Продуктивне учіння – результативне особистісно-орієнтоване навчання у процесі конкретної роботи на основі вільного її вибору і врахування інтересів тих, хто навчається

Продуктивність діяльності -характеристика діяльності, що відображає співвідношення між корисністю результатів за певний час і затратами на них.

Професійна мобільність (лат. mobilis – рухливий) – здатність педагога до змін у професійній діяльності за нових соціально-педагогічних умов.

Професіограма — опис вимог, соціально-психологічних і фізичних особистісних якостей, які висуває певна професія. Професія (від лат. professio — офіційно зазначене заняття) — вид трудової діяльності, що потребує певних знань і трудових навичок та є джерелом існування, життєдіяльності.

Професія (від лат. professio – офіційно зазначене заняття) – вид трудової діяльності, що потребує певних знань і трудових навичок та є джерелом існування, життєдіяльності.

Психотехніка — напрям у психології, що розроблює питання застосування знань про психічну діяльність людини у процесі вирішення практичних завдань виховання особистості людини.

Р

Рада загальноосвітнього навчально-виховного закладу — об'єднання працівників загальноосвітнього закладу, учнів, батьків і громадськості, яка діє у період між загальними зборами (конференцією) для вирішення соціально-організаційних й економічних питань життєдіяльності загальноосвітнього навчально-виховного закладу.

Рада педагогічна — об'єднання педагогів навчально-виховного закладу з метою розгляду питань організації та вдосконалення навчально-виховного процесу.

Рейтинг (від англ. rating — оцінка, клас, розряд) — індивідуальний числовий показник у системі освіти, оцінка успіхів, досягнень, знань у конкретний момент окремої особистості у певній галузі, дисципліні, що дає змогу визначити рівень таких досягнень або якість знань щодо інших осіб.

Ретардація (від лат. retardatio — затримка, уповільнення) — відставання дітей у розвитку.

Рейтинг (від англ. rating – оцінка, порядок,класифікація) – термін, який означає суб’єктивну оцінку якогось явища за певною шкалою.

Репетиторство (від лат. repetitio - повторення) – додаткове позаурочне навчання учнів.

Реферат (від лат. refeire — доповідати, повідомляти) — коротке викладення змісту прочитаної книги, наукової роботи, повідомлення за результатами дослідженої наукової проблеми.

Рівні освіти — поступовість отримання загальноосвітньої та професійної підготовки через проходження певних етапів: початкова освіта, базова загальна освіта, повна середня освіта, професійно-технічна освіта, базова вища освіта, повна вища освіта.

Розвиток фізичний — ріст біологічного організму в результаті поділу клітин.

Розповідь – словесний метод навчання: жвава, образна форма викладу навчального матеріалу.

Рушійна сила розвитку — результат суперечностей між біологічними, фізичними і психічними потребами та наявним рівнем фізичного, психічного й соціального розвитку особистості.

Рушійна сила виховного процесу — результат суперечностей між соціально-психічними і фізіологічними потребами та наявним рівнем вихованості особистості.

Рушійна сила навчального процесу — результат суперечностей між пізнавальними і практичними завданнями, з одного боку, а з другого — наявним рівнем знань, умінь і навичок, з іншого.

Т

Табель учнівський (голл. table, від лат. tabula – дошка, таблиця) – відомість про успішність учня за чверть навчального року або за рік.

Таблиці навчальні (польс. tablica, від лат. tabula) - наочні посібники, які містять цифри, тексти або графічні зображення, що ілюструють теми й розділи навчальних предметів. Розрізняють Т. ілюстративні, графічні, цифрові, текстові і змішані.

Такт педагогічний (від лат. tactus— дотик, відчуття, почуття) — почуття міри в застосуванні засобів педагогічного впливу на дітей. Проявляється в умінні вчителя поводитися належним чином, просто й переконливо розмовляти з вихованцями, поважати їхню гідність, ставити розумні й педагогічно обґрунтовані вимоги. Основою Т. п. є глибоке знання психології дітей, індивідуальний підхід у навчанні й вихованні. Прояв Т. п. – важлива умова формування авторитету вчителя, одне з джерел сили й ефективності його впливу на дітей.

Такт у дітей – почуття міри в поведінці, вміння поводитися, додержувати правил пристойності, яке ґрунтується на чуйному й уважному ставленні до людей. Розрізняють Т., який проявляється на основі наслідування, під впливом особистого прикладу вихователя, що можливе вже в дітей молодшого віку, і Т., який є продуктом свідомої дисциплінованості, результатом правильного розумового, морального і естетичного виховання.

Талант (з грец. — терези) — якісно вищий рівень здібностей особистості. Передумовою розвитку Т. є задатки людини, які можуть перетворюватися на реальність при наявності сприятливих соціальних факторів. Т. — це поєднання різного ступеня генетично мовленої обдарованості з працею.

Твори — самостійні письмові роботи учнів на задану тему. Вони можуть писатися на основі як літературного матеріалу, так і особистого життєвого досвіду й безпосередніх спостережень.

Творчий звіт – проводиться з метою повторення та узагальнення матеріалу, систематизації знань. На ньому учні показують та захищають свої творчі роботи. На огляд і захист можуть надавати проекти, моделі, стенди, малюнки, доповіді, експериментальні дослідження.

Творчість — продуктивна людська діяльність, здатна породжувати якісно нові матеріальні та духовні цінності суспільного значення. Розвиток творчого потенціалу діяльності є важливою умовою культурного прогресу суспільства й виховання людини. Тому на всіх щаблях школи (початкової, середньої, вищої) слід звертати особливу увагу на формування в учнів різноманітних, глибоких і міцних систем знань, на максимальну стимуляцію самостійної діяльності учнів, на розвиток стійких творчих інтересів, цілеспрямованості творчих пошуків, наполегливості під час виконання творчих завдань.

Творчість педагогічна — оригінальний і високоефективний підхід учителя до навчально-виховних завдань, збагачення теорії і практики виховання й навчання. Досягнення творчого результату забезпечується систематичними цілеспрямованими спостереженнями, застосуванням педагогічного експерименту, критичним використанням передового педагогічного досвіду. Т. п. стосується різних сторін діяльності вчителя – проведення навчальних занять, роботи над організацією колективу учнів відповідно до їхніх вікових та індивідуальних особливостей, проектування особистості учня, вироблення стратегії і тактики педагогічної діяльності з метою оптимального виконання завдань всебічного розвитку особистості.

Темп навчання — ступінь швидкості, з якою розвивається навчальний процес, виконується програма і засвоюється учнями навчальний матеріал.

Темперамент (від лат. — належне співвідношення частин) — сукупність індивідуально-психічних особливостей людини, яка характеризується, головним чином, швидкістю виникнення почуттів і їхньою силою.

Теорія (з грец. — розгляд, міркування, вчення) — особлива сфера людської діяльності та її результатів, яка включає в себе сукупність ідей, поглядів, концепцій, вчень, уявлень про об'єктивну дійсність, протистоїть практиці як предметно-чуттєвій діяльності і водночас перебуває з нею в органічній єдності.

Теорія інформації – загальна теорія зв’язку, яка розглядає способи оцінки кількості інформації, що передається каналами зв’язку або зберігається в пам’яті (запам’ятовуючих пристроях). Під інформацією розуміють будь-які відомості, які є об’єктом передавання, зберігання й перетворення.

Теорія пізнання — вчення про природу пізнання і його можливості, основні закономірності пізнавального процесу, про форми й методи пізнання людиною навколишньої дійсності, про умови достовірності й істинності пізнання.

Тест дидактичний (педагогічний) - підготовлений згідно із певними вимогами комплекс стандартизованих завдань, що дають змогу виявити в учасників тестування компетенції, які піддаються певному оцінюванню за заздалегідь встановленими критеріями.

Тестування – усне чи письмове опитування за спеціально підготовленими запитаннями чи завданнями з метою одержання високого рівня достовірної інформації з важливих аспектів професійної компетентності педагогічних працівників.

Техніка педагогічна (від гр. technike — вправний, досвідчений) — сукупність раціональних засобів та особливостей поведінки вчителя-вихователя, спрямованих на ефективну реалізацію обраних ним методів і прийомів навчально-виховної роботи з окремим учнем чи всім класним колективом відповідно до поставленої мети вихователя і конкретних об'єктивних та суб'єктивних передумов (уміння в галузі культури мовлення; володіння своїм тілом, мімікою, пантомімою, жестами; вміння одягатися, стежити за своєю зовнішністю; дотримання темпу і ритму роботи; уміння спілкуватися; володіння психотехнікою).

Технічні гуртки – форма організації самодіяльності учнів у галузу техніки. Створюються в школах і позашкільних установах (станції юних техніків, дитячі палаци й будинки, табори), а також при дитячих секторах робітничих клубів і палаців культури. В різноманітних гуртках авіамоделістів, судномоделістів, радіоаматорів тощо юні техніки займаються виготовленням приладів, навчальних посібників, моделей, макетів і т.д. Старшокласники вивчають у гуртках техніку, вчаться керувати приладами й машинами, працювати на верстатах.

Технологічна матриця – форма подання відбору змісту утворення для конструювання тестів шкільної успішності.

Технологічність – таке компонування завдань, яке дозволяє комп’ютеризувати увесь процес тестування.

Технологія «Портфоліо» (в перекладі «папка з документами» або «папка спеціаліста»). Представлена технологія передбачає навчальне портфоліо як форму та процес організації (колекція, відбір та аналіз) зразків та продукту навчально-виховної діяльності учня,а також відповідних інформаційних матеріалів із зовнішніх джерел (однокласників, вчителів, батьків тощо), призначені для послідовного їх аналізу, всебічній кількісній та якісній оцінці рівня навченості учня і подальшій корекції процесу навчання.

Технологія навчання - законовідповідна педагогічна діяльність, яка реалізує науково обґрунтований проект дидактичного процесу і якій притаманний більш високий ступінь ефективності, надійності та гарантованості результату, ніж традиційним способам навчання.

Тиждень відкритих дверей педагогів – майстрів – термін, призначений для проведення певних заходів педагогами–майстрами за певною проблемою (темою).

Тип навчання — спосіб і особливості організації мисленнєвої діяльності людини. В історії шкільництва виділились такі типи навчання: догматичний, пояснювально-ілюстративний, проблемний.

Тифлопедагогіка (від гр. typhlos — сліпий і педагогіка) — галузь педагогіки (зокрема дефектології) про особливості виховання й навчання дітей з вадами зору.

Толерантність (від. лат. Тolerans – терплячий) – терпимість до чужих думок і вірувань.

Традиція – (від лат. traditio – передання) – елементи соціальної й культурної спадщини, які передаються наступним поколінням і зберігаються протягом тривалого часу в суспільстві в цілому чи в окремих соціальних групах. Т. проявляється у вигляді усталених, стерео типізованих норм поведінки, звичаїв, обрядів, свят, морально-етичних елементів тощо. Важливе значення у вихованні дітей мають родинні та шкільні традиції.

Тренажер (від англ. train — виховувати, навчати) — моделюючий пристрій для відпрацювання робочих навичок, вироблення і вдосконалення техніки керування машиною чи механізмом. Т. широко застосовують для професійного навчання робітників різних спеціальностей, при підготовці льотчиків і космонавтів тощо.

Тренінг – група, створена для дії в системі між особових відносин з метою розвитку соціально-психологічної компетентності, навичок спілкування і взаємодії.

Тренування — важлива складова професійного навчання, що має своїм завданням формування відповідних навичок та умінь. Здійснюється шляхом цілеспрямованого вправляння під керівництвом педагога-інструктора на основі відповідних психологічних і методичних рекомендацій.

Тригонометрія в школі – частина шкільного курсу математики, змістом якої є вивчення тригонометричних функцій та їх застосування.

Триместр (лат. trime(n)stris – тримісячний, від tres – три й mensis – місяць) – частина навчального року в навчальних закладах деяких зарубіжних країн (у Великобританії, частково в США). Тривалість кожного Т. – 10-12 тижнів.

Труднощі завдань – характеристика тестового завдання, виражається відсотком кількості випробуваних репрезентативної вибірки, які правильно його виконують.

Трудове виховання — система виховних впливів, яка передбачає залучення дітей і юнацтва з метою їх загального розвитку до трудової діяльності.

Трудове навчання — 1) Важлива складова виховання дітей, підготовки їх до життя, самостійної продуктивної праці. 2) Навчальний предмет загальноосвітніх і спеціальних шкіл, який виступає однією з найважливіших складових частин системи політехнічної освіти і трудового виховання учнів.

Трудовий семестр – складова частина навчально-виховного процесу підготовки спеціалістів у вищій школі та середніх спеціальних навчальних закладах. Запроваджено 1958. Однією з форм комплексного виховання молоді стали студентські загони.

Трудові компетенції – це здатність і готовність особистості до продуктивної трудової діяльності, пов’язаної із побутом, господарюванням, професійними обов’язками; набуття професійних навичок, здатність і готовність підвищувати свою професійну кваліфікацію, оволодівати суміжними і новими напрямками діяльності.

Тьютор (англ. tutor, від лат. tueor — спостерігаю, піклуюсь) — педагог-наставник в англійських "паблік скулз", старших класах граматичних шкіл і педагогічних коледжів.

У

Уміння — здатність людини свідомо виконувати певну дію на основі знань, готовність застосувати знання у практичній діяльності на засадах свідомості.

Умовляння — один із прийомів методу переконування, спрямований на попередження навмисних дій вихованця з метою їх гальмування, враховуючи індивідуальні особливості його соціально-психічного розвитку.

Урок — форма організації навчання, за якою вчитель проводить заняття у класній кімнаті з постійним складом учнів, що мають приблизно однаковий рівень фізичного і розумового розвитку, за усталеним розкладом і регламентом.

Успадкування біологічне — процес отримання наступними поколіннями від біологічних батьків через генно-хромосомну структуру певних задатків.

Успадкування соціальне — процес засвоєння дитиною соціально-психологічного досвіду батьків та оточення (мови, звичок, особливостей поведінки, морально-етичних якостей та ін.).

Учитель — фахівець, який має спеціальну підготовку і здійснює навчання та виховання підростаючого покоління.

Уроки номенклатури – індивідуальні уроки в педагогічній системі М. Монтессорі, на яких закріплюють навички роботи та ознайомлюють з новими поняттями.

Ф

Фабрично-заводська семирічка – загальноосвітня школа, мала на меті, крім загальної освіти, ознайомлювати учнів з трудовими прийомами й процесами.

Факт педагогічний – судження, яке фіксує події, що відбувається об’єктивно незалежно від свідомості;одна з центральних категорій теоретичного пізнання.

Факторний аналіз – математико-статистичний метод обробки кореляційних матриць, який застосовується з метою визначення тих факторів, які лежать в основі кореляцій між змінними, що зіставляються.

Факультативний курс – навчальний предмет, курс, що вивчається студентами вузів і учнями середніх спеціальних закладів та загальноосвітніх шкіл за бажанням з метою поглиблення й розширення наукових, прикладних знань.

Факультет – навчально-науковий і адміністративний підрозділ вузу, що здійснює підготовку студентів та аспірантів з однією або кількох споріднених спеціальностей.

Фанатизм – безрозсудна одержимість якимись ідеями, віруваннями, поєднана з нетерпимістю до будь-яких поглядів,вірувань.

Федоров – засновник книго-друкування в Україні й Росії, просвітитель. В 1574 у Львові надрукував Азбуку призначену для учнів.

Фельбігер – чеський педагог. Керував системую народної освіти в німецькій частині Австрійської імперії.

Феноменальна пам’ять – здатність винятково швидко запам’ятовувати й точно відтворювати великий матеріал, навіть позбавлений внутрішнього смислового зв’язку.

Фенотип - сукупність властивостей і ознак організму, що склалися на основі взаємодії генотипи з умовами зовнішнього середовища.

Ферула – лінійка, якою в середньовічній школі били по долоням учнів, які провинилися.

Фізика в школі - один з основних природничо – наукових навчальних предметів загальноосвітньої середньої школи.

Фізична культура - частина культури суспільства, що включає систему фізичного виховання та сукупність спеціальних наукових знань і матеріальних засобів, необхідних для розвитку фізичних здібностей людей.

Фізичне виховання – складова частина загального виховання; соціально-педагогічний процес, спрямований на зміцнення здоров’я й загартування організму, гармонійний розвиток форм функцій і фізичних можливостей людей.

Фізичні покарання учнів – міри впливу шляхом завдання фізичного болю й морального страждання.

Фізіологічна психологія - розділ психології, що вивчає фізіологічні закономірності й механізми психічної діяльності, фізіологічні основи складних психічних явищ – мотивів і потреб.

Філософія освіти – галузь педагогічних знань, яка використовує підходи і знання методології, філософії, аксіоголії, історії.

Флегматик – один з чотирьох типів темпераменту, Фізіологічною основою якою є сильний, урівноважений, інертний тип нервової системи.

Фобії – нав’язливі страхи.

Фонетичний слух – мовний слух, що передбачає розрізнення звуків мови як фонем і цим сприяє осмисленню граматичної форми і значення слів.

Фонетика – звукова будова слова.

Формалізм у навчанні – механічне заучування навчального матеріалу без достатнього розуміння і вміння застосувати його на практиці.

Формальна освіта – теорія загальної освіти в педагогіці згідно з якою основною метою навчання є розвиток здібностей учнів, насамперед розумових, а засвоєння фактів, знань основ наук має другорядне значення.

Форми організації навчання – у школах стародавнього світу практикувалося індивідуальне навчання.

Формуючий експеримент – постановача науково обґрунтованого дослідження в навчальній чи виховній роботі.

Фребелівський жіночий педагогічний інститут – вищий жіночий педагогічний навчальний заклад у Києві для підготовки виховательок дітей дошкільного віку.

Фребелівські товариства – об’єднання педагогів, діячів народної освіти й лікарів – педіатрів в Україні, які ставили за мету поширення ідей.

Фрейдизм – загальна назва різних шкіл і течій, які застосовують психологічне вчення.

Френологія – вчення, за яким нібито будова і зовнішня форма черепа визначають психічний склад особистості.

Фрустрація – психічний стан дезорганізації свідомості й поведінки людини, що виникає в ситуаціях, які перешкоджають досягненню мети чи задоволенню потреб, загрожуючи гідності, престижу або життю.

Фуга – психологічний стан втечі людини від себе.

Фуркація в середній школі – побудова навчальних планів старших класів середньої школи за циклами та профілями з переважанням одного циклу навчальних предметів.

Х

Характер (від грец. — відбиток, ознака, риса, особливість) — сукупність відносно сталих індивідуальних психічних рис людини, що виявляються в її поведінці й діяльності, ставленні до суспільства, колективу, самої себе.

Характеристика педагогічна (від грец. — той, хто служить відмітною ознакою) — документ, який відображає поведінку й успішність учнів з окремих предметів і видів занять, їхню позакласну й громадську діяльність, інтереси й нахили до окремих видів занять, фізичний і розумовий розвиток, дисциплінованість і моральні риси.

Харизма (від. грец. — милість, благодать, божий дар, подарунок) — приписування особистості властивостей, які викликають поклоніння перед нею і беззастережну віру в її можливості. X. найчастіше виникає в екстремальних історичних обставинах. Харизматичному лідерові приписуються всі успіхи його прихильників, навіть явні невдачі перетворюються в його прославлення.

Художнє виховання (х.в.) – виховання через мистецтво з метою розвитку та поглиблення естетичних почуттів та смаку, розвиток творчої активності вихованців у галузі образотворчого мистецтва, зокрема живопису, графіки та скульптури. (Василюк А. Педагогічний словник-лексикон: Англ.-укр., укр.-англ. / Алла Василюк; Ніжин. держ. ун-т ім. М. Гоголя. – Ніжин, 2004. – С. 14).

– складова естетичного виховання; формування засобами мистецтва естетичного сприйняття, розвиток художньо-творчих здібностей людини в різноманітних галузях мистецтва, потреби вносити в життя прекрасне. Метою х.в. є розвиток інтересу до мистецтва, формування в людини вміння сприймати, розуміти та оцінювати твори мистецтва, естетичної свідомості (смаків, поглядів, потреб) тощо. (Соціолого-педагогічний словник / Уклад.: С. У. Гончаренко, В. В. Радул, М. М. Дубінка та ін.; За ред. В. В. Радула. – К., 2004. – С. 290.).

– цілеспрямований процес розвитку творчої особистості, здатної сприймати, почувати, цінувати прекрасне і створювати художні образи. Х.в. передбачає збагачення чуттєвого досвіду, емоційної сфери особистості, пізнання прекрасного в людях, у предметній дійсності, природі, мистецтві. (Педагогічний словник для молодих батьків / АПН України. Ін-т пробл. виховання, Держ. центр соц. служб для молоді; Авт. колектив: Т. Ф. Алексєєнко, Л.В. Артемова, Н. І. Баглаєва. – К., 2002. – С. 70.).

Ц

Ценз освітній (від лат. census — оцінка) — юридична норма, яка встановлює залежність громадянських прав членів суспільства від рівня їхньої освіти. В Російській імперії існував Ц. о. на право одержання першогокласного чину, звання "вольноопределяющегося" (добровольця) в армії тощо. В Україні немає Ц. о. Місце людини в суспільстві визначається її особистими якостями.

Центр освіти – освітній заклад, який реалізує як загальноосвітні програми різного рівня, так і соціально значущі для свого регіону програми початкової професійної і додаткової освіти згідно з ліцензіями. Створюється як багатопрофільний самостійний заклад з гнучкою організаційною структурою, тісними зв’язками з освітніми закладами різного рівня, який дає можливості задовольняти освітні потреби населення без врахування віку й рівня освіти.

Центральна нервова система – основна частина нервової системи хребетних тварин і людини, що складається з нервових клітин(нейронів), які з’єднані за допомогою своїх відростків; включає головний і спинний мозок. Різні частини Ц, н. с. виконують різні види складної нервової діяльності і являють собою основний регулятор цієї діяльності. У процесі розвитку дитини Ц. н. с. закономірно формується.

Поиск по сайту: