Теоретичні відомості. До оптичної області випромінювання прийнято відносити електромагнітні коливання із довжиною хвилі від 10 до 340000 нм

До оптичної області випромінювання прийнято відносити електромагнітні коливання із довжиною хвилі від 10 до 340000 нм, причому діапазон довжин хвиль від 10 до 380 нм відноситься до області ультрафіолетового випромінювання, від 380 до 770 нм – до видимої частини спектру, а від 770 до 340000нм – до області інфрачервоного випромінювання. Око людини має найбільшу чутливість до випромінювання із довжиною хвилі 540-550 нм (жовто-зелений колір).

Організація раціонального освітлення робочих приміщень та робочих місць є одним із завдань охорони праці. Раціональне освітлення покращує умови праці, підвищує безпеку роботи, сприяє підвищенню продуктивності праці та покращує якість продукції. Недостатність освітлення або не правильне влаштування джерела світла можуть бути причиною нещасних випадків.

Освітлення на робочому місці характеризується якісними та кількісними показниками. До кількісних світлотехнічних показників належать світловий потій, освітленість, коефіцієнт відбиття.

Світловий потік F визначається як потужність променистої енергії, яка оцінюється за світловим сприйняттям (зоровий аналізатор) як світло. За одиницю світлового потоку приймають люмен (лм).

Освітленість E - це щільність світлового потоку на поверхні, яка освітлюється:

E = F / S, 15)

де S - площа поверхні, на яку падає світловий потік, м².

За одиницю освітленості прийнято люкс (лк).

Сила світла I – щільність світлового потоку в межах одиничного тілесного кута w, вимірюється в канделах (кд):

I = F / w.

Тілесний кут (в стерадіанах) - частина простору, заключна всередину конічної поверхні, в якій світловий потік розповсюджується та рівномірно розподіляється.

Яскравість L – поверхнева щільність сили світла у заданому напрямку, яка дорівнює відношенню сили світла до площі проекції поверхні, що світиться S на площину, перпендикулярну цьому напрямку, кд/м²:

L = I / (S cos).

Контраст об’єкта з фоном К:

К = (Lф - Lо) / Lф,

де Lо, Lф – яскравість об’єкта та фона.

При К > 0,5 контраст вважають великим, при 0,2 < K < 0,4 – середнім та при
К <0,2 – малим; при К = 0 об’єкт та фон можна розрізнити тільки за кольором.

Коефіцієнт відбиття r характеризує здатність поверхні відбивати падаючий на неї світловий потік, тобто відношення відбитого світлового потоку F_ВІД до падаючого F_пад :

r = F_ВІД / F_ПАД = E_ВІД / E_ПАД. (17)

При значеннях ρ >0,4 фон вважають світлим, при 0,2< ρ <0,4 - середнім,
а при ρ < 0,2 – темним.

За відомим коефіцієнтом відбиття r можна визначити коефіцієнт поглинання світлового потоку a поверхні, яка освітлюється оскільки

a = 1 - r. (18)

Коефіцієнти відбиття та поглинання світлового потоку залежать від кольору та фактури поверхні, яка освітлюється (табл. 1).

Таблиця 1

Коефіцієнти відбиття та поглинання світлового потоку різними матеріалами

До якісних показників відносять коефіцієнт пульсації, спектральний склад, показник засліплювальності.

Перехід від однієї яскравості до іншої вимагає певного часу на адаптацію зору, яка може складати при переході з темного у яскраво освітлене приміщення 1,5-2 хв., при зворотному переході – до 5-6 хв., протягом яких людина погано розрізняє оточуючі предмети, що може бути причиною нещасного випадку. При пульсації світлового потоку виникає стробоскопічний ефект, внаслідок чого предмети, які обертаються можуть здаватися нерухомими або такими, що мають інший напрямок обертання, що також може призвести до травм. Недостатня освітленість при напруженій зоровій роботі або часта переадаптація зору призводить до швидкої стомлюваності, виникненню головного болю, погіршення зору.

Розрізняють штучне, природне та суміщене освітлення приміщень. Використовувати як робочі приміщення, в яких відсутнє природне освітлення, дозволяється тільки в особливих випадках, коли це диктується особливостями роботи (або виробництва). При цьому люди, які працюють в таких приміщеннях мають піддаватись ультрафіолетовому опроміненню під наглядом лікаря.

В залежності від конструкції будівель природне освітлення буває бокове (світло падає на робочу поверхню збоку, з однієї або з двох сторін, через світлові віконні прорізи), верхнє (через аераційні та зенітні ліхтарі, прорізи в перекриттях) та комбіноване (верхнє + бокове).

Природне освітлення робочих приміщень характеризується коефіцієнтом природної освітленості, %, який визначається як відношення

е = (E_ВС / E_З) 100, (16)

де E_ВС - освітленість у досліджуваній точці всередині приміщення, лк;

E_З - зовнішня освітленість у горизонтальній площині, лк.

Коефіцієнт природної освітленості є величиною сталою для даного робочого місця, він залежить від розмірів віконних отворів, виду остеклення, їх забруднення, тобто здатності системи природного освітлення пропускати світло.

Штучне освітлення робочих приміщень поділяють на робоче, аварійне та спеціальне (охоронне, чергове, еритемне, бактерицидне). Аварійне освітлення може бути для продовження робіт (безперервне виробництво) та для евакуації.

Розрізняють робоче освітлення загальне, місцеве та комбіноване (загальне + місцеве). У загальному освітленні необхідна для виконання робіт освітленість створюється на всій території робочої зони, в комбінованому – загальне освітлення забезпечує тільки відсутність різких яскравих перепадів на території робочої зони, а необхідна для виконання робіт освітленість створюється за допомогою місцевих світильників безпосередньо на робочому місці. Застосування одного місцевого освітлення в робочих приміщеннях не допускається, а в домашніх умовах не рекомендується, оскільки призводить до швидкого стомлення очей.

Нормування освітлення здійснюється згідно до СНиП II-4-79 «Естественное и искусственное освещение. Нормы проектирования". Норми на природне освітлення враховують напруженість зорової роботи, яка оцінюється за розміром мінімального об’єкта розпізнавання (8 розрядів 1-VIII), та систему освітлення (бокове, верхнє, комбіноване). При боковому освітленні нормується мінімальне, а в інших випадках – середнє значення коефіцієнту природної освітленості.

Коефіцієнт природної освітленості, визначається в залежності від розряду зорової роботи та від системи освітлення (табл. 2).

Нормування штучного освітлення на робочих місцях здійснюється освітленістю в люксах в залежності від напруженості зорової роботи, контрасту об’єкту та фону, яскравості фону, типу джерела світла (люмінесцентні або розжарювання), системи освітлення (загальне або комбіноване).

Таблиця 2

Поиск по сайту: