Територіальні військові дії та конфлікти між країнами, що виникли на території Російської імперії

Розпад Російської імперії

Pосійська імперія — офіційна назва російської держави, яка існувала до лютневої революції 1917 і означала всю сукупність територій, що входили до складу держави. Структура імперії ґрунтувалася на принципі авторитарного керівництва центру, що суперечило прагненням народів до власної національної державності.

На початок Першої світової війни (1914-1918) це була величезна колоніальна імперія, що охоплювала одну шосту земної поверхні, з внутрішніми колоніями: Середньою Азією, Паміром, Україною, Фінляндією, Польщею, Прибалтикою, Білоруссю, Бессарабією, Сибіром і Далеким Сходом, Північним Кавказом, Закавказзям; слабка, нерозвинута, з переважною більшістю неосвіченого населення, багатонаціональна країна, у якій жорстоко придушувались будь-які спроби інших народів, особливо українців, євреїв, білорусів, до самоідентифікації, культурного і соціального розвитку [ 2 ].

19 липня (1 серпня) 1914 р. розпочалась Перша світова війна. Росія у тій війні намагалась компенсувати втрати, понесені нею у попередніх війнах, розширити території своїх колоній на Півдні та Південному Заході. Але ця війна спричинила розпад Російської імперії.

Українці першими серед інших колоніальних народів Росії заявили про самостійність. Українська Центральна Рада, утворена 20 березня 1917 р., в той же день надіслала привітання голові Тимчасового уряду князеві Львову та міністру юстиції Керенському, у якому висловила надію, що у вільній Росії будуть задоволені законні права українського народу. 22 березня Центральна Рада видала свою першу відозву до українського громадянства, у якій говорилося про пробудженні волі до нового життя.

З ХVІІІ століття до складу Російської імперії входили: Прибалтика, Правобережна Україна, Білорусія, частина Польщі, Бессарабія, Північний Кавказ. У ХІХ столітті до цих територій і народів додались Фінляндія, Закавказзя, Казахстан, Середня Азія і Памір.

Наприкінці 1920 р. на території колишньої Російської імперії виникли 13 держав, з яких тільки п'ять — Латвія, Литва, Естонія, Польща та Фінляндія — здобули незалежність. Українська СРР, проголошена у 1919 p., формально була самостійною республікою, яка разом із Російською Федерацією фактично утворювала єдину державу.

Комплекс внутрішніх суперечностей зробили свою справу: в результаті лютневої революції (1917 р.) Російська імперія завершила своє близько 200-річне існування. На її руїнах, підсилених більшовистським жовтневим переворотом, виникло ряд незалежних держав, більшість яких із часом увійшли в нове політичне об’єднання – Радянський Союз (1922 р.) [ 6 ].

Країни, яким вдалось отримати незалежність після розпаду Російської імперії

Фінляндія

Фінляндія з моменту входження до складу Російської імперії в 1809 р. мала привілейований автономний статус. У 1910 р. цей статус був ліквідований, але відновлений Тимчасовим урядом після лютневої революції 1917 р. Не задовольнившись такою постановкою питання, фінляндський сейм 5(18) липня 1917 р. ухвалив "закон про владу", що проголосив право Фінляндії самостійно вирішувати усі питання, за винятком військових і зовнішньополітичних. У відповідь Тимчасовий уряд розпустив сейм і призначив нові вибори.

На тих, що відбулися в жовтні 1917 р. виборах в новий сейм більшість отримали партії, що виступали за повну державну незалежність Фінляндії. 6 (19) грудня 1917 р. сейм прийняв рішення про проголошення Фінляндії незалежною республікою і доручив уряду вжити необхідні заходи для її визнання Росією і міжнародним співтовариством [ 7 ].

Польща

Перша світова війна принесла рішення польського питання. До першої світової війни польські землі входили до складу Німеччини, Австро-Угорщини й Росії. У роки війни російська частина Польщі була окупована австро-німецькими військами. Окупаційні уряди обіцяли Польщі незалежність, а Російська імперія офіційно оголосила її своєю автономією. Після жовтневого перевороту 1917 р., коли до влади на зміну Тимчасового уряду прийшли більшовики Польща відновила свою незалежність. Держави Антанти підтримали її, оскільки вбачали в Польщі своєрідний бар'єр проти поширення більшовизму в Європі. Тому 11 листопада 1918 р. Польща відновила незалежність [ 5].

Естонія

1918-1919 рр. характеризуються війною за незалежність Естонії. Використовуючи сприятливе міжнародне становище, коли червона армія відступала, а німецькі війська ще не зайняли територію Естонії, підпільний автономний парламент 24 лютого 1918 проголосив незалежність країни та сформував тимчасовий уряд. Проте вже 25 лютого до Таллінна вступили німецькі війська, ставлячи цим хрест на сподіваннях естонських самостійників.

Після капітуляції Німеччини в листопаді 1918 р. тимчасовий уряд Естонії відновив свою діяльність, але через кілька днів удар по молодій республіці завдали війська РСФРР. Але 3 січня 1920 було підписано перемир'я, за яким де-юре було визнано незалежність Естонії [ 4 ].

Латвія

17 листопада 1918 Латвійська тимчасова національна рада і Демократичний блок погодилися на спільне формування тимчасового парламенту — Народної ради Латвії, який прийняв резолюцію про утворення незалежної і демократичної республіки.

18 листопада 1918 Народною радою на підставі резолюцій, прийнятих напередодні, на урочистій церемонії в другому Ризькому міському (Російському) театрі, була проголошена незалежність від Російської і Німецької імперій 24 лютого 1918р.

Білорусь і Литва

Західні губернії Росії, де проживала основна частина литовського і білоруського населення, були захоплені німецькими військами в ході Першої світової війни, а центрально- і східнобілоруські області були окуповані в лютому-березні 1918 р. під час перерви Брест-Литовських переговорів.

Лютнева революція в Росії викликала підйом національно-політичних спрямувань білорусів і литовців західних губерній Росії. Цим користувалася німецька військова влада, під контролем якої виявилися великі зони з білоруським і литовським населенням. У березні 1917 р. на окупованій території білоруські помірно-націоналістичні круги заявили про створення Національного комітету, перетвореного в липні 1917 р. у Велику Білоруську Раду. За підтримки німецької влади вона проголосила незалежну Білоруську Народну Республіку і заявила про розрив зв'язків з Росією

Після поразки Німеччини в листопаді-грудні 1918 р. на територію західних губерній увійшли частини Червоної армії, які витіснили звідти німецькі війська. У кінці грудня в Смоленську було сформовано Тимчасовий революційний робітничо-селянський уряд радянської Білорусії. 1 січня 1919 р. воно проголосило утворення Білоруської Радянської Соціалістичної Республіки. Радянська Росія визнала її незалежність. Подальша доля нової держави виявилася тісно пов'язана з подіями в сусідній Литві.

У червні 1917 р. Литовський сейм, що зібрався в Петрограді і представляв інтереси литовських помірних партій, проголосив утворення незалежної Литви. У відповідь на це 23 вересня 1917 р. у Вильно на окупованій німецькими військами території була створена литовська Національна рада, яка за підтримки Німеччини теж проголосила незалежність від Росії і утворила уряд, що прийняв 16 лютого 1918 р. "Акт незалежності Литви".

Цей режим не був визнаний більшовиками і їх збройні сили зробили військову експедицію проти сил уряду Литви. Проте Брест-Литовський договір зобов'язав Росію визнати незалежність Литви. Через три місяці після його підписання 4 червня 1918 р. Литва була проголошена незалежним герцогством, на трон якого Національна рада під тиском Німеччини запросила одного з німецьких принців [ 8 ].

Україна

Центральна Рада 7 (20) листопада 1917 року проголосила Українську Народну Республіку. У результаті збройної боротьби (грудень 1917 — січень 1918) за встановлення Радянянської влади війська Центральної ради потерпіли поразку і більшовики взяли владу в багатьох містах. Рада народних комісарів РРФСР оголосила Центральній Раді ультиматум з вимогою силою зупинити російських козаків і офіцерів, які йшли через Україну на Дон. У відповідь на ультиматум Центральна Рада 25 січня 1918 року своїм IV Універсалом оголосила про вихід зі складу Росії і про державну незалежність України. 29 січня 1918 року проти Центральної Ради почалося повстання в Києві.

Внаслідок Листопадового повстання 1918 року в Галичині утворилася ЗУНР, яка 22 січня 1919 р. проголосила злуку з УНР. Війна за незалежність 1917-21 рр. закінчилася поразкою та новим поділом України. На більшій її частині встановлена маріонеткова радянська влада (УРСР), Західна Україна увійшла до складу Польщі, Буковина і Бессарабія — Румунії, Закарпаття — ЧСР. Таким чином, Україна опинилася під окупацією сусідніх країн, які переслідували лише свої корисні національні інтереси [ 9 ].

Грузія

27 квітня (10 травня) 1918 р. Німеччина підписала в м. Стамбул секретну угоду про розподіл сфер впливу в Закавказзі. Грузія і Вірменія були віднесені до німецької зони, а території з мусульманським населенням - до турецької.

У ході триваючого настання османських військ 6 (19) травня 1918 року в м. Батумі, зайнятому турецькими військами, відкрилася мирна конференція делегацій Закавказзя, Туреччини і Німеччини. Німецька делегація рекомендувала представникам Грузинського Національної Ради у складі Закавказького Сейму проголосити незалежність Грузії від закавказької федерації і прийняти протекторат Німеччини. Увечері 26 травня (8 червня) 1918 року турецька делегація висунула ультиматум про розпуск протягом 72 годин закавказької федерації. В іншому випадку настання турецьких військ на Тифліс мало поновитися.

О 17.00 годин 26 травня (6 червня) 1918 року Закавказький Сейм оголосив себе скасованим, Грузинська Національна Рада перейменувала себе в Парламент Грузії і проголосив незалежність Демократичної Республіки Грузія, яка 28 травня (8 червня) була визнана Німеччиною, в країну були введені німецькі війська.

У результаті Радянсько-грузинської війни навесні 1921 Грузинську Демократичну Республіку було ліквідовано, у Грузії було встановлено радянську владу, а в грудні 1922 була включена до складу Закавказької Соціалістичної Федеративної Радянської Республіки (ЗСФРР) як частини СРСР [ 10 ].

Молдова

Внаслідок російської революції 1917 р. і розвитку процесу розпаду Російської імперії бессарабським молдаванам довелося відстоювати законне право на самовизначення.

У 1917 році булла заснована Рада країни і вона проголосила Молдавію автономною. 2 грудня 1917 Рада проголосила Бессарабію Молдавською демократичною республікою, зберігаючи зв’язки, проте номінальні, з урядом у Пертрограді.

24 січня 1918 р. проголошено незалежність Молдавської Демократичної Республіки [ 11 ].

Азербайджан

Після революційних подій 1917 р. (коли Північний і Південний Азербайджан опинилися в складі російської та іранської імперій) в Росії посилилися відцентрові тенденції, склалися передумови для утворення на території національних окраїн колишньої російської імперії незалежних держав. 28 травня 1918 р. на території географічного Азербайджану (східне і південне Закавказзя) була проголошена Азербайджанська Демократична Республіка — перша парламентська демократія на мусульманському Сході, що відіграла історичну роль у відродженні і подальшому розвитку національної самосвідомості і державності азербайджанського народу [1].

Територіальні військові дії та конфлікти між країнами, що виникли на території Російської імперії

Наприкінці Першої світової війни почали руйнуватися великі багатонаціональні імперії, і одна з них – Російська імперія.

Революції охопили в основному країни Центральної та Східної Європи. Це пояснюється тим, що країни саме цього регіону потерпіли поразку у війні і тут вкрай загострились національні проблеми.

Під час революцій домінувало прагнення створити демократичні республіки з справедливим соціальним устроєм. Разом з тим у всіх країнах, крім Австрії, були сильними тенденції на користь кардинального зламу не тільки існуючого ладу, а й самого суспільства. Під сильним впливом жовтневих подій в Росії стали висуватись вимоги здійснення соціалістичної революції, встановлення диктатури пролетаріату в формі влади рад. Але ця тенденція не стала домінуючою.

Крім вказаних тенденцій, важливим стало прагнення домогтися національного визволення і створити власну державу.

Таким чином революції 1917-1919 pp. в Європі можна охарактеризувати як національні (для Фінляндії, країн Прибалтики, Польщі, Чехословаччини, Угорщини, південнослов'янських народів, України), соціальні і демократичні (крім вказаних держав, ще для Австрії, Німеччини, Болгарії).

У революційному русі 1918-1923 pp. можна виділити два етапи. На першому етапі (1918-1920 pp.) революції були викликані впливом Першої світової війни і боротьбою поневолених народів за національне визволення. На другому етапі (1921-1923 pp.) революційні рухи в основному були інспіровані Комінтерном, який прагнув розпалити світову революцію.

Фінляндія ще з початку XIX ст. входила до складу Російської імперії і користувалась широкою автономією. Але робітничий виконавчий комітет в січні 1918 р. здійснив спробу захопити владу у Фінляндії, створивши революційний уряд, який уклав договір про дружбу з радянською Росією. У відповідь уряд Фінляндії, що відмовився скласти свої повноваження, звернувся за допомогою до Німеччини. 5 березня 1918 р. німецькі війська висадились в Фінляндії і до кінця квітня ліквідували радянську владу [ 4 ].

В 1920 р. була війна між Польщею і Українською Народною Республікою, з одного боку, і РСФРР та Українською Соціалістичною Радянською Республікою, з другого, у квітні-жовтні 1920. Це була спроба радянської армії прорватися через Польщу до Німеччини, щоб захопити її та звідти понести соціалістичну революцію по всьому світу. В березні 1921 у Ризі між Польщею, з одного боку, та РСФРР і УРСР з другого, підписано Ризький мирний договір 1921 р., який формально закінчив польсько-радянський збройний конфлікт 1919 — 1920 рр., санкціонував поділ українських і білоруських земель між Польщею і Радянською Росією.

Українсько-радянська війна 1917—1921 рр. — складова частина громадянської війни у Російській імперії. Війна між прихильниками незалежної України зі столицею в Києві (УНР) і Української Соціалістичної Радянської Республіки (до 1919 відомої як Українська Народна Республіка Рад). Призвела до непоправимих втрат в тогочасному українському суспільстві. Закінчилася поразкою військ УНР Києва, окупацією України (крім Галичини, Закарпаття, Волині і Буковини) створенням на теренах України УРСР у 1922 та вступу УРСР у 1922 р. до складу Радянського Союзу.

Закавказькі республіки уклали воєнно-політичний союз з Росією. У березні 1922 р. Азербайджан, Вірменія та Грузія об'єднались у Закавказьку Федерацію, яка проіснувала до кінця 1936 р.

За офіційною радянською версією Громадянська війна (яка вміщувала війну Росії з Німеччиною, країнами Антанти, радянсько-польську війну) завершилась перемогою більшовиків та створенням Радянського Союзу в 1922 році.

Після закінчення громадянської війни на території колишньої Російської імперії виникло 13 держав. П'ять з них країни Балтії, Польща і Фінляндія — стали справді самостійними. В усіх інших, в тому числі й в Україні, утвердилася радянська форма державності [ 12 ].

Висновки

Отже, Російська імперія як одна з найбільших і наймогутніших держав в 1917 р. занепала за певних причин, адже вона була слабка, нерозвинута, з переважною більшістю неосвіченого населення, багатонаціональна країна, у якій жорстоко придушувались будь-які спроби інших народів, особливо українців, євреїв, білорусів, до самоідентифікації, культурного і соціального розвитку. А це певним чином примушувало залежних повставати проти її влади за свій всебічний розвиток. А ще Перша світова війна зруйнували Російську імперію.І тому на її руїнах створилися нові держави, які хоч і не всі отримали спочатку незалежність, але мали право на самоідентифікацію і визнання їх іншими державами.

А Громадянська війна 1917-1921 рр. на території Російської імперії, це один із виявів більшовиків взяти владу в свої руки. Вони продовжували воєнні дії з Німеччиною і Австро - Угорщиною; конфлікти з країнами Антанти, а також з Японією і країнами Заходу; військовий конфлікт з Польщею, що призвели до перемоги більшовиків та створення у 1922 р. Радянського Союзу.

Список використаних джерел

1. Алієв І.Г. (Ред.) Історія Азербайджану з найдавніших часів до початку ХХ ст.

2. Андреас Каппелер. Росія як поліетнічна імперія: Виникнення. Історія. Розпад / перекл. з німецької X. Назаркевич, наук. ред. М. Крикун.

3. Історія країн світу. — Львів: Видавництво Українського католицького університету 2005. — ХІІ + 360 с., 11 карт.

4. Новітня історія країн Європи та Америки - Газін В.П.

5. Прутцков Г.В. Історія країн Східної Європи - XX століття.. М.: Думка, 2003.

6. Рутман Р.Е. Россия в период первой мировой войны и февральской буржуазно-демократической революции. (Июль 1914 – февраль 1917 г.). – Л., 1975).

7. Історія міжнародних відносин http://idetperformance.com

8. Міжнародні відносини в історії ближнього параметра російських кордонів http://idetperformance.com.

9. Історія нових незалежних держав - Орлова Т.В. http://pidruchniki.ws.

10. Oriental express central Asia 2003-2011OrexCA.com

11. World of Moldova http://www.worldofmoldova.com

12. Enziklopediya 2008-2011 http://www.macsanomat.com

Поиск по сайту: