюється і поглиблюється.

Розрізняють такі форми спеціалізації сільського господарства:

господарська;

внутрішньогосподарська;

внутрішньогалузева.

Господарська – відображає або стосується сільськогосподарського виробництва окремих колективних, державних і міжгосподарських підприємств, об’єднань, а також фермерських господарств, які ведуть товарне сільське господарство. Воно передбачає, як правило поділ праці між сільськогосподарськими підприємствами в середині адміністративного району.

Внутрішньогосподарська спеціалізація характерна для виробничих підрозділів сільськогосподарських підприємств – відділів,бригад, ферм.

Внутрішньогалузева спеціалізація сільськогосподарських підприємств та їх господарських підрозділів на стадіях технологічного процесу виробництва кінцевої продукції передбачає поділ праці в середині окремих галузей на виробничі цикли, які відрізняються технологією виробництва і засобами комплексної механізації.

Спеціалізація в умовах ринкової економіки має важливе значення для господарства. Воно виробляє ту продукцію, яка має попит в даному регіоні та встановленню якої сприяють природно-кліматичні умови.

Основним показником, за допомогою якого визначається спеціалізація підприємства є структура грошових надходжень від реалізації товарної продукції, яка відображена в таблиці 2.2

Таблиця 2.2 Структура грошових надходжень від реалізації товарної продукції в ДП «сільськогосподарське підприємство «Миколаївське».

В сільськогосподарській продукції підприємства найбільшу питому вагу займає продукція рослинництва 55%, продукція тваринництва приносить 44.4%, грошових надходжень в основному від скотарства. Найбільшу питому вагу серед рослинницьких видів продукції займають зернові – 24.7% та соняшник – 21.2%, серед тваринницьких видів продукції – надій молока – 37.2%, вирощування ВРХ – 5.4%, свиней 2.3%.

Отже, можна зробити висновок,що ДП «сільськогосподарське підприємство «Миколаївське» Арбузинського району, Миколаївської області спеціалізується на вирощуванні озимої пшениці, соняшнику, а у тваринницьких галузях на вирощуванні ВРХ та одержанню від них молочної продукції. Інші види продукції займають незначну питому вагу.

Від забезпеченості господарства ресурсами і рівня їх використання залежить ефективність господарювання.

Основними видами ресурсів сільськогосподарських підприємств є земельні і трудові ресурси, основні виробничі засоби.

Розглянемо забезпеченість господарства ресурсним потенціалом і рівень його використання. Основний ресурсний потенціал у сільськогосподарському виробництві - це земля. Велике значення для виробничої діяльності сільськогосподарського підприємства має забезпеченість земельними ресурсами.

Ресурсний потенціал – це сукупність природних та матеріальних елементів, які можуть бути використанні людиною для своєї життєдіяльності і залучення в процесі для виробництва різних благ.

Проведемо аналіз ресурсного потенціалу ДП «сільськогосподарське підприємство «Миколаївське» Арбузинського району. Основним незмінним ресурсом для сільськогосподарського виробництва є земля, земельні ресурси. Земельна площа є базовим ресурсом, а саме він визначає формування інших ресурсів. В таблиці 2.3 наводяться дані щодо структури земельних угідь досліджуваного підприємства.

Таблиця 2.3 Структура земельних угідь ДП «сільськогосподарське підприємство «Миколаївське».

ДП «сільськогосподарське підприємство «Миколаївське» має у звітному році 2150.0 га землі, яке зменшилось на 45.7 га порівняно з 2008 роком, це спричинено різники природно-кліматичними факторами. Досліджуване підприємство раціонально використовує свої землі, щодо високоефективного ведення господарства.

Важливою складовою ресурсного потенціалу є трудові ресурси. Від їх якості та ефективності використання залежить результати господарювання. Порівняємо показники забезпеченості трудовими ресурсами в досліджуваному господарстві таблиця 2.4. Велике значення для підвищення ефективності виробництва має забезпеченість господарства трудовими ресурсами та кваліфікованими спеціалістами.

Таблиця 2.4 Наявність і структура трудових ресурсів в ДП «сільськогосподарське підприємство «Миколаївське».

Отже можна зробити висновок, що кількість працівників зменшилась порівняно з 2008-2010рр. на 46 чоловік, це пов’язано з скороченням робочих місць, але на виробництво та переробку тих, чи інших продуктів це не вплинуло і виробництву шкоди не завдало.

Важливою складовою ресурсного потенціалу також є основні засоби. Проаналізуємо використання основних засобів. Для цього розглянемо підприємство: ДП «с.г. підприємство «Миколаївське».

Підприємство має і використовує основні засобі для виробництва продукції. Зробимо аналіз використання основних засобів в трьох роках в 2008 -2010рр.

Основні виробничі засоби підприємства - це активи, які беруть участь у процесі виробництва тривалий час, а їх вартість переноситься на вартість виробленої продукції поступово, в міру їх використання, шляхом амортизаційних відрахувань.

Таблиця 2.5 Забезпеченість ДП «сільськогосподарське підприємство «Миколаївське» основними засобами.

Розглянувши таблицю 2.5 можна побачити, що важливе місце займає контроль забезпеченості підприємств основними засобами, оскільки відхилення від оптимального рівня як в один, так і в інший бік спричинює зниження ефективності виробництва. Причому негативний вплив таких відхилень проявляється через зниження ефективності використання основних засобів. Досліджуване підприємство має достатнє забезпечення основними засобами. так, як не має надмірних витрат на ремонти, передчасного зносу, ліквідації об’єкта.

Однак навіть при повному забезпеченні потреби в основних засобах вони часто використовуються неефективно. Тому на підприємстві контролюють рівень використання основних засобів. Зокрема, визначають такі показники: озброєність праці основними засобами, забезпеченість землі основними засобами, коефіцієнт виробничої віддачі основних засобів, коефіцієнт виробничої місткості основних засобів. ДП «сільськогосподарське підприємство «Миколаївське» використовує такі показники та методи, які дають змогу оперативно контролювати ефективність основних засобів і вживати заходи щодо уникнення негативних моментів.

Форма бухгалтерського обліку на підприємстві є журнально - ордерною. На підприємстві працюють на 01.02.2011року 64 працівника з них: 8 керівників; 5спеціалістів; 6 службовців; 45 робітників. Додаток А.

З метою оперативного рішення питань виробничого, соціально-економічного характеру всі працівники поділяються на двох категорій: адміністрацію, що складається з керівника підприємства, його заступників, керівників відділів, головного бухгалтера і трудовий колектив, що складається з всіх інших працівників.

Економіст здійснює керівництво роботою по економічному плануванню на підприємстві, по виявленню і використанню резервів виробництва з метою досягнення найбільшої економічної ефективності, бере участь у розробці заходів щодо прискорення темпів росту продуктивності праці, ефективності використання виробничих потужностей, матеріальних і трудових ресурсів, підвищення рентабельності виробництва і так далі.

У службу головного інженера входять завідувач гаражу, водій автобуса та автомобіля, тесляр, електромонтер, сторож. Головний енергетик забезпечує безперебійну роботу, ремонт і модернізацію енергетичного устаткування, електричних і теплових мереж, визначає потреба виробництва в паливно-енергетичних ресурсах. Водій автобуса та автомобіля здійснює перевезення вантажу та працівників.

Директор здійснює керівництво фінансово-господарською діяльністю підприємства в області матеріально технічного забезпечення, заготівлі і збереження сировини, збуту продукції на ринку і по договорах, транспортного й адміністративно-господарського обслуговування, забезпечуючи ефективне і доцільне використання матеріальних і фінансових ресурсів, зниження їхніх утрат, прискорення оборотності оборотних коштів. Уживає заходів по своєчасному висновку господарських і фінансових договорів з постачальниками і споживачами сировини і продукції.

Управління фінансовою діяльністю здійснює директор. Разом з заступником директором він несе відповідальність за фінансовий стан підприємства. Облік діяльності підприємства здійснює один головний бухгалтер та три підрядні бухгалтери. В обов'язку головного бухгалтера входить:

а) забезпечення раціональної організації бухгалтерського обліку і звітності на підприємстві;

б) організація обліку фінансово-господарської діяльності підприємства;

в) контроль правильної витрати коштів і матеріальних цінностей;

г) контроль за дотриманням найсуворішого режиму економії і господарського розрахунку.

Касир здійснює операції по прийому, обліку, видачі і збереженню коштів і цінних паперів з обов'язковим дотриманням правил, що забезпечують їхня схоронність. Одержує по оформленим відповідно до встановленого порядку документам грошові кошти і цінні папери в установах банку для виплати робітникам та службовцям заробітної плати, премій, оплати командировочних і інших витрат. Веде на основі прибуткових і видаткових документів касову книгу, звіряє фактична наявність грошових сум і цінних паперів із книжковим залишком. Передає відповідно до встановленого порядку грошові кошти інкасаторам. Складає касову звітність.

Бухгалтер по обліку матеріалів здійснює роботу з забезпеченню підприємства всіма необхідними для його виробничої діяльності матеріальними ресурсами і їх раціональним використанням. Розробляє проекти перспективних і річних планів матеріально-технічного забезпечення підприємства, готує розрахунки й обґрунтування до них. Визначає потреба підприємства і його підрозділів у матеріальних ресурсах. Бухгалтер по розрахунках веде облік розрахункових операцій: по оплаті праці; с покупцями і замовниками; с постачальниками і підрядчиками; с бюджетом, і так далі.

Бухгалтер по реалізації продукції перевіряє звіти експедиторів, робить рознесення по накопичувальній відомості хлібобулочного цеху, а також виписує рахунка торгуючим організаціям.

Бухгалтерія підприємства діє згідно наказу «Про облікову політику підприємства». Підприємство забезпечене працею головного економіста, головного агронома, головного інженера, головного зоотехніка. Додаток В. Так, як підприємство веде форму обліку журнально-ордерну, воно є мало забезпечене комп’ютерною технікою, їх налічують близько 9 шт.

Директор здійснює оперативне планування, реалізацію поставлених завдань, вносить відповідні корективи та здійснює контроль за процесом виконання плану. Взагалі, економічна служба побудована на принципі максимального врахування динаміки навколишнього середовища. Виходячи з цього, директор здійснює ціноутворення, прогнозування, економічний аналіз та управління персоналом. Свою діяльність, виходячи з стратегії розвитку підприємства, що визначає директор, він будує на основі інформації, отриманої від заступника директора, головного економіста, головного бухгалтера та інших.

Поиск по сайту: