Методи і прийоми словникової роботи та ознайомлення дітей з навколишнім

Методи навчання – це способи спільної діяльності вихователя і дітей, спрямовані на розв’язання завдань розвитку мовлення. Щоб розібратися в численних методах і прийомах навчання, правильно оцінити, з’ясувати її характер і сутність, використовують наукову класифікацію. Класифікують методи навчання за такими ознаками: за характером керівництва розумовою діяльністю учнів (пояснювально-ілюстративний, репродуктивний, проблемний, частково-пошуковий, дослідницький); за джерелом знань (наочні, словесні, практичні); за напрямом діяльності (практичні, практико-теоретичні, теоретичні).

Усі методи ознайомлення дітей з навколишнім поділяються на дві великі групи: методи безпосереднього ознайомлення дітей з навколишнім та опосередковані методи.

До першої групи методів належать: спостереження, екскурсії-огляди, розглядання предметів та бесіди про них, екскурсії за межі дитячого садка, розглядання та бесіда за репродукціями картин, дидактичні ігри з предметами, іграшками, картинками, показ діафільмів, кінофільмів, різного виду театрів.

Спостереження — це цілеспрямований й організований процес, спрямований на пізнання, уточнення і закріплення знань про навколишнє.

Спостережливість — це особливість психічної діяльності людини, її вміння підмічати в предметах і явищах те, що є істотним, але малопомітним в них.

Спостереження проводять як самостійне заняття в молодшій та середній групах. У старшому дошкільному віці спостереження проводять у повсякденному житті.

Екскурсії-огляди — це невичерпне джерело збагачення знань та поповнення словника дітей. Вони проводяться в усіх вікових групах.

Молодша група: огляд групової, умивальної, роздягальної, спальної кімнат, їдальні, ділянки, куточка для іграшок.

Середня група: огляд куточка природи, книги, вікна, кабінета лікаря, музичного залу, кухні, квітника.

Старша група: кабінет завідуючої, педагогічний кабінет, піаніно, телефон, холодильник, пилосос, електропраска.

У другій молодшій групі програма вимагає в процесі ознайомлення з навколишнім закріплювати знання про призначення предметів домашнього вжитку, продовжувати вчити розрізняти і називати істотні деталі предметів вчити розрізняти подібні предмети за формою, призначенням і назвою; вчити порівнювати і групувати предмети за кольором, формою, матеріалом, при­значенням, за наявністю чи відсутністю якихось особливостей; підводити дітей до засвоєння понять «іграшки», «одяг», «взуття», «меблі», «посуд»; удосконалювати вміння самостійно встановлювати зв'язки між призначенням предмета і його будовою та матеріалом, з якого він зроблений. У середній групі від вихователя вимагається вчити дітей називати навколишні предмети і матеріали, їхні різноманітні якості; орієнтуватися в різноманітності предметів одного виду; вдосконалювати вміння групувати предмети за призначенням, будовою тощо шляхом порівняння пар і груп предметів різних видів; учити робити узагальнення; диференціювати предмети у межах одного роду; привертати увагу дітей до естетичних якостей предметів. У старшій групі продовжують збагачувати знання дітей про предмети, їхні характерні ознаки, вчити групувати, узагальнювати за цими ознаками предмети.

Словесні методи. Значення цієї групи методів полягає в тому, що вони дають можливість поєднувати розширення та закріплення знань дітей про навколишній світ і формувати їхні мовленнєві вміння і навички. До словесних методів належить: читання, розповідання художніх творів, заучування віршів, бесіди, розповіді дітей, переказ.

Ефективним і доступним методом є розповідь вихователя. Його мета – сформувати яскраві й точні уявлення про події чи явища. Прозорість і простота опису об’єкта чи викладу події, лаконічність розповіді, яскравість образів, близькість досвіду вихователя інтересам дітей – необхідні умови успішного сприймання дітьми змісту розповіді. За допомогою інтонаційної та художньої виразності, активізуючих прийомів вихователь домагається повнішого засвоєння дітьми змісту, збудження інтересу до нього, що викликає бажання обмінятися враженнями.

Розповіді дітей спрямовані на вдосконалення розумової діяльності, глибшого усвідомлення знань і формування мовленнєвих умінь. У навчанні дошкільників розповіді різного характеру використовують: переказ, опис, сюжетну розповідь з досвіду, творчу розповідь, розповідь – міркування, розповідь – пояснення. Відображення у мовленні раніше сформованих уявлень і знань сприяє їх уточненню і закріпленню.

Читання художніх творів розширює збагачує знання дітей, формує здібності до сприймання розуміння художньої літератури, відтворення словесного образу, розуміння основних взаємозв’язків, здатність розуміти образність творів, викликати емоційну активність.

Бесіду поділяють на вступні, супроводжувальні та підсумкові. Вступні бесіди вихователь проводить тоді, коли знайомить дітей з певної мети, уточнює їх, активізує і на основі цього ставить дітьми пізнавальні й практичні завдання, викликає до них інтерес. Супроводжувальна бесіда використовується під час спостережень, екскурсій, розглядання картин.

Підсумкова або узагальнювальна бесіда проводиться з метою систематизації знань, їх подальшого поглиблення й усвідомлення. За допомогою спеціально підібраних запитань вихователь активізує пізнавальну діяльність, виправляє і розвиває думку, доповнює знання, вчить простих міркувань. Правильно побудована бесіда спонукає дітей активно ставити запитання і намагатися знайти на них відповіді.

Практичні методи. Мета цих методів – навчити дітей на практиці використовувати отримані знання, допомогти набути й удосконалити мовленнєві вміння і навички. До практичних методів належать словесні дидактичні вправи, ігрові методи, елементарні досліди й моделювання.

Вправи – це багаторазове повторення дітьми розумових і практичних дій. За характером вони можуть бути: імітаційні (просте повторення складового слова для його запам’ятовування чи звука для оволодіння добір узагальнювальних слів до групи прикметників чи іменників, добір, протилежного за значенням слова тощо), творчі (використання засвоєних способів у нових умовах, наприклад, самостійна постановка запитань у бесіди).

У дошкільному закладі практичні методи нерідко мають ігровий характер. До них належать дидактичні ігри, наочні ігри – заняття, ігри – інсценівки. Одним із компонентів ігрового методу є уявлювана ігрова ситуація (за наявності сюжету, ролей, ігрових і операційних дій).

Одним із різновидів ігрового методу є автодидактична гра, в якій усі дії можна регулювати ігровими завданнями й ігровими правилами. Автодидактична гра використовується з метою закріплення, уточнення, систематизації наявних уже знань.

Висновок. Спостереження проводять як самостійне заняття в молодшій та середній групах. У старшому дошкільному віці спостереження проводять у повсякденному житті.

Екскурсії-огляди — це невичерпне джерело збагачення знань та поповнення словника дітей. Вони проводяться в усіх вікових групах.

Існують певні методи опосередкованого ознайомлення дітей з навколишнім життям і словникової роботи. Вони поділяються на словесні та практичні.

(15 хв.)

Поиск по сайту: