Характеристика прикладної гімнастики

ЛЬВІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ

Кафедра гімнастики

ПРИКЛАДНА Гімнастика в системі фізичного виховання спеціаліста з оздоровчого ТУРИзму

“Затверджено”

на засіданні гімнастики

Протокол № 2014 р.

Зав. каф. доцент Бубела О.Ю.

Склав: доцент Бубела О.Ю.

Львів-2014

Мета: 1. Дати характеристику прикладній гімнастики як одного із засобів фізичного виховання спеціаліста з туризму.

Задачі: 1. Розкрити методичні особливості прикладної гімнастики.

2. дати характеристику засобам, які використовуються на заняттях з прикладної гімнастики.

Технічна оснащеність заняття:

Таблиці, наочні посібники

Табл.1 – види гімнастики засоби

Табл.2 – засоби прикладної гімнастики

Форми контролю: опитування, контрольна робота

ПЛАН

1. Характеристика фахівця масового туризму

2. Задачі прикладної гімнастики.

3. Засоби прикладної гімнастики.

4. Методичні особливості прикладної гімнастики.

ЛІТЕРАТУРА

1. Гимнастика. Учебник для ИФК. – М.: ФиС, 1967, 87

2. Бубела О.Ю., Петрина Р.Л., Сениця А.І. Навчально-методичний посібник з курсу загальної гімнастики. – Львів: Видавничий центр Львівського національного університету імені Івана Франка 2001. – 100 с.

3. Бубела О.Ю., Петрина Р.Л., Основна гімнастика Навчально-методичний посібник з курсу загальної гімнастики. – Львів: Видавничий центр Львівського національного університету імені Івана Франка 2002. – 100 с.

4. Спортивная гимнастика: Учебник для ИФК. Под ред. Ю.К.Гавердовского и В.М. Смолевского. – М.: ФиС, 1979. – 327 с.

5. Матвеев Л.П. Теория и методика физической культуры (общие основы теории и методики физического воспитания; теоретико-методические аспекты спорта и профессионально-прикладных форм физической культуры): Учебник для ИФК. – М.: ФиС, 1991. – 543 с.

6. Смолевский В.М., Гавердовский Ю.К. Спортивная гимнастика. – Киев: Олимпийская литература, 1999. – 462с.

Прикладні вправи

Туризм – тимчасовий виїзд людини з місця постійного проживання в оздоровчих, пізнавальних або професійно – ділових цілях, терміном від 24 годин до одного року, без заняття оплачуваною діяльністю (ЗУ «Про туризм» 15.09.1995р.).

Організація і підготовка туристських походів – це комплекс рівнобіжних і послідовних заходів, системне виконання яких забезпечує вирішення виховних, освітніх і спортивних завдань при максимальному оздоровчому ефекті і повній безпеці походу (В.І. Ганопольский, Є.Я. Без носиків, В.Г.Булатів, 1987).

Слово «туризм» походить від кореневої основи французького слова «tour», що означає прогулянка, подорож. У Великій радянській енциклопедії (М., 1971- Т. 26, c. 232) туризм визначається як подорож у вільний час; один з видів активного відпочинку; найефективніший засіб задоволення рекреаційних потреб, оскільки він поєднує різні види рекреаційної діяльності оздоровлення, пізнання, відновлення продуктивних сил людини; складова частина охорони здоров'я, фізичної культури; засіб духовного, культурного і соціального розвитку особистості[49].

У літературі зустрічається наступне визначення: туризм – тимчасовий виїзд людини з місця постійного проживання в оздоровчих, пізнавальних або професійно – ділових цілях без заняття оплачуваною діяльністю.

В існуючій світовій практиці до туристів відносяться всі особи, які тимчасово і добровільно змінили місце проживання на термін від 24 годин до одного року з будь-якою метою, окрім діяльності, оплачуваної в місці тимчасового проживання, наприклад, у разі виконання якої-небудь роботи. В такому розумінні яскраво був виражений економічний підхід, згідно якому турист в місці тимчасового мешкання є споживачем певних послуг (на житло, харчування, транспорт, екскурсії, відпочинок і т.п.), а не виробником якого-небудь продукту. З економічної точки зору туризм є галузь економіки невиробничої сфери, підприємства і організації якої задовольняють потреби туристів в матеріальних і нематеріальних послугах.

В тій же енциклопедії поняття продукт туризму потрактує як комплекс туристських послуг, що містить як взаємозв'язані елементи послуги транспорту, готельного господарства, торгівлі, екскурсійних, культурно-видовищних, спортивних, комунально-побутових, лікувально-оздоровчих і інших установ і підприємств.

Туристська послуга – результат діяльності організації або індивідуального підприємця по задоволенню потреб туристів в організації і здійсненні туру або його окремих складових.

Окремі послуги туроператора і тур агента, можуть включати:

- послуги з організації проживання туристів;

- послуги з організації харчування туристів;

- послуги з організації перевезень туристів різними видами транспорту;

- послуги з організації спортивних, розважальних, пізнавальних, оздоровчих, екскурсійних і інших заходів;

- послуги гідів-перекладачів.

Послуги у самодіяльному туризмі можуть включати:

- надання інформаційних матеріалів, туристських схем, описів маршрутів, природних перешкод, об'єктів;

- навчання основам туристських навиків.

У поняття «туризм», окрім вище згаданих, у літературі зустрічаються наступні визначення і терміни:

• туристська діяльність – туроператорска і турагентска діяльність, а також інша діяльність з організації подорожей;

• туризм внутрішній – подорожі в межах України осіб, що постійно проживають в Україні;

• туризм виїзний – подорожі осіб, які постійно проживають в Україні, до іншої країни;

• туризм в’їзний – подорожі в межах України осіб, що не проживають постійно в Україні;

• туризм соціальний - подорожі, субсидійовані із засобів, що виділяються державою на соціальні потреби;

• туризм самодіяльний - подорожі з використанням активних способів пересування, організовувані туристами самостійно;

• туристські ресурси - природні, історичні, соціально-культурні об'єкти, включаючи об'єкти туристського показу, а також інші об'єкти, здатні задовольнити духовні потреби туристів, сприяти відновленню і розвитку їх фізичних сил;

• туристська індустрія - сукупність готелів і інших засобів розміщення, засобів транспорту, об'єктів громадського харчування, об'єктів і засобів розваг, об'єктів пізнавального, ділового, оздоровчого, спортивного і іншого призначення, організацій, що здійснюють туроператорску і турагентску діяльність, а також організацій, що надають екскурсійні послуги і послуги гідів-перекладачів;

• тур - комплекс послуг з розміщення, перевезення, харчування туристів, екскурсійні послуги, а також послуги гідів-перекладачів і інші послуги, що надаються залежно від цілей подорожі;

• туристський продукт – право на тур, призначене для реалізації туристу;

• туроператорська діяльність – діяльність з формування, просування і реалізації туристичного продукту турагентам і іншим клієнтам, здійснювана на підставі ліцензії юридичною особою або індивідуальним підприємцем;

• турагентска діяльність – діяльність з просування і реалізації туристського продукту, здійснювана на підставі ліцензії юридичною особою або індивідуальним підприємцем;

• послуги гіда-перекладача – діяльність професіонально підготовленої фізичної особи по ознайомленню туристів з туристськими ресурсами в країні (місці тимчасового перебування);

• туристський ваучер – документ, що встановлює право туриста на послуги, що входять до складу туру, і підтверджуючий факт їх надання.

До засобів туризму відносяться: прогулянки, екскурсії, походи і подорожі, туристські зльоти і змагання, комплексні тури і збори по видах туризму, туристські розваги і активний відпочинок, туристські експедиції, туристське краєзнавство і т.п.

Типи, види і форми туризму різноманітні.

Типи туризму розрізняють за цільовою функцією, мотивами і результатами занять туризмом, наведемо наступний перелік:

- спортивний туризм

- рекреаційний туризм

- професійно-прикладний туризм

- спортивно-оздоровчий туризм, тощо

Спортивний туризм має цільову функцію – спортивне вдосконалення в подоланні природних перешкод. Це означає вдосконалення всього комплексу знань, умінь і навиків, необхідних для безпечного пересування людини по пересіченій місцевості, і вдосконалення фізичної підготовки для подолання складного природного рельєфу.

Функцією рекреаційного туризму є відновлення фізичних і психічних сил людини засобами туризму.[37]

Функцією професійно-прикладного туризму є вдосконалення професійних знань, умінь, навиків засобами туризму. Наприклад, для геологів, гляциологів, географів і інших професій вдосконалення в подоланні природних перешкод в умовах професійної діяльності досягається спеціальними тренуваннями в туристських походах.

Функцією спортивно-оздоровчого туризму є оздоровлення широких мас населення засобами активного туризму.

Відповідно до вищевикладеного цільову функцію не складно визначити для кожного типу туризму.

Види активного туризму виокремлюють за способами пересування на маршруті. Розрізняють:

• піший

• лижний

• гірський

• водний

• велосипедний

• автомобільний

• спелеологічний

• парусний (розбірні судна)

• кінний

• комбінований.

Ці види туризму були включені в спортивну класифікацію як дисципліни спортивного туризму. Вони можуть розвиватись в рамках будь-якого типу туризму, але в спортивному туризмі вони нормовані певними вимогами з набору технічно складних перешкод, тривалості, протяжності і іншими чинникам туристського спортивного маршруту.

Види туризму, не включені в спортивну класифікацію, різноманітні. До самих відомих з них відносяться: гірськолижний, водно-моторний і ін.

З розвитком суспільства з'являються і нові види туризму. При цьому частина з них відділяється від туризму як самостійні види спорту, наприклад, альпінізм, скелелазіння, спортивне орієнтування, водний слалом і ін. В той же час і туризм вбирає в себе елементи інших видів спорту, удосконалюючи зміст і техніку туристських походів і подорожей.

Характерні ознаки утворюють різні форми туризму. До таких ознак відносяться:

- рівень доступності і соціальної значущості туризму

- місце занять туризмом

- організаційні основи туризму

- туристська програма

- фізичне навантаження на туристському маршруті

- сезонність туристських маршрутів

- склад учасників.

За рівнем доступності і соціальної значущості в житті суспільства туризм ділиться на соціальний, що носить масовий характер у зв'язку з його доступністю широким верствам населення; і елітарний, доступний з тих або інших причин (за ціною, за рівнем фізичних навантаженнях і т.п.) обмеженим групам осіб.

Самодіяльність є вищою формою соціальної активності, її слід розуміти як «внутрішнє детерміноване самовираження особи, групи». Тому самодіяльний туризм є соціально значущим явищем. Як сфера масової самодіяльності він володіє всім різноманіттям туристських заходів, що проводяться на основі самодіяльності відповідно до нормативної бази організації туризму в країні, включаючи «Кодекс мандрівника».

Обмеження правилами, нормами і іншими регламентуючими чинниками вводиться в самодіяльний туризм для створення керованої системи самодіяльного туризму. Цим він і відрізняється від неорганізованого туризму, де випадки порушення правил охорони навколишнього середовища і інші негативні явища не є одиничними. Тому туризм, який би він ні був, плановий або самодіяльний, - не може бути неорганізованим. Чітка організація, продумана розробка маршруту, правильне проведення походу і дотримання дисципліни - без всього цього неможливе здійснення туристських цілей туристськими засобами.

За змістом програм туризм поділяється на традиційний, екзотичний і екологічний. За рівнем фізичних навантажень на організм людини – на активний (походи, подорожі і т. п.) і пасивний (транспортний, стаціонарний і т. п.). За сезонністю розрізняють одно сезонний, двох сезонний і цілорічний туризм. За кількістю учасників: індивідуальний і груповий. При цьому туризм за віковою ознакою учасників може бути шкільний, молодіжний, сімейний і т.п.

Спортивний туризм разом з іншими видами спорту був включений в Єдину всеукраїнську спортивну класифікацію, має певні розрядні вимоги для отримання спортивних звань і розрядів. За доступністю він відноситься до соціального, за формою організації – до самодіяльного, за фізичним навантаженням – до активного, за складом учасників – до групового. В спортивному туризмі основний мотив до занять – розвиток і підвищення спортивної майстерності, а також покращення самопочуття та здоров’я.

Використовуючи розробки И.В. Муравова (1982), можна сформулювати методичні і організаційні правила занять рекреаційним туризмом. На відміну від спортивного туризму, орієнтованого на розширення можливості людини в подоланні природних перешкод і пристосування до нових, ще не освоєних умов, рекреаційний туризм використовується, головним чином, для підвищення надійності життєдіяльності в повсякденних умовах вже освоєного середовища незаселеного.

Основними задачами рекреаційного туризму є:

> гармонійний фізичний розвиток і сприяння всебічному розвитку людини;

> зміцнення здоров'я і попередження захворювань;

> забезпечення повноцінного відпочинку людей різного віку і професій;

> підтримка високої працездатності;

Характеристика прикладної гімнастики

Прикладні вправи — це вправи, які застосовуються в повсякденному житті, на виробництві, а також у воєнних умовах. Основу прикладних вправ становлять природні рухи: ходьба, біг, стрибки, метання, подолання перешкод, лазіння і перелізання, перенесення вантажу тощо. Вправи прикладної гімнастики використовуються на кожному занятті з будь-яким контингентом. Вони є також добрим засобом для всебічної фізичної підготовки.

Прикладні види гімнастики мають допоміжне значення для розв'язання завдань, характер яких залежить від контингенту учнів, профілю їх професії, вибраного виду спорту, характеру захворювань тощо.

Гімнастика на виробництві, її завданням є створення сприятливих умов для активного відпочинку, зняття почуття втоми, створення доброго настрою, підвищення працездатності. Гімнастика на виробництві входить у режим робочого дня. Існує дві основні форми виробничої гімнастики, що відрізняються одна від одної завданням і часом проведення в режимі дня. Перша з них проводиться до початку роботи і називається ввідною гімнастикою, її завдання: сприяти швидшому входженню організму в ритм виробничої діяльності, створити позитивний емоційний настрій. До другої форми належить так звана фізкультурна пауза, завданням якої є активний відпочинок, зняття втоми і поновлення високого рівня працездатності. Проводять фізкультурні паузи в середині робочого дня один або два рази. Основним змістом виробничої гімнастики є комплекси фізичних вправ (7—10 вправ), які складає методист виробничої гігієни, ураховуючи специфіку виробництва.

Професійно-прикладна гімнастика спрямована на розвиток і вдосконалення спеціальних навичок і вмінь, які потрібні для сучасного виробництва, характер і специфіку якого має відображати. Це, наприклад, гімнастика монтажників-висотників, по­жежників, водолазів, пілотів, космонавтів тощо.

Спортивно-прикладна гімнастика має своїм завданням розвиток і вдосконалення якостей та здібностей, потрібних для досягнення високої спортивної майстерності у вибраному виді спорту. Ця гімнастика проводиться головним чином в індивідуальній формі. її змістом є різноманітні фізичні вправи, які використовуються для поглибленого розвитку і вдосконалення рухових якостей (сили, гнучкості, спритності, швидкості й витривалості), розв'язання завдань технічної і морально-вольової підготовки, ураховуючи специфіку вибраного виду спорту. Існують такі види спортивно-прикладної гімнастики: гімнастика боксера, гімнастика стрибуна у воду, гімнастика фігуриста та ін.

Військово-прикладна гімнастика застосовується залежно від специфіки військових професій. Щоб оволодіти сучасною військовою технікою і тактикою, воїни Української Армії повинні бути всебічно фізично підготовленими, набути спеціальних навичок і вмінь, навчитися ш.видко орієнтуватись у складних умовах. Військово-прикладна гімнастика використовується в системі допризовної підготовки, а також у військових училищах, у військових частинах і на флоті. Проводиться вона головним чином на місцевості в умовах, максимально наближених до воєнної обстановки, а також у спеціально обладнаних городках, залах, камерах тощо.

Лікувальна гімнастика використовується для поновлення втраченої працездатності і зміцнення здоров'я. Зміст її визначається характером захворювання. Лікувальна гімнастика є ефективним засобом поновлення функцій рухового апарату і виправлення вад постави, лікування серцево-судинних захворювань тощо. Проводиться вона в лікувальних закладах, школах, вищих навчальних та інших закладах.

Поиск по сайту: