Методика прогнозування ймовірності банкрутства

Прогнозування результатів господарської діяльності — найважливіший складник діяльності економічних служб будь-якого підприємства. Спрогнозувати, тобто передбачити, вчасно вжити необхідних заходів, а отже забезпечити стабільність виробничого процесу, фінансового стану під­приємства. У вітчизняній практиці прогнозування виробни­чої діяльності, як правило, здійснюється через розробку бізнес-плану, який переважно завершується фінансовим пла­ном. Можливості аналізу передбачити ймовірність банкрут­ства при цьому досить обмежені. Передбачити можна лише явне банкрутство. Не раз саме нерозуміння значення прогно­зування фінансового стану з боку керівників підприємств і призводило до ситуації, коли багато підприємств в Україні опинялися банкрутами. Хоча вітчизняними та зарубіжними спеціалістами з фінансового аналізу розроблені методики та підходи щодо прогнозування ймовірності банкрутства. Найпоширенішими серед них є такі:

• прогнозування банкрутства через аналіз системи фінансо­вих коефіцієнтів;

• прогнозування банкрутства через аналіз грошових потоків;

• тестові показники прогнозування банкрутства;

• суб'єктивні критерії.

Розглянемо детальніше кожен з цих методів.

Прогнозування банкрутства через аналіз системи фінансових коефіцієнтів. Цей метод фактично зводиться до прогнозування показників фінансово-господарської діяль­ності, розглянутих у попередньому розділі. Для їхнього про­гнозування, крім власне бізнес-плану, необхідно ще розроби­ти прогнозні баланс і звіт про фінансові результати. В окре­мих випадках необхідним є розробка і прогнозного звіту про рух грошових коштів. У вітчизняних виданнях, які стосують­ся методичних проблем розробки бізнес-планів, вже наво­дяться відповідні методики та рекомендації. Але, на жаль, у переважній більшості вони мають узагальнюючий характер і не враховують специфіки різних галузей. Усе це стримує практичне використання цього методу.

Прогнозування банкрутства через аналіз грошових по­токів. Методика аналізу грошових потоків детально розгля­нута в розділі 6. Тому лише зазначимо, що в разі виявлення прогнозу з від'ємним значенням грошових потоків це означа­тиме високу ймовірність банкрутства. Проте можливий варіант, коли підприємство зможе вчасно погасити всі свої зобов'язання, хоча відчуватиме гостру нестачу можливостей для нових інвестицій. Але за сучасних умов глобалізації світової економіки це фактично означатиме відставання від конкурентів і поступову втрату ринків збуту, що зрештою не­минуче призведе до банкрутства.

Тестові показники прогнозування банкрутства. Осново­положником цього методу є відомий американський економіст Едвард Альтман, який в 60—70-х роках розробив і за­пропонував кілька тестових моделей для визначення ймовірності банкрутства.

Найпростішою серед них є двофакторна модель, яка має такий вигляд:

Z = -0,3877 - 1,0736X₁ + 0,0579Х₂,

де X₁— коефіцієнт покриття (поточні активи/поточні па­сиви);

Х₂ — коефіцієнт фінансової залежності (залучений капітал/загальний капітал).

Якщо одержана величина Z <0, імовірність банкрутства буде більше 50%, якщо Z>0, вона становитиме менше 50% і в разі, коли Z=0, імовірність банкрутства 50%. Таким чином, через ігнорування багатьох факторів точність розрахунку за цією моделлю досить приблизна.

Точніші результати можна одержати при використанні п'ятифакторної моделі Е. Альтмана, яка має такий вигляд:

Z =1,2Х₁ + 1,4Х₂ + 3,ЗХ₃ + 0,6Х₄ + 0,99Х₅,

де X₁ — частка оборотних активів у їхній загальній вели­чині, тобто відношення оборотних активів до їх загальної суми;

Х₂ — рентабельність активів, тобто відношення нероз­поділеного прибутку до загальної величини активів;

Х₃ — рентабельність активів, розрахована через викорис­тання величини чистого прибутку;

Х₄ — коефіцієнт покриття за ринковою вартістю власного капіталу. Розраховують як відношення останнього до поточ­них зобов'язань;

Х₅ — рентабельність активів, розрахована через викорис­тання обсягу реалізації, тобто відношення останнього до за­гальної суми активів.

Ця модель була розроблена в 1968 р. для оцінки ймовірності банкрутства корпорації США. Імовірність бан­крутства оцінюють через значення Z-рахунка, обчисленого за реальними даними підприємства, і визначають такою:

· до 1,8 — дуже висока;

· від 1,81 до 2,7 — висока;

· від 2,8 до 2,9 — можлива;

· понад 3,0 — дуже низька.

Практика використання цієї моделі у США, Канаді, Австрії, Японії свідчить, що спрогнозувати ймовірність банкрутства за даною моделлю можливо на один рік з точністю до 90%, на два роки — 70%, на три роки — 50%. У подальшому Е.Альтман ще вдосконалив свою модель, зробивши її семифакторною і довівши точність прогнозування банкрутства до 70% на наступні п'ять років. Крім того, з'явилися моделі, розроблені й іншими вченими. Однак, вважаємо, використання в умовах України моделей Е.Альтмана чи будь-яких інших моделей, розроблених, враховуючи практику західних компаній, неко­ректне. Цьому є дві причини.

По-перше, всі перелічені моделі були розроблені в 60— 70-х роках. За цей час змінилося багато макро- та мікроекономічних чинників, які впливали на появу кризових явищ в економіці підприємств. До них належать зміни в системі бух­галтерського обліку, податкового законодавства, механізмі державної підтримки багатьох галузей.

По-друге, певне значення мають особливості бухгалтерсь­кого обліку в Україні. Попри те, що впродовж останніх років було ліквідовано багато розбіжностей між міжнарод­ними стандартами бухгалтерського обліку і вітчизняними, вони ще залишаються. За цих умов актуальною проблемою є розробка вітчизняних Z-рахунків для прогнозування можли­вості банкрутства.

Суб'єктивні критерії загрози банкрутства. Описані ме­тоди допомагають значною мірою передбачати загрозу бан­крутства, але ніхто не зможе зробити це з 100%-ою ймовір­ністю. Тому завжди залишається місце для суб'єктивного виз­начення загрози банкрутства того чи іншого підприємства.

Суб'єктивний аналіз передбачає використання таких кри­теріїв, у основі яких лежить власний досвід конкретної люди­ни. Перелік їх дуже великий і охоплює в переважній більшості такі індикатори, що лежать на поверхні. До них можна віднести часті зміни керівників і ключових працівників, зміни господарських партнерів, втрата традиційних ринків збуту продукції, затримка впровадження но­вих розробок, невиконання поточних платежів, зміни у складі засновників, фінансування капіталомістких проектів, не пов'язаних з основною діяльністю, безконтрольне використання коштів тощо.

Питання для самоперевірки:

1. Поняття банкрутства та причини його виникнення.

2. Критерії визнання підприємства банкрутом.

3. Поняття санації та умови її застосування.

4. Методика прогнозування банкрутства через аналіз системи фінансових коефіцієнтів.

5. Методика прогнозування банкрутства через аналіз грошових потоків.

6. Методика тестові показники прогнозування банкрутства.

7. Методика суб'єктивні критерії

Рекомендована література: 6,7,8,9,19, 20,21,22, 35

Поиск по сайту: