АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Романтизм як світовідчуття і як напрямок у мистецтві

Читайте также:
  1. В) філософський напрямок, що стверджує первинність матерії
  2. ЄГИПЕТ – КРАЇНА ВЕЛИЧНИХ ПІРАМІД ТА КЛЮЧОВИЙ ТУРИСТИЧНИЙ НАПРЯМОК БЛИЗЬКОСХІДНОГО МАКРОРЕГОІНУ
  3. Загострення проблем гуманізму в житті і мистецтві
  4. Краса в мистецтві.
  5. Особые жанры романтизма.
  6. Політико-соціальні зміни у світі на початку ХХ ст. Загострення проблем гуманізму в житті та мистецтві
  7. Принцип естетизму в гуманізмі епохи Відродження. Ідеал гармонійної людини в мистецтві Ренесансу. Душа і дух, природа і людина
  8. РОЗДІЛ ІІ. Колаж в образотворчому мистецтві ХХ ст.
  9. Своеобразие русского романтизма как ведущего художественного направления в литературе 1 половины ХIХ в.
  10. Тема 7. Національно–культурне відродження в Україні. Романтизм (перша половина XIX ст.).
  11. Українське бароко в образотворчому мистецтві.

Німецький романтизм відзначався підкреслено філософським характером.

Романтизм відіграв значну роль у розвитку історичних поглядів, пробудивши інтерес до минулого, до ранніх етапів національного життя, фольклору, національних традицій, історії мови й культури. Важливе значення мала боротьба романтиків за свободу особистості, утвердження самостійної цінності людини та її духовного світу. Пошукам загальнолюдського об'єктивно "прекрасного" ідеалу, нормативним канонам класицизму романтики протиставляли яскраву індивідуальну і національну своєрідність, багатство людських характерів та почуттів. Важливого значення романтична естетика надавала іронії як універсальному засобу піднесення над суперечністю між ідеалом і життям.

Старший сучасник Байрона Шеллі Вальтер Скотт став зачинателем історичного роману, який показав, що історія твориться людьми з живими, палкими серцями. Вальтер Скотт майстерно передав історичні і національні особливості різних епох, країн, народів, надаючи їм яскравого романтичного колориту.

У німецьких романтиків казка була одним з улюблених жанрів. Всесвітньої слави зажили народні казки, записані й опубліковані братами Грімм — Якобом та Вільгельмом.

А сам Генріх Гейне (1797—1856 pp.) — це і напрочуд тонка лірика (" Книга пісень "), і дошкульна політична сатира (книга прози " Дорожні картини ", поема " Німеччина. Зимова казка "), й іронія, завдяки якій подолано романтизм і взято нову головну тему — реальне життя.

У США романтика пригод, вольові, відважні і цілеспрямовані герої, сюжети індіанських казок і легенд знайшли свого співця в особі Джеймса Фенімора Купера (1789—1851 pp.) — це п'ятитомна епопея про Шкіряну Панчоху.

Французькі романтики — насамперед Віктор Гюго (1802—1885 pp.). Теоретично обгрунтувавши основні принципи романтизму, письменник втілив їх у своїх драмах і романах (" Ернані ", " Король бавиться ", " Марія Тюдор ", " Рюї Блаз ", " Собор Паризької Богоматері ", " Знедолені ", " Трудівники моря ", " Людина, що сміється "), змалювавши цілу низку непересічних людських характерів, неймовірних обставин, тріумфів добра, яке перемагає зло.

Відома письменниця Жорж Санд (Аврора Дюдеван-Дюпен, 1804—1876 pp.) — палка прихильниця жіночої рівноправності (" Індіана ", " Валентина ", " Консуело ").

Докорінні зрушення відбувалися в цей час у репертуарі театрів і сценічному мистецтві. Романтичне мистецтво, ставши знаменням епохи, породило на сцені різні варіанти романтичного героя: розчарованого, який марно шукає спокою, скорботного юнака, але водночас полум'яного прихильника свободи, який кидає виклик усьому навколишньому світові.

Найближчим соратником Гюго в його боротьбі за романтичну драму був АлександрДюма (Дюма-батько; 1802—1870 pp.), автор класичної пригодницької літератури, що не зумів, одначе, зберегти вірність романтичним захопленням молодості і написав п'єсу "Катіліна", пройняту буржуазним духом.

У драматургії ПроспераМеріме (збірка п'єс " Театр Клари Гасуль ") романтичний бунт замінено гострокритичним і навіть сатиричним зображенням персонажів свого часу, у п'єсах немає культу сильної індивідуальності, протиставленої суспільству, до того ж, героям чужі романтична скорбота і розчарування. Та й авторська іронія знижує романтичний настрій героїв.

З початку нового століття в архітектурі домінує стиль ампірмонументальний в екстер'єрі, вишукано розкішний в інтер'єрі, з використанням давньоримських архітектурних форм.

Справжнім вождем романтизму став Фердинанд Віктор Ежен Делакруа (1798—1863 pp.). Вже його перша робота " Човен Данте " викликала вогонь критики, але її із захватом сприйняв Жеріко. Постаті грішників, які чіпляються за барку на тлі пекельного сяйва вогнів, класично правильні, але в них відчувається величезна внутрішня могутність, похмурість і страшна приреченість.

Деякі картини Делакруа зв'язані з революцією 1830 р. Це алегорична композиція " Свобода на барикадах " (" Свобода, яка веде народ "), котру критикували і ліві (за компроміс — поєднання реальних деталей з алегоричною формою свободи), і праві (за надмірний демократизм, називаючи "Свободу" "босою дівкою, яка втекла з в'язниці").

Національної слави іспанське мистецтво після "золотого віку" набуло знов лише з появою Гойї (Франсіско Хосе Гойя-і-Лусьєнтес, 1746—1828 pp.). Як Давід у Франції, Гойя з його особливим баченням світу відкрив для іспанського мистецтва цілу епоху, поклавши початок реалістичному живопису Нового часу. Величезне значення мала творчість Гойї і для виникнення романтизму.

Розквіт живописної майстерності Гойї зв'язаний з портретом. Класичний національний тип і водночас глибоко індивідуальний характер, незалежний, гордовитий, запальний, з високим почуттям гідності, передані у портреті Ісабель Кобос де Порсель.

Після його смерті Іспанія забула свого видатного художника. І тільки молода передова Франція оцінила великого іспанця, інтерес до якого не згасає й досі.


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.003 сек.)