Мисленнєві операції

Для глибшого розуміння своєрідності мислення розглянемо конкретно мислення як процес, як безперервну операційну взаємодію суб`єкта з об`єктами пізнання.

Операційний компонент мислення, що забезпечує його процесуальність, складають операції аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення, абстрагування, класифікації, систематизації, конкретизації тощо.

Операція аналізу здійснює поділ цілого на частини, елементи, полягає у вирізненні окремих його ознак і боків.

Синтез полягає у пошуку зв`язків між вирізненими елементами цілого. Аналіз і синтез є основними мисленнєвими операціями. Це операції, які взаємодіють, взаємозумовлюють одна одну.

Функції порівняння полягають у відображенні ознак схожості та подібності. Індивід може порівнювати наочно дані або уявлювані об`єкти, створюючи їх образи.

У процесі розв`язування задач доводиться здійснювати абстрагування (від лат. “відриватися, залишатись осторонь”). Абстрагуванням ми вирізняємо окремі ознаки, елементи і відділяємо їх від інших і від самих об`єктів. Продуктом актуалізації операції абстрагування є утворення поняття, моделі, теорії тощо. В основі цих продуктів абстрагуючої діяльності лежать істотні ознаки, відокремлені від неістотних, необхідні – від випадкових тощо. Абстракція відіграє провідну роль в утворенні понять та розробці теоретичних положень, якими оперує наукове мислення, яке ще називають абстрактним мисленням.

Функції операції узагальнення полягають у вирізненні груп предметів та явищ за істотними ознаками, спільними для цих груп. Узагальнення відбувається на основі абстракції, бо остання здійснює вирізнення істотних ознак та відділення їх від неістотних. Операція узагальнення необхідна тоді, коли треба зробити висновок, визначення, вивести правило тощо. Складність її полягає в тому, що вона здійснює пошук не тільки істотних, а й спільних для кількох об`єктів ознак, виокремлення родових ознак і відділення їх від видових.

Здійснення переходу від загального до часткового з метою встановлення їх відповідності істотному має назву конкретизація.

Операція класифікація в результаті пошуку істотних, спільних ознак, елементів, зв`язків для певної групи об`єктів створює основи для розподілу об`єктів на групи, підгрупи, класи.

Систематизація спрямована на виділення істотних і загальних ознак та подальше об`єднання за ними груп, класів об`єктів.

5. Індивідуальні відмінності в мисленні людини

Мисленнєва діяльність завжди індивідуально своєрідна. У підручниках часто вирізняють індивідуально-психологічні характеристики, що впливають на протікання мисленнєвої діяльності: глибина, широта, гнучкість, самостійність, швидкість, послідовність тощо. Їх називають якостями розуму.

Глибина розуму полягає у здатності суб`єкта виділити суттєві характеристики і зробите відповідне узагальнення. Поверховість розуму – протилежна якість, що виявляється у вирізненні поверхових, несуттєвих, випадкових особливостей та зв`язків між ними, на основі яких не можна зробити правомірних висновків.

Гнучкість розуму означає вміння змінити припущення, обраний шлях у вирішенні проблем, коли змінилися її умови і вибір не підтвердився. Протилежною цій якості є інертність розуму, що виявляється в малорухомості мислення, у здатності мислити звичним способом, за звичною схемою.

Стійкість розуму – це постійне орієнтування на закономірні характеристики об`єкта. Нестійкість означає необґрунтований відхід від орієнтації на закономірні характеристики, явища, посилання суб`єкта на неістотне в об`єкті.

Усвідомленість мисленнєвої діяльності полягає в тому, що суб`єкт розуміє і може виразити в слові особливості задачі, шляхи розв`язання її, особливості міркування та аргументи на користь правильності висновку. Неусвідомленість мислення виявляється у тому, що суб`єкт відчуває труднощі, пояснюючи, які орієнтири добирав для вироблення припущення, якими прийомами можна перевірити правильність його тощо.

Самостійність розуму полягає в тому, що суб`єкт виявляє прагнення самостійно проаналізувати задачу, прийняти рішення. Стикаючись з труднощами у цьому процесі, суб`єкт виявляє чутливість до підказок, за незначної допомоги легко розв`язує задачу. Наслідуваність розуму виявляється в постійному копіюванні відомих способів міркування, у відсутності потреби зробити самостійні кроки в розв`язанні проблеми.

До індивідуально-психологічних особливостей мислення психологи відносять навіюваність та критичність. Навіяння – це цілеспрямований вплив однієї людини на іншу, котра некритично, пасивно сприймає цей вплив. Критичність розуміють як усвідомлений контроль за перебігом інтелектуальної діяльності людини, під час якого відбувається оцінка роботи думки, вироблених гіпотез, шляхів доведення їх тощо.

Поиск по сайту: