Центри мовлення і письма – специфічні психофізіологічні утворення, розміщені у лівій півкулі мозку у лобовій і скроневій його долях

Церковнопарафіяльна школа — початкові школи при церковних парафіях.

Цехові школи— світські початкові загальноосвітні школи для дітей ремісників. Почали створюватися в XIII—XIV ст. в містах Західної Європи з ініціативи цехів і утримувалися на їхні кошти. В Ц. ш. навчали читання, письма, лічби, елементів геометрії і природознавства. Ц. ш. давали лише загальноосвітню підготовку, а ремеслом учні оволодівали в родині або в цеху. Навчання в Ц. ш. велося рідною мовою. В кінці середньовіччя Ц. ш., об'єднуючись з гільдійськими, поступово перетворилися на міські або бюргерські, що утримувалися коштом міського самоврядування. В Україні цехи у Львові, Перемишлі, Києві, Кам'янці (тепер Кам'янець-Подільський) та інших містах організовували професійне навчання ремесел цеховими майстрами. В XVI—XVII ст. в Україні та в Білорусі ремісничі цехи відіграли значну роль у створенні братських шкіл.

Цілеспрямоване виховання – обмірковані педагогічні впливи.

Цілі виховання – бажані та очікувані зміни, які під впливом використання відповідних методів, засобів та умов формуються у вихованців у вигляді поглядів, постав, навичок та інших рис особистості

Цілі(орієнтири) соціальні - цінності індивіда, групи індивідів, класів, суспільства, на досягнення яких направлена їх діяльність.
Ціннісні орієнтації - вiдбipкова, вiдносно стiйка система спpямованостi iнтеpесiв i потpеб особистостi, нацiлена на певний аспект соцiальних цiнностей. Детеpмiнантами Ц.о. особистостi виступають матеpiальнi умови життєдiяльностi, а також iндивiдуально-типовi pиси, нахили, здатностi i здiбностi людини.
Цінності соціальні - 1) в широкому значенні - значимість явищ і предметів реальної дійсності з точки зору їх відповідності або невідповідності потребам суспільства, соціальних груп і особистості; 2) у вузькому значенні - етичні і естетичні вимоги, вироблені людською культурою, що є продуктами суспільної свідомості. До числа Ц.с. відносять світогляд, соціальну справедливість, людська гідність, цивільний обов'язок тощо.

Цілісна психологія -— один з напрямів психологічного дослідження, запропонований лейпцігською психологічною школою на поч. 20 ст., який виходив з визнання цілісного характеру психічної діяльності. За сучас. уявленнями, психічні процеси й стани є цілісними об'єктами, вони об'єднані у вищу системну цілісність.

Цінності моральні загальнолюдські – набуті попередніми поколіннями незалежно від расової, національної чи релігійної приналежності морально-духовні надбання, які визначають основу поведінки й життєдіяльності окремої людини або певних спільнот.
Цінності моральні національні – історично зумовлені й створені певним етносом погляди, переконання, ідеали, традиції, звичаї, обряди, практичні дії, які ґрунтуються на загальнолюдських цінностях, але відбивають певні національні прояви, своєрідність у поведінці та слугують основою соціальної діяльності людей окремої етнічної групи.

Ч

Частково - пошуковий метод - різновид проблемного методу навчання;метод навчання,при якому сформульовану проблему вчитель в основному розв’язує сам,а учні лише залучаються до пошукової діяльності на окремих її етапах.

«Червоні квіти» — двотижневий ілюстрований журнал для дітей шкільного віку. Виходив 1923—31 в Харкові. У перші роки журнал редагував В. П. Затонський. До 1925 тут друкувалися лише літ. матеріали для дітей різного віку. З 1925 журнал визначився як орган для дітей серед. і старшого шкільного віку. Публікувалися статті та нариси про громадсько-політ. та культур. життя країни, зарубіжні події, міжнар. комуністичний дитячий рух, участь піонерів і школярів у соціалістичному будівництві, життя і боротьбу дітей за рубежем, вміщувалися інформації з питань науки, техніки, природознавства, матеріали на допомогу вожатим, практичні поради школярам тощо. Друкувалися й художні твори. Журнал мав додаток — бібліотеку "Червоні квіти". З 1928 при ньому виходила газета "Червоні квіти". З 1931 виходить під назвою "Піонерія".

Че́сність — це одна з основних граней людських чеснот, моральна якість, що відображає одну з найважливіших вимог моральності. Включає правдивість,принциповість, вірність взятим зобов'язанням, суб'єктивну переконаність у правоті справи, що проводиться, щирість перед іншими і перед самим собою відносно тих мотивів, якими людина керується, визнання і дотримання прав інших людей на те, що їм законно належить. Протилежністю чесності є обман, брехня, крадіжка,віроломство, лицемірство.

Честь — поняття моральної свідомості й категорія етики, що включає в себе моменти усвідомлення індивідом свого суспільного значення й визнання цього значення з боку суспільства.

Читання в дитячому садку - ознайомлення дошкільнят з літературою,яка відповідає їхнім віковим і психологічним особливостям;важливий засіб розумового,морального і естетичного виховання.

Читацька конференція дитя­ча — одна з форм керівництва позакласним читанням, яка полягає в обговоренні дітьми книг і творчості окремих письмен­ників у школі, бібліотеці, клубі тощо. Ч. к. д. проводяться за популярними твора­ми художньої класики й новинками художньої літератури. Ч. к. д. є дійовим засобом виховання читацької культури учнів лише в поєднанні з іншими форма­ми роботи над книгою.

Читацька культура – це складова частина загальної культури особистості, комплекс знань, умінь і почуттів читача, що передбачає свідомий вибір тематики читання, його системність з метою повноцінного і глибокого сприйняття та засвоєння літературного тексту.

Читацькі інтереси дітей - краще ставлення до творів певного змісту й видів літератури. Його визначають багато факторів:умови громадянського життя,соціальні ідеали,культурний рівень суспільства,стан літератури,вік дитини,її життєвий досвід,кругозір тощо.

Член-кореспондент - член організації вчених - академії наук. У порівнянні з академіком є молодшим ступенем членства.

Ш

Шепелявість – вада мови, при якій неправильно вимовляються свистячі («з», «с», «ц») і шиплячі («ж», «ч», «ш», «щ») звуки.

Шкала оцінок – методичний прийом, який дає можливість розділяти сукупність об’єктів, що вивчаються, за ступенем вираження спільної для них властивості. Такий поділ ґрунтується на суб’єктивних оцінках даної властивості, усереднених по групі експертів.

Шкалювання в педагогіці (від англ. scaling – визначення масштабу, одиниці вимірювання) – метод моделювання реальних педагогічних процесів за допомогою числових систем. Шкалювання є одним з важливих засобів математичного педагогічного явища, яке вивчається, а також способом організації емпіричних даних, що одержуються за допомогою спостереження, вивчення документів, анкетного опитування, експериментів, тестування.

Шкільний вік – період життя й розвитку дітей, відповідний часові їхнього навчання в школі (тривалість 10 - 11 років). Шкільний вік поділяють на молодший (з 6 до 11 років), підлітковий (з 11 – 12 до 14 – 15 років) і період ранньої юності (з 15 до 17 -18 років), кожний з яких характеризується анатомо-фізіологічними та психологічними особливостями дітей, ступенем їхнього розвитку й участі в суспільно корисній праці, змістом і організацією навчально-виховної роботи. Вивчення і знання вікових особливостей дітей дає можливість правильно організувати їхнє навчання й виховання.

Школа – навчально-виховний заклад для навчання, освіти й виховання дітей, молоді та дорослих. Школа – явище історичне, завдання і зміст її змінювалися зі зміною суспільно-економічного ладу. Школа в Україні покликана здійснювати розумове, трудове, моральне, фізичне й естетичне виховання учнів, прилучаючи підростаюче покоління до духовної культури й матеріального виробництва, озброюючи його необхідними знаннями і способами діяльності. Школи поділяють за обсягом знань – на початкові, неповні середні, середні і вищі; за характером знань – загальноосвітні й професійні; за віком учнів – школи для дітей, молоді і дорослих; за тим, хто їх утримує, - на державні, приватні, муніципальні (органів місцевого самоврядування), громадські; за статтю учнів – сумісні (для учнів обох статей) і роздільні (чоловічі, жіночі); за часом перебування й характером організації учнів – на школи-інтернати (пансіонати), де учні навчаються і живуть, школи з подовженим днем, де учні тільки навчаються; за відношенням до релігії – на конфесіональні школи й світські.

Школа – (від лат. schola – дозвілля, заняття під час дозвілля; місце навча-ння) – 1) Навчально-виховний заклад. 2) Система освіти, сукупність закладів для навчання. 3) Набутий досвід. 4) Напрям у науці, літературі, мистецтві, суспільно-політичній думці, побудованій на основі принципів, спільних поглядів, традицій тощо. 5) Посібник для навчання гри на музичному інструменті, співів тощо. 6) Будинок школи.

Школа вечірня (змінна) середня загальноосвітня – навчальний заклад для працюючої молоді. Під такою назвою існує з 1971 року. Особи, які закінчили 9 класів вечірніх (змінних) шкіл. Одержують свідоцтво про дев’ятирічну освіту і мають право вступати до середніх спеціальних навчальних закладів або до Х класу середньої загальноосвітньої школи; ті, хто закінчив 12 класів, одержують атестат про середню освіту, який дає право вступати до вузів.

Школа для глухих – в Україні навчально-виховний заклад інтернатного типу для дітей, позбавлених слуху і внаслідок цього – мови. Перебувають у системі загальноосвітніх закладів Міністерства освіти. Навчання проводиться за спеціальними навчальними програмами й підручниками. Строк навчання – 13 років (підготовчий клас для глухих, які виховувались у дитячому садку, і 12 основних класів). Учні здобувають знання в обсязі дев’ятирічної загальноосвітньої школи й відповідну виробничу кваліфікацію.

Школа для сліпих – в Україні навчально-виховний заклад інтернатного типу системи Міністерства освіти, де навчаються сліпі або діти з залишками зору (до 0,05). В школах для сліпих проводиться корекційно-педагогічна робота, спрямована на нормалізацію психічного й фізичного розвитку дітей, подолання вторинних відхилень у їхньому розвитку. Навчання в школі для сліпих здійснюється за програмами середньої загальноосвітньої школи. Строк навчання порівняно з масовою школою продовжено на один рік.

Школа для дорослих – загальноосвітній навчальний заклад для навчання дорослих без відриву від виробництва. В Україні виникли в другій половині ХІХ ст. Після 1917 року було створено державну систему освіти дорослих – пункти ліквідації неписьменності, школи для неписьменних, для малописьменних, школи-клуби, школи дорослих підвищеного типу (давали семирічну освіту й здебільшого мали промисловий або сільськогосподарський ухил). З 1971 року існує єдиний тип школи дорослих – школа вечірня (змінна) середня загальноосвітня з очною і заочною (або однією з них) формами навчання.

Школа з подовженим днем – школа (група) з подовженим днем – в Україні загальноосвітня школа, де учні перебувають протягом усього дня (10 год.). Школа з подовженим днем базується на основі медично й педагогічно зумовленого чергування навчання, праці, суспільно корисної діяльності, самопідготовки й відпочинку школярів, занять за інтересами.

Школа передового досвіду – одна з форм передавання й поширення кращого педагогічного досвіду шляхом безпосередньої демонстрації зразків навчальної і виховної роботи. Особливо популярними школи передового досвіду були в Україні в 60-ті роки. В школах передового досвіду застосовувалися різноманітні форми й методи занять із слухачами: розповідь керівника школи або учителя-майстра про систему своєї роботи; відвідування й аналіз уроків з окремих розділів навчальної програми; відвідування й аналіз позакласних заходів; співбесіди з слухачами з питань дидактики й методики; виготовлення наочних посібників тощо.

Школа-інтернат – і Україні з 1956 року загальноосвітня школа, в якій діти навчаються і живуть. До школи–інтернату приймають дітей за бажанням батьків або осіб, що їх заступають. Навчання проводиться за планами й програмами середньої школи. Крім учителів, у школах-інтернатах працює штат вихователів. Поряд з навчальною проводиться клубно-гурткова, суспільно корисна й трудова, ігрова й спортивна робота.

Школа-комуна - навчально-виховний заклад в Україні для безпритульних дітей і підлітків, сиріт і неповнолітніх правопорушників. Створена 1918 року. Складалася із загальноосвітньої школи. Як правило І і ІІ ступенів, та інтернату при ній. Вихованці вивчали основи наук, працювали в майстернях, на виробництві та в сільському господарстві. Велика увага приділялася продуктивній праці, самообслуговуванню, розвиткові творчої ініціативи й самодіяльності. Проіснували до кінця 20-х років.

Школа-санаторій – в Україні спеціальна загальноосвітня школа-інтернат для хворих і фізично ослаблених дітей. Створюються з метою забезпечення лікування та продовження загальноосвітньої підготовки. Зміст навчально-виховної роботи в школах-санаторіях такий самий, як і в масових загальноосвітніх школах. Тривалість і кількість уроків у школах-санаторіях порівняно з загальноосвітніми менші. Режим дня будується з урахуванням захворювання дітей, періодичності й особливостей лікувально-оздоровчого процесу.

Школознавство – галузь педагогіки, що досліджує завдання. Зміст і методи управління шкільною справою, систему керівництва школою та організації її роботи. Зміст школознавства становлять основні принципи управління й керівництва школою, її роль у розвитку суспільства, діяльність органів народної освіти по адміністративно-педагогічному та господарському керівництву школами, управлінню навчально-виховним процесом і наданню методичної допомоги вчителям; організація обліку й звітності закладів освіти, статистика шкільної справи. Школознавство розробляє комплекс організаційно-педагогічних заходів, спрямованих на вдосконалення управління освітою в усіх її ланках.

Щ

Щадити - виявляти милосердя, не занапащати, не завдавати шкоди комусь.

Щадок – нащадок.

Ща́стя — психоемоційний стан цілковитого задоволення життям, відчуття глибокого вдоволення та безмежної радості.

Щебетун - 1) Щебечущій. 2) Говорун.

Щебетуха -1) Співунья (про пташку). 2) Говорун, брехуха.

Щедро - в достатку.

Щезати (-єш, -ю) – зникати.

Щент - у виражені до щенту, до кореня, абсолютно.

Щільність уроку — це співвідношення раціонально використаного часу до всього часу уроку.

Щоденник - 1)це книга, зошит, пристрій, у який людина записує події, що відбуваються щодня. 2) Учнівський щоденник - це невелика книга, у який учні записують розклад занять, домашнє завдання. У ньому вчителі виставляють оцінки.

Ю

ЮНЕСКО (англ. UNESCO; United Nations Educational Scientific Cultural Organisation – Організація Об’єднаних Націй з питань освіти. Науки і культури) – міжурядова організація, спеціалізована установа ООН. До основних напрямів роботи ЮНЕСКО належать проблеми боротьби з неписьменністю, розвитку освіти, підготовки кадрів, вивчення та поширення національних культур, охорона навколишнього середовища й пам’яток культури.

Юні натуралісти, юннати – школярі, які беруть участь у позакласній і позашкільній роботі по вивченню природи і проведенню сільськогосподарського дослідництва. Основною формою організації Юних натуралістів є гуртки. Заняттями гуртків юних натуралістів керують учителі і спеціалісти сільського господарства. Юні натуралісти ведуть спостереження, проводять екскурсії, виконують практичні роботи й досліди в школі, живому куточку, на навчально-дослідній ділянці тощо.

Я

Якість освіти – рівень знань і вмінь, розумового, морального і фізичного розвитку тих, хто навчається, на певному етапі відповідно до поставлених цілей; рівень забезпечення навчальної діяльності і надання освітніх послуг учасникам освітнього процесу навчально-виховним закладом.

Явища загалу — соціально-психологічне поняття: групові психічні явища, як виявлення загальної і групової свідомості.

Наприклад:

§ змагання,

§ міжособистісні відносини,

§ громадська і групова думка,

§ психологічний клімат,

§ груповий настрій,

§ «колективне міркування»,

§ слухи,

§ наслідування,

§ мода,

§ паніка

та інші.

Якості уваги — інтенсивність, концентрація, спрямованість, обсяг, переключення, розподіл, стійкість.

Ясність свідомості — ступінь чіткості і адекватності аналітикосинтетичного відображення оточуючого. Ясність свідомості має різні рівні.

Якість життя – інтегральна характеристика специфіки певного способу життя, що відбиває зміст, соціальну спрямованість, основні форми життєдіяльності суспільства й особистості, а також ті умови, які створюються суспільством для розвитку особистості, її творчої самореалізації.

“Я” – поняття, що використовується в багатьох психологічних теоріях як позначення особистості, її свідомої оцінки при взаємодії з зовнішньою реальністю.

“Я” ідеальне – сукупність уявлень, що відображають те, ким людина хотіла б бути, або те, ким на її погляд, вона може бути, зважаючи на притаманні їй якості.

“Я”- концепція – це сукупність всіх уявлень людини про себе, пов’язана з їх оцінкою. Установки, спрямовані на самого себе, і які складають: а) уявлення індивіда про самого себе; б) емоційно-забарвлену самооцінку цього уявлення; в) конкретні дії, які можуть бути викликані уявленнями і самооцінкою про себе.

“Я” реальне – уявлення, яке складається у людини про саму себе на основі особистого досвіду.

Поиск по сайту: