Інфраструктура фондового ринку

Інфраструктуру фондового ринку утворюють інститути, які за­безпечують функціонування ринку, створюють необхідні умови для обігу цінних паперів на біржовому чи позабіржовому ринках, спри­яють укладанню угод щодо цінних паперів між учасниками ринку.

Укладання угоди з цінними паперами на організованому ринку переважно здійснюється не між покупцем та продавцем, а між по­купцем (продавцем) та фінансовим посередником; усі розрахунки за угодою та виявлення зобов'язань сторін здійснюються в процесі клірингу, а виконання угоди — в процесі розрахунків. Тобто всі ета­пи угоди щодо купівлі-продажу цінних паперів на організованому фондовому ринку досить відокремлені, внаслідок чого на ринку з'являються відокремлені організації, які здійснюють кліринг та роз­рахунки між учасниками ринку і функціонують у вигляді самостій­них юридичних осіб або спеціалізованих структурних підрозділів | бірж. Еволюція фондового ринку, відокремлення окремих етапів угод з цінними паперами, необхідність оперативного проведення розрахун­ків за укладеними угодами привели до створення і розвитку депо­зитарних та розрахунково-клірингових систем у структурі ринку.

Сьогодні необхідними складовими інфраструктури фондового рин­ку є торгові, реєстраційні мережі, розрахунково-клірингові та депо­зитарні системи, а також системи правового та інформаційного за­безпечення ринку.

Основою торгових систем на біржовому та позабіржовому рин­ках виступають біржі та торговельно-інформаційні системи, які орга­нізовують укладення угод між учасниками ринку на регулярній та впорядкованій основі.

Реєстраційну мережу утворюють реєстратори — суб'єкти під­приємницької діяльності, для яких ведення реєстру є винятковим видом діяльності, та емітенти цінних паперів, які мають право вести реєстр власників цінних паперів згідно з чинним законодавством.

Діяльність з ведення реєстру власників іменних цінних паперів полягає в зборі, фіксації, обробці, зберігання та наданні інформації, що складає систему ведення реєстру. Ведення реєстру передбачає облік та зберігання протягом певного терміну інформації про власників іменних цінних паперів та про операції, внаслідок яких виникає по­треба внесення змін до реєстру. Діяльність з ведення реєстру влас­ників іменних цінних паперів можуть здійснювати емітенти або реє­стратори за наявності дозволу, що видається Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Ведення реєстрів власників іменних цінних паперів є виключною діяльністю суб'єктів підприємницької діяльності і не може поєдну­ватися з іншими видами діяльності, крім депозитарної. Емітент може вести власний реєстр самостійно, якщо чисельність власників імен­них цінних паперів у сукупності з усіх випусків цінних паперів не перевищує 500, тобто чисельність, визначену Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку як максимальну для організації самостійного ведення реєстру. Для отримання Дозволу емітент по­винен мати спеціалістів з кваліфікаційним посвідченням на право ведення реєстру власників іменних цінних паперів установленого зразка. Чисельність фахівців та перелік операцій, які повинні виконувати тільки ці спеціалісти, встановлюються відповідним рішенням комісії. Для таких спеціалістів діяльність у цього емітента повинна бути основним місцем їх роботи.

Якщо чисельність власників іменних цінних паперів емітента перевищує кількість, визначену Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку як максимальну для організації самостійного ведення реєстру емітентом, емітент зобов'язаний доручити ведення реєстру реєстратору. Реєстратор веде такий реєстр на умовах договору, що укладається з емітентом цінних паперів. Договір на ведення реєстру емітент може укласти тільки з одним реєстратором. При цьому такий договір не знімає з емітента відповідальності щодо ви­конання обов'язків, які випливають із угод по цінних паперах.

Статутний капітал реєстратора повинен бути сформований виключ­но за рахунок грошових коштів у розмірі, встановленому Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку. Органи державної влади, а також Центри сертифікатних аукціонів та їх правонаступники не можуть бути засновниками або учасниками реєстратора. Крім того, не можуть бути засновниками або учасниками реєстратора працівники депозитаріїв, зберігачів та інших реєстраторів, а також державних органів, які здійснюють контроль за діяльністю Національної депозитарної системи. Якщо засновником реєстратора виступає емітент, ре­єстр якого веде зазначений реєстратор, то частка цього емітента в ста­тутному фонді реєстратора не має перевищувати 10%. Якщо засновни­ком реєстратора виступає професійний учасник ринку цінних паперів або банк — торговець цінними паперами, то частка цього засновника в статутному фонді реєстратора не повинна бути більшою 25%.

Реєстром власників іменних цінних паперів є список зареєстро­ваних власників, складений на певну дату, із зазначенням кількості, номінальної вартості, категорії цінних паперів. Ведення реєстру може здійснюватись як на паперових носіях, так і у вигляді електронних записів. Згідно з реєстром емітент виконує свої обов'язки перед ак­ціонерами, здійснює виплату дивідендів, веде облік руху цінних па­перів, виконує інші дії стосовно цінних паперів. Підставою для вне­сення змін до реєстру власників іменних цінних паперів є докумен­ти, відповідно до яких змінюється право власності на відповідні іменні цінні папери. Крім безпосереднього ведення реєстру реєстратор може за домовленістю з емітентом накопичувати інформацію про акціо­нерне товариство, власників та номінальних утримувачів цінних паперів, допомагати в підготовці та проведенні загальних зборів ак­ціонерів, здійснювати контроль за угодами великого обсягу з цінни­ми паперами цього емітента.

Реєстратор зобов'язаний на вимогу власника цінних паперів або його представника, а також номінального утримувача* надати виписку з реєстру власників іменних цінних паперів. Власник або його пред­ставник чи номінальний утримувач не мають права вимагати вне­сення до виписки інформації, що виходить за межі компетенції реє­стратора, у тому числі інформації про інших власників та кількість цінних паперів, які їм належать.

Оплата послуг реєстратора здійснюється за тарифами, які встанов­лює сам реєстратор. Максимальний розмір тарифів встановлюється Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку за пого­дженням з Антимонопольним комітетом України. Працівникам реєстратора забороняється виконувати будь-яку оплачувану роботу для юридичних осіб, що здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів, крім викладацької, забороняється здійснювати про­фесійну діяльність на ринку цінних паперів, бути засновниками або учасниками інших юридичних осіб, що здійснюють професійну діяль­ність на ринку цінних паперів.

Номінальний утримувач — депозитарій або зберігач цінних паперів, зареєстрований у реєстрі власників іменних цінних паперів як юридична особа, якій ці цінні папери передано за дорученням та в інтересах власників цінних паперів для здійснення операцій у Національній депозитарній системі.

Реєстратор та емітент, що отримали дозвіл на ведення реєстру, зобов'язані періодично звітувати перед Комісією про результати своєї діяльності у терміни та в порядку, встановлені Комісією. Контроль за діяльністю реєстраторів та емітентів, що ведуть власний реєстр, здійснює Комісія та її територіальні органи відповідно до Закону "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" та інших законодавчих актів України.

Розрахунково-клірингова діяльність. Під клірингом розуміють залік взаємних вимог та зобов'язань. Кліринг за угодою з цінними паперами полягає в обчисленні грошових сум, які підлягають пере­казу, і кількості цінних паперів, які мають бути поставлені за резуль­татами угоди. Розрахунки полягають у виконанні зобов'язань, ви­значених у процесі кліринга.

Розрахунково-клірингова діяльність щодо цінних паперів полягає у визначенні та виконанні взаємних зобов'язань з поставкою цінних паперів учасникам операцій з цінними паперами, розрахунково-клірингова діяльність щодо грошових коштів — у визначенні та ви­конанні взаємних зобов'язань з поставки (переказу) грошових коштів у зв'язку з операціями з цінними паперами. В результаті клірингу та розрахунків здійснюються передача цінних паперів від продавця до покупця та грошові розрахунки покупця з продавцем відповідно до вимог контракту. Фактично кліринг між учасниками біржової торгівлі встановлює, хто, кому і в які терміни має сплатити грошові кошти та поставити цінні папери.

Кліринг і розрахунки класифікують залежно від виду біржового активу та рівня централізації. За рівнем централізації розрізняють кліринг окремої біржі (між членами клірингової палати та між чле­нами біржі), міжбіржовий кліринг та міжнародний кліринг. Основ­ними функціями біржового клірингу та розрахунків є:

• забезпечення процесу реєстрації укладених біржових угод (пе­редача й отримання інформації про угоду, її перевірка і підтвердження, реєстрація угоди);

• облік зареєстрованих угод;

• залік взаємних зобов'язань і платежів учасників біржового ринку;

• гарантійне забезпечення біржових угод;

• організація грошових розрахунків;

• забезпечення поставки біржового активу покупцеві.

При здійсненні клірингу окремо ведеться облік коштів клієнтів і фінансових посередників. Угоди надходять до розрахунково-клірингової системи тільки після їх реєстрації та перевірки всіх реквізитів.

Існує жорсткий графік клірингу і розрахунків, при порушенні якого накладаються штрафні санкції. Механізм клірингу і розрахунків гарантує кожній із сторін біржової угоди виконання її умов. Так, у разі невиконання умов угоди іншою стороною біржова структура бере на себе виконання цих умов. Розрахунково-кліринговий цикл для цінних паперів становить, як правило, 4 дні.

Кліринг та розрахунки за угодами щодо цінних паперів на вітчиз­няному ринку здійснюються виключно депозитаріями, які забезпе­чують поставку цінних паперів на рахунки зберігачів у депозитарії з одночасною оплатою грошових коштів на рахунках зберігачів. Для здійснення клірингу та розрахунків за угодами щодо цінних паперів депозитарій має отримати відповідний дозвіл. Взаєморозрахунки за угодами щодо цінних паперів здійснюються на основі розрахунко­вих документів, наданих сторонами відповідно до договорів, що пе­редбачають перехід права власності на цінні папери, або інформації, наданої фондовими біржами та організаційно оформленим позабіржовим ринком. Кліринговий депозитарій для виконання грошових розрахунків за угодами щодо цінних паперів зобов'язаний користу­ватися послугами, які надають розрахункові банки згідно із відпо­відним договором.

Депозитарна діяльність — це надання послуг щодо зберігання цінних паперів незалежно від форми їх випуску, відкриття та веден­ня рахунків у цінних паперах, обслуговування операцій на цих ра­хунках (включаючи кліринг та розрахунки за угодами щодо цінних паперів) та обслуговування операцій емітента щодо випущених ним цінних паперів. Обслуговування обігу державних цінних паперів, у тому числі депозитарну діяльність щодо цих паперів, здійснює На­ціональний банк України.

Депозитарний облік цінних паперів можуть здійснювати зберігачі для власників цінних паперів та депозитарії для зберігачів та емітен­тів. Зберігачами цінних паперів можуть виступати комерційні банки, які мають дозвіл на здійснення діяльності по випуску та обігу цінних паперів, і торговці цінними паперами за наявності відповідного до­зволу. У статутному фонді зберігача частка іншого зберігача або тор­говця цінними паперами, інвестиційної компанії, страхової компанії та іншого інституційного інвестора не може перевищувати 5%.

Зберігачі провадять за дорученням власників операції з депоно­ваними цінними паперами і здійснюють іншу депозитарну діяльність, пов'язану з обігом цінних паперів, за винятком клірингу та розра­хунків за угодами щодо цінних паперів. У разі отримання зберігачем дозволу на ведення реєстрів власників іменних цінних паперів зберігачу забороняється здійснювати будь-які операції з цінними паперами, реєстр власників яких він веде, крім операцій реєстратора за договором з емітентом. Зберігач не може бути інвестиційним керуючим депонента, який є інституційним інвестором.

Оплата послуг зберігача провадиться за тарифами, встановленими самим зберігачем. Максимальний розмір тарифів встановлюється Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку за пого­дженням з Антимонопольним комітетом України.

Депозитарій цінних паперів — юридична особа, яка провадить ви­ключно депозитарну діяльність та може здійснювати кліринг і розра­хунки за угодами щодо цінних паперів. Кліринговий депозитарій — депозитарій, який отримав дозвіл Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку на здійснення клірингу щодо операцій з цінними паперами. Депозитарій створюється у формі відкритого акціонерного товариства, учасниками якого є не менш як десять зберігачів, який здійснює виключно депозитарну діяльність. При цьому частка одного учасника в статутному фонді депозитарію не може перевищувати 25% цього фонду. Фондова біржа чи учасники організаційно оформленого позабіржового рийку можуть бути засновниками депозитарію. Клієн­тами депозитарію є зберігачі, які уклали з ним депозитарний договір, емітенти щодо рахунків власних емісій, відкритих на основі договорів про обслуговування емісії цінних паперів, а також інші депозитарії, з якими укладено договори про кореспондентські відносини.

Основними видами депозитарної діяльності є:

• зберігання й обслуговування обігу цінних паперів на рахунках у цінних паперах та операцій емітента щодо випущених ним цінних паперів;

• кліринг та розрахунки за угодами щодо цінних паперів;

• ведення реєстрів власників іменних цінних паперів. Депозитарії можуть одержувати від емітента безпосередньо на свій рахунок доходи з цінних паперів для наступного перерахування їх зберігачам. Зберігач зобов'язаний у встановлений договором термін зарахувати такі доходи на грошові рахунки власників цінних паперів. Ці доходи не є доходами депозитарію і не підлягають оподаткуван­ню у складі доходів депозитарію. Депозитарії та зберігачі цінних паперів не зобов'язані надавати власникам цінних паперів документи для реалізації відповідних прав власності при проведенні емітентом операцій із цінними паперами, якщо інше не передбачено договором. У разі отримання відповідного дозволу депозитарії та зберігачі мо­жуть вести реєстри власників іменних цінних паперів.

Оплата послуг депозитаріїв здійснюється за тарифами, які встанов­люють самі депозитарії. Максимальний розмір тарифів встановлюєть­ся Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Антимонопольним комітетом України. Для здійснення кожного з видів депозитарної діяльності потрібно отримати окремий дозвіл Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

Депозитарії, зберігачі та реєстратори власників іменних цінних паперів входять до складу Національної депозитарної системи України. Зберігачі, які ведуть рахунки власників цінних паперів, та реєстратори власників іменних цінних паперів перебувають на ниж­ньому її рівні. Верхній рівень Національної системи — це Національ­ний депозитарій України та депозитарії, що ведуть рахунки для збе­рігачів і здійснюють кліринг і розрахунки за угодами щодо цінних паперів. Організатори торгівлі цінними панорами, банки, торговці цінними паперами та емітенти вважаються опосередкованими учас­никами Національної депозитарної системи.

Сферою діяльності Національної депозитарної системи є:

• стандартизація обліку цінних паперів згідно з міжнародними стандартами;

• уніфікація документообороту щодо операцій з цінними папера­ми і нумерація цінних паперів, випущених в Україні, відповідно до міжнародних стандартів;

• відповідальне зберігання всіх видів цінних паперів як у доку­ментарній, так і в бездокументарній формах;

• реальна поставка чи переміщення з рахунку в цінних паперах з одночасною оплатою грошових коштів відповідно до розпоряджень клієнтів;

• акумулювання доходів (дивідендів, процентних виплат та виплат з погашення тощо) за цінними паперами, взятими на обслуговуван­ня системою, та їх розподіл за рахунками;

• регламентація та обслуговування механізмів позики та застави для цінних паперів, що беруться на обслуговування системою;

• надання послуг щодо виконання обов'язків номінального держа­теля іменних цінних паперів, що беруться на обслуговування системою;

• розробка, впровадження, обслуговування і підтримка комп'ю­теризованих систем обслуговування обігу рахунків у цінних папе­рах і здійснення грошових виплат, пов'язаних із банківськими або з іншими системами грошового клірингу на щоденній чи іншій регу­лярній основі.

Учасники Національної депозитарної системи гарантують кон­фіденційність інформації щодо рахунків у цінних паперах та обігу цінних паперів. Довідки про операції з цінними паперами та рахун­ки в цінних паперах видаються тільки депонентам або за їх письмо­вим дорученням іншим особам, а також в інших випадках, передба­чених законодавством України.

Працівникам прямих учасників Національної депозитарної сис­теми та державних органів, які здійснюють контроль за діяльністю Національної депозитарної системи, забороняється використовувати інформацію щодо цінних паперів, до якої вони мають доступ, для укладання угод щодо цінних паперів у власних інтересах. Праців­никам прямих учасників Національної депозитарної системи та державних органів, які здійснюють контроль за діяльністю Націо­нальної депозитарної системи, забороняється здійснювати професій­ну діяльність на ринку цінних паперів, бути засновниками або учас­никами юридичних осіб, що здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів, викопувати будь-яку оплачувану роботу для цих осіб, крім викладацької. У разі виявлення недобросовісного ви­користання інформації, до якої працівник Національної депозитар­ної системи мав доступ, угода щодо цінних паперів, укладена з ви­користанням цієї інформації, визнається недійсною у судовому порядку.

Контроль за діяльністю Національної депозитарної системи здій­снює Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, а та­кож у межах повноважень, визначених законодавством України, Національний банк України, Міністерство фінансів України та інші державні органи.

Поиск по сайту: