Раціональна організація робочого простору

Організація робочого простору при роботі з ПЕОМ передбачає виконання таких вимог:

- вимог до приміщень;

- вимог до організації робочого місця;

- вимог до устаткування та його розміщення.

Розглянемо основні вимоги до приміщень. Приміщення повинно бути просторе, мати достатню площу, мінімальна норма – 6 м 2 на одне робоче місце з ПЕОМ; добре провітрюване, мати достатній обсяг (норма 20 м 3 на одне робоче місце).

Для забезпечення нормованих значень мікроклімату, вмісту шкідливих речовин, іонного складу повітря приміщення для роботи з ПЕОМ (додаток Л) повинні бути обладнані системами опалення, кондиціонування чи вентиляції. Визначити обсяг повітря, який необхідно подати в приміщення, можна з таких співвідношень:

- при обсязі приміщення до 20 м 3 на одного працюючого на кожного працівника необхідно подавати не менше 30 м 3 за годину;

- при обсязі приміщення 20-40 м 3 на одного працюючого – не

менше 20 м 3 за годину;

- при обсязі приміщення більше 40 м 3 на одного працюючого, за наявності вікон і відсутності виділень шкідливих речовин, допускається тільки природна вентиляція приміщення.

Приклад розрахунку вентиляції приміщення з ПЕОМ приведений у практичній роботі №2.

З огляду на специфіку зорової роботи на ПЕОМ, найбільш придатними є приміщення з однобічним розташуванням вікон, причому бажано, щоб площа заскління не перевищувала 25-50%. Найкраще, якщо вікна орієнтовані на північ чи північний схід. Це дасть можливість усунути небажану сліпучу дію сонячних променів. Вікна необхідно обладнати регулюючими пристроями (жалюзі, фіранки, зовнішні козирки). Коефіцієнт природної освітленості повинен бути не менше 1.5%. Методика розрахунку системи природного освітлення приведена в довідковій літературі. Для виключення попадання відбитих відблисків у вічі користувачів поверхні в приміщенні повинні мати матову чи напівматову фактуру. Коефіцієнт відбиття повинен складати: для стелі 0,7-0,8; для стін 0,5-0,6; для підлоги 0,3-0,5; для інших поверхонь 0,4-0,5. Штучне освітлення приміщень загальне рівномірне з застосуванням люмінесцентних ламп, освітленість робочих поверхонь повинна складати 300 – 500 лк. Розрахунок системи штучного освітлення люмінесцентними лампами приведено у розділі 2.5.

Рівень шуму на робочих місцях не повинен перевищувати 45 – 50 дБ А. Неприпустимо розташовувати приміщення з ПЕОМ у підвалах і цокольних поверхах. Вони не повинні межувати з приміщеннями, у яких рівень шуму і вібрації перевищують припустимі значення. Крім того, неприпустиме розташування вибухових і пожежонебезпечних приміщень категорії А и Б, виробництв із мокрими технологічними процесами поруч із приміщеннями, де розташовуються ПЕОМ, а також над такими приміщеннями чи під ними.

Поверхня підлоги повинна бути рівною, неслизькою, зручною для очищення і вологого прибирання, мати антистатичні властивості. Внутрішнє обрамлення приміщень здійснюється матеріалами, що не виділяють у повітря шкідливих хімічних речовин і дозволені установами державної санітарно-епідеміологічної служби.

При приміщеннях з ПЕОМ повинні бути обладнані кімнати для відпочинку під час роботи, прийому їжі, психологічного розвантаження та інші побутові приміщення. У кімнаті психологічного розвантаження варто передбачити встановлення пристроїв для приготування і роздачі тонізуючих напоїв, а також місця для занять фізичною культурою.

Відповідне кольорове оформлення виробничого приміщення з урахуванням вимог технічної естетики сприяє підвищенню ефективності та безпеці, поліпшенню умов праці. Кольорові тони в залежності від відтінку поділяють на теплі (червоний, жовтогарячий, жовтий) і холодні (синьо-фіолетовий, синій, синьо-зелений). Використовуючи холодні чи теплі кольорові тони, можна "підвищити" чи "понизити" сприйняття температури повітря в приміщенні. За допомогою "холодних" тонів можна понизити нервову напругу; за допомогою насичених "теплих" тонів понизити стомлюваність від монотонності; за допомогою зелених тонів вплив шуму. Поверхні стелі бажано фарбувати у світлі тони, близькі до білого, з коефіцієнтом відбиття 0,7-0,8. Для фарбування стін необхідно використовувати кольори світлих тонів, з коефіцієнтом відбиття 0,5-0,6. Дуже темна чи світла периферія за екраном монітора спричиняє стомлення зорового аналізатора. Варто мати на увазі, що нейтральні сіро-зелені тони є найбільш бажаними для фарбування стін приміщень з ПЕОМ, оскільки вони не тільки сприятливо впливають на зір, але і знімають загальну стомленість.

Розглянемо вимоги до організації робочих місць.

Правильна організація робочих місць сприяє усуненню загального дискомфорту, зменшенню стомлення працівника, підвищенню його продуктивності. Проведені дослідження показують, що раціональна організація робочих місць дозволяє підвищити продуктивність роботи на 15-25 %. Організація робочого місця передбачає:

- правильне розміщення робочого місця в приміщенні;

- вибір, який обґрунтований з погляду ергономіки, робочого положення, виробничих меблів з урахуванням антропометричних характеристик людини;

- раціональне компонування оснащення на робочих місцях;

- облік характеру та особливостей трудової діяльності.

Організація робочого місця користувача ПЕОМ повинна забезпечувати відповідність всіх елементів робочого місця та їх взаємного розташування ергономічним вимогам (ГОСТ 12.2.032-78 ССБТ), характеру та особливостям трудової діяльності.

Найкраще розташовувати робочі місця з ПЕОМ рядами, причому щодо вікон вони повинні знаходитися так, щоб природне світло падало збоку, переважно ліворуч. Це дає можливість виключити дзеркальне відображення на екрані джерел природного світла (вікон). При розміщенні робочих місць необхідно дотримуватися таких вимог:

- робочі місця розташовуються на відстані не меншій ніж 1 м від стін зі світловими прорізами;

- відстань між бічними поверхнями моніторів повинна бути не меншою за 1,2 м;

- відстань між тильною поверхнею одного монітора та екраном іншого не повинна бути меншою за 2,5 м;

- прохід між рядами робочих місць повинен бути не меншим за 1 м.

При необхідності високої концентрації уваги під час виконання робіт з високим рівнем напруженості робочі місця необхідно відокремлювати одне від одного перегородками висотою 1,5 - 2 м.

Конструкція робочого столу повинна відповідати сучасним вимогам ергономіки і забезпечувати оптимальне розміщення на робочій поверхні всього оснащення. Висота робочої поверхні столу повинна бути в межах 680-800 мм, а ширина і глибина забезпечувати можливість виконання операцій у зоні досяжності моторного поля. Рекомендовані розміри столу: ширина 600-1400 мм, глибина 800—1000 мм. Робочий стіл повинен мати простір для ніг, може бути обладнаний підставкою для ніг з можливістю регулювання по висоті та куту нахилу опорної поверхні. Конструкція робочого стільця повинна забезпечувати підтримку раціональної робочої пози під час виконання основних виробничих операцій, створювати умови для зміни пози. Тому стілець повинен бути підйомно-поворотний і регулюватися по висоті і кутам нахилу сидіння і спинки, по відстані спинки від переднього краю сидіння, по висоті підлокітників. Регулювання кожного параметра може бути незалежним, плавним чи ступінчастим, мати надійну фіксацію. Для зниження статичної напруги м'язів рук необхідно застосовувати стаціонарні чи знімні підлокітники.

Конструкція виробничих меблів повинна забезпечувати підтримку оптимальної робочої пози:

- ступні ніг на підлозі або на підставці для ніг, стегна – у горизонтальній площині, верхні (плечові) частини рук вертикальні;

- кут ліктьового суглоба (між плечем і передпліччям) – 70-90о;

- зап'ястя, зігнуті під кутом не більше 200 щодо горизонтальної площини;

- нахил голови вперед у межах 15—200 до вертикалі.

Устаткування на робочому місці може бути досить різноманітним і визначається змістом задач, що виконуються за їх допомогою. Базовими

елементами вважається монітор, клавіатура (основне устаткування) і п’юпітр для документів (допоміжне устаткування). Від їх правильного розміщення на робочому місці значно залежать працездатність, витрачені зусилля при виконанні роботи, динаміка розвитку стомлення, загальний функціональний стан організму користувача.

Розташування екрана монітора повинно забезпечувати зручність зорового спостереження у вертикальній площині під кутом ± 300 від лінії зору користувача. Найкращі зорові умови і можливість розпізнавання знаків досягається таким розміщенням, коли верхній край монітора знаходиться на висоті очей, а погляд спрямований на центр екрана. Найбільш сприятливим вважається нахил голови вперед, приблизно на 200 від вертикалі (при такому положенні голови м'язи шиї розслаблюються), тому екран також повинен бути нахилений назад на 20о від вертикалі. Екран монітора повинен розташовуватися на оптимальній відстані від очей користувача, але не ближче 600 мм, з урахуванням розміру буквено-цифрових знаків і символів. Рекомендовані відстані до екрану залежно від розміру екрана приведені в таблиці 2.

Таблиця 2

Поиск по сайту: