|
|||||||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Густина повітря при різних температурах
Замір тисків у повітроводі здійснюється мікроманометром. Мікроманометр ММН-240, призначений для виміру перепадів тисків в межах від 0 до 240 мм вод. ст. Він складається з резервуара, вимірювальної трубки з міліметровою шкалою, з’єднувального шланга, установочних гвинтів та стійки, на якій під різними кутами нахилу можна фіксувати вимірювальну трубку. Прилад заповнюється підфарбованим спиртом або іншою робочою рідиною з тією ж густиною так, щоб рівень рідини фіксувався у вимірювальній трубці. Мікроманометр сприймає зміни тиску як через резервуар зі спиртом - патрубок мікроманометра (+), так і через вимірювальну трубку - патрубок мікроманометра (-). Датчиком, що сприймає тиск вентиляційної мережі, є пневмометрична трубка, яка виконана в вигляді двох спаяних трубок. Відкритий кінець однієї трубки загнутий під кутом 90 градусів, кінець другої трубки запаяний та сполучається з повітряним потоком за рахунок бічних отворів, просвердлених на деякій відстані від кінця. Для з’єднання пневмометричної трубки з мікроманометром використовують гумові шланги. При замірах мікроманометр розташовують горизонтально, що контролюється за рівнем; регулювання здійснюється за допомогою установочних гвинтів. Початковий відлік показань мікроманометра розраховується за положенням нижньої частини меніска рідини у вимірювальній трубці при відімкнутому вентиляторі або мікроманометрі. Для заміру швидкісного тиску гумові шланги під’єднують наступним чином: від загнутої трубки - до патрубка мікроманометра (+), а від запаяної трубки - до патрубка (-). При положенні штиря перемикача мікроманометра (+) вводять пневмометричну трубку в повітровід (загнутий кінець назустріч потоку повітря) та знімають відлік за вимірювальною трубкою. Швидкісний напір при цьому, мм вод. ст., визначають за формулою , (5) де К - стала приладу, яка визначається кутом нахилу вимірювальної трубки. Значення К (0,2; 0,3; 0,4; 0,6) вказують на стінці приладу у відповідних отворах, за допомогою яких фіксують кут нахилу вимірювальної трубки. Швидкість руху повітряного потоку в різних точках перетину неоднакова, тому розраховують її середнє значення для перерізу, зробивши декілька замірів в різних його точках (у стінці повітроводу, на деякому віддаленні від нього, по центру повітроводу і т.інш.) - в лабораторній роботі рекомендується зробити 5 замірів швидкісного тиску в перерізі, що визначається. При більших кількостях замірів середнє значення швидкості необхідно знаходити за методом квадратів, при 3...5 замірах та малому розходженні показань можна знайти середнє арифметичне значення швидкості. Замір втрат повного тиску між двома перерізами здійснюється двома пневмометричними трубками, загнуті кінці яких під’єднуються до мікроманометра. Кількість замірів, що рекомендується в одному перерізі - 3 (в нижній, середній та верхній частинах повітроводу). Принцип розрахунку місцевої вентиляції полягає у визначенні кількості повітря, що видаляється необхідного тиску. Порядок розрахунку є наступним: 1. Вибір конструкції місцевих відсмоктувачів з урахуванням перелічених вимог. 2. Визначення кількості повітря, яке необхідно видалити від кожного місцевого відсмоктувача. 3. Визначення структури вентиляційної мережі: визначення виду (вертикальний або горизонтальний) та довжини кожної ділянки. 4. Призначення швидкості руху повітря на ділянках вентиляційної мережі, починаючи з найбільш віддаленого від вентилятора. Виходячи з відомих швидкостей та витрат повітря, яке проходить по ділянці, визначають діаметр повітроводу на кожній ділянці. 5. Визначення втрат тисків вентиляційної мережі: , (6) де - лінійні втрати тиску, Па, визначають за формулою (9); - втрати тиску на місцеві опори, Па, визначають за формулою (10). При визначенні втрат тиску вентиляційної мережі для вибору вентилятора втрати тиску в паралельних гілках не враховуються. Втрати тиску сумуються для послідовного з’єднання ділянок, починаючи від найбільш віддаленого від вентилятора. 6. Підбір вентилятора здійснюється за допомогою номограм за величинами необхідної продуктивності та сумарних втрат тиску вентиляційною мережею. Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.004 сек.) |