Б. Українськії народна партія (УНП)

Українська народна партія (УНП) виникла наприкінці 1901— на початку 1902 р. на власній ідейній та організаційній основі. За свідченням Б.Мартоса, ніхто з рупівцін до УНІЇ не вступив.⁶⁶ Спроби окремих дослідників виводити початки УНП з розколу РУП влітку 1902 р. та виходу з партії національно- демократичного угруповання є безпідставними з точки зору історичної дійсності. Проте не можна ігнорувати ту обставину, що саме значні еволюційні зміни, які відбулися в середині Революційної української партії підштовхнули М.Міхнонського та його однодумців (брати Василь та Грицько Шевченки, брати Микола, Володимир та Сергій Шемети, Олександр і Сергій Макаренки,

О.Степаненко та інші до заснування УНП. Створення УНП було також відповідною реакцією на зростання в суспільстві марксистських ідей з їх байдужістю до національних проблем українського народу. Це була відчай­душна спроба повести національно-визвольний рух по шляху самостійництва. М.Міхновський, який розгорнув бурхливу діяльність по консолідації прихильників ідей самостійності України, став вождем та головним ідеологом УНП. автором майже всіх її видань. В 1902-1904 pp. він опублікував декілька брошур: “Робітницька справа в програмі УНП“, “Свято робітників 1 мая”, “Справа української інтелігенції в програмі УНП“, “Десять заповідей УНП“⁶⁸. Зміст цих видань узагальнено в програмі партії, яка була опублікована~вТ906 р. у Львові....

Аналізу робітничого питання М.Міхновський присвятив окрему брошуру під назвою “Робітницька справа в програмі УНП”, яка була опублікована в 1902 р. Щоб збити з пантелику царську поліцію, на титульній сторінці було вказано інше місце видання — Чернівці. М.Міхновський у наведеній вище брошурі відкидає марксистський заклик: “Робітники усіх країн єднайтеся!” на тій підставі, що робітницький рух нині вступив у нову фазу свого розвою: він став із космополітичного національним.”⁶⁹ До національно-свідомого пролетаріату різних країн, в тому числі й України, М. Міхновський звертається з власним закликом: “Робітники поневолених націй, єднайтеся для спільної боротьби за свої національно-політичні, духовні й економічні інтереси проти пануючих націй, під умовою обопільного признання своїх національних прав.”⁷⁰ У брошурі “Справа української інтелігенції в програмі УНП”, яка була ви­дана в Галичині в 1904 р., М. Міхновський порушив проблему місця і ролі української інтелігенції у визвольному русі. Розглядаючи політичну діяльність та політичний світогляд української інтелігенції, автор стверджує жахливе поши­рення навіть серед її революційної частини ідеології москвофільства, загально- російських політичних організацій: “Причини цього,— констатує Міхнов­ський,— глибокі і коріняться в самому становищі української нації — в становищі безправного і безсилого раба. Рабство політичне і рабство еконо­мічне українців виховувало і виховує в них психологію рабства духового”.⁷¹ На думку лідера УНП, “важка недуга москвофільства” прогноїла українську душу, спричинила те, що революційна інтелігенція своїм основним завданням вважає не боротьбу за державну самостійність України, а за введення в Росії конститу­ційно-демократичного ладу, сподіваючись, що російські демократи повернуть українському народу всі його права. Для подолання хвороби національної неповноцінності, роздвоєності української інтелігенції М. Міхновський пропо­нує їй прямувати іншим шляхом, шляхом боротьби за панування у власній хаті, за привернення національно-державної незалежності України.⁷²

Логічним завершенням оформлення нової політичної ідеології самостійництва, яку М.Міхновський виклав у своїх брошурах, опублікованих нелегально в Україні, стали написані ним в 1903 р. “Десять заповідей УНП”. Вони стали своєрідним маніфестом самостійників. Ці заповіді такі:

1. Одна, Єдина, Неподільна, Самостійна, Вільна, Демократична Україна, Республіка робочих людей — це ідеал української людини, за здійснення якого ти повинен боротися, не шкодуючи свого життя.

2. Усі люди твої брати. Але москалі, поляки, мадяри й жиди це вороги нашого народу, як довго вони панують над нами й визискують нас.

3. Україна для українців, тому виганяй з неї всіх ворогів-зайдів.

4. Усюди й завжди вживай украївської мови. Хай ні дружина твоя, ні діти твої не поганять твоєї господи мовою чужинців-гнобителів.

5. Шануй діячів рідного краю, ненавидь його ворогів, зневажай перевертнів-відступників і добре буде цілому твоєму народові й тобі.

6. Не вбивай Україну своєю байдужістю до народних ідеалів.

7. Не зробися ренегатом-відступником.

8. Не обкрадай власного народу, працюючи на ворогів України.

9. Допомагай своєму землякові поперед усіх, держись купи.

10. Не бери собі дружини в чужинців, бо твої діти будуть тобі ворогами; не приятелюй із ворогами нашого народу, бо цим ти додаєш їм сили й відваги; не накладай вкупі з гнобителями нашими, бо зрадником будеш.⁷³

"Десять заповідей націоналіста” зазнали найжорстокішої критики з боку політичних противників Української народної партії. Потрібно відверто сказати, що ряд положень цього документа дійсно відображали явно викривлене світосприймання і їх можна характеризувати як націонал-шовінізм і расизм. Особливо це стосується другої і третьої заповіді “Україна для українців.” У сучасному цивілізованому суспільстві такі заклики із обуренням відкида­ються. До речі, саме нони істотно вплинули на пізнішу оцінку всієї діяльності М.Міхновського, оскільки всі інші документи розглядалися крізь призму цих “заповідей.” Водночас не можна погодитися з твердженням деяких істориків, що подібні погляди М.Міхновського відбивали “логіку абсурду.” Варто наголосити, використовуючи конструктивні аргументи сучасних дослідників, що націоналізм М.Міхновського — це головним чином оборонний, захисний націо­налізм. Це антитеза, протидія великодержавному шовінізму панівної нації. Проте, як антитеза активна, він виходив за оборонні межі й набирав явно агре­сивних рис національної нетерпимості та навіть ворожнечі.⁷'’

Без сумніву, аргументи критиків самостійвикін варті на увагу. Але, з точки зору М.Міхновського, вони не давали задовільних відповідей не запитання, поставлені ним в “Самостійній Україні”: "Яким правом російське царське прави­тельство поводиться з нами на нашій власній території, наче зі своїми раба­ми?”⁷⁵ Відповідь на всі ці питання могла бути лише одна: в Україні діє право сильного, право завойовника, який послідовно, цілеспрямовано прагне асимілю­вати український народ, знищити його мову, культуру. Але прийняти для себе таку відповідь М.Міхновський не міг і тому запропонував свою — в формі “Десяти заповідей УНП”. Її можна розглядати як неадекватну. Але в конкрет- вих історичних умовах України початку XX століття вона мала реальні підстави.

М.Міхновський також написавпрограму партії, віддруковану в 1906 р. у Чернівцях. В ній узагальнено погляди УНП на соціально-економічні та національно-політичні проблеми самостійної України.

“Українська Народна партія,— говориться в програмі,— це партія робіт­ницької маси українського народу, партія українського міського і сільського пролетаріату”.⁷⁶

В програмному документі УНР визначено головне завдання партії, яке по­лягає в тому, щоб “просвітити, освідомити українців — робітників і хліборобів

з боку розуміння їх національних і класових інтересів”.⁷⁷

В стратегічному плані Українська народна партія орієнтувалась на соціалі­стичний ідеал, як “єдиний, котрий може остаточно задовольнити український і інші народи, знищити визиск, безправ’я, знищити сучасний устрій, збудований на насиллі, примусі, нерівності і пануванні”.⁷⁸

Проте соціалізм УНП значно відрізнявся від соціалізму російської і навіть української соціал-демократії.

1) не розривав з національним питанням, а залишався органічно зв’язаним з ним. “Розв’язання національного питання,—зазначалось в програмі УНП,— єсть тим порогом, через який народи вступлять в чистий святий храм соціалістичного устрою, де не буде ані насилля, ані гніту, ані визиску, де буде вільна праця вільних людей”;⁷⁹

2) цс був еволюційний соціалізм, який відкидав необхідність соціального перевороту;

3) необхідною передумовою глибоких соціально-економічних перетворень в суспільстві, а у кінцевому рахунку і досягнення соціалістичного ідеалу, програма УНП вважала створення “непідлеглої України-республіки вільних працюючих людей”;⁸⁰

4) українські соціалісти, члени РУП, відкидаючи вимогу державної само­стійності України як “шкідливу для справи соціалізму”, висували замість неї вимогу автономії України. М.Міхновський в програмі УНП також допускав автономію України, але тільки при умові, що вона буде вважатись не остаточною метою політичної боротьби українського народу, а лише етапом на шляху до головної мети — здобуття повної незалежності українського народу.

В робітничому питанні з метою захисту прав українського міського і сільського пролетаріату програма УНП передбачала такі вимоги:

1) встановлення 8-годинного робочого дня;

2) скорочений робочий день на шкідливих виробництвах і для підлітків;

3) охорона праці підлітків і жінок;

4) встановлення мінімуму заробітної плати;

5) безплатна медична допомога;

6) інспекція праці;

7) третейські суди на виробництві, які мають розглядати конфлікти між робітниками і підприємцями;

8) організація страхових кас, тощо."¹

У своїй програмі УНП вперше висловила ставлення до аграрного питання. Аграрна програма Української народної партії містила такі найближчі вимоги:

1) прийняття законів, які сприятимуть переходу земель України в селян­ські руки та забезпечення вигідних умов викупу селянами землі у поміщиків;

2) нормування орендної плати за землю, яку селяни виплачують помі­щикам;

3) перехід до орендного фермерства, що розкриє селянам очі на сутність поміщицької експлуатації, дозволить наочно переконатися, що “клас земельної аристократії, який живе в оренду — єсть клас суспільних паразитів, клас шкідливих трутнів”;⁸²

4) важливим напрямком здійснення аграрної реформи в Україні УНП вважала здійснення націоналізації землі. “Націоналізувати землю на Україні,— підкреслювалось в програмі партії,— значить зробити її національною влас­ністю українського народу”.⁸³ Націоналізацію земель планувалось пронести па основі правил: 1) від иласникіи-українціи земля відбирається внаслідок державного викупу, від іноземців (росіян, поляків, німців) — без викупу. Що ж стосується селян-українців, то кожен з них має одержувати право “брати землі •для користування стільки, скільки він може обробити її власноручно, без най­маних робітників”.⁸⁴

М.Міхновський і його однодумні, зважаючи на свою нечисельність і обме­женість можливостей, наполегливо шукали найкоротші стежки до україн­ського населення, використовуючи як легальні, мирні, так і підкреслено де­монстративні і навіть екстремістські форми і методи впливу на нього. Усі вони мали на меті привернути увагу якнайбільшої кількості людей до ідеї само­стійності України, сприяти зростанню національної самосвідомості україн­ського народу.

Це яскраво проявилося в діяльності бойового відділу під назвою “Оборона України”, утвореного М.Міхнонським при УНП в 1903 р. Члени цієї організації стояли на ідейно-політичних позиціях Української народної партії, входили до її складу, але крім цього виконували різні революційно-бойові акти.⁸⁵ Ця організація мала у вирішальний історичний момент стати на чолі всеукраїн­ського національног о повстання. Готуючись до нього, вона провела ряд експре­сивних акцій, спрямованих безпосередньо проти так званих “символів самодержавства.” Так, 31 жовтня 1904 року стався вибух біля пам'ятника Пушкіну в Харкові, внаслідок якого був пошкоджений його постамент. Цей вибух співпав з перебуванням в місті міністра народної освіти — основної руси­фікаторської інституції Росії і став реакцією на проведення царизмом антиукраїнської політики.⁸⁶ Експресивна акція, здійснена членами “Оборони України”, відбулась у рік ювілею Переяславської Ради 1654 р. Ця дата в Російській імперії відзначилася як свято. УНП вирішила ознаменувати її кам­панією протесту проти національного гноблення. Виникає цілком закономірне питання: чому об'єктом::ападу у Харкові став пам'ятник Пушкіну. Відповідь дає одна з листівок УНП за підписом “Самостійна Україна — Оборона України” датована 31 жовтня 1904 р. і поширена в Харкові й інших містах України. У ній Пушкін характеризується як “літератор московський, що підло, брехливо зма­лював у своїх творах постать нашого патріота, гетьмана Івана Мазепу”.⁸⁷ Малася на увазі поема О.С.Пушкіна “Полтава”, написана на замовлення Мико­ли 1, де гетьман Мазепа представлений “злодієм.” В 1904 році УНП готувала ще ряд подібних акцій, у тому числі висадження в повітря царських пам'ят­ників у Києві та Одесі. Але виконати їх не вдалося, в силу технічних причин.

Вибух у Харкові, здійснений членами Української народної партії, ви­кликав суперечливу реакцію серед населення. Зокрема, місцеве міщанство

2 листопада 1904 року провело “патріотичну” демонстрацію. “Це був вибух національної розпачі”⁸⁸— так пізніше оцінювалась дана акція в офіційному виданні УНП.

Однак М.1.Міхновський без вагань йшов на організацію подібних акцій, цілком усвідомлюючи можливу реакцію і їх негативні наслідки. Він вбачав прямий зв'язок між загарбницькою політикою царизму і поширенням в Україні російської культури. Цей зв'язок всіляко приховувався не лише офіціційною Росією, а і багатьма російськими лібералами і навіть демократами, хоч він був очевидним не лише для українців, але і для неупереджено настроєних пред­ставників інших національних культур в Україні. На політику царизму щодо України, на офіційне насильство М.Міхновський відповідав демонстраціями сили. Ці демонстрації не були спрямовані проти конкретних осіб, вони не загро­жували їх здоров'ю і життю, а були більше розраховані на психологічний ефект. М.Міхновський свідомо йшов на це, розраховуючи, що після динамітних замахів та інших гучних демонстрацій самостійників, сотні і тисячі українців замисляться над глибинними причинами свого трагічного становища і нарешті прийдуть до розуміння ідеї незалежності України.

Отже, програма і діяльність Української народної партії були відверто націоналістичною реакцією на великодержавну політику царату і пригноб­лення української нації. Але ця партія не мала великого впливу на українське г ромадянство, не мала міцних організацій і була дуже нечисленна.

Оглядач українського життя писав в “Літературно-науковому віснику” в 1907 p., що програма УНП “ може знайти певний грунт в українстві, на якому вона прийметься і широко розпустить вітки свого дерева.” Далі прогнозува­лись перспективи народної партії: “ Вона пустить, як вже почасти се й зробила в “оборот” деякі ідеї, деякі гасла, котрими покористується трохи згодом хтось інший, як тільки настане слушний для того час”.⁹⁰ Незважаючи на’ всі вади безперечною заслугою УНП було плекання ідеї самостійності.

Поиск по сайту: