Які ж можливості мангеймської системи використано в сучасній українській школі?

Єдиним елементом мангеймської системи, що є прийнятним особливостям сучасності, є так зване спеціалізоване навчання. В реальній педагогічній дійсності воно втілюється у вигляді спеціалізованих шкіл чи класів для обдарованих дітей, розподіл класу на підгрупи для вивчення іноземної мови.

На початку ХХ ст. в Європі та США було апробовано багато систем навчання, спрямованих на забезпечення індивідуальної активної самостійної навчальної роботи школярів. Найбільш радикальною з них була система індивідуалізованого навчання. Що вперше застосувалася вчителькою Е.Паркхерст в м. Дальтон (штат Массачусетс).

Ця система ввійшла в історію школи під назвою Дальтон-план. Її часто називають лабораторною або системою майстерень.

Е.Паркхерст гостро критикувала класно-урочну систему. «Робота в нав’язаному темпі, - відмічала вона, - це неволя, це позбавлення учня свободи працювати у відповідності зі своїми здібностями».

Тому педагогічне кредо автора системи Дальтон-план полягало в наступному: успіх навчальної діяльності залежить від пристосування темпу роботи в школі до можливостей учня, його здібностей; традиційна організація навчання, в якій переважає діяльність викладання замінюється організацією, де центральною є самостійна діяльність учнів, а функції вчителя зводяться лише до тактичної організації цієї діяльності. Класи замінилися лабораторіями або майстернями, уроки, а також пояснення нового матеріалу відмінялися. Учень працював в лабораторії індивідуально на основі отриманого від учителя завдання і при необхідності звертався до нього за допомогою.

Дальтон-план отримав високу оцінку відомих американських педагогів – подружжя Дьюї та швидко став розповсюджуватися в практиці роботи шкіл багатьох країн. Але прижитися йому не судилося в жодній країні світу.

Так, в СРСР у 20-ті роки використовували модифікацію Дальтон-плану – бригадно-лабораторну форму навчання. Відмінність полягала в тому, що навчальні завдання виконувала група (бригада) учнів. Учитель, даючи бригадні завдання, вказував термін його виконання і обов’язків мінімум роботи для кожного учня. Учні працювали самостійно або спільно у лабораторіях, а звітували всією групою. Незабаром виявилося, що така організація навчання призводить до погіршення знань і зниження відповідальності учнів за результати своєї діяльності. Їм було не під силу самостійно засвоювати матеріал без допомоги вчителя. Все це й обумовило у 1932 р. відмову від існування в СРСР цієї системи організації навчання.

Чи означає це, що Дальтон-план був позбавлений переваг? Ні! Він мав декілька очевидних переваг: дозволяв пристосувати темп навчання до індивідуальних можливостей учнів, виховував у школярів ініціативу, самостійність і відповідальність. Однак така форма навчання не виправдала себе через переоцінку самостійності учнів і недостатню керованість навчального процесу, зниження виховної ролі вчителя, дефіцит спілкування тощо, відсутністю систематичного оволодіння знань, адже як справедливо стверджував у свій час К.Ушинський, – пуста голова не думає. Все це обумовило те, що Дальтон-план не набув великої популярності, а згодом зовсім був відкинутий.

Які ж можливості Дальтон-плану використання в сучасній українській школі?

Поиск по сайту: