СЛОВНИК 4

1. Екологічна ємність території – узагальнена характеристика, що кількісно відповідає максимальному техногенному навантаженню, яке може витримувати впродовж тривалого періоду сукупність реципієнтів та екологічних систем території без порушення їхніх структурних і функціональних властивостей.

2. Зона буферна (від англ. buff – пом’якшувати поштовхи) – простір навколо природної території, що охороняється у межах якого регламентується господарська діяльність для поліпшення охорони та підтримання більш стійкої екологічної рівноваги на цій території.

3. Емісія (від латин. emissio – випуск, випромінення) – 1. Потрапляння речовин від промислових і с.-г. підприємств до атмосфери. 2. Випускання елементарних частинок в навколишнє середовище поверхнею твердого тіла чи рідини.

4. Забруднення – привнесення або утворення у середовищі не характерних для нього фізичних, хімічних, інформаційних чи біологічних агентів.

5. Природне забруднення – забруднення середовища та його компонентів, що виникає внаслідок природних процесів та явищ (вулкани, урагани, селі, пилові бурі тощо) без впливу людини.

6. Світлове забруднення – порушення природної освітленості місцевості внаслідок дії штучних джерел світла, що може спричинити аномалії у житті рослин і тварин.

7. Біотичне забруднення – забруднення, яке пов'язане з поширенням певних біогенних речовин або тих, які порушують екологічну рівновагу.

8. Теплове забруднення – підвищення температури середовища внаслідок промислових викидів нагрітого повітря, газів і води.

9. Фізичне забруднення - зміна параметрів середовища: температурно-енергетичних, термальних, світлових, шумових, електромагнітних, радіаційних, радіоактивних.

10. Трансграничне забруднення – розповсюдження забруднюючих речовин з повітряними і водними потоками на великі відстані за межі кордонів країни, на території якої знаходяться джерела забруднення.

11. Полютант – речовина, яка забруднює навколишнє середовище.

12. Дампінг – скидання, захоронення радіоактивних, токсичних, хімічних речовин та інших відходів в океані, морях.

13. Екологічний ризик – вірогідність навмисних або випадкових, поступових або катастрофічних антропогенних змін існуючих природних об’єктів з небажаними екологічними наслідками.

14. Екологічна криза – 1. Ситуація, що виникала в екосистемах внаслідок порушення екологічної рівноваги під впливом стихійних природних явищ або антропогенних факторів. 2. Суперечливі взаємовідносини між людиною та природою, що характеризуються невідповідністю розвитку виробництва в суспільстві ресурсно-екологічними можливостями біосфери.

15. Екологічна катастрофа – надзвичайна кризова екологічна ситуація (локального, регіонального або глобального масштабу). Бувають природні Е.к. (спричиняються зовнішніми навколоземними або космічними факторами та внутрішніми силами Землі) та антропогенні (пов’язані з людською діяльністю Е.к. хімічного, фізичного, інженерно-геологічного та комплексного характеру).

16. Екологічна безпека – стан навколишнього природного середовища, за якого забезпечується можливість запобігання погіршенню екологічної ситуації та виникненню небезпеки для здоров’я і життя людей.

17. Екологічна експансія – переміщення екологічно небезпечних виробництв чи відходів за території економічно розвинутої країни до менш розвинутої країни з відшкодуванням завданої екологічної шкоди.

18. Екологічна війна – завдання екологічної шкоди супротивнику шляхом негативного впливу на середовище його перебування (забруднення або зараження повітря, води, ґрунту, флори і фауни).

19. Екоцид – навмисно здійснювані шкідливі дії (вплив) на навколишнє природне середовище та всіх його мешканців, що спричиняє екологічну шкоду, погіршення стану або загибель живих організмів.

20. Екологічний моніторинг – комплексна система збору інформації, спостережень, аналізу, оцінювання і прогнозування змін стану навколишнього природного середовища.

21. Екологічний контроль – перевірка дотримання юридичними і фізичними особами вимог екологічного законодавства, застосування заходів попередження екологічних правопорушень.

22. Екологічний аудит – екологічне обстеження підприємства, перевірка здатності виробничих систем до оновлення й випуску екологічно чистої продукції.

23. Екологічна експертиза – оцінка впливу всіх видів господарської діяльності на довкілля і здоров’я людей.

24. Екологічна інспекція – державний орган, що здійснює нагляд і контроль за використанням, охороною та збереженням природних ресурсів.

25. Екологічний норматив – ступінь максимально допустимого втручання людини в екосистеми, що забезпечує збереження їх бажаної структури і динамічних якостей.

26. Екологічний індикатор – складові компоненти природного територіального комплексу, які дозволяють оцінити стан довкілля та вказують на його зміну.

27. Рекуперація – 1. Повернення частини матеріалів або енергії для повторного використання їх у тому самому технологічному процесі. 2. Технологічна обробка шкідливих продуктів виробництва з метою запобігання викиду їх до атмосфери.

28. Рекультивація – повернення чогось до культурного стану. Напр., штуч­не відновлення втра­че­ної природної родючості ґрунтів, повернення господарської цінності ландшафтів, земель, які були­ зруйновані або спустошені в результаті нераціонального природокористу­вання.

29. Біоконсервація – система заходів, спрямованих на збереження генетичної, популяційної та видової різноманітності поза природним місцем проживання (в зоопарках, ботанічних садах).

30. Екологічний кругообіг – явище безперервного циклічного, але нерівномірного в часі та просторі перерозподілу речовини, енергії, інформації

31. Екологічне право – система правових норм, якими регулюються господарські відносини щодо раціонального використання й відтворення природних ресурсів та охорони навколишнього середовища.

Поиск по сайту: