СИЛА ЯК ЗАСІБ МІЖНАРОДНИХ АКТОРІВ. ЕЛЕМЕНТИ СИЛИ

Незважаючи на те, що 1) сила здавна активно використовується як засіб у міжнародних відносинах і 2) з силою пов'язана проблема війни і миру як одна з центральних проблем міжнародних відносин, немає повної ясності відносно змісту поняття сили. Найчастіше під силою мають на увазі здатність міжнародного актора нав'язати свою волю і тим самим вплинути на характер міжнародних відносин у власних інтересах.

Атрибутивний підхід характерний для представників політичного реалізму. Вони розглядають силу міжнародного актора, насамперед держави, як щось властиве йому з самого початку, як його невід'ємну властивість. Звідси, Г. Моргентау розглядає міжнародну політику як політику сили. При цьому він не проводить різниці між силою, могутністю, владою і впливом, виражаючи все це одним терміном "power". Він виступає для нього як узагальнена характеристика для позначення цілі та засобу політики держави на світовій арені. Г. Моргентау виділяє наступні елементи сили: воєнні ресурси, промисловий потенціал, природні ресурси, геостратегічні переваги, чисельність населення, культурні характеристики (національний характер), національна мораль, якість дипломатії і державного керівництва.

Другий підхід -- біхевіористський -- пов'язує силу з поведінкою міжнародного актора, його взаємодіями на, світовій арені. На такий підхід, наприклад, звертають увагу російські дослідники на чолі з академіком Е, Поздняковим у збірнику "Баланс сил в мировой политике: теория и практика" (М.,1993. -- С. 11).

Однак останнім часом великою популярністю користується структуралістський підхід до розуміння сили, його предтечею можна вважати відомого французького соціолога Р. Арона. Він розглядав силу лише як один із елементів державної могутності. В цьому випадку могутність грунтується на використанні сили, в тому числі й для здійснення ефективної зовнішньої політики. Могутність міжнародного актора - це здатність нав'язати свою волю іншим, вона виражає соціальні відносини. Тим самим уже Р. Арон поставив силу в залежність від характеру і природи широкого комплексу зв'язків і взаємодій між державами. Основи такого підходу, який одержав назву структуралістського, виходили з теорії взаємозалежності та набули поширення в 70-і рр.

Теоретики взаємозалежності (наприклад, Р. Коохейн і Дж. Най) звернули увагу на перерозподіл сили у взаємодії міжнародних акторів, на переміщення основного суперництва між ними з воєнної сфери у сфери економіки, фінансів тощо та на збільшення у зв'язку з цим можливостей малих держав і недержавних суб'єктів міжнародних відносин. Отже, великий внесок школи взаємозалежності полягає в тому, що вона показала неправомочність зведення феномену сили тільки до її воєнного компоненту. Він витісняється іншими елементами сили, в першу чергу такими, які належать до сфери економіки, фінансів, нових технологій і культури, Водночас слід визнати поспішність положень представників цієї школи про відмирання ролі воєнної сили у відстоюванні міжнародними акторами своїх інтересів (збройний конфлікт у районі Перської затоки, війна Росії на Кавказі, дії НАТО в Югославії з весни 1999 р.).

У зв'язку з цим прихильники структуралістського розуміння сили, спираючись на позитивні здобутки політичних реалістів і особливо теоретиків взаємозалежності, запропонували в сучасних умовах поняття "структурна сила". Під структурною силою треба розуміти здатність міжнародних акторів забезпечити чотири соціальні потреби, які знаходяться в основі сучасної економіки: безпеку (в т.ч. оборонну могутність), знання, виробництво і фінанси. Французькі соціологи міжнародних відносин Б. Баді та М.-К. Смуц особливо виділяють такий елемент структурної сили як технологія. Технологічна могутність є не просто продовженням економічної і торгової сили, але й відіграє самостійну роль у системі засобів міжнародних акторів. Вона знаходиться в основі трьох вирішальних для сучасної міжнародної діяльності феноменів: автономії рішення актора у воєнній сфері, його політичного впливу, а також культурної привабливості.

Таким чином, цілі та засоби в глибинними взаємозалежними категоріями ТMB, які мають як стійкі елементи, так і збагачуються новими компонентами, пов'язаними з виникненням нових явищ у системі міжнародних відносин. Однак у будь-якому випадку головні цілі міжнародних акторів пов'язані із забезпеченням національних інтересів і безпеки, чому повинні служити й відповідні засоби, в т.ч. структурна сила.

4. СУТНІСТЬ, ВИНИКНЕННЯ ТА ФОРМИ ДИПЛОМАТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ.

Дипломатична діяльність - це один зі способів реалізації зовнішньої політики держави. Це офіційна діяльність держави в особі її органів зовнішніх зносин щодо захисту інтересів держави та її громадян, щодо підтримки та зміцнення миру та співробітництва з іншими державами. Тобто дипломатія - це вужче поняття, ніж зовнішня політика, яка включає в себе всю сукупність методів і засобів діяльності суб'єкта міжнародного права у сфері міжнародних відносин. Дипломатія відрізняється від зовнішньої політики і тим, що завжди має публічний, офіційний характер; вона здійснюється лише спеціальними уповноваженими органами (посольствами, міністерствами закордонних справ тощо) виключно мирними засобами. Слід наголосити також і на відмінності між дипломатією і міжнародним правом. Як зазначалося вище, міжнародне право - це система норм, яка регулює відносини між державами та іншими суб'єктами міжнародного права на міжнародній арені. На відміну від міжнародного права, єдиного для всіх держав, єдиної дипломатії нема, є дипломатія кожної держави.

В історичному аспекті розвиток дипломатії в Україні можна простежити починаючи з договорів Олега з Константинополем, перших послів Київської Русі варязького походження, які поступово асимілюються, і варязькі ймення в документах замінюються іменами слов'янськими. Помітний вплив у зовнішній політиці держав відігравала Запорозька Січ. Частими тут були посли іноземних держав з пропозиціями і дарунками до Козацької республіки, існував певний ритуал прийому послів. Великим дипломатом був гетьман Богдан Хмельницький, успішно виконували доручення гетьмана Немирич, Мужилов-ський, Зарудний та інші дипломати.

Дипломатія міжнародних організацій як особлива служба з'являється на рубежі ХІХ-ХХ ст. У цей же період відбувається поділ на дипломатичну і консульську служби: консульська служба опікується питаннями торгівлі, а дипломатична служба - політичними питаннями. 1961 р. на міжнародній конференції у Відні було прийнято Конвенцію ООН про дипломатичні зносини, яка набула чинності у 1964 р. УРСР приєдналась до цієї Конвенції 21 березня 1964 р., і вона набула чинності для УРСР 12 липня 1964 р. Багато держав зволікали з підписанням Конвенції. Зокрема, для СІЛА Конвенція набула чинності у 1972 р., оскільки Держдепартамент СІЛА ще до підписання Конвенції намагався привести чинне законодавство СІНА у відповідність з Конвенцією. На сьогодні понад 150 держав є сторонами Віденської конвенції 1961 р.

1963 р. було прийнято Віденську конвенцію про консульські зносини, яка набула чинності для України в 1989 р. Серед інших конвенцій, що регулюють дипломатичні та консульські зносини, можна назвати Віденську конвенцію про представництва держав у їх відносинах з міжнародними організаціями 1975 р., Конвенцію про попередження злочинів і покарання за злочини проти осіб, що користуються міжнародним захистом, включно з дипломатичними агентами, 1976 р., Каракаську конвенцію про консульські функції 1911 р., Гаванську конвенцію про дипломатичних чиновників та Гаванську конвенцію про консульських агентів 1928 р.

Важливість правових положень, закладених у Віденській конвенції про дипломатичні зносини, була підкреслена МСС у Справі дипломатичного та консульського штату СІЛА в Тегерані [Сазе Сопсегпіп£ Ппііесі Зіаіез Біріота^іс апсі Сопзиіаг 8і;а££ іп ТеЬгап (Огсіег оі 15 БесетЬег 1979 апсі іисІ£етеп1; оі 24 Мау 1980)] 1. У своєму рішенні Суд зауважив, що зобов'язання іранського уряду в даній справі не тільки договірні... але це й зобов'язання згідно з загальним міжнародним правом. У цій справі уряд Ірану був визнаний відповідальним за нездатність попередити захоплення військовими місії СІЛА у Тегерані й утримання дипломатичного та консульського персоналу як заручників і, пізніше, за схвалення цих дій 1.

Як зазначив Міжнародний Суд, норми дипломатичного права створюють самодостатній режим, який, з одного боку, формулює зобов'язання держави, яка приймає, щодо привілеїв та імунітетів дипломатичної місії, а з іншого - передбачає їх можливе порушення членами місії.

Поиск по сайту: