Загальноросійські політичні партії, організації в роки першої російської революції

1. Революційно-демократичний табір.

В роки буржуазно-демократичної революції 1905-1907 рр. партії, організа­ції революційно-демократичного табору розгорнули без перебільшення величезну агітаційно-пропагандистську роботу в масах. Високим рівнем орга­нізаційно-масової роботи відзначались соціал-демократичні організації України. З перших днів революції більшовики Харкова, Києва, Катеринослава, Одеси та інших міст проводили нелегальні збори, сходки, масовки, на яких викривали кривавий злочин царя і закликали робітничий клас України до орга­нізації демонстрацій і мітингів протесту, до загального страйку на знак солі­дарності з революційним виступом російського пролетаріату, до повалення са­модержавства.

Так, Одеський комітет РСДРП протягом січня 1905 р. видав п’ять листівок-звернень до робітників міста, в яких закликав їх до загального страйку. Ряд листівок із закликом підтримати російських робітників ви­пустив Миколаївський комітет РСДРП. “Ми повинні приєднатися до Петербурзьких товаришів — говорилося в листівці “До всіх робіт­ників м. Миколаїва”. Коли ллється кров наших братів-робітників, тільки підлийбоягуз може мирно працювати! Геть роботу! Хай Живе загальний страйк”.¹

Всього протягом січня Миколаївський комітет випустив сім таких агіта­ційних листівок. Широку підготовку до загального політичного страйку роз­горнули Катеринославський, Поліський комітети РСДРП.

Варто зазначити, що більшовики багатьох міст і містечок України, працюючи в невеликих соціал-демократичних організаціях і не маючи власних друкарень, широко використовували в своїй агітаційній роботі листівки інших більшовицьких організацій.

Численні листівки, які видавались і розповсюджувались більшо­виками України в січневі дні 1905 p., звали робітників до боротьби з цар- ським^режимом і закінчувались політичними закликами: “Геть цар­ське самодержавство!”, “Геть війну”, “Хай живе революція”, “Хай живе демократична республіка.” Висуваючи політичні лозунги, більшовики одночасно вели робітничий клас на боротьбу за здійснення економічних вимог, за 8-годинний робочий день, підвищення заробітної плати, скасування понаднормових робіт.

Проте в проведенні агітаційно-пропагандистської роботи більшовики України зустрічали значні труднощі. З метою зриву робітничих революційних виступів, у великі міста було стягнуто війська, проведено масові арешти передових робітників та керівників більшовицьких організацій.

Так у Катеринославі, наприклад, в ніч з 16 на 17 січня 1905 р. було заареш­товано майже весь склад комітету, а також ряд більшовиків з районних і заводських парторганізацій. В Миколаєві протягом січня царські власті тричі проводили масові арешти більшовиків і передових робітників.²

Проте, крім репресій, практична діяльність більшовиків України, як п цілому і Росії, на початку революції 1905-1907 pp. ускладнювалась також загостренням внутріпартійної боротьби з меншовиками, особливо в питаннях тактики. Якщо більшовики виступали за організацію політичних страйків і висували поряд з політичними економічні вимоги, то меншовики були проти політичних страйків і намагалися обмежити боротьбу робітників виключно економічними вимогами. Такої тактики дотримувався, зокрема, Київський комітет РСДРП. Меншовики з Київського комітету зайняли інертну політичну позицію до революційних подій і фактично зірвали загальний страйк робітників Києва в січні 1905 р.

Скориставшись від’їздом із міста і арештом ряду більшовиків, меншовики Катеринослава в середині січня 1905 р. захопили в свої руки місцевий комітет РСДРП. Намагаючись загальмувати розг ортання страйкового руху, вони поча­ли випускати листівки, в яких не було чітких політичних вимог. Проте агіта­ційно-пропагандистська робота більшовиків, яку вони провели в перші дні революції, принесла свої результати. Всього в Україні протягом січня страй­кувало понад 11 тисяч робітників.³

Січнево-лютневі страйки сприяли зростанню впливу і ав+оритету біль­шовицьких організацій в Україні, зміцненню їх зв’язків з робітниками, по­глибленню процесу розмежування між більшовиками і меншовиками. З по­чатком революції внутріпартійна боротьба між ними настільки загострилась, що привела до розколу найбільших соціал-демократичних організа­цій і створення паралельно існуючих більшовицьких і меншовицьких організацій.

В Україні протягом січня-лютого 1905 р. самостійні більшовицькі органі­зації оформились в Одесі, Харкові, Миколаєві і Катеринославі.⁴ Згодом оформлені більшовицькі організації виникли в Луганську і Херсоні.⁵

Активну участь більшовицькі організації України взяли в підготов­ці і проведенні III з’їзду РСДРП, який розробив стратегію і тактику пар­тії в буржуазно-демократичній революції. Після III з’їзду РСДРП місцеві більшовицькі комітети в Україні ще більше посилили агітаційно-масову роботу. Так, у мітингах і масовках, які влаштовувались Миколаївським комітетом РСДРП, брало участь дедалі більше робітників. їх кількість зросла з 70 до 500 чол.А 7 червня на одну з організованих більшовицьких масовок з’явилось 1000 робітників. Потрібно вказати, що Миколаївський більшовицький комітет, постійно критикуючи тактику меншовиків в революції

1905- 1907 pp., в деяких випадках йшов на тимчасові угоди з меншовицьким комітетом. Наприклад, з метою проведення сільської першотравневої демонстрації.

Після III з’їзду РСДРП значно розширила свою роботу і Харківська більшовицька організація. В травні 1905 р. харківські більшовики організували свою підпільну друкарню і налагодили регулярне видання листівок. За травень-липень 1905 р. вони надрукували і розповсюдили 13 назв листівок.⁶ Агітаційно-масова і партійно-організаційна робота, яку провели влітку і восени

1905 р. більшовики Донбасу і Катеринослава, в значній мірі обумовила розмах революційної боротьби робітників в Донецькому басейні і Придніпров’ї у грудні.

Потрібно підкреслити, що після III з’їзду РСДРП більшовицькі органі­зації України ідейно зміцніли, кількісно виросли. Якщо на початку рево­люції більшовицькі організації нараховували в своїх рядах по кілька десятків членів партії, то влітку 1905 р. в них працювали уже сотні чоловік. Катеринославська більшовицька організація літом 1905 р. об’єднувала 250 чоловік, Миколаївська — близько 900, Одеська — 350. Всього на Україні після III з’їзду РСДРП в більшовицьких організаціях і групах діяло не мен­ше 2 тисяч членів партії.⁷ Кожен член партії працював у- певному низо­вому осередку чи партійній групі, діяльність яких об’єднувалась район­ними комітетами, а ті вже підпорядковувались загальноміському комітетові. Така структура партійних організацій складалася у великих промис­лових центрах України і в основному збереглася протягом всього періоду революції. Одночасно з боротьбою проти меншовиків за організа-

ційне та ідеологічне зміцнення місцевих організацій, більшовики України значну увагу приділяли боротьбі проти ліберальної буржуазії та її партії.

Питання про ставлення пролетаріату до ліберальної буржуазії система­тично висвітлювалось в листівках і прокламаціях більшовиків. У листівці “Вже близько час”, виданій влітку 1905 року, Катеринославський комітет більшовиків вказував, що з поглибленням революції політичні представники ліберальної буржуазії намагаються прикинутись друзями народу, щоб захопити владу в свої руки. “Вони запевняють нас, що нони друзі народу. Але не нам вірити цим сьогоднішнім запевненням,— писав Катеринославський комітет більшовиків,— “Сьогодні ти, приятель, сват і кум, а завтра ти свої покажеш вончі зуби, і вовчу я твою натуру знаю”,— скажемо ми їм”.*

Більшовицькі організації України, критикуючи тактику ліберальної буржуазії, одночасно вели ідейно-політичну боротьбу проти есерів і анархістів, допускаючи можливість політичних блоків та угод з ними.

В період першої російської революції місцеві більшовицькі організації, наприклад, Харківський комітет РСДРП, у своїй пропагандистсько-організа- ційній роботі велику увагу приділяли критиці політичної лінії в революції національних партій, зокрема УСДРП і “Спілки”.

Поряд з цим йшли пошуки організаційних форм і співробітництва з цими партіями, спрямовані на зміцнення союзу з демократичними верствами. Найпо­ширенішими з таких форм були профспілки, Ради, страйкові, розпорядчі комітети, культурно-освітні і кооперативні товариства тощо.⁹

В роки першої російської революції в Україні була створена широка мере­жа партійних організацій, які вели активну агітаційно-пропагандистську роботу серед селянства. Насамперед, було вжито заходів по дальшому збільшенню і зміцненню мережі сільських організацій РСДРП. При губернських комітетах партії більшовики створили не менше 25 окружних організацій і аграрних груп, які об’єднували більше 300 повітових організацій, волосних і сільських соціал- демократичних осередків та гуртків.¹⁰

В Україні в роки революції діяв Херсонський губернський комітет сільських організацій, який об’єднував понад 25 повітових, міських і містеч­кових організацій РСДРП, а також 200-250 агітаційно-пропагандистських осередків. У Києві існувало Бюро Київської провінції, в Полтаві, Кременчуці, Луганську та деяких інших містах — аграрні групи.¹¹

Про розмах агітаційної роботи соціал-демократичних організацій в селах України досить переконливо свідчать дані, що зберігаються у фондах

жандармських управлінь. Так, лише протягом 1905 р. жандармськими поліцейськими чиновниками було зареєстровано у Таврійській губернії—29, Чернігівській —75, Поділіській —85, в Київській—140 випадків розповсюд­ження соціал-демократичної літератури серед селян.¹²

В прокламаціях і листівках революційні соціал-демократи закликали селян до підготовки до збройного повстання і створення революційних

більшовики Харкова, Луганська та інших міст.

Для роботи серед інтелігенції більшовики використовували нелегальну пресу, різні легальні з’їзди і конференції (вчителів, лікарів та ін.), створювали спеціальні інтелігентські і громадські секції при партійних комітетах, студент­ські і учнівські організації РСДРП.

Влітку і восени 1905 р. більшовицькі організації України вели боротьбу -Sa дальший розвиток революційного руху. Зокрема, більшовики Харкова, Києва, Катеринослава, Луганська та інших міст України провели велику роботу по викриггю антинародного характеру булигінської Думи і підготовці загального страйку протесту. “Геть Державну думу, тому що вона — обман і знущання з робітників і селян, — говорилося в листівці Одеського комітету РСДРП,— тому що в ній зберуться вороги народу — царські чиновники, поміщики, купці і фабриканти, тому що вона вигадана царськими чинов­никами для ще більших утисків і гноблення народу”.¹⁵ Саме на грунті бой­коту булигінської Думи вперше в загальноросійському масштабі склався лівий блок революційно-демократичних партій і деяких опозиційних політичних сил.

На протилежність більшовицькій тактиці бойкоту булигінської Думи меншовики визнали за необхідне взяти участь у виборах, підтримувати ліберальну буржуазію і укладати з нею передвиборні “угоди”. Саме така тактика була прийнята так званою “Південною установчою конференцією” меншовиків, що відбулася в Києві наприкінці серпня 1905 р.¹⁶ У жовтні по всій країні прокотилася чергова хвиля страйків, яка вилилася у всеросійський політичний страйк. Активну організаційну й агітаційну роботу проводила у ці дні горлівська більшовицька група. За її ініціативою на рудниках і підприєм­ствах відбувались мітинги та страйки, розгорталась підготовка до збройного повстання.¹⁷

В період найвищого підйому революції, в жовтневі дні і в момент грудневого збройного повстання більшовики України, як і Росії, всюди, де це було можливо, вступали з революційно-демократичними партіями у тимчасові бойові угоди. Так, більшовики Києва, керуючись тактикою “лівого блоку”, в жовтні 1905 р. виступили з ініціативою створення Коаліційного комітету для керівництва страйком, в який крім них ввійшли також меншовики, есери, бундівці, “Спілка”, РУП, ССРП і польські соціал- демократи.¹⁸ Бойова коаліція лівих сил виникла в перші дні страйку і в Харкові. Устворений тут “Комітет боротьби” ввійшли по три представники від

більшовиків, меншовиків і есерів.¹⁹

Поряд з перебудовою роботи партійних організацій перед більшовиками постало в цей період ще одне досить важливе завдання — забезпечити єдність пролетаріату в революції і покінчити з розколом в РСДРП.

Об’єднання більшовицьких і меншовицьких організацій було проведено в усіх шести промислових центрах України, де протягом 1905 р. існу­вали паралельні організації, причому, якщо в Харкові, Катеринославі і Мико­лаєві більшовики об’єдналися з меншовиками на федеративних нача­лах, то в Одесі, Херсоні і Луганську сталося повне злиття паралельних організацій.

В період спаду російської революції, який розпочався після поразки груд­невого збройного повстання, більшовицькі організації України змушені були перебудувати свою роботу, знову переходити в глибоке підпілля. Але водно­час вони не відмовлялися від легальних можливостей і використовували профспілки, комітети безробітних, каси взаємодопомоги та інші робітничі організації.

Продовжуючи курс на збройне повстання, більшовики проводили тактику активного байкоту 1 Думи.

В Україні більшовицьку лінію байкоту І Думи проводили Харківський, Луганський, Одеський, Миколаївський комітети РСДРП, Херсонський губерн­ський комітет сільських організацій, Вінницька, Бердичівська, Лубенська та інші організації РСДРП.

Численні листівки, видані в січні-лютому 1906 p., викривали 1 Думу як жалюгідну комедію народного представництва, закликали робітників не брати участі у виборах до Думи і активно готуватися до нових боїв з самодер­жавством.

Після розгону 1 Думи більшовики продовжували роботу по мобілізації всіх революційних і демократичних сил.

Прикладом спільних дій більшовиків і революційної демократії став ство­рений влітку 1906 р. в Одесі “Робітничий комітет для боротьби з погромами”, в який поряд з більшовиками ввійшли представники деяких партій і організацій.²⁰

Вибори до II Думи, а також роботу законодавчого органу Росії більшовики України використовували як легальну арену політичної боротьби, як трибуну для агітації, викриття царизму.

Потрібно зазначити, що в роки першої російської революції місцеві

організації РСДРП залишалися одними з найважливіших і найчисленніших серед політичних партій та організацій революційно-демократичного табору.

У період проведення IV з’їзду РСДРП в Україні налічувалось майже 7,8 тис. членів цієї партії, з них близько 2,7 тис. більшовиків і 5,1 тис. меншовиків.

Через рік, коли відбувся V (Лондонський) з’їзд, РСДРП зросла вдвічі. За даними одних дослідників, більшовиків стало 4-4,5 тис, за даними інших—

7 тис., тоді як меншовиків відповідно 10 чи 12 тис.²¹

Досить розгалуженою в період першої російської революції була й мережа партійних організацій в Україні. Вона складалася з кількох губернських, понад 40 повітових, близько 50 волосних, міських і містечкових груп РСДРП, а також кількох десятків соціал-демократичних гуртків.²²

Участь в найрізноманітніших революційних акціях 1905 р. взяли також бундівські організації н Україні. Потрібно зазначити, що початок першої росій­ської революції Бунд, зустрів як добре організована партія, що мала чітку політичну платформу, широку мережу місцевих осередків, в тому числі й в Україні, авторитет серед єврейського населення, бажання спільно з усіма опозиційними угрупованнями виступити проти самодержавства.

Бундівські осередки великих міст і невеликих містечок України, незва­жаючи на арешти в січні 1905 p., швидко відновили свою діяльність. В листі одного з членів бундівської організації Кременчука, наприклад, повідомля­лося: “ Життя закипіло в усіх кутках, усюди йде робота. Пройшло лише два- три місяці, а занесена до нас бундівська бактерія так інтенсивно запрацювала... Стихія могутня, сильна захопила нашу тишу, згуртувала воєдино 150 чол.”.²³ 300 чоловік входили до бундівської групи в Катеринославі.

З початком першої російської революції діяльність бундівських організацій пожвавилась також в Одесі, Миколаєві в ряді містечок України, у тому числі — Глухові, Путивлі, Бузі, Ніжині та інших.

Місцеві бундівські колективи своєчасно відгукнулися на розстріл петербурзьких робітників 9 січня 1905 року. В їх прокламаціях та відозвах, випущених через декілька днів після цих подій в Києві, Бердичеві, Одесі, Житомирі та інших містах зазвучали заклики негайно скликати Установчі Збори, проголосити демократичну республіку, свободу слова, преси, зборів, спілок, віросповідань і т. д. Разом з тим пропонувалося вимагати 8-годинного робочою дня, збільшення заробітної плати, участі у загальному страйку. Наполеглива пропозиція виходити на вулиці, яка висловлювалася в листівці

ЦК Бунду “До зброї”, знаходила підтримку в багатьох населених пунктах Півдня Росії.

У першій половині січня у Києві, Бердичеві, Житомирі, Мелітополі, Рівному відбулися сходи, скликані Бундом збільшувалася солідарність з ро­бітниками Петербурга, обговорювалися питання організованого виступу єврей­ського пролетаріату. В Бердичеві місцевий бундівський комітет організував кілька місцевих зборів на знак протесту проти свавілля царату, провів велику демонстрацію і загальний страйк, в якому взяло участь майже 2000 робітників і ремісників.²⁴

З початку першої російської революції керівники Бунду на сторінках свого теоретичного органу — газети “Веккер”— обгрунтували необхідність політич­ного об’єднання з РСДРП.²⁵ Вони висловилися за таку форму керівництва спільними виступами робітничого класу як коаліційні та федеративні комітети.

Так, в січні 1905 року прийняли рішення про тимчасову угоду одеські бундівці і місцевий соціал-демократичний комітет.

Коаліційні комітети керівництва страйковою боротьбою були створені в Бердичеві і Черкасах. У Департаменті поліції Міністерства внутрішніх справ Росії були всі підстави заявити, що перші об’єднані організації соціал- демократів, у тому числі й на Україні, працюють в теперішній час з великим успіхом і потрібно негайно припинити їх злочинну діяльність.²⁶

Питання про спільні дії постійно обговорювалися в комітетах РСДРҐ1 і бундівських організаціях. В них висловлювалися взаємні побажання займатися не теоретичними міркуваннями про соціально-політичні проблеми, а вести систематичну роботу по організації робітничих мас.

В той же час бундівські групи на місцях доводили здатність самостійно керувати виступами трудящих. У Волинській губернії 15 лютого 1905 р. ними був організований одноденний політичний страйк в знак солідарності з робіт­никами інших міст, в якому брали участь 350 чол.²⁷ У Городні Чернігівської губернії ремісники, загітовані бундівцями 19 лютого пройшли по містечку з революційними гаслами.²⁸

Бундівські організації провели ретельну підготовку святкування 1 травня. В тих організаціях, розміщених в Бердичеві, Одесі, а також в інших місцевостях були надруковані прокламації, які закликали єврейських трудящих до єдиних виступів з пролетаріями інших національностей.

Особливу активність проявив Бунд в Одесі в липні 1905 р. За закликом

його комітету єврейські робітники і ремісники підтримали загальний страйк в місті і готові були до більш рішучих дій разом з пролетаріатом, особливо після приходу в місто броненосця “Потёмкин”.

Новий імпульс до активних дій дав Бунду всеросійський політичний страйк в жовтні 1905 року. В листівках і прокламаціях, які він видавав в той І період, роз'яснювалися значення цієї події, були висунуті вимоги робіт­ників та дрібнобуржуазних верств населення: 8-годинний робочий день, негайне скликання Установчих зборів, проголошення демократичної республіки.

У жовтневі дні Бунд ввійшов до складу бойового страйкового комітету, розпорядження якого оголошувалися обов’язковими для усіх громадян, громадських установ, заводів, фабрик, інших промислових і торгових закладів міста. Бундівці Києва спільно з комітетами РСДРП і РУП, польськими соціал- демократами, есерами й українськими есдеками утворили Союзну Раду й закликали трудящих виконувати її розпорядження.²⁹

Як відомо, після проголошення царем маніфесту 17 жовтня, в якому народу були обіцяні свободи і скликання законодавчої Думи, в Росії, в тому числі й в Україні, розпочалися розправи над учасниками мітингів і чорносотенні погроми. Там, де намірам погромників протистояла організована сила, трагедію вдалося попередити. Так трапилося, зокрема, в Конотопі Чернігівської губернії, де комітет РСДРП разом з бундівською групою своєчасно організував спеціальну дружину самооборони, озброїв її і попередив поліцію й духовенство про можливі наслідки конфлікту. Конотопські соціал- демократи навіть направляли окремі загони для захисту євреїв у сусідніх містечках.³¹¹

Бунд брав активну участь і в подіях в Україні, викликаних грудневим збройним повстанням у Москві. Його представники в Одесі увійшли до складу центрального штабу по керівництву виступами пролетаріату. Спільно з об’єд­наним комітетом соціал-демократів і Радою робітничих депутатів бундівці висунули ряд прокламацій, в яких закликали наслідувати приклад Москви і Петербурга. Бундівські представники працювали в бойовому страйковому ко­мітеті Катеринослава. В 1906-1907 рр. відбувся спад в діяльності бундівських осередків в Україні.

Рядові представники Бунду відчували апатію і не проявляли бажання брати участь в політичних виступах. Проте, навіть в умовах глибокого підпілля деяким місцевим організаціям Бунду в Україні вдалося поновити

зв’язки з масами, зберегти і поповнити свої лави. На початку 1907 р. в бундів­ських організаціях в Україні працювало не менше 5,5 тис. чол.

Отже, в 1905-1907 pp. бундівські організації відіграли помітну роль у революційному русі в Україні. Вони проводили ефективну пропагандистську й організаторську роботу, насамперед, серед єврейських мас, закликаючи їх до спільних виступів з трудящими інших національностей у боротьбі проти само­державства.В цілому місцеві організації Бунду в Україні правильно ви­брали тактику в роки першої російської революції, що в значній мірі сприяло розширенню їх мережі, а також зростанню авторитету серед єврейського пролетаріату, загальноросійських революційно-демократичних партій, і в першу чергу РСДРП.

Практична діяльність місцевих організацій Партії соціалістів-револю­ціонерів в Україні в роки буржуазно-демократичної революції у 1905-1907 pp. також в основному була сконцентрована на агітаційно-масовій роботі, роз­повсюдженні друкованої пропаганди.

Намагаючись якомога швидше залучити широкі верстви населення до рево­люційного руху, керівництво ПСР уже в січні 1905 р. виступило зі зверненням “Переддень революції”, в якому закликали членів партії до енергійної діяль- ності:”Розвивайте рух у шир! Розлийте його з міст, з крупних промислових центрів у село. Сколихніть дрімотні, але живі сили в усіх, навіть найглухіших, закинутих селах, підіймайте найглибинніші низи народної маси магічним закликом: за землю і волю! Розвивайте рух у глиб! Кличте селян на боротьбу за землю, звичайно, за всю землю, а не за які-небудь шматочки, кличте для завоювання її не в приватну власність, а в суспільне володіння всього народу. Розвивайте силу руху! Озброюйте народ, йдіть самі зі зброєю в руках у його перших рядах.³¹

Комітети ПСР, що діяли в Україні, розгорнули жваву агітаційну роботу в селі, насамперед, шляхом розповсюдження нелегальної літератури: листівок, брошур і газет. Велику активність виявив Одеський комітет партії есерів. Література, видана ним та іншими організаціями, широко розповсюджувалася в Одеському повіті. Так, у березні 1905 р. в с. Куртовці на вулицях знайшли кілька брошур “Як дивляться соціалісти-революціонери й соціал-демократи на селянство й земельне питання” та листівки.

Із видань Катеринославського комітету ПСР найактивніше розповсюджу­валися листівки за такими назвами: “До суспільства”, “До усіх громадян”, “До трудового люду” та ін.³²

У міру розвитку революції есерівська преса частіше з’являлася у селах Київщини, чому сприяла активна діяльність місцевих організацій партії. Так Білоцерківська група ПСР видала листівку “Брати-селяни!”, що розповсюд­жувалася не лише в Білій Церкві, айв інших населених пунктах Київської губернії. Листівка закликала селян не пускати своїх синів на війну з Японією, радила скликати сходи селян, на яких приймати резолюції з вимогами про негайне припинення війни f: скликання Установчих зборів на основі загального, прямого, рівного й таємного виборчого права.

У квітні 1905 р. на Київщині Селянська спілка ПСР росповсюджувала листівки “До народу”, “До новобранців”, набрані у друкарні Піїїнічно-Захід- ного об’єднаного комітету партії.^3:1

У першій половині 1905 р. місцеві організації ПСР пропагували серед селян необхідність скликання Установчих зборів, повалення самодержавства й вста­новлення демократичної республіки, негайного припинення війни з Японією. Селян закликали також не сплачувати податки, не давати рекрутів, захоп­лювати панську землю, виганяти представників влади й обирати своїх пред­ставників до органів управління. Крім цього соціалісти-революціонери роз’яс­нювали аграрну програму ПСР. Через більшість видань партії червоною

* ниткою проходив заклик до збройного повстання.

У прокламації “Народная революция”, виданій влітку 1905 p., зокрема, наголошувалося:”Ми бачимо єдиний шлях, яким буде забезпечений успіх революційній справі — збройне повстання. Лише повстання зі зброєю в руках виведе робітничий народ на широку арену боротьби за соціалізм, лише воно приведе до мети. Товариші, збройне повстання наше гасло і нехай воно буде ним доти, доки не здійсниться справа революції^-”.³⁴

За далеко неповними даними жандармських управлінь зареєстровано близько 200 випадків поширення есерівської літератури серед селян Київської, Черні­гівської та Таврійської губерній протягом 1905 р.³⁵

Найбільшу видавничу активність проявили Одеська та Волинська організації ПСР. Перша видала близько 40 найменувань листівок, а друга — близько 30-ти.³⁶

Маніфест від 17 жовтня 1905 р. ПСР охарактеризувала як поступку з боку царизму перед небезпекою широкого революційного руху і закли­кала не вірити обіцянкам представників царської влади, а захоплю­вати поміщицьку землю і готуватися до зрівняльного перерозподілу всіх земель у державі навесні наступного року. І з’їзд ПСР (грудень 1905 p.— січень 1906 р.) рекомендував усім організаціям бути навесні 1906 р. в бойовій готовності, бо в деяких місцевостях очікується неминучий аграрний вибух. Однак ніякого загального селянського повстання не відбулося. І Дума, вибори до якої ПСР бойкотувала, була розігнана цар­ським урядом.

Скориставшись з цієї нагоди, ЦК ПСР у середині липня надіслав своїм місцевим організаціям директиву, в якій радив розпочати повстання. Керую­чись нею, вони розгорнули відповідну агітацію серед населення.

Київський комітет ПСР видав листівку “До всіх селян”, в якій закликав їх, а також робітників і солдатів шляхом збройної боротьби добитися Установчих зборів. Катеринославська організація ПСР у листівці” Товариші селяни і робіт­ники!” пропонували у відповідь на розгін Думи не сплачувати податків, а озброюватися.³⁷

1906 р. став вершиною видавничої діяльності ПСР та її місце­вих організацій. Чернігівський комітет, зокрема, випустив близько 25 найменувань листівок загальною кількістю понад 130 тис. примір­ників. Тільки за період з 15 березня по 1 серпня він видав 11 найменувань листівок загальним тиражем 36 700 примірників. Ці цифри переконливо ілюструють широкий розмах агітаційно-пропагандистської роботи есерів. Розповсюдженням у селах України літератури в ПСР займалися представники різних верств населення: місцева демократична інтелігенція, свідомі робітники, передові селяни.

Більшість селян неоднозначно сприймала нелегальні видання. Були випадки, коли селяни знищували знайдені листівки або відносили їх до представників місцевої влади. Інколи вони навіть допомагали каральним органам затримувати агітаторів. Незважаючи на плідну агітаційно- пропагандистську роботу місцевих організацій ПСР в Україні щодо політичного виховання селянства, результати її були у цілому незнач­ними. Сприяючи в певній мірі зростанню політичної свідомості селянства, в кінці кінців вона не привела до широких організованих виступів проти самодержавства. Варто вказати на кращу ніж в інших партій, зокрема РСДРП, організацію розповсюдження нелегальних видань. У донесенні з Харкова на ім'я директора Департаменту поліції в серпні 1905 р. повідомлялось, що хоча місцева група соціалістів-революціонерів значно менша за кількістю, ніж група соціал-демократів, але вона працює значно енергійніше останньої.³⁹

Крім розповсюдження літератури, члени ПСР в Україні проводили активну

усну агітацію, виступаючи на селянських мітингах, сходах або вели розмови з окремими селянами. Восени 1906 р. Лохвицька, Лубенська та Прилуцька групи ПСР проявили свою активну діяльність в ряді терористичних актів проти представників влади.⁴⁰

В період з квіт;:я по серпень 1905 р. діяльність київських соціалі­стів-революціонерів проявилась у вигляді організації страйків, селянсгких виступів, які мали місце в 12 населених пунктах Київського повіту.⁴¹ Соціалісти-революціонери разом з меншовиками брали участь у керівниц­тві селянським страйком в економії Кочубеїв в м. Диканці на Полтавщині в червні 1906 р.⁴²

Потрібно зазначити, що розвиток революційних подій в 1905-1907 pp. спричинив загальне пожвавлення суспільно-політичного життя в Україні й активізацію організаційної роботи ПСР.

Партія соціалістів-революціонерів утворила в Україні в 1905-1907 pp.

І досить розгалужену мережу своїх організацій. Вони діяли в усіх губерніях, багатьох повітах і містах. Великі осередки, якими керували міські комітети, існували в Києві, Катеринославі, Харкові, Одесі, Севастополі, Миколаєві, j Полтаві, Житомирі. До основного складу входили “Спілки” робітників, селян,студентів, учнів, військові організації, комісії, групи, бойові дружини. З літа і 1906 р. на території України почали функціонувати районні (обласні) органі­зації (Українська, Південна з Таврійським союзом, частково Азовсько- Донська), роботу яких спрямовували обласні комітети.⁴³ ПСР перетворилася на впливову політичну силу. За підрахунками М.Леонова, в Росії наприкінці

1906— на початку 1907 р. партія налічувала понад 65 тис. членів.⁴⁴ Есерів під­тримувала значна частина робітників, селян, службовців, інтелігенції, студентів.

На території України в роки першої російської революції діяло 89 комітетів, груп та організацій ПСР, в яких за науковими даними працювало більше 10 тис. чол.⁴⁵ В 1905-1907 pp. в Україні нараховувалося також 177 селянських організації ПСР.⁴⁶

Період першої буржуазно-демократичної революції став найактивнішим періодом і в діяльності анархістів в Україні.

Весною 1905 р. виникають анархістські групи в Миколаєві, Херсоні, Хар­кові, Бердичеві, Києві та в інших містах. В 1905-1907 pp. Одеса і Катеринослав стають найбільшими центрами анархізму не тільки в Україні, але й у всій Російській імперії.

Найпоширенішими формами боротьби анархістських організацій в Україні

під час революції були загальний страйк та терор.

Варто зауважити, що терор поступово зайняв чільне місце в тактичній діяльності анархістських груп і організацій.

Виняток складали анархісти-індивідуалісти, котрі, в основному, займалися літературно-пропагандистською діяльністю.

З кінця 1905 року анархісти стали застосовувати так званий “безмотивний терор”. Суть його зводилась до того, що терористичні акти направлялися про­ти представників буржуазії тільки через те, що вони належали до цього класу.

Широке застосування “безмотивного терору” призвело в грудні 1905 року до розколу в осередках анархістів на прибічників і противників цього методу бороть­би. Поштовхом до розколу став терористичний акт здійснений групою Шереш- ковської — Вейсбрем в Одесі. В результаті кинутої представниками групи в одне з місцевих кафе бомби, було вбито і поранено багато невинних людей.

Поряд з безмотивним терором анархістські організації і групи в Україні в своїй практичній діяльності використовували також “економічний терор.” Він полягав у тому, що терористичні акти здійснювались проти керівників промислових підприємств, фабрикантів, майстрів з метою змусити їх піти на поступи під час страйків. Так, в жовтні 1905 р. анархісти організували вбивство директора машинобудівного заводу, який під час страйку не враху­вав економічні вимоги робітників.⁴⁷ “Економічний терор” застосовувався анархістами не тільки в місті, але і в селі проти поміщиків, купецтва, представників сільського самоуправління. Найчастіше застосовувалась ця форма терору “бідними хліборобами” в селі Гуляй-Поле Катеринослав­ської губернії.⁴⁸

Як свідчить історія анархізму в Україні, в роки першої російської революції анархістські групи застосовували і “політичний” терор. Наприклад, в Катеринославі тільки за літр 1906 р. жандарськими управліннями було зафіксовано 10 випадків нападу на городових, вбито і поранено 10 провокато­рів, здійснено 9 спроб вбивства представників державної влади. В Одесі, в грудні 1907 р. анархісти зробили замах на командуючого Одеським військовим округом генерала Каульбарса.⁴⁹

Потрібно зазначити, що ефективні терористичні акти, розчарування значної частини робітництва і селянства у діяльності політичних партій спри5К ли росту популярності анархістських груп в Україні серед певних прошар- /' ків населення. Про це свідчить таємний циркуляр, який в грудні 1906 департамент поліції розіслав начальникам жандармських управліньї

охоронних відділень, в якому підкреслювалось: ’’Згідно одержаним даним, в робітничому середовищі намічається значне захоплення анархізмом. Не довіряючи більше соціалістичним комітетам, які на думку робітни­ків стримують їх діяльність і настроєні дуже мирно, останні переходять на сторону анархістів, бойогг значення яких відповідає їхньому збуджувальному настрою духу”.⁵⁰

У серпні 1905 р. в житомирську анархістську організацію влився гурток колишніх членів РСДРП, котрі залишили свою партію внаслідок розколу. Ріст популярності анархістів в Житомирі сприяв поповненню її рядів студентами, ремісниками, робітниками.

Варто звернути увагу на те, що поряд з поширенням анархізму в Україні, як і в цілому в Росії, в 1905-1907 pp. відбувався процес його диференціації, що привів до утворення трьох основних напрямків: анархо-комуністін, анархо- синдикалістів і анархо-індивідуалістін.

У програмних документах анархо-комуністичних груп та організацій прого­лошувалась ідея побудови бездержавного суспільства у формі федерації виробничих та територіальних комун, зв’язаних між собою договірними засадами. Активною діяльністю відзначалися багаточисельні анархо-комуні- стичні групи в Одесі, Катеринославі, Харкові та інших містах.

Так, в січні 1905 р. анархо-комуністична група в Одесі здійснила спробу загальноміського страйку, який на думку його організаторів, повинен був перерости в збройне повстання. З цією метою було надруковане спеціальне звернення “До одеських робітників”, що пояснювали ідею даної акції. Але поліція, якій стало відомо про час виступу, з допомогою масоних арештів зірвала страйк.⁵¹

Згодом поліція напала на слід анархістської групи і в кінці квітня 1905 р. більшість терористів було заарештовано. Одним з напрямків діяльності анар- хо-комуністів було створення груп самооборони, які повинні були здійснювати захист населення від чорносотенних погромів. В кінці 1905 р. за ініціативою анархістів в робітничому районі Одеси — Пересипі, були організовані озброєні групи, куди входили робітники заводів і фабрик. Згодом із них була утворена анархістська організація “Молода воля”. У грудні цього року під час арештів поліція затримала 250 анархістів, котрі надавали цій організації допомогу. Під час арешту жандарми захопили вогнепальну зброю, вибухові речовини, 40 заготівок для бомб і нелегальну літературу.⁵²

Цю зброю анархісти намагались використати проти погромників.

Другим центром діяльності анархо-комуністів був Катеринослав. Весною 1905 р. Ф.Штейнбергом була створена “Катеринославська група робітників анархістів-комуністів”.

Вона вела активну агітаційно-пропагандистську діяльність, спрямовану на залучення пролетарських і напівпролетарських мас, а також селян до анар­хістського руху. Велику увагу анархісти приділяли вивченню основ анархіст­ського вчення, проведенню теоретичних диспутів, до участі в яких залучались представники соціал-демократів та есерів. Анархістами були видані і розповсюджені в губернії “Маніфест селянам анархістів-общинників” випущено 4 прокламації “До зброї”. З кінця 1905 р. по жовтень 1906 р. катери­нославськими анархістами-комуністами були надруковані листівки, звернення, прокламації загальним тиражем 19 тис. примірників.⁵³

Поряд з агітаційно-пропагандистською діяльністю, катеринославські анархісти проводили заняття, де вивчались вогнепальна зброя і виготовлення бомб. Проте головним засобом боротьби Катеринославських анархістів стали акти “економічного” та “політичного” терору. Тільки в 1907 році вони здійснили близько 70 терористичних актів.⁵⁴

Восени 1906 року в Одесі виникла нова течія анархо-синдикалізм. Вона була представлена “Південноросійською групою анархістів-синдикалістів”, яка мала звязки ч фабриками і заводами і докладала зусилля до створен­ня “селянської секуції”для роботи на селі. Очолив анархістську групу колишній більшовик Я.І.Кириловський (Д.Новомирський). Програма анархістів- синдикалістів, яка була опублікована в газеті “Вольный рабочий”, проголошувала необхідність зруйнування суспільства, та його заміни “організацією, побудованою на економічній рівності й повній політичній свободі”.⁵⁵ Анархісти не визнавали ніяких авторитетів — ні Бога, ні господаря, ні влади. Вони намагалися проникнути в профспілки, щоб нав’язати робітничому рухові свої гасла.

У 1906 році синдикалісти здійснили кілька експедицій і терористичних актів. Вони не погоджувалися з тактикою “безмотивного терору”, яка відштовхувала маси від анархізму, й різко критикували її.

У другій половині 1906 р. анархісти-синдикалісти взяли участь в організації страйку моряків та портовиків. В розпалі страйку вони підірвали два торговельні кораблі, вбили декілька капітанів та адміністраторів. За допомогою есерів анархістам вдалося увійти до складу страйкового комітету.⁵⁶ У листівці-зверненні “До моряків” об’єднаний комітет РСДРП

Одеси засудив тактику анархістів і зазначив, що це тактика “безсилля”, тому що анархісти сподіваються не на силу солідарності моряків, а на силу бомб. “Не знищення майна капіталістів, а знищенням усього капіталістичного ладу доб’ється робітничий клас свого повного звільнення”,— підкреслювалося у ЛИСТІВЦІ.

У 1906-1907 pp. Південноросійська група анархістів-синдикалістів мала свої групи (відділи) у Херсоні, Миколаєві. Севастополі, Катеринославі, Балті. На Півдні України серед моряків та портовиків вони набули досить вели­кого впливу. Я.Кириловський стверджував, що кількість членів синдикалістських груп досягала 5 тис. чол.⁵⁷ Анархісти створили “таємні матроські профспілки що займалися перевезенням з-за кордону через чорноморські порти зброї та революційної літератури. Було також налагоджено зв’язки з колишніми потьомкінцями, що організували у Румунії групу “Коло російських матросів”.

Незважаючи на епізодичний, суперечливий характер діяльності анархіст­ських організацій і груп України у роки першої російської революції,вони мали певну політичну вагу в суспільстві, і з ними змушені були рахуватися царська влада, поліція, а також партії, в першу чергу, які належали до революційно- демократичного табору.⁵⁸

2. Опозиційно-ліберальний табір.

В роки першої російської революції в Україні відбувався процес формування та функціонування місцевих організацій загальноросійських політичних партій, які належали до опозиційно-ліберального табору. Ліве і праве крило російського лібералізму представлене було Конституційно- демократичною партією (кадетами) і “Союзом 17 октября” (октябристами).

Конституційно-демократична партія була заснована шляхом злиття “Союзу визволення” та “Союзу земців-конституціоналістів” на 1 установ­чому з’їзді, який відбувся в Москві 12-18 жовтня 1905 р. В програмі партії, яка була прийнята на цьому з’їзді, конкретизовані теоретико-ідеологічні заяви кадетів про шляхи суспільного прогресу Російської імперії. Вона репрезентувала радикально-демократичний варіант парламентського вирішення всього комплексу соціально-економічних та політичних питань російської дійсності. Будучи ідеологами лібералізму нового типу, кадети вважали капіталізм найоптимальнішим варіантом суспільного прогресу Вони виступали проти соціальних переворотів за революційний розвиток суспільства. Вихідною посилкою в програмі партії “народної свободи” була ідея поступового реформування старої державної влади — заміни необмеженого самодержавного режиму конституційно-монархічним ладом. Політичним ідеалом кадетів була парламентарно-конституційна монархія англійського зразка.

Конституційні демократи в своєму програмному документі наголошу­вали на введенні в Росії загального виборчого права і реалізації широкого спектру демократичних свобод: слова, друку, совісті і віросповідання, право зібрань, союзів, петицій, культурного самовизначення, недоторканості особи, житла, пересування і виїзду за кордон, ліквідації паспортної системи.⁵⁹

В тогочасних умовах Росії' кадетська політична програма мала прогресивне значення. Кадети створили таку теоретичну модель побудови правової держа­ви, яка б могла стати взірцем для будь-якого демократичного суспільства.

Кадети наполягли на тому, щоб громадянські та політичні права громадян ввійшли до основного закону Російської імперії і суворо дотримувались державою. У програмі партії “народної свободи” важливе місце посідало місцеве самоуправління і національне питання; Конституційні демократи відстоювали унітарний принцип державного устрою Російської імперії. У своїй національній програмі вони обмежувалися вимогами культури національного самовизначення, що передбачало застосування національних мов у школі, вищих навчальних закладах, суді, друкованих виданнях тощо. Проте кадети не визнавали права націй та народностей на політичне самовизначення. В окремих випадках вони вважали за можливе введення обласної автономії. Це стосувалося Царства Польського та Фінляндії. Україна, як до речі, й інші національні райони Росії, прямо в програмі не згадувалися.

В програмі кадетів велика увага приділялась вирішенню соціальних проблем. Найбільш грунтовно в ній було розроблено аграрне питання. Кадети вважали, що без часткового примусового відчуження поміщицької землі вирі­шити аграрно-селянське питання в Росії неможливо. Відчуження поміщицької землі кадети пропонували провести за викуп. Вирішення аграрного питання вони передбачали передати місцевим земельним комітетам, до складу яких входили представники поміщиків, селян і чиновників.

Взагалі, на відміну від октябристів, кадети виступали за порівняно глибше реформування аграрного ладу, роблячи ставку на капіталістичні господарства.

Важливе місце в робітничій програмі кадетів посідали питання тривалості робочого дня і соціального захисту робітників^

Кадетами була розроблена досить широка програма фінансових і еконо­мічних реформ. Економічні розділи кадетської програми в концентрованому нигляді відбивали інтереси буржуазії. Спеціальний розділ кадетської програми був присвячений питанням освіти. В ньому кадети виступали за ліквідацію всіх обмежень при вступі до школи, пов’язаних із статтю, національністю і віро- сповідавням, а також за свободу приватної громадської ініціативи в створенні навчальних закладів різних типів. Кадети наполягали також на автономії університетів, свободи викладання у вищій школі, вільної організації студентства, на введенні загального безплатного і обов’язкового навчання п початковій школі.⁶⁰

Отже, в кадетській програмі знайшли відображення загальнонаціональні інтереси демократичного перетворення країни. Вони мріяли про таке “ідеаль­не” суспільство, в якому не буде класових конфліктів, будуть встановлені гармонійні соціальні відносини, оптимальні умови для всебічного розвитку особистості. Проте ліберально-демократична доктрина в інтерпретації капр.т- ської партії не була спроможна стабілізувати українську багатопартійність та об’єднати всі політичні сили на грунті загальнонаціональних цінностей, бо кадети ігнорували регіональну специфіку багатонаціональної імперії, зокрема, національні прагнення українського народу.

Восени 1905 р. розпочався процес створення регіональних організацій Констнтуційно-демократнчної партії. До кінця року в країні вже існувало 72 кадетські організації.⁶¹

Ці організації виникли, насамперед там, де раніше функціонували міс­цеві групи “Союзу визволення” та “Союзу земців-конституціоналістів”, які були попередниками Конституційно-демократичної партії. Основна маса кадетських організацій була створена в період виборів до І Державної ду­ми, тобто весною 1906 р. Всього за період революції 1905-1907 pp. кадетські організації діяли в 76 губерніях Росії. За підрахунками російських істориків в період розквіту Конституційно-демократичної партії вона нараховувала 50-55 тис. членів.⁶²

В Україні (за даними на листопад 1905 р.) діяли місцеві організації кадетів у Київській, Полтавській, Харківській, Херсонській і Таврійській губерніях. Крім того, окремі партійні групи були утворені в Сумському повіті Харків­ської губернії, Ялтинському та Мелітопольському повітах Таврійської губернії. В грудні 1905р. партійні осередки виникли і в Бесарабській губернії.⁶³ Найбільшою з кадетських організацій в Україні в роки першої російської рево­люції була Київська обласна група, заснована 21 листопада 1905 р.

На початку січня 1906 р. було обрано постійний комітет кадетської групи з 29 чоловік, до складу якого, зокрема, увійшли такі визначні представ- ники українського національного руху, як професор історії Київського університету І.Лучицький. редактор “Київської старовини”, голова Київського товариства писемності, директор гімназії, штатський радник В.Науменко. журналіст М.Могилянський, публіцист М.Славинський, ліберальний помі­щик, барон Ф.Штейнгель, приват-доцент, дворянин Л.Яснопольський.

директор банку М.Рузький, лікар М.Мандельштам.⁶⁴ Варто зазначити, що Київський обласний комітет крдетської партії поширював свою діяльність, крім Київської губернії, на Волинську та Подільську, де не було своїх комітетів. Л в Чернігівську та Полтавську губернії від нього надходила партійна література.

Завдяки широкій агітаційно-організаційній роботі, яку проводив Київський обласний комітет Конституціно-демократичної партії наприкінці 1905 р. було створено розгалужену мережу місцевих партійних осередків та груп.

За даними відомого дослідника історії російського лібералізму В.Ше- і лохаєва, загальна чисельність Київської обласної організації кадетів становила 2000 осіб.⁶⁵ Досить чисельною і впливовою в Україні була Київська міська організація. В лютому 1906 р. вона нараховувала 1400 членів.⁶⁶

Значну роль у кадетському русі міста відігравала так звана “студентська фракція”, що налічувала понад 100 членів і проводила енергійну агітаційну роботу.

Очолювали її Ф.Струве — студент університету та К.Лсзін — студент політехнічного університету, яких згодом було кооптовано до обласного і комітету партії.⁶⁷ Члени студентської кадетської фракції виступали за автономію університету, за право молоді брати участь у політичному житті країни.

Найбільш чисельною губернською організацією поряд з Київською була Херсонська. На Херсонщині наприкінці 1905 р. діяла розгалужена мережа селянських кадетських комітетів. В одному тільки Херсонському повіті їх налічу­валося 9 і вони об’єднували 1025 селян — членів кадетської партії з 64 сіл.⁶⁸ і

Однією з найактивніших і значною за кількістю була кадетська організація Харківщини, яка утворилась в кінці листопада 1905 р. Губернський партійний комітет очолив професор П.ЧубинськиЙ.

Харківська партійна організація наприкінці 1905 р. налічувала 800, а на початку 1906 р.—892 члени. Серед лідерів кадетів Харкова були ректор Харківського університету професор Д.Багалій, професор М.Гредекскул,приват-доцент Л.Траубер та інші.⁶⁹ За даними новітніх досліджень вітчизняних істориків на початку 1906 р. у лавах Конституційно-демократичної партії України перебувало близько 10000 чол.⁷⁰

Соціальний склад осередків конституційних демократів в Україні чітко відобразив процеси становлення та політичного самовизначення середніх прошарків українського громадянства. Губернські та міські організації кадетської партії формувалися в основному з середньо- й високооплачуваних верств населення: інженерів, лікарів, адвокатів, викладачів вищих і середніх навчальних закладів, службовців державних установ, дрібних землевласників, ліберального земства та ін. Можна говорити про “елітарний” склад кадетських організацій, про певний майново-освітній ценз. Кадети опиралися на середній клас, який тільки починав формуватися і мав стати гарантом соціальної стабільності суспільства. Безперечно, провідна роль у кадетських організаціях належала верхівці інтелігенції, котра була мозковим центром реформатор­ських перетворень.

Кадетська партія в Україні становила загалом багатонаціональне політич­не угруповання, що спиралося переважно на російськомовні верстви населення українських губерній.

Потрібно звернути увагу на те, що на національний склад місцевих органі- зацій кадетів в окремих регіонах вплинуло об’єднання з осередками національ­них політичних пяртій Так, на Полтавщині та Катеринославщині кадети мали тісний зв’язок з Українською радикально-демократичною партією, на Київ­щині й Волині вони об’єднувалися із спільними за поглядами польськими г рупами, в Криму місцеві кадетські організації зливалися з осередками Союзу німецьких колоністів, тошо.

Можна стверджувати, що на початку 1906 р. партія “народної свободи” стала повноправним суб’єктом суспільно-політичного процесу. Кадетські організації в Україні проводили активну пропагандистську роботу, видавали власні газети, брошури, листівки. Значну роль у пропаганді ідей партії “народної свободи” відігравали такі газети, як “Киевские отклики” і “Свобода и право”— основні друковані органи київських кадетів. Газети “Киевские отголоски жизни”, “Киевская жизнь”, “Громадська думка” додержувалися кадетського напрямку. Час від часу їх закривали за “співчуття” демократичним силам і партії “народної свободи”, зокрема. Взагалі у Києві виходило 12 прокадетських газет. Київський обласний комітет видавав також листівки російською і українською мовами.⁷¹

Важливим напрямком діяльності Київського обласного комітету була агітація за членів партії, котрі балотувалися до Думи. Київські газети використовували різноманітні засоби агітації, як усні так і друковані. Так, комітет видав брошури “Выборщикам Киева в Государственную думу”(2000 примірників), “Манифест 17 октября” (5000), “Крестьянин”(1000), програму кадетської партії, а також розповсюдив брошуру Петербурзького комітету партії “Чего добивается Коституционно-демократическая партия”.⁷²

Важливо наголосити, що одним із основних у політичній діяльності кадетської партії в Україні було національне питання, а також тісно пов’язані з ним проблеми розвитку української мови й культури. Вони пронизували всі форми політичної діяльності місцевих осередків партії як в роботі з кадетськими організаціями, так і під час виборчих кампаній до І і II Думи. Такі відомі діячі кадетської партії в Україні як І.Лучицький, В.Науменко, С.Щепкін і багато інших, використовуючи пресу, петиції, резолюції зборів громадських організацій, домагалися на селі, насамперед, скасування заборони української мови й наполегливо ставили питання про її розвиток та використання в установах місцевих органів державної влади, а також про надання можливості викладати рідною мовою в навчальних закладах України. Втілення цих вимог у життя вони пов’язували з активною роботою в громадських організаціях на зразок товариств письменності “Просвіта”, студентських громад, що тісно перепліталися з діяльністю членів кадетської партії в середовищі українського учительства і селянства.

Активні дії української інтелігенції, зокрема, членів кадетської партії, спрямовані на захист національної мови, сприяли тому, що вони восени 1905 р. видали нові правила про періодичні видання, що надавали можливість випус­кати газети й журнали українською мовою. 26 квітня було скасовано всі обмеження на книги “на иностранных и инородческих языках”.⁷³

Проте й після цього здійснювався пильний нагляд царської цензури за українською пресою.

Завдяки ініціативі кадетів в грудні 1905 р. в Києві був утворений український політичний клуб для широкої пропаганди національних ідей. Клуб сприяв, зокрема, запровадженню викладання українською мовою в школах, а пізніше й на деяких кафедрах вищих навчальних закладів України.

Необхідність викладання рідною мовою багато разів доводив Лучицький у своїх виступах і доповідях, відстоював це право й під час виборів до І і

II Державних дум. Наприклад, на з’їзді земських діячів у Москві в листопаді 1905 р. нін запропонував проект резолюції про вивчення рідних мов у шко­лах.Свою пропозицію він мотивував успіхами у справі початкової освіти у Норвегії, де було багато місцевих наріч, і навчання здійснювалося рідними мовами. З’їзд ухвалив пропозицію Лучицького.⁷⁴

Питання про розвиток української культури, зокрема, про викладання рідною мовою, неодноразово порушувалися у 1 і 11 Державних думах. У ній відразу ж утворилась українська парламентська фракція (громада), до якої увійшли депутати від кадетської партії, обрані в Україні: барон Ф.Штейнгель, М.Ковалевський, Є.Шольп та ін.

Місцеві організації кадетів в Україні, на відміну від соціал-демократів, есерів, УСДРП, взяли активну участь у виборчій кампанії до І Державної думи.

Для досягнення успіху в передвиборній боротьбі українські кадети увійшли в блок із деякими іншими партіями: Українською радикально-демократичною. Конституційно-демократичною польською, Союзом досягнення рівноправності євреїв, Єврейською позапартійною організацією.

Київський обласний комітет активно працював і серед селянства. Кадети обіцяли здійснити радикальну земельну реформу, забезпечити законодавчим шляхом демократичні свободи. Вони виїжджали в повіти, містечка та села Київської губернії, де роз’яснювали сільському населенню свою передвиборчу програму.

В умовах різкого зростання соціально-політичної активності населен­ня України, бойкоту Думи лівими партіями, кадетська партія взагалі, її міс­цеві організації, у тому числі в Україні, зокрема, добилися значного успіху під час виборів до вищого законодавчого органу Росії. 17 квітня 1906 р. відбулися вибори депутата Державної думи від Києва. До складу 80 вибор- щиків по Києву від партії “народної свободи” пройшли 68 канди­датів, тобто 85%. Водвочас від “Союза 17 октября” пройшли лише

З кандидати, або 3,7%, від партії “Правового порядку”, торгово-промислової, монархічної партії —7, або 8,7%.⁷⁵ Вагому перевагу над своїми суперниками на виборах до 1 Державної думи одержав один із найактивніших діячів київських кадетів барон Ф.Штейнгель. Він був обраний 69 голосами проти 9.⁷⁶ Українські кадети здобули переконливу перемогу не тільки в Києві, а й у Київській губернії. З 15 депутатів від губернії до Думи 11 висунув блок кадетів разом з національними позапартійними організаціями та невеликою групою селян.⁷⁷

Завдяки активній позиції депутатів-кадетів від України Дума внесла значну частину законопроектів і запитів на адресу царського уряду. Вона розробила

для обговорення два законопроекти — про скасування смертної кари й продо­вольчу допомогу населенню в неврожайних губерніях. Проте більшість зако­нопроектів, які обговорювали з думської трибуни, не дістали підтримки з боку царського уряду.

В умовах спаду революційного руху, що спостерігався у ході виборів уже до II Державної думи. Конституційно-демократична партія втратила здобуті позиції. Це пояснюється появою політичної конкуренції зліва та нестабіль­ністю виборчого блоку кадетів з українськими національними партіями на грунті ліберально-демократичних ідеалів. Так, депутапм до II Думи від Києва став представник духовенства, кандидат від правих партій. Кадети зазнали поразки й у цілому. В Київській губернії переміг блок лівих партій. 3 15 обра­них депутатів до II Думи від губернії лише 1 належав до Конституційно- демократичної партії.

Взагалі н роки першої російської революції Конституційно-демократична партія н Україні була впливовою, популярною суспільно-політичною організа­цією, яка за своїм соціальним складом, ідеологією, напрямками практичної діяльності представляла інтереси російськомовної ліберальної інтелегенції та дрібнобуржуазної громадськості України.

В період буржуазно-демократичної революції 1905-1907 рр. в Україні організаційно оформились й діяли також партійні осередки октябристів. “Союз17 октября” (відомий під назвою “октябристи”) належав до правого флангу російського ліберального табору і займав проміжне положення між конституційними демократами і консервативно-монархічними політичними силами. Партія октябристів виникла після обнародування відомого царського маніфесту 17 жовтня 1905 р. В листопаді цього ж року були обрані керівні органи партії, опубліковані її програма і статут. Центральне місце в програмі “Союза 17 октября” посідало питання про характер і структуру державної владив Носії. “Російська імперія,— говорилось в першому її параграфі — є конституційна монархія, яка обмежена постановами основних законів”.⁷⁸ Таким чином, октябристи заявляли, що вони є противниками ідеї збереження необмеженої влади монарха. Разом з тим октябристи категорично запере­чували необхідність введення в Росії парламентського ладу, вважаючи його недоцільним як з історичної, так і з політичної точки зору. Найбільш демократичним був другий розділ програми октябристів, присвячений вимогам партії в області громадських прав.

Що стосується національного питання взагалі, то октябристи тут керу-

вались принципом збереження “єдиної і неділимої” Росії і вважали необхідним вести рішучу боротьбу з будь-якими проявами федералізму на національному грунті.

І Процес створення “Союза 17 октября” був складним і тривалим. Остаточ­но “Союз” склався тільки в середині 1906 року. 10 жовтня він був офіційно зареєстрований владою, тобто визнаний легальною діючою організацією. Згідно статуту до нього могли вступати як окремі особи, так і партії та органі­зації. які визнавали необхідним перетворення політичного ладу Росії на основі маніфесту 17 жовтня. Причому партії, які вступали до “Союза”, зберігали автономність, тобто мали власну програму, центральні органи, пресу, місцеві організації. Це обумовило політичну аморфність “Союза.”

Всього в 1905-1907 pp. було створено 260 відділів “Союза”. Загальна чи­сельність членів “Союза 17 октября” становила 65 тисяч чоловік.⁷⁹ В листопаді 1905 року розгорнулася організація октябристських осередків на місцях, зокрема на Україні.

Велику роботу щодо роз’яснення основних положень своїх програмних документів проводив ЦК “Союза”. Ця робота була підпорядкована залученню до партії якомога більшої кількості населення різних прошарків. Програма “Союза”, основні положення маніфесту, листівки та інші матеріали друкува­лися і розповсюджувалися у всіх губерніях України.

Факти свідчать, що діяльність “Союза” підтримувалася місцевою владою. Так, за її Допомогою в Олександрійському повіті Катеринославської губервії місцевим відділом октябристської організації були видані листівки “Ко всем истинно русским людям” та “К рабочим людям земли русской”, спрямовані проти революційних методів боротьби.⁸⁰

Активна агітаційна робота на території України з метою залучення насе­лення до октябристських рядів прискорила процес конституювання місцевих, організацій “Союза 17 октября.” Аналіз наявних джерел дає підстави стверд­жувати, що відділи “Союза 17 октября” існували в усіх губерніях Росії.⁸¹

Ч Стосовно України, за станом на березень 1906 року, партійні осередки октябристів існували в 11 населених пунктах Київської губернії, 6— Полтавської, іб— Чернігівської, 6— Волинської, 4— Подільської, 3— Катеринославської. 2— Харківської, 3— Херсонської.⁸¹

Незважаючи на суперечливість і неповність даних по багатьох комітетах і відділах октябристських організацій в Україні, істориками встановлено, що в Катеринославі в 1906 році було приблизно 1000 членів партії, Мелітополі — 773, Кременчуці —500, Харкові —200.⁸²

Щодо соціального складу організацій, то в них переважали чиновники різних державних установ, торговельно-промислові службовці. Октябристські осередки виникали, насамперед, там, де в соціальному складі населення був високі;?! відсоток торговців, фабрикантів, заможних селян.

Тактику “Союза 17 октября” та його місцевих організацій в революції 1905-1907 років виробив 1 Всеросійський з’їзд “Партії октябристів”, який проходив у Москві з 8 по 12 лютого 1906 року. З’їзд, зокрема, визначив завдання “Союза”, його осередків на місцях стосовно підготовки і проведення виборів до 1 Державної думи.

Приділяючи під час виборчої кампанії головну увагу проведенню в Думу своїх представників, октябристи в Україні йшли на політичні блоки з іншими партіями. Так, українські октябристи уклали угоду з Партією мирного онов­лення, осередки якої існували в різних губерніях.

Слід зазначити, що серед керівництва партії та окремих осередків не існу­вало повної одностайності щодо необхідності того чи іншого політичного союзу. Свідченням цього може бути, наприклад, той факт, що рішення октяб­ристського комітету Полтави про об’єднання з партією “Правового порядку” під час виборів до І Державної думи було негативно сприйнято представниками ЦК “Союза”.⁸⁴ До 1 Державної думи октябристи провели всього 16 своїх депутатів. У містах з окремим представництвом октябристи перемогли тільки в Катеринославі.⁸⁵

Активну пропагандистську роботу октябристські організації проводили під час виборів до II Думи. В листопаді 1906 року згідно рішення ЦК “Союза” було створено бюро пропагандистів. Його представники активно працювали в губерніях України. Наполеглива агітація велася, наприклад, у Харківській губернії. Всього до II Думи було обрано 43 октябристи, у тому числі 1— від Херсонської губернії.⁸⁶

Отже, в період першої російської революції відбувався процес утворення партійних осередків октябристів в Україні, зростала їх кількість та чисель­ність. Організації “Союза 17 октября” проводили агітацію серед населення з метою поповнення своїх лав та активну пропагандистську роботу під час виборів до 1 та II Державних дум.

3. Консервативно-монархічний табір.

Революція 1905-1907 років активізувала процес організаційного оформ­лення чорносотенного руху. До того часу, поки самодержавство власними

силами вело боротьбу з загальноросійським визвольним рухом, урядовий табір не відчував особливої потреби в консервативній політичній організації. В Росії, в тому числі й в Україні, ва початку революції іевували окремі гуртки і групи консерваторів на зразок “Русского собрания”, який фактично виконував функції політичного салону в столичних містах. Перші масові організації правомонархічного напрямку почали виникати весною 1905 року.

У квітні цього ж року оформилась дворянська політична організація “Союз русских людей.” Згідно традиції політична діяльність цієї організації розпочалась з депутації до царя 27 червня 1905 року. Очолювали її О.Наришкін, П

Поиск по сайту: