СОРТУВАННЯ ТА ОЦІНКА ЯКОСТІ ШКІРЯНО-ХУТРОВОЇ СИРОВИНИ

Сортування шкіряної сировини.

Сортування сировини – при заготівлі та здаванні її шкіряній та хутровій промисловості проводиться на основі державних стандартів.

Стандарт – нормативно-технічний документ, який встановлює комплекс норм, правил, вимог до об єкту стандартизації та затверджений компетентним органом – Державним комітетом стандартів. Заготівля шкірсировини відбувається у відповідності до ДСТ 28425 – 90, здавання шкірзаводам – 382-91.

ДСТ 28425 – 90 вміщує такі основні розділи:

- класифікація сировини;

- технічні вимоги до зовнішнього вигляду та якості, правила приймання і співвідношення маси та площі парної та всіх видів консервованої сировини;

- правила сортування шкірсировини в залежності від виду та маси шкур.

Вся шкірсировина в залежності від виду маси та площі ділиться в парному вигляді на 4 групи.

В залежності від якості (числа дефектів, місця їх розташування на шкурі) шкури ділять на 4 сорти з урахуванням групи сировини. Шкури, які не відповідають 4-му сорту, називаються клаптем.

У цьому ж стандарті наведені методи випробувань, порядок маркування, пакування та транспортування сировини.

ДСТ 382-91 охоплює усі види сировини, які здають шкірзаводам. У відповідності до цього стандарту шкірсировина ділиться на крупну, мілку та шкури свиней. У цьому ж стандарті наводяться вимоги до зовнішнього вигляду та якості оббілування, дається виробниче призначення кожної групи сировини, нормується порядок підбору виробничих партій сировини, визначення засолу, маси, площі, якості консервування, їх бактеріального стану, правила вимірювання товщини шкури, довжини шерсті овчини та кількості сала на шкурах свиней. Крім того, є стандарти на окремі види сировини: шкури оленів, овчину шубну та хутрову, на романівську шубну овчину, на шкури морських звірів – тюленя, нерпи, білухи, лахтаха та сивуча.

Виробничою партією вважають кількість оббілованих (обряджених) шкур одного виробничого призначення, одного виду, маси або площі та товщини, одного району розповсюдження або породи, однієї забійної відзнаки, одного способу консервування, щільності та сортності, оформлених одним документом, в якому зафіксована якість сировини. Об єм виробничої партії визначається об ємом та продуктивністю обладнанн,. рідинним коефіцієнтом.

Переробка сировини виробничими партіями забезпечує однорідний характер обробки шкур. Для врахування сортності шкірсировини в партії, яка складається з шкур різних сортів, сортність партії переводять в першосортні одиниці, користуючись такими коефіцієнтами (табл.2.1.)

Таблиця 2.1.

Коефіцієнти переведення сортності в першосортні одиниці.

Наприклад: В партії мілкої сировини 500 шкур. З них 1 сорту – 100, 2 сорту – 200, 3 сорту – 100, 4 сорту – 100. Визначте загальну сортність партії мілкої сировини в першосортних одиницях та в %.

N = 500 шкур (мілка).

З них:

1 с. – 100

2 с. – 200

3 с. – 100

4 с. – 100

С_п.о. -?

С_% -?

Щоб визначити загальну сортність партії шкірсировини, кількість шкур кожного сорту множать на встановлений коефіцієнт (табл.) і ділять на 100, отримані результати сумують, ділять на загальну кількість шкур в партії і множать на 100.

Сортність партії мілкої сировини в першосортних одиницях складає:

1 с. – 100 п.о.

2 с. - п.о.

3 с. - п.о.

4 с. - п.о.

С_п.о. = 100 + 170 + 60 + 40 = 370 п.о.

С_% = %

Завдання для самостійної роботи:

Задача. Визначте сортність в першосортних одиницях та в % партії сировини, якщо відомі вид сировини, загальна кількість шкур в партії, кількість шкур кожного сорту.

Усю шкіряну сировину поділяють на чотири сортувальні групи:

1-а група - слизок i опойок незалежно від маси, жеребок масою до 5 кг включно, овчина i козлина всіх розмірів i свинячі шкури площею вiд 30 до 70 дм²;

2-а група - виросток, шкури верблюденят, лошат, ослів i мулів масою до 10 кг, шкури свиней площею 70...120 дм², крупони свинячих шкур площею 30...50 дм²;

3-я група - шкури великої рогатої худоби, коней, верблюдів, ослів, мулів, буйволів, яків i лосів масою 10...17 кг включно, передини i хази, половинки верблюжих шкур незалежно від маси, шкури свиней площею 120...200 дм², крупони свинячих шкур площею понад 50 дм²;

4-а група - шкури великої рогатої худоби, коней, верблюдів, ослів, мулів, буйволів, яків, лосів масою вище 17 кг, шкури свиней площею більше 200 дм².

Залежно від наявності дефектів на шкурах (характеру, числа, розмірів i місця розміщення) сировину в межах кожної сортувальної групи поділяють на чотири сорти (табл. 3). До IV сорту відносять шкури, які не відповідають вимогам III сорту i мають корисну площу в одному місці шкури не менше 25 % для крупної сировини i не менше 35 % для дрібної i свинячої сировини. Корисною площею вважається не пошкоджена дефектами ділянка шкури. Три дефекти в периферійній ділянці прирівнюються до одного в середній частині шкури.

Таблиця 3. Кількість дефектів, які допускаються при сортуванні шкур

При оцінці дефектів краями шкури вважають вороток, поли та огузок на відстані 5 см від краю для шкур 1-ї сортувальної групи, 10 см - для шкур 2-ї групи та 20 см - для шкур 3-ї та 4-ї сортувальних груп.

Розроблена оцінка дефектів у одиницях (табл. 4) та встановлені наступні граничні розміри дефектів, які приймають за одиницю дефекту (за сортувальними групами):

1-а - за площею до 30 см²; за довжиною 8 см;

2-а - за площею до 50 см²; за довжиною 10 см;

3-я і 4-а - за площею до 100 см²; за довжиною 15 см.

Таблиця 4. Оцінка дефектів шкур у одиницях

До дефектів, що вимірюють за площею, належать дефекти, що вражають шкуру ділянками, а також лінійні дефекти, що розташовані групою.

Декілька дефектів з однаковою оцінкою, що розташовані поруч і не перевищують у сукупності встановлених розмірів по довжині чи по площі, вважають за один дефект.

Прямі лінійні дефекти вимірюють у сантиметрах. Якщо мала сторона прямокутника чи трикутника, у який вписується дефект, по довжині більше 2 см, то цей дефект вимірюють у квадратних сантиметрах (тобто по площі), а якщо менше 2 см, - як лінійний.

Якщо площа чи довжина дефекту перевищує установлений граничний розмір дефекту, то кожну наступну надлишкову повну чи неповну уражену дефектом площу чи довжину оцінюють у половинному розмірі.

На парних шкурах великої рогатої худоби, коней, верблюдів масою понад 17 кг і на свинячих шкурах площею більше 120 до 200 дм² подряпини і безликості (в загальній кількості 3 штуки) не враховують і рахунок дефектів починають з четвертого.

Овчини з поодиноко розкиданими накостишами до 5 штук включно без інших дефектів відносять до I сорту.

Якщо будь-які дефекти (крім дефектів вимерзність, худина, незначна худина, падіжна шкура, мертва стрижка) співпадають (дефект на дефекті), то беруть до уваги той з дефектів, який має більш строгу оцінку.

Якщо будь-які дефекти, що вимірюються за площею чи довжиною, співпадають з дефектами вимерзність, худина, незначна худина, падіжна шкура, мертва стрижка, то ці дефекти враховуються окремо.

Поиск по сайту: