 |
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
Течії модерністського мистецтва ХХ ст
Термін «модернізм» (від франц. «moderne» – сучасний, новітній) виникає у культурі ХХ ст. як реакція на нездійсненність естетичних ідеалів, що пропагувалися реалістичним мистецтвом. Це був принцип навпаки щодо реалізму. «Модернізм» нерідко вживається у значенні «нове, сучасне мистецтво». Модернізм являє собою сукупність різноманітних і протирічних напрямків ХХ століття, які відбивали розмаїття почуттів та нестабільний характер тогочасного суспільства. Представників модернізму об’єднує прагнення до створення нових форм, демонстративно протиставлених гармонійним формам класичного мистецтва та нових творчих методів.
Модернізм виникає на початку ХХ століття як результат усвідомлення кризи європейської культури.
Для модернізму характерна безліч відносно самостійних художніх напрямів і течій, загальною ознакою яких є рішучий відхід від традиційного класичного мистецтва. Ці течії та напрями відбивали розмаїття людських почуттів, а також нестабільний характер тогочасного суспільства початку ХХ ст.
Кубізм. Назва художнього напряму пішла від Матісса, який, побачивши картину Брака (французького художника, одного з перших теоретиків і практиків кубізму), «Будинки в Естаці» (міський пейзаж, де будинки зображені у вигляді кубів), вигукнув: «Надто багато кубізму!».
Естетика кубістів: джерело зла в культурі – принцип відбиття зовнішнього світу людським оком, тому вони намагалися звільнитися від влади речей і бачення художники зображували за допомогою геометричних фігур (куб, конус, циліндр, куля) сірих, коричневих і чорних тонів.
Один із теоретиків кубізму, французький поет Г.Аполлінер, близький друг П.Пікассо(«Авіньойонські дівчата»), заперечував зв'язок між художнім образом і дійсністю; мистецтво має виражати індивідуальність художника.
Абстракціонізм (від лат. «abstractio» - далекий від дійсності, відвертання) – художній напрям у мистецтві ІІ п. ХХ ст., який відмовляється від зображення реальних предметів та явищ у живописі, скульптурі, графіці; це «безпредметне», нефігуративне мистецтво. Василь Кандинський («Синій вершник») та його послідовники зображували реальний світ як сполучення, поєднання відокремлених форм, кольорових імпровізацій.
Супрематизм (від лат. «supreme» - найвищий) - один з видів абстрактного мистецтва, тяжіє до зображення художнього світу в формі простих геометричних фігур (квадрат, коло, трикутник тощо). К.Малевич («Чорний квадрат») розглядав новий напрямок як необхідну ланку в еволюції світового живопису та як продовження «загального руху до визволення мистецтва від дійсності та переважання в ньому функцій життєбудови».
Футуризм (від лат. «future» - майбутнє) – мистецький напрям, який досяг розквіту в 10-20-их роках ХХ ст. в Італії, Франції та Росії. Теоретики футуризму намагалися виробити нові канони « мистецтва майбутнього»: людські почуття, ідеали добра, любові, щастя оголошувалися «слабостями», критеріями прекрасного проголошувалися енергія, швидкість, сила. Маніфести футуристів закликали руйнувати музеї, бібліотеки, вітали війну як єдино можливу гігієну світу, мілітаризм та анархію. Футуристи стверджували, що автомашина краща за Венеру, шматок заліза хвилює більше, ніж посмішка або сльози жінки. Страждання людини повинні цікавити та хвилювати художника не більше, ніж «скорбота електролампочки».
Експресіонізм (від лат. «expression» - вираження, виразність) – художній напрям, що виник у Німеччині у 1905 р., для якого характерне прагнення митця найповніше виразити себе у ліричному творі. Експресіонізм проголошує суб’єктивний світ художника єдиною реальністю, характеризується яскравістю виразних засобів, гротескністю образів. Мета цієї мистецької течії – якомога виразніше передати ідею твору без уваги на точність відтворення предмета. Головне завдання мистецтва експресіонізм вбачав в експресії емоційного переживання.
Один із фундаторів експресіонізму, австрійський художник і драматург Оскар Кокошка, твердив, що митець «повинен забувати всі закони», оскільки єдиним законом для нього є «його душа – єдине справжнє відображення всесвіту».
У мистецтві експресіонізм розвинулися дві школи:
- об’єднання «Міст» (1905, Дрезден) студентів-архітекторів Е.Кірхнер, Е.Хеккел, К.Шмідт-Ротлуф. Для їхньої естетики характерна відмова від реального простору, деформація, що викликає відразу, містика та песимізм – все це свідчить про розгубленість митця і людини;
- об’єднання «Синій вершник» (1911 - 1914) пішло ще далі від реальності, тому його лідер Василь Кандинський «Синій вершник» надалі став одним з основоположників абстракціонізму.
Прихильники експресіонізму вірили, що показуючи в своїх творах картини людського здичавіння, моральної та фізичної деградації, вони пробудять сили протесту, допоможуть змінити старий устрій. Трагедія цих митців полягала в тому, що загіпнотизовані видовищем людських страждань, самотні, отруєні невірою в майбутні, вони випромінювали навколо себе лише відчай. Весь світ, людство уявлялися їм згнилими, охопленими безумством, назавжди покаліченим. Оточуюча дійсність виступала у формах повторного гротеску, в атмосфері похмурого кошмару, в хаосі деформованих образів, що болісно та безцільно прямують у невідоме.
Дадаїзм (від фр. «dadaisme» - дерев’яний коник; у переносному значенні – незв’язний дитячий лепет) – модерністська літературна течія, що виникла у Швейцарії (Цюрих, 1916 р.). Засновник – румунський поет Тристан Тзара. Естетика дадаїзму: підкреслювалася безглуздість навколишньої дійсності та будь-яких проявів людської творчості; насаджувався культ абсурду, вважалося, що мистецтво утворює нерівність між людьми, а слово «художник» звучить як образа. Своїм ворогом дадаїсти вважали будь-який авторитет, традицію, і,навіть саме мистецтво; не висували ніяких ідеалів. Прихильники дадаїзму використовували техніку колажу, спонтанність творчого процесу, епатажність, примітивізм, наслідуючи художній світ архаїчної людини або дитячого малюнка.
Сюрреалізм (від фр. «surrealisme» - надреалізм) – художній напрям, який виник на основі дадаїзму у Франції у 20-ті роки ХХ ст. Представники цього художнього напряму (художники С.Далі «Атомна Леда», «Передчуття громадянської війни», виходець з Росії М.Шагал, італійський архітектор А.Гауді, письменники Л.Арагон, А.Рембо тощо ) свою духовну революцію в культурі здійснювали шляхом абсолютного бунту, тотальної непокори, неухильного саботажу, гумором і культом абсурду. Єдиним джерелом натхнення сюрреалісти визнавали сновидіння, містичні видіння, галюцинація, божевілля. Сюрреалістизакликали до звільнення людського «я» від кайданів матеріалізму, логіки, розуму, моралі, які пригнічують творчі можливості особистості. Головна мета сюрреалізму – вихід за межі видимого світу.
Символізм (від фр. «symbolisme» - знак, символ) – художній напрям, який сформувався у Франції к. ХІХ – п. ХХ ст. Символісти (поети П.Верлен, С.Малларме, А.Рембо тощо) намагалися прорватися крізь видиму реальність до нетлінної сутності буття. Вони висловлювали протест проти панування буржуазності, позитивізму та натуралізму, проти поезії «Парнасу»; зосереджували свою увагу на художньому виразі за допомогою символу явищ та ідей, що перебувають за межами почуттів сприйняття Водночас у низки символістів з’являються мотиви декадентства (індивідуалістична замкненість ліричного героя, відсторонення від соціальних проблем, від соціальної функції мистецтва).
Авангардизм (від фр. «avantgarde» - передовий загін) – загальний новаторський напрям, що об’єднав різні школи й напрями європейського модерністського мистецтва 10-20-их років ХХ ст.. Особливістю авангардистів є активний, революціонізуючий суспільство протест, який потребує переоцінки духовних цінностей та нового сприйняття світу.
Естетика авангардизму: прагнення відійти від існуючих норм і традицій і докорінно поновити зміст і форму мистецтва, наприклад: література «потоку свідомості», «новий роман», драма абсурду тощо.
У 1913 р. сформувалася течія російського авангарду, до якого належали художники Казимир Малевич, Василь Кандинський, Кузьма Петров-Водкін тощо.
Методичні рекомендацації до виконання самостійної роботи
Опрацювавши теоретичний матеріал, дайте письмові відповіді на контрольні запитання
1. Як змінилися світорозуміння та світовідчуття людини у ХХ ст. і чому? У чому виявляється криза культури ХХ ст.?
2. Що таке модернізм?
3. Схарактеризуйте кубізм як художній напрям.
4. Що характерне для абстрактного мистецтва (абстракціонізм, супрематизм)?
5. Проаналізуйте «мистецтво майбутнього».
6. Виділіть основні риси експресіонізму як художнього напряму.
7. Проаналізуйте духовну революцію у культурі, започатковану сюрреалістами.
8. До чого прагнули символісти.
9. Проаналізуйте естетику авангардистів.
Поиск по сайту: