ФУНКЦІЇ МОВИ ТА КАТЕГОРІЇ ТЕКСТІВ. ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕКЛАДУ ТЕКСТІВ РІЗНИХ КАТЕГОРІЙ

Переклад як різновид мовного посередництва в умовах міжмовної та міжкультурної комунікації є спрямованим на передачу функцій мовленнєвого повідомлення. Функції мовленнєвого повідомлення у свою чергу співвідносяться з функціями мови, яких для спрощеного розгляду виділимо слідом за К.Бюлером три: експресивну, інформативну та вокативну, яку також називають апелятивною або конативною. Експресивна функція пов’язана з бажанням автора вихідного повідомлення виразити власні почуття, не беручи до уваги реакцію читача або слухача. У центрі інформативної функції знаходиться зовнішня ситуація, факти, до яких належать також думки та теорії інших осіб. Вокативна функція орієнтована на адресата, читача. Мета вокативного тексту – закликати адресата до дії, роздумів або почуттів.

Різні тексти, в залежності від своєї жанрової належності та комунікативної настанови автора, виконують різні функції. Оскільки звичайно той же самий текст може виконувати декілька функцій, говорять про функціональну домінанту даного тексту, маючи на увазі головну функцію тексту. Наприклад, у публіцистичному тексті поряд з інформативною функцією важливу роль відіграє експресивна, пов’язана з відношенням автора до того, про що він розповідає. Навпаки, якщо ми розглянемо діловий текст або юридичний документ, то емоційна оцінка інформації має бути зведеною до мінімуму.

Таким чином, завдання перекладача – відтворити функції ВТ з урахуванням їхньої ієрархії, приділяючи головну увагу домінантній функції.

П.Ньюмарк здійснив класифікацію текстів за домінантною функцією.

Експресивну функціональну домінанту мають, за його визначенням, такі тексти:

v Серйозна художня література, причому з чотирьох основних її типів—поезії, оповідань, романів та драматургії – поезія виділяється як найбільш особистий жанр, а драматургія адресується широкій аудиторії, що при перекладі потребує особливої уваги до передачі культурних реалій.

v Авторитетні заяви. До таких Ньюмарк відносить тексти будь-якого змісту, які є авторитетними внаслідок високого статусу або надійності та лінгвістичної компетенції їх автора або авторів. Типовими прикладами є політичні промови, документи, підготовлені міністрами, лідерами держав; статути та законодавчі документи; наукові, філософські та „академічні” праці, написані визнаними авторитетами.

v Автобіографії, есе, особиста кореспонденція. Ці тексти є експресивними, коли відображають почуття автора і не орієнтуються на читача.

Перекладаючи такі тексти, перекладач повинен максимально зберегти особливості авторського стилю: незвичні словосполучення, оригінальні метафори, неологізми, відхилення від традиційної синтаксичної будови речення, тому що вони є компонентом експресивної функції.

Інформативна функція є домінантною для текстів, пов’язаних з різними галузями знань. Це підручники, статті, наукові роботи, технічні звіти, дисертації, протоколи зборів та інші аналогічні тексти.

Оскільки тематично й з точки зору формату тексту до цієї групи належать дуже різні тексти, можна виділити різні мовні особливості чотирьох груп текстів:

1) академічний беземоційний стиль наукових та науково-технічних робіт, який в АМ характеризується частими пасивними формами дієслова, переважанням форм теперішнього часу та перфектної групи часів, слідування літературним нормам, латинізована лексика, численність термінів, широке застосування десемантизованих дієслів, відсутність метафор;

2) нейтральний або розмовний стиль підручників, який для АМ означає: використання займенників першої особи множини, дієслів теперішнього часу, активних дієслівних форм та неускладнених концептуальних метафор;

3) розмовний дружній стиль науково-популярних книжок та книжок про мистецтво з їх простими граматичними конструкціями, багатою лексикою, стандартними метафорами;

4) фамільярно-розмовний колоритний стиль журналістики, який відрізняється оригінальними метафорами, короткими реченнями, американізмами, незвичною пунктуацією, застосуванням жаргонних слів та прикметників перед власними назвами.

Вокативну функцію найчастіше виконують об’яви, інструкції, рекламні та пропагандистські матеріали, клопотання, прохання, пояснення. Ньюмарк відмічає, що популярна белетристика, єдиною метою якої є продати книжку та розважити читача, також має вокативну функцію за домінантну. Для встановлення особистого зв’язку з читачем вокативні тексти застосовують займенники другої особи однини або множини, імперативні форми, умовні речення, зменшувальні та пестливі форми. Мова повинна бути миттєво зрозумілою читачеві, звідки походить вимога особливої уваги до перекладу культурно-специфічних реалій.

Поиск по сайту: