Ідейно-теоретичне і організаційне становлення Української соціал- демократичної робітничої партії, її тактика

Ідеологічна еволюція РУГІ була завершена на 11 з’їзді партії в грудні 1905 p., який одночасно став і установчим з’їздом УСДРГ1. На паріійному-з’їзді були присутні 27 делегатів. Головою з’їзду було обрано В. Винниченка, від галицької української соціал-демократії був присутній В.Старосольський.²⁰

Вже на початку роботи II з’їзд РУП, “вважаючи теперішню назву невідпо- відаючою соціал-демократичній програмі і тактиці партії, ухвалив: назву “Революційна Українська Партія” змінити на назву “Украївська Соціал- демократична Робітнича Партія”.²¹ В якості “теоретичної програми партії» з’їзд затвердив Єрфуртську програму Соціал-демократичної партії Німеччини 1892 р. і постанову Цюріхського конгресу II Інтернаціоналу 1893 р. про програму-максимум соціалістичних партій^ З’їзд визнав Єрфуртську програму “найкращим і повнішим висловом теоретичних поглядів інтернаціональної революційної соціал-демократії” і підкреслив, що “погляди УСДРП і, погляди

ортодоксальної соціал-демократії на сучасне буржуазне суспільство і на закони його еволюції однакові”.²²

Оскільки РУП не заявила про свій саморозпуск і створення нової політичної організації, а обмежилася зміною назви, вирішено було II з’їзд РУП вважати II черговим з’їздом УСДРП. Враховуючи результати обговорення у місцевих організаціях проекту програми партії, запропонованого ЦК РУП у березні 1905 p., з’їзд ухвалив затвердити його з деякими змінами.

Вони, насамперед, торкалися аграрного питання, з приводу якого була навіть прийнята спеціальна резолюція “Про аграрну справу”, яка містила положення про “конфіскацію всіх земель: казенних, удільних, кабінетських, монастирських, церковних і великих приватних володінь”.²⁸ На той час такої вимоги не мала жодна програма соціал-демократичних організацій Росії. Лише через півроку, на Об’єднаному з’їзді РСДРП у Стокгольмі, подібне гасло було взяте нею на озброєння. На думку керівництва УСДРП, конфіскація поміщиць­кого землеволодіння відповідала потребам розвитку продуктивних сил у сіль­ському господарстві України і знищувала б “реакційну політичну силу дворянства”. II ^черговий з’їзд УСДРП ухвалив необхідність агітації серед селянства і пролетаріату з тим, щоб передати аграрну' програму УСДРП на розгляд і проведення в життя Установчим Зборам. Це свідчило про негативне ставлення УСДРП до стихійного селянського руху і орієнтацію партії на ле­гальні, парламентські засоби реалізації власної аграрної програми. В резолюції з’їзду “Про відношення до стихійних селянських рухів” зазначалась, що гра­бунки панських маєтків, насильницьке захоплення земельних угідь та реманенту не поліпшить економічного становища селянства. В той час, коли Україна була охоплена селянським рухом, українські соціал-демократи стверджували, що стихійні виступи селян намагалися повернути колесо історії назад до панування дрібної власності і через те є цілком реакційними.²⁴ Тому нони закликали спрямовувати агітаційно-пропагандистську роботу партії на те, щоб розвіяти селянські ілюзії щодо стихійних рухів і “переконати-селян^що лише організована і планомірна боротьба... за соціалістичний лад є для_ншил&, для робітників, єдиним виходом з теперішнього пригніченого становища”.²⁵ Як бачимо, в аграрному питанні домінувала позиція групи “поміркованих^, делегатів, що орієнтувалася на західноєвропейську соціал-демократію,^"^^ Варто зазначити, що УСДРП першою серед соціал-демократичних органі­зацій Російської імперії здійснила на II з'їзді спробу теоретичного осмислення національного питання і форм його розв'язання для України. В резолюції з національного питання декларувалося прагнення “якнайенергійніше боротися проти національного гніту, за рівні права всіх націй на вільне існування і вільний розвиток, твердо обстоюючи право націй на самоопреділення, на такі політичні інституції, котрі забезпечували б їм вільний культурний і громадський розвиток”.²⁶ Виходячи з цього, з'їзд висловився за збереження в партійній програмі вимоги автономії України з окремим сеймом, “з правом законодавчим в тих справах, котрі торкаються лише народу, що мешкає на території України”.²⁷

На 11 з'їзді УСДРП висловила також своє відношення і до форм організації робітничого класу, захищаючи принцип “національних організацій пролета­ріату, необмежених територіальними рамками.” Основною умовою об'єднання з РСДРП УСДРП вважала визнання її “єдиним представником українського пролетаріа ту в партії”.²“

На відміну під російських марксистів УСДРІІ в буржуазно-демократичній революції допускала тимчасові блоки з своїми потенційними суперниками- иартіями ліберальної буржуазії, “не відступаючи ні на крок від свосї програмової і організаційної незалежності”.²⁴

Крім аграрного і національного, на 11 з’їзді УСДРП розглядалось і робіт­ниче питання, якому було надано значної уваги з огляду на прагнення партійного керівництва розширити соціальну базу УСДРП у місті. Делегати з’їзду висловилися на користь стноревня політизованих професійних спілок під безпосереднім керівництвом УСДРП. Резолюція “Про професіональні спілки” рекомендувала членам партії вступати до них і проводити “найінтенсивнішу агітацію за принципи соціал-демократії.” На липень 1907р. в профспілках УСДРІІ налічувалося 500 членів.³⁰ Таким чином, ухвалена II з’їздом УСДРП програма партії фактично не виходила за межі загальнодемократичних завдань, які лишалися спільними для соціал-демократії усієї Росії, а також ліберально-демократичної течії в українстві. Вони зводилися до ліквідації самодержавства і встановлення республіканського ладу в Росії, скасування решток феодалізму в соціально-економічній сфері, забезпечення права націй на самовизначення, запровадження громадянських свобод. В галузі національних відносин партія твердо стояла на позиції національно-територіальної автономії України, але під час революції це гасло ве відігравало надто помітної ролі.

Соціальну базу УСДРП складали студенти, гімназисти, дрібні службовці, промислові і сільськогосподарські робітники, селяни. Організації і групи партії в 1906-1907 pp. діяли в Київській і Катеринославській губерніях, а також в

Москві і Петербурзі.³¹ Ці організації були малочисельними і, через відсутність обліку, партійних квитків і постійних грошових внесків, організаційно аморфними.

Про чисельність УСДРП історичні джерела дають різні відомості. Певний час в літературі називалась цифра 6 тис. членів на момент утворення УСДРП. Ці дані наводилися в газеті “ Социал-Демократ” (орган УСДРП). У номері від

19 березня 1911 р. український історик І.Ф.Курас на підставі глибокого вивчення питання чисельності української соціал-демократії встановив, що вищеназвана цифра відноситься до двох частин колишньої РУП-УСДРП і “Спілки” і стосовно тільки УСДРП вона збільшена в декілька разів. Щодо даних про кількісний склад партії в кінці першої російської революції, коли відбувся її 111 з’їзд (березень 1907 p.), то вони співпадають і в джерелах, і в літературі — вона нараховувала тоді 3 тис. членів.³² Хвиля арештів після розгрому грудневих збройних повстань у промислових центрах України призвела, за визнанням ЦК УСДРП, до “страшенного зменшення партійних сил” і значною мірою порушила зв’язки між ЦК і місцевими організаціями. Тільки в Києві в ніч на 29 грудня 1905 р. було заарештовано 32 активіста УСДРП.³³

Що до тактичної лінії в революції, то УСДРП, як і її попередниця РУП, визнавала страйк головним засобом боротьби, заперечувала більшовицький курс на підготовку збройного повстання, твердячи, що “озброєння народу є другорядним завданням”, якому не слід відводити головне місце. У цілому ж УСДРП вважала, що “революція в Росії за даних соціальних умов можлива тільки як російська революція”, штучно виключаючи тим самим Україну із загальноросійського революційного процесу.³⁴

В 1905-1907 pp. партія видавала у Львові українською мовою щомісячні часописи, розраховані на робітників (“Праця”) і селян (“Селянин”), значну кількість агітаційних листівок і відозв.

В роки першої російської революції, як зазначав ЦК УСДРП в доповіді Штутгартському конгресу, свої зусилля партія спрямовувала переважно на міський пролетаріат, причому “спочатку на ремісницький, а потім і фабричний.” Робота на селі залишалась на другому плані. Девізом партії стає лозунг “через місто в село"³⁵ Проте незважаючи на всі спроби перемістити центр партійної роботи до міста, УСДРП залишалася “організацією здебіль­шого сільського пролетаріату”. Невипадково найбільше число осередків і найдужчий вплив_ партія мала, на Полтавщині й Поділлі, де концентрувалися

значні маси сільського пролетаріату. Порівняно стабільні партійні організації діяли у Волинській, Київській, Харківській, Чернігівській губерніях та на Кубані. На Катеринославщині, Таврії й Херсонщині, де знаходилися найбільші промислові центри і був зосереджений фабрично-заводський пролетаріат, УСДРП мала невеликі групи або окремих членів, що розповсюджували агітаційно-пропагандистську літературу. Взагалі ж на час проведення III з’їзду (березень 1907 р.) за даними ЦК УСДРП було 20 організацій у містах і кілька десятків у селах.³⁶ Враховуючи своєрідність соціальної бази партії, Полтавський крайовий комітет УСДРП у березні 1907 р. розробив окремий статут для сільської організації. Головним завданням сільської соціал- демократичної організації, котра об’єднувала б гуртки з 3-5 селян і робітників економій, статут визначав “економічну і політичну боротьбу в напрямку програми і тактики УСДРП.” Основними засобами економічної боротьби були забезпечення вплину на сільську громаду. Водночас статут зобов’язував сільську орі пиішцію УСДРІІ “ідейно боротись з представниками других партій і стара тись поверну ти в свою партію тих селян і робітників, які належать зараз до других партій”. Паніть спільні виступи з іншими революційно- демократичними органіманіями допускалися тільки за згодою і вказівками ЦК УСДРП.³⁷

Робота серед селян зводилась головним чином до пропаганди “програми УСДРП, особливо аграрної”. Пропагандистський характер мала також діяльність українських соціал-демократів серед солдатів, шкільної і студентської молоді, інтелігенції.³⁸

Потрібно звернути увагу на те, що серед членів місцевих організацій УСДРП практично були відсунуті представники промислового пролетаріату, незаможного і середнього селянства, тобто тих верств, на котрі була розрахована агітаційно-пропагандистська діяльність партії. На перший погляд, таке становите було цілком закономірним, оскільки народні маси, придавлені економічним визиском і національним гнобленням, виявилися нездатними виробити власну визвольну ідеологію і створити відповідву до її цілей організацію. Але з погляду перспектив революційно-визвольної боротьби в Україні подібна невідповідність соціального складу партії спрямованості її політичної роботи обернулась негативними наслідками. Слабкість соціальної бази УСДРП,серед інших причин, не дала змоги повністю реалізувати потенціал української соціал-демократії в буржуазно-демократичній революції 1905-1907 pp.

У 1905-1907 pp. УСДРП видала шість агітаційних брошур у Львові і вісім в Росії. Виходили також її газети “Праця”, “Селянин.”

Активну агітаційну пропагандистську діяльність серед селянства взимку N 1905-1906 рр.розгорнули осередки УСДРП на Київщині. Згідно доповідної”) записки начальника Київського охоронного відділення від 21 березня 1906 p., вони “налагоджували зв’язки в селах, надсилали в провінцію пропагандистів, організовували там групи свідомих селян, через котрих велась масова агітація, скликали загальні сходи-мітинги, на яких виносилися постанови політичного характеру і вели пропаганду ідеї сільськогосподарського страйку, а також бой-, коту уряду одночасно зі страйком міських робітників. Однією з найпоши­реніших форм агітації в зазначений період було розповсюдження в сільській місцевості нелегальної партійної літератури, виданої у Львові й Чернівцях”.³⁹

Продовжували дану діяльність і осередки УСДРП на Чернігівщині. _

У серпні 1906 р.за безпосередньої участі сільських організацій УСДРП серед селян Київської, Подільської,Полтавської та Чернігівської губерній виник­ли численні комітети, які здійснювали безпосереднє керівництво аграрним рухом. Завдяки страйковим комітетам учасники селянських рухів висували не тільки економічні, але й політичні вимоги. Підбиваючи підсумки агітаційно-пропаган­дистської роботи серед сільського і міського пролетаріату в 1905-1907 pp., ЦК УСДРП зазначав, що за весь час від Амстердамського конгресу партійні організа­ції влаштували самостійно ’’кілька десятків економічних страйків міського і — це було частіше всього — сільського пролетаріату”.⁴⁰ Майже половина- страйків закінчувалася частковою або повною перемогою страйкарів.

Політична ситуація, що склалася в Російській імперії в роки буржуазно- демократичної революції, підштовхнула лідерів УСДРП до активізації усіх форм боротьби. У січні 1906 р. у Петербурзі почав видаватися теоретичний орган партії — щомісячник “Вільна Україна”. Але він припинив своє існування на шостому номері.⁴¹ Тоді ж партійна друкарня розпочала видавати агітаційну брошури під назвою “Боротьба.” За короткий час було видано 8 брошур. Але майже всі вони були конфісковані поліцією. У травні київська організація УСДРП робить спробу видати часопис “Боротьба”. Газета вийшла лише в чотирьох номерах, через те, що редактора та видавця київська адміністрація притягнула до суду. Такий стан речей знову поставив перед партійним керівництвом нагальну проблему щодо відновлення роботи нелегальних видавництв.⁴²

На початку 1907 р. Полтавський обласний комітет УСДРП починає видавати

партійний часопис “Соціал-демократ" за редакцією П.Дятлона. В нелегальних умовах цей часопис існувати не міг, і на п’ятому номері його діяльність була припинена. Така ж доля спіткала і часопис “Наша Дума”,_що видавався в Петербурзі за часів II Державної думи. Всього ж за три роки УСДРП було видано близько 300000 друкованих аркушів і 10000 прокламацій.⁴³

Тактичні цілі УСДРП в різні періоди революції змінювалися залежно від розвитку політичної ситуації в Росії. В 1905-1906 pp. українські соціал- демократи постановили обстоювати необхідність збройного повстання проти царського режиму і висунули альтернативний виборам до Державної думи заклик “пролетарської революції" та “демократичних виборів до Всенародної Установчої Ради.” В брошурі “Добра порада в лиху годину” С.Петлюра, звертаючись до членів партії, закликав: ’’Будемо гуртуватися, організову­ватися, будьмо піклуватися, щоб бойовими організаціями, як стіною вкрилися всі села, повіти і губернії, і вся наша Україна, вся Росія. Будемо притягати до себе якнайбільше люду, бо тільки всслюдним озброєним повстанням проти наших катів, тільки із зброєю в руках ми здобудемо собі волю, здобудемо землю і скличемо Установчу Раду”.⁴⁴ У розвитку революції більшість української соціал-демократії виступала за лег альні методи роботи партії.

Особливу увагу УСДРП звертала на діяльність серед професійних спілок, кооперативного руху, культурологічних товариств “Просвіти”. Прикладом може бути діяльність партії у “Всеросійському селянському союзі”, який очолював С.Мазуренко, та “Союзі вчителів.” Ці організації будучи загально- російськими, стояли на автономістських засадах і вимагали від царату політич­них свобод, зокрема автономії України.

Важливим напрямком легальної діяльності УСДРП стала думська арена партії. Після бойкоту булигінської і І Державної думи місцеві організації УСДРП виступили за перегляд думської тактики. ЦК УСДРП, беручи до уваги той факт, що участь у виборах до II Думи сприятиме розвитку національної свідо­мості, наприкінці жовтня 1906 р. постановив узяти найактивнішу участь у вибор­чій кампанії та укласти блок з революційними та демократичними партіями

Члени УСДРП активно співпрацювали в інформаційних соціалістичних бюро, що були створені в Київській, Полтавській, Харківській та Чернігівській губерніях для полегшення угод у виборчій кампанії між соціалістичними організаціями.

Враховуючи досвід І Думи і наслідки грудневих збройних повстань 1905 р. партія змінила тактику щодо лібералів. Між другим та третім з’їздом УСДРП провела загальнопартійну конференцію, на якій були обговорені питання виборів до II Державної думи, блоку з кадетами та УСДРП. Більшість учасників конференції “висловилася за виборчі змови з усіма партіями, що не стоять правіше російських конституційних демократів і українських радикал- демократів'¹.⁴⁵ Саме з цими політичними партіями УСДРП укладала тимчасові уГОДИ ПІД ЧаС ьиборчої кампанії. Так у Полтавській губернії на початку 1907 р. представники кадетів, Української радикально-демократичної партії (УРДП), Полей-Ціону й УСДРП уклали угоду, за якою кожна з цих організацій в разі успіху на виборах мала право на одного представника в Думі від губернії незалежно від кількості власних виборщиків.⁴⁶

УСДРП у передвиборній агітації протягом листопада 1906 р.— січня 1907 р. висувала, насамперед, ті вимоги, які можна було прив’язати до автономії України. Це були, перш за все, демократичне розв’язання земельного питання з урахуванням специфіки українських регіонів, реорганізація адміністратив-_ ного апарату, українізація системи народної освіти тощо.

Вибори до II Державної думи через розпорошеність українських політич­них сил та чвари в партії, закінчилися не дуже вдало для УСДРП. Партія змогла провести в Думу лише одного депутата від Київської губернії — тов. Вовчинського, котрий вступив в загальноросійську соціал-демократичну фракцію”.⁴⁷

Черговий III з’їзд партії відбувся у березні 1907 р. в Києві, коли УСДРП досягла найвищої точки свого організаційного розвитку. З’їзд, насамперед, розглянув питання тактики партії у виборчій кампанії до Державної думи. В резолюції” Про вибори до Державної думи” зазначалось, що партія повинна взяти “ якнайширшу участь у виробах до Державної думи, виставляючи скрізь, де можливо, партійних кандидатів в виборщики і депутати...”.⁴⁸

ЦК УСДРП рекомендував партійним організаціям “входити в блоки і поро­зуміння з соціалістичними і буржуазно-демократичними партіями", виробляти і проводити в життя з місцевими соціал-демократичними організаціями спіль­ну тактику під час виборів.”

З’їзд визначив також завдання українських соціал-демократів в Думі, яке полягало в “організації народних сил для боротьби за скликання Всенародного Установчого Зібрання”.⁵⁰

Він розглянув також питання про з’єднання з РСДРП і прийняв відносно цього відповідне рішення. Ill з’їзд УСДРП ухвалив, що “українська соціал-демократія входить в РСДРП як національна організація українського пролетаріату". Більшість делегатів з’їзду виступили за входження в РСДРП на федеративних засадах, вимагаючи від керівництва російської соціал-демокра- тичної партії визнання автономії України.51

На партійному з’їзді була також прийнята відповідна резолюція щодо ставлення до Української Трудової Громади в Думі. В ній з’їзд закликав членів партії “розкривати шкідливість національної групіровки клясово-ріжнородних елементів і тим прискорювати розпад І'ромади на її складові частини”. Зокрема в резолюції зазначалось: “Підтримуючи ті кроки фракції, які будуть в повній згоді з інтересами і вимогами пролетаріату, штовхати її на шлях послідовної.революційно-демократичної тактики; ведучи якнайенергійнішу боротьбу з неминучим націоналізмом І'ромади, ставити супроти її позиції в національному питанні на Україні клясову точку погляду українського пролетаріату в цій справі”.52 З’їзд заборонин партійцям брати участь у роботі У країнської Т рудоної 1 ромади.

Таким чином, від спільного з іншими революційними партіями Російської імперії активного бойкоту булигінської й І Державної думи УСДРП прийшла до активної участі у виборах, поширивши в окремих випадках коло своїх партнерів на кадетів і українських радикал-демократів. Разом з тим, перед- і виборна діяльність партії мала надзвичайно низьку результативність, що практично позбавило УСДРП представництва в Державній думі. Причинами цього були повна відсутність відповідного політичного досвіду, організаційна недовершеність партії, слабкий зв’язок між її провідними і рядовими членами. Потрібно враховувати і негативне ставлення до УСДРП з боку російської соціал-демократії, ворожнечу і взаємну недовіру, нерідко зовсім невиправдану між УСДРП і Спілкою, не завжди виважену позицію УСДРП щодо інших українських партій, особливо радикал-демократів.

Поряд із активізацією агітаційно-пропагандистської роботи в 1906-1907 pp. І УСДРП проводила цілеспрямовану діяльність на ниві українського національ- | ного відродження. Вагому роль осередки УСДРП, передусім студентські, і відіграли в русі за українізацію системи освіти, що розгорнувся восени 1906— навесні 1907 років, зокрема, за відкриття кафедр українознавства в університетах краю та викладання на них українською мовою. З їх ініціативи в університетах Києва, Харкова, Одеси і навіть Тарту та Петербурга, де навчалися вихідці з України, скликалися збори, на яких обговорювалися реферати й доповіді з національного питання. Заснування кафедр українознавства студентські організації УСДРП пов’язували із загальнодемократичною боротьбою проти самодержавства.

Незважаючи на активну позицію УСДРП в політичному житті України в

1905- 1907 pp., вона залишалася ізольованою відносно загальноросійського визвольного руху, що не завадило отримати поважніший статус у політичному |житті держави, зокрема, досягти вагомого представництва у Державній думі.

З іншого боку, цеі'. стан ізольованості висунув УСДРП на чільне місце в україн­ському національному житті. Поступово вона стала головним осередком полі­тично активних елементів українського суспільства, виконуючи зумовлену обставинами життя українізаторську місію серед широких мас інтелігенції, робітників і селян, виховуючи кадри політичних діячів, що зіграли визначну роль в роки Української незалежно-демократичної революції.

3. Українська соціал-демократичпа “Спілка” в загальноросійському визвольному русі 1905-1907 pp.

Як вже зазначалось. Українська соціал-демократична “Спілка” була іутиорена в грудні 1904 р. в результаті розколу Революційної української партії jy зп’язку з посиленням суперечностей серед рупінцін — так званих “націона­лів”— прибічників існування самостійної соціал-демократії і “інтернаціоналі- істів”, які орієнтувалися на політичний союз із РСДРП.⁵⁴ Утворення “ Спілки” 'як частини РСДРП було викликано соціальними особливостями селянського руху на Україні, зокрема тим, що українське селянство, сільськогосподар­ський пролетаріат не володів російською мовою. Спілчани, колишні члени РУП, плекали надію на розширення соціалістичної роботи серед сільського робітництва і селянства України. В усьому напрямку політичної діяльності діячі “Спілки” сподівалися на допомогу російської соціал-демократії. Один із лідерів “Спілки” Скоропис-Йолтуховський, після повернення в ряди УСДРП, писав у 1911 p.: “Еступаючи в “Спілку” я ніколи не почував себе зрадником українства, як то мені часто закидали. Я не боюсь русифікаційної місії “Спілки”, якщо навіть припустити такі наміри у декого з моїх товаришів- робітників. Логічний хід думок у мене був такий: настав час перетворення російських, здебільшого інтелігентських, соціал-демократичних гуртків у масову пролетарську партію. Я іду до мас сільського, а тим самим не зденаціо­налізованого українського пролетаріату, отже масова його партійна організа­ція не може бути іншою, як тільки українською, хочуть того чи не хочуть верхи РСДРП. Турбуватися про те, чи українська, як пролетарська селянська так і селянсько-демократична маса бути національною чи ні, не приходиться. Аби вона була політичною і соціально-свідомою, а українською вона не може не бути”.⁵⁵ Про деякі мотиви, що штовхали частину вихідців з РУПУ до об’єднання з РСДРП свідчить і заява М.Меленевського на об’єднавчому з’їзді РСДРП в 1906 р. “Український пролетаріат,— вказував він,— цілком обрусів, і тому існування окремої його організації не має жодної рації”.⁵⁶

РСДРП, йдучи на утнорення “Спілки”, виходила з потреби включити у сферу свого організаційного й політичного впливу українське революційне селянство і робітничий клас Наддніпрянщини. На женевській конференції РСДРГ1 (квітень 1905 р.) “Спілка” була визнана автономною складовою частиною на основі окремого статуту. В статуті “Спілки”, затвердженому на її всеукраїнській конференції (травень 1905 p.), мету й організаційну структуру нової національної політичної організації було визначено таким чином:

§ 1. Українська Соціал-Демократична Спілка є частина РСДРП; вона має на меті організацію пролетаріату, що говорить українською мовою.

§ 2. Спілка користуєт ься всіма правами, що їх надано по статуту РСДРП спілковим комітетом партії.

§ 3. Українська Соціал-Демократична Спілка складається з громадян, котрі н тих місцевостях, де немає комітетів РСДРП, являються самостійними організаціями; там же, де існують такі комітети, громади входять у склад місцевої партійної організації, як їхні складові частини, автономні лише у справах своєї внутрішньої організації, пропаганди та агітації.

§ 4. На чолі Спілки стоїть комітет Спілки, що вибирається з’їздом представників громадян. Спілка має літературну комісію, котра може перебувати і за кордоном.

§ 5. Комітет Спілки має право організувати спеціальні технічні групи.

§ 6. Спілка посилає своїх представників на загальнопартійний з’їзд, кількість яких встановлюється по згоді з ЦК.⁵⁷

Враховуючи ту обставину, що як “Спілка”, так і провінційні організації РСДРП проводили роботу на одній території і серед спільного соціального контингенту, виникло питання про їх об'єднання. Це питання було розв’язано на конференції “Спілки” в листопаді 1906 року. На цій конференції було обрано Головний Комітет “Спілки” у складі колишніх членів РУП. М.Меленевського, О.Скорописа-Йолтуховського та представників від провін­ційних організацій РСДРП — Г.Довженка, П.Тучапського, С.Завадського, С.Подольського, С.Соколова, що були членами РСДРП.⁵⁸ Згодом до нього було кооптовано ЮЛаріна, М.Ткаченка, Р.Рабінонича А.Ріша та інших. В роки революції 1905-1907 pp. Головний Комітет видав газету “Правда" українською і російською мовами. “Правда” почала виходити з січня 1905 р. і згодом перетворилась в один із центрів “Спілки”. Головним редактором спілчанської газети став ИТучапський. В 1905 р. він опублікував брошуру, в якій українською мовою в популярній формі виклав соціал-демократичну програму в сфері національних відносин.

За згодою ЦК РСДРП до структури “Спілки” повинні були перейти всі провінційні організації РСДРП в Україні, крім місцевих організацій у Києві, Харкові, Катеринославі та Одесі.

Розгром спілчанських організацій після грудневого повстання 1905 p., вчинені поліцією арешти їх членів, перешкодили формальному об’єднанню “Спілки” з провінційним бюро, рішення про яке було прийняте ще влітку 1905 р. Лише в березні 1906 р. після спільної конференції представників провінційних організацій РСДРП в Україні й “Спілки” було остаточно оформлено приєднання цих організації до “Спілки”. На чолі “Спілки” й надалі залишався Головний Комітет у старому складі. Всі спроби скликати загальноспілчанську конференцію в 1906-1907 роках виявилися безуспішними в результаті пильного нагляду поліції за діяльністю “Спілки”. Єдина нарада в розширеному складі була скликана в жовтні 1906 року у зв’язку з виборчою кампанією до 11 Державної думи. Нарада була скликана не за демократичним принципом, а з представників найбільших районів. На цій нараді були підтверджені повноваження Головного Комітету попереднього складу. Невдача всіх спроб скликати конференцію “Спілки” можна пояснити також присутністю деяких провокаторів в складі місцевих організацій, яких, наприклад, було виявлено в Бердичеві, Фастові, а також в Чернігівській губернії.⁵⁹

Нова політична організація користувалась увагою з боку меншовиків. Тому не випадково, що її представники брали участь в підготовці ІІІ-го з’їзду РСДРП, в роботі Женевської конференції меншовиків, а в подальшому в роботі IV і У^_Тїздів російської соціал-демократії. Спочатку “Спілка” мала намір вести відповідну роботу серед тієї частини сільського пролетаріату, яка володіла українською мовою. З цією метою восени 1905 р. було створено 17 селянських комітетів. Однак незабаром вона перетворилась на звичайну меншовицьку організацію, поступово зливаючись з їхніми місцевими організаціями. Так у лютому 1906 р. “Спілка” об’єдналася з провінціальною організацією РСДРП Південно-західного краю, а в листопаді з Полтавським губернським союзом РСДРП.⁶⁰ Значна частина членів РУП, особливо її місцеві організації, представники української інтелігенції створення “Спілки” і її союз з РСДРП сприйняли як національну зраду. М.Меленевського і його прибічників підтримували тільки окремі громади Західної України,в той час як Київська, Харківська, Одеська, Катеринославська громади підтримували ортодоксаль­них прибічників РУП на чолі з М.Поршем, Д.Антоновичем, С.Петлюрою та іншими. З часом вплив “Спілки” зростав. На початку 1906 р. вона вже об’єдна­лась з Південноросійським бюро РСДРП, взяла на себе його функції і стала активніше вести боротьбу з впливом на маси УСДРП, проголошуючи останню “дрібнобуржуазною” і “націоналістичною” партією. Агітація членів “Спілки” не пройшла безслідно і весною 1906 р. до них перейшла частина Лубенського комітету УСДРП.⁶¹ Агітаційно-пропагандистська діяльність “Спілки” сприяла перетворенню її на одну із впливових політичних сил півдня Росії. Проте це мало для “Спілки” і свої негативні наслідки. Партія втрачала в результаті посиленої орієнтації на меншовиків всі основні риси, які відрізняли її від інших партій, насамперед, мовну основу. Так в офіційних доктринах і виданнях “Спілки” стала домінувати російська мова. Поступово “Спілка” перетворилась у філію меншовицької частини РСДРП в Україні. Це знайшло відображення у питаннях стратегії і тактики “Спілки” в період революції 1905-1907 рр.

Влітку 1905 р. “Спілка” мала місцеві організації в деяких повітах Київської губернії, в Лубнах Полтавської губернії, в південних повітах Чернігівської губернії, в районі Жмеринки.

В жовтні цього ж року майже у всіх містах і містечках Південно-західного краю існували соціал-демократичні організації, діяльність яких носила напівлегальний характер. Після грудневого повстання розпочалася полоса поліцейських репресій і розгром революційно-демократичних організацій, що відбилось і на внутрішньополітичному стані “Спілки”. Після цих розгромів нона відновила свою роботу на початку 1906 р. Влітку цього ж року вона спиралась на декілька крупних районних організацій. Найбільшими серед них були Сквирсько-васильківська райовна організація Київського повіту, Вінницька і Ьрацлавська повітові організації, Черкаський і Чигиринський повіти і південні повіти Чернігівської губернії.

Зг ідно даних члена Головного Комітету “Спілки” С.Завадського восени

1906 р. тільки в двох губерніях — Київській і Червігівській — кількісний склад організації перевищував 3000 чоловік.⁶²

В умовах активного залучення до революційного руху дрібнобуржуазних верств організації “Спілки” значно зросли. Якщо навесні 1906 р. у виборах ва

IV (об'єднавчий) з’їзд РСДРП взяло участь 1337 членів “Спілки”, то на початку 1907 р. вона нарахувала близько 6 тис. членів, що дало можливість надіслати на V з'їзд РСДРП 12 делегатів. Однак відомості про чисельність “Спілки” на цей період, які наводяться в літературі і деяких інших джерелах також вимагають певного уточнення. Так, її керівники у зв'язку з підготовкою до V з'їзду РСДРП заявили, що всі організації партії об’єднують 5 тис. членів.⁶⁴ Меншовицьке керівництво в свою чергу, ставлячи під сумнів право “Спілки” на

посилку делегата, вказували на те, що загальна чисельність її місцевих організацій складала 4376 чоловік.⁶⁵ Сучасні дослідники оцінюють чисельність Спілки в межах від 4,3-7 тис. чол. (напередодні V з'їзду РСДРП).⁶⁶

Український соціал-демократичний союз (“Спілка”) в роки першої російської революції з усіх основних питань стратегії і тактики поділяв погляди меншовицької фракції РСДРП. Так, на конференції “Спілки” і південного бюро провінційних груп, яка відбулась на початку 1906 p., була прийнята резолюція, яка визнала “єдино правильною” програму П.Маслова. Меншовицьку ідею муніципалізаціїїземлі керівники “Спілки” обстоювали і в своєму листі до ЦК РСДРП восени 1906 р. “Спілка” закликала селян “не розбивати і не палити поміщицьких економій, а чекати скликання Всенародної Конституційної Ради, яка розгляне земельне питання”.⁶¹

Тактика “Спілки” сприяла посиленню партійного впливу на українське селянство. Майже з самого початку виходу газети “Правда” була проголоше­на необхідність негайної конфіскації землі у поміщиків. В “Листку Правди”, що видала “Спілка” у Львові в липні 1905 р. була опубліковава стаття під характерною назвою “Як відібрати землю в панів.” Починалась вона так: “Давно в мужика лягла на серце одна затаєна думка: “Як би його забрати хліборобам панську та удільну землю”.⁶⁸ В цьому листі “Спілка” показувала зв'язок земельного питання з революцією проти самодержавного режиму. Редакція “Правди” вже в лютому 1905 р. опублікувала “Лист до членів Української Соціал-демократичної Спілки”, в якому закликала всіх партійців брати активну участь у революційному русі на селі.⁶⁹

Варто зазначити, що “Спілка” досить успішно конкурувала з УСДРП в організації селянських виступів. Причому, якщо УСДРП негативно постави­лася до стихійних виступів селян, експропріації майна, погромів поміщицьких садиб, наслідуючи приклад європейської соціал-демократії, то “Спілка”, нав­паки, всіляко сприяла цим селянським розрухам. Як зазначилося в одному з оглядів чиновників Київського губернського жандармського управління, “партія доклала всіх зусиль до піднесення масових розрух у селянстві і до влаштування погромів та підпалень поміщицьких садиб”.¹⁰

Основний напрямок практичної діяльності “Спілки” в роки першої російської революції полягав в організації і проведенні _схраЙ!Ш_ сільськогосподарських робітників. Ці економічні страйки мали певний успіх. Офіційні джерела стверджують, що плата сільськогосподарським робітникам у 1905 р. значно підвищилась, умови праці поліпшились, робочий день

скоротився. “Спілка" брала участь також і в організації селянських повстань.

В жовтні 1905 р. в деяких районах спілчанам вдалося підняти селянські повстання, внаслідок яких влада в окремих повітах тимчасово перейшла до рук революціонерів. Таке повстання, зокрема, відбулось в Золотоноському повіті на Полтавщині, під час якого повстанці розгромили волосні управління, розігнали поліцію і невеликі військові загони. Успішні повстання відбулись також в Лубнах, Білій Церкві, в Клинцях (на Чернігівщині), де селяни захопили зброю і тероризували певний час місцеву владу.⁷¹

У 1906 р. “Спілка” фактично очолювала керівництво масовим пролетар­ським рухом на півдні Російської імперії. В період революції 1905-1907 рр. лідери “Спілки” намагались розширити сферу свого впливу на маси, зміцнити співробітництво з іншими політичними силами. Так під час жовтневого політичного страйку (1905) члени “Спілки” входили до складу коаліційного комітету революційних сил Києва разом з більшовиками, меншовиками, есерами, анархістами, бундівцями, сейміицями і членами РУГ1.⁷²

Останнім серйозним успіхом “Спілки” були вибори до II Думи. Від півден­но-західних губерній України “Спілка” спромоглася провести 14 депутатів, в той час як УСДРП лише одного. Здавалося “Спілка” поступово перетворю­валася на численну, виливову політичну організацію, яка використовувала різні форми роботи, включаючи і парламентську. Проте організація, яка ироюлосила себе єдиним представником українського пролетаріату, практично перестала звертати увагу на національні проблеми, всіляко підкреслюючи необхідність розв'язання соціально-економічних питань.

Оцінку становища “Спілки” дав в серпні 1907 р. відомий політичний діяч і нг.уковець С.Єфремов: “Пройшовши чималий шлях еволюції,— писав він,— партія придбала нарешті повну фізіономію, прийняла виразну ідеологію, в якій од загалу російської соціал-демократії різниться тільки постулатом автономії України. Поки що цей постулат єдине, що держить українських соціал- демократів на українському грунті, але в становищі їх, як партії української, не можна недобачати великої небезпеки. Вже й тепер їм спокусливо всміхається перспектива сполучення всіх національних пролетарських армій під прапором єдиної державної соціал-демократичної партії Росії з спільною програмою і спільною тактикою. Що станеться тоді з постулатом автономії України і чи не проковтне його відома нейтралістська течія російської соціал-демократії — вгадати трудно, проте доля “Спілки”, що втратила цілком первісний україн­ський характер і ставиться навіть вороже до українців, може наводити щодо цього на досить сумні міркування”.⁷³

З кінця 1906 р. партія почала занепадати, і згодом фактично перестала існувати як самостійна організація. 8 грудня 1906 р. меншовик Ю.Ларін, якого восени цього ж року було кооптовано до Головного Комітету “Спілки”, повідомляв керівників меншовицької фракції: “Немає людей, немає грошей. Хоч топись. Можна багато зробити, але нікому”.⁷⁴

Навесні 1907 р. Головний комітет на підставі узагальнених даних про діяльність своїх місцевих організацій в роки революції дійшов до висновку, що їхнім загальним недоліком є “повна розрізненість наших організацій. Вони не зв’язані одна з одною, і не тільки райони, а й навіть окремі організації скрізь ведуть відособлений спосіб життя. Кожна організація залишена на свій розсуд і риск самостійно вирішувати питання партійного життя; звідси — відсутність і єдиного плану, єдності в тактиці; немає, одним словом, політичного життя.”⁷⁵.Фактично припинило існування Центральне бюро селянської групи “Спілки”, яке_відпокідало_за_ робот-у_ла селі.⁷⁶ З цього часу діяльність цієї організації перетворилася на суцільний ланцюг арештів і провалів. Однак, керівники “Спілки” не змогли прийти до єдино правильного рішення причин такого не-! втішного становища. Продовжуючи йти вфарватері меншовизму, вони тим са- j мим ще більше посилили ідейно-політичні розмежування в самій партії. Посту- ] пово Спілка втрачала свій національний колорит, увійшла в тісні контакти з Бундом, конфліктуючи час від часу з УСДРП. Вступивши з таким “багажем” в революцію, вона закономірно була приречена на ідейно-політичну поразку.

4. Діяльність Української народної партії (УНП) в 1905-1907рр.

В роки першої російської революції значно активізувала свою діяльність і УНП, яка неухильно дотримувалась принципів самостійницького руху. В 1905- 1907 pp. УНП використовувала як легальні, мирні, так і екстремістські методи боротьби. В культурно-просвітницькій діяльності вона співробітничала з українськими ліберально-демократичними групами, домагаючись свободи української преси, створення українських шкіл і т.д. Один із членів.УНП В.М.Шемет в листопаді-грудні 1905 року розпочав видання першої української газети “Запоріжжя” (1906 p.). В думських виборчих кампаніях УНП не брала активної участі~М.Міхновський, який виставляв свою кандидатуру, не_був обраний депутатом 1 Державної думи. В червні 1905 р. УНП разом з представ­никами УДП і УРП брала участь в міжпартійному з’їзді (Полтава), на якому обговорювались питання координації політичних сил і була прийнята заява про участь українців в боротьбі за конституцію Росії і про вимогу національно- і територіальної автономії України.⁷⁷

На з’їзді УНП, який відбувся в травні 1907 p., були розглянуті питання стратегії і тактики партії, внесені корективи в її програму. Зокрема, УНП ввела уточнення у свою позицію з аграрного питання. Вона заянила, що український селянин не схильний до соціалістичних форм господарювання і землю йому потрібно передати не в оренду, а в приватну власність.

В резолюції з робітничого питання зазначалось, що перед українським робітничим класом стоять завдання: боротьба проти капіталу і захисту свого права на працю від конкуренції робітників інших національностей, які користу­вались підтримкою держави і капіталістів руського походження, головним чином в лівобережній Україні.

Черговий з’їзд УНГ1 прийняв постанову щодо міської політики, в якій закликав населення українізувати “чужоземні міста”.⁷"

На з’їзді обговорювалось питання і про автономію України —“питання життя і смерті” для українського народу. Делегати з’їзду звернулись із закликом до депутатів 11-ї Державної думи внести цю вимогу в парламент у формі конкретного законопроекту.

З’їзд сформував тактику УНП по відношенню до інших партій. Зокрема, ^він визнав можливість контактів з УРДГ1, вказав на необхідність протидії УСДРП і РСДРП, критики російських прогресивних партій за байдужість до долі українського народу.⁷⁹

Важливим напрямком практичної політики УНГі в 1905-1907 pp. був її екстремізм, пов'язаний з діяльністю бойової організації партії “Оборони України”. Основний осередок “Оборони України” в роки першої російської революції існував в Чигиринському повіті.⁸⁰ Він виник внаслідок злиття з групою українських есерів. Чисельність чигиринського осередку організації “Оборона України” не перевищувала 20 чоловік. В основному він об’єднував молодь переважно з числа студентів, священників та селян. Організація прове­ла ряд терористичних актів. Зокрема, вчинила замах на життя чигиринського повітового справника Трулова, поміщика Давидова, а також здійснила пограбування в Чигирині місцевої скарбниці.⁸¹

В кінці липня 1906 р. біля Черкас відбувся з’їзд організації “Оборона України.” На цей з'їзд, за свідченням агента охранки Петрова, прибуло 9 чоловік. Делегати в основному представляли Черкаси та навколишні села.⁸² Ініціатором з’їзду був І.Руденко, який і запропонував прийняти програму орга­нізації. Основна ідея цієї програми базувалася на знищенні збройним шляхом існуючої влади і наданні Україні статусу “автономії.” Однак більша частина членів “Оборони України” та УНП вимушена була діяти на власний острах і розсуд, часто вдаючись до активних акцій протесту, орієнтуючись лише на ситуацію та людей, що їх оточували. Однією з таких акцій була спроба підняти: повстання у Селегінському полку (м. Київ), яку зробив рядовий М.Шевченко, член “ Оборони України.” Але його підтримало лише близько 10 товаришів, і Незважаючи на невдачі, подібні дії членів УНП та “Оборони України” свід- і чили про їх високу політичну свідомість і здатність до автономних самостійних! дій. Після ряду поліцейських репресій у 1906-1907 p., діяльність організації!припинилася.

За час свого існування “Оборона України”, створена в значній мірі під і впливом і за зразком Бойової організації партії соціалістів-революціонерів, пройшла складну ідейно-політичну еволюцію. На початку свого існування вона орієнтувалася на співробітництво з УНП, а згодом зблизилася з українськими есерами. Особливо тісно співпрацювала вона з українськими есерами у період революції 1905-1907 рр. В цілому “Оборона України” виявилась лише яскравим епізодом, тактичним рухом в політичній системі України. Події російської революції 1905-1907 рр. внесли подальше розшарування в лави УНП.

На той час партія розкололася на дві незначні групи: ’’самостійників”, куди увійшли засновники партії та “автономістів.” Останні намагалися легалізувати свою діяльність з метою участі у виборах до місцевих органів влади. “Автономісти” вимагали у членів партії відмовитись від партійної програми “Самостійної України” і обмежитись домаганнями автономної України.⁸³

Розкольники вийшли зі складу УНП і заснували свою організацію — і Українська народно-демократична партія (УНДП), яка проіснувала всього І декілька місяців. УНДП спромоглася випустити лише одну прокламацію — '“До українського народу”, в якій закликала населення України до збройної боротьби проти царизму.⁸⁴

За свідченням сучасників, УНП не мала значного впливу на українське І громадянство і не змогла створити міцну масову політичну організацію, тому і що невпинно еволюціонувала в бік українського шовінізму і швидко втрачала свою початкову соціальну орієнтацію. До 1917 р. організація себе практично j нічим не проявила, крім випуску в 1913 р. черговим з’їздом партії “Універсалу І НУП.” Але слід зазначити, що партія залишила свій слід в історії тим, що j сприяла розвитку української національної свідомості.

5. Формування Української партії соціалістів-революціонерів (УПСР).

Після остаточного переходу РУП на соціал-демократичні позиції, частина діячів соціал-революційного напрямку перейшла до організації російських есерів. Так, з Харківської вільної громади до ПСР перейшли М.Шаповал і О.Мицюк, з Полтавської К.Шаревський.⁸⁵

Це пояснювалось тим, що політичне життя напередодні революції 1905-

1907 pp. перебувало перед могутнім впливом загальноросійських партій, а тому молоде і більшрадикальне покоління йшло працювати до партії соціалі- стів-революцюнерів або соціал-демократів. Саме з есерівських організацій, до яких приєднались українські діячі народницького напрямку (М.Шаповал, П.ХристюкТМ.Залізняк, В.Чехонський та ін), в 1903-1904 pp. в Києві, Харкові, Одесі, в Полтавській губернії виникли перші групи Української партії соціалі­стів-революціонерів.^К6 3 початком першої російської революції значно активі­зувались селянські організації партії в Київській, Полтавській, Чернігівській, Одеській та інших губерніях. В організації УГІСР входили представники міської і сільської інтелігенції, студенти, службовці, представники земств і селяни. На 1 конференції У ПСР, яка відбулась в лютому 1907 р. в Києві, були присутні представники партійних організацій Херсонської, Полтавської, Чернігівської, Київської та інших губерній, а також члени російської партії соціалістів- революціонерів. На конференції було обрано Центральний комітет партії, головним завданням якого стала агітаційно-пропагандистська робота серед різних верств населення. В 1907 р. були утворені нові групи українських соціалістів-революціонерів в Радомислі, Коростишеві, Глухові, Золотоноші і в інших населених пунктах.⁸⁷ Важливо наголосити на тому, що українські соціалісти-революціонери оповістили про утворення партії в 1906 р. і про її з'їзд у наступному році,⁸⁸ проте організаційне оформлення самостійної політичної партії в цих роках не відбулось. М.Шаповал, наприклад, в цьому зв’язку зазначив, що “українці соціалісти-революціонери не спромоглися організуватись в окрему партію”.⁸⁹ Спробу організувати українську_ партію есерів зробив в 1907 р. С.Сфремов, який направив М.Залізняка в Харків з метою пропагування ідеї про необхідність створення нової політичної організації. Проте ця спроба не мала успіху.⁹⁰

Отже, українське народництво в роки першої російської революції перебу­вало в стані активного формування. В 1907 році відбувся організаційний з'їзд членів Української партії соціалістів-революціонерів. Проте з'їзд не прийняв програми, а виробив лише окремі її пункти.⁹¹,

Потрібно мати на увазі, що українські есери, як напередодні, так і в роки першої буржуазно-демократичної революції в Росії не мали чіткої власної прог-

рами. Лише в березні 1915 р. в журналі “Боротьба”, який видавала Київська група УПСР, був опублікований проект програми українських есерів.⁹²

Потрібно зазначити, що загальноросійська Партія соціалістів-революціо- нерів розглядала УПСР як свою місцеву або обласну організацію, а не само­стійну партію. Такий висновок знаходить своє підтвердження в тому, що ІЦекстрений) з'їзд УПСР, який відбувся в квітні 1907 p., розглядаючи серед інших і питання “про відношення до національних соціально-революційних партій" вказав тільки на СЄРП, Дашнак цутюн і грузинських федералістів. Не можна ігнорувати і той факт, що резолюції з’їзду були опубліковані в “Україн­ській обласній організації ПСР_.” В роки першої російської революції практична діяльність українських есерін була малопомітною і неефективною. Фактично Українська партія соціалістіп-революціонерів спромоглася лише на переклад і кидання деяких брошур. Остаточне ж оформлення УПСР як самостійної полі­тичної організації відбулось на установчому з'їзді'4-5 квітня 1917р. в Києві. На цьому з'їзді через декілька років після проголошення про створення партії була прийнята її програма.

6. Діяльність українських партій ліберально-демократичного напрямку.

В роки першої російської революції, крім Української демократичної партії, розпочинають свою діяльність ще дві інші національні партії ліберально- демократичного напрямку. Потрібно зазначити, що майже одночасно з появою УДП на політичному терені України виникла радикальна течія, представника­ми якої стали Б.Грінченко, С.Єфремов, М.Левицький, Ф.Матушевський. Вони вважали себе послідовниками М.П.Драгоманова і за своєю ідеологією набли­жалися до російських народних соціалістів (енесів). Спочатку група україн­ських радикалів діяла як автономна громада в складі УДП, а восени 1905 р. офіційно виділилась в окрему партію. Функції Центрального Комітету партії виконувала її Київська громада. УРП мала місцеві організації в Катеринославі і інших містах України.⁹³ Соціальну базу Української радикальної партії складала освічена частина українських середніх верств. У 1905 р. українські радикали під керівництвом Ф.Матушевського, проголосили у Львові свою політичну платформу. В преамбулі програми УРП зазначалось: “Сучасне становище українського народу таке тяжке, що досі ще не було ніколи. Сила безземельних або малоземельних хліборобів ледве животіє; робітники фабричні й заводські, підпадаючи під усю вагу капіталістичного способу продукції, які існують за такого ж ладу на заході Європи: політичних прав

ніхто не має ніяких, і поліцейсько-жандармське розбишацтво чинить спою волю, як і чинило....Не ліпше наше становище як нації: нас поділено між трьома державами, наше національне ім’я як народу краю офіційно не існує; в Росії нашу мову скдуь_зайо.р,онено,_нас силкуються денаціоналізувати^ найбезсоромнішою жорстокістю, і ми не маємо тут ні одної національної інституції”.⁹⁴ Першими кроками в подоланні подібного становища в. Україні лідери УРТГвважали освіту народних мас в антицаристському дусі і створення політичних органїзацій~Цля систематичної і інтенсивної боротьби за зміну існуючого ладу. Надаючії перевагу легальним формам і методам боротьби, радикали~не виключали також інших шляхів, пропонуючи врахоиувати як “поводитиметься за нами теперішній уряд”.⁹⁵ УРП була впевнена, _що здійснення всіх її соціальних ідеалів було можливо “тільки при повній політичній самостійності українського народу і необмеженому його праві вирішувати самому у всіх справах, які його торкаються”.⁹⁶

В той же час першочерговою метою партія вважала встановлення в Росії конституційного ладу, який би забезпечував як права “одиниці”— особистості, так і права “одиниці колективної”— націй, народностей. Враховуючи реальні обставини, оптимальним варіантом вирішення національної проблеми радика­ли вважали надання кожній національності права на автономне самоуправлін­ня з крайовою Радою, яка повинна бути наділена законодавчою і виконавчою владою.

При розробці економічної програми українські радикали керувались принципом, що “всяка експлуатація людини, від кого б вона не йшла — від людини, громади, краю чи держави,— має бути скасована, що земля зі всіма її багатствами, всі фабрики, заводи, робітні і всі засоби й знаряддя до праці мусять стати власністю робочих людей”.⁹⁷ Партія заявляла про свою прихиль­ність до соціалізму як ідеалу, але не висунула реальних планів його втілення. Першими кроками реформування економіки радикали вважали введення прогресивного податку на прибуток і спадщину, створення державшого сектора шляхом викупу власності краю,_ округів чи громад, залізниць, шахт,, комунального господарства та інших підприємств, створення крайового земельного фонду та із експропрійованих державних, монастирських — фонду безземельних і малоземельних' селян; детальна регламентація робітничого законодавства (8 годинний робочий день, охорона праці, соціальне страхування, біржі праці і т.д.)⁹⁸

Проте прог рама УРП не стала привабливою для широких кіл інтелігенції та народних мас. Однією з причин цього було те, що програма партії не була

витримана ідеологічно, а являла собою мішанину платформ різних політичних і партій, організацій. Це яскраво ілюструє одна з агітаційних листівок Української радикальної партії. В ній зазначалось: “Українська Радикальна Партія хоче ось чого:

1. Щоб уся земля була не панська, не царська, не багацька, а народня, щобдавати її для роботи тільки хліборобам, які самі роблять, а більш нікому.

2. Щоб усі фабрики, заводи, машини, інструменти були народні...

3. Що поки є найми, робочі люди щоб мали добру плату, харч, кватирю, не робили через силу (не більше 8 годин у день) і щоб загони обороняли їх від хазяїнів—

4. Щоб не було ні панів, ні мужиків, а всі були рівні, щоб усім були однакові право й суд і щоб усі робили потрібну для людського добра роботу.

5. Щоб податки збиралися так, що хто більше має, то той більше з кожного карбованця свого прибутку й платить.

6. Щоб не було а ні війни, а ні війська, а ні сварки межи державами рішали межи державні суди.

7. Щоб нікого не сміли бити, карати на смерть або вічною тюрмою й щоб нікого не вільно було арештувати без судового присуду.

8. Щоб кожна дитина дурно могла добре навчитись рідній мові, щоб весь нарід був освічений.

9. Щоб кожному було вільно все, що схоче, і якою схоче мовою говорити і в книжках писати.

10. Щоб кожному вільно було приставити до якої він хоче віри.

11. Щоб вільно було людям збирати гуртом для своїх справ, єднатись у “Спілки” чи товариства, змовлятись чи кидати роботу, добиватись од хазяїнів кращого життя.

12. Щоб у нас, на Україні, ніхто чужий не порядкував, а щоб український народ був вільний і незалежний...”⁹⁹

Як бачимо, УРП намагалася знайти підтримку як серед пролетаріату, неза­лежного селянства, так і серед демократичної інтелігенції.

В роки рЬролюції 1905-1907 pp. партія розгорнула інтенсивну видавничу діяльність. За короткий проміжок часу вона випустила українською мовою серію агітаційно-пропагандиських брошур у Львові та Петербурзі. Серед них: “Платформа УРП”, “Хто народу ворог”, _“Чому у нас до цього часу немає хорошого ладу?”, “Про державний лад у різних народів.” “Про вибори депутатів в народну раду”.¹⁰⁰

В той час, коли УРП активізувала свою діяльність, Українська демокра­тична партія була на межі розвалу. Однак протягом 1905 р. в руслі загальної радикалізації українського суспільства дві партії активізували участь у загаль- норосійських політичних заходах, зокрема, у з'їздах лікарів, журналістів, вчи­телів.¹⁰¹ Члени УДП та УРП ссобливу увагу звернули на діяльність легальних національних організацій, таких як: “Українські клуби” і “Просвіти”, що діяли в Києві, Катеринославі, Олександрійську, Житомирі, Катеринославі та інших містах Російської імперії.¹⁰²

В червні 1905 р. представники різних політичних сил зробили спробу об'єднати Українську Народну партію, окрему групу від Демократичної партії та Партію українських радикалів — в єдину організацію. На цих зборах було визнано необхідність “добиватися політичної автономії України в межах росій­ської держави”.¹⁰’ Наближення виборів у 1 Державну думу вимагало коорди­нації зусиль членів обох партій. Саме враховуючи цей фактор, лідери радика­лів і демократів дали згоду на об'єднання партій.

Наприкінці 1905 року, після чергового з'їзду УДП, який прийняв рішення об,єднатися з УРП, відбулася зустріч лідерів обох партій. УДП представляли І.А.Шраг, Є.Чикаленко та Є.Тимченко, УРП — Б.Грінченко та М.Левицький. В ході тривалих дискусій було досягнуто угоди про об'єднання партій. Досягнутий компроміс відбився навіть у назві нової політичної організації: Українська демократично-радикальна партія.¹⁰⁴

Проте навіть після об’єднання “демократична" і “радикальна” частини партії деякий час діяли автономно. Загальною теоретичною основою програми УДРП, яка була прийнята в грудні 1905 p., була концепція самобутності і без­перервності українського історичного процесу, розроблена в працях М.Макси­мовича, М.Костомарова, В.Антоновича, М.Грушемського. Відкидаючи як екстремізм, так і нігілізм по відношенню до національного питання, вони вели пошук найбільш гармонійних форм співіснування націй російської держави. Мету українського національного руху радикал-демократи вбачали у форму­ванні сучасної української нації, як повноцінного громадянського і національ­ного організму з динамічною соціальною і культурною структурою і досягнен­ня реального самоуправління на всій етнографічній території України. Вирішення українського питання націонал-демократи розглядали в тісному зв’язку з усім комплексом завдань, які стояли перед загальноросійським визвольним рухом. Тому центральними пунктами їх практичної програми була вимога повного знищення аблсолютизму і утвердження конституційного ладу. Російська держава, на думку радикал-демократів, повинна була стати федера­цією рівноправних національних одиниць.

В своїй програмі УДРП декларувала єдину прихильність ідеї гуманістично-

• демократичного соціалізму, який поєднував в собі цінності лібералізму і

, соціальної справедливості. Радикал-демократи в економічній сфері вимагали і... введення прогресивного податку, викупу у власність краю, округів і товариств (громад) підприємств і муніципалізації суспільного господарства і т.д. В аграрній частині програми УДРП висунула вимогу “крайового земельної о фонду”, в який повинні були перейти державні, удільні, монастирські і церковні землі. Проведення земельної" реформи і наділення землею малоземельних j без­земельних селян знаходилось в компетенції українського сейму, а не центральної влади.

Ідею політичної національно-територіальної автономії УДРП розглядала, як вихідний принцип для побудови всієї системи суверенної економіки України.¹⁰⁵ Специфіка соціальної природи УДРП виявлялась не тільки в своєрідному поєднанні ліберальних і соціалістичних елементів, але і прагненні стати загальнонаціональною і надкласовою організацією, виражати інтереси всього українського народу. Але на практиці цю роль виконати радикал-демо­крати не змогли. Громади партії діяли в Київській, Чернігівській, Полтавській, Харківській, Херсонській, Катеринославській, Волинській, Подільській губерніях, Кубанській області і в Петербурзі.¹⁰⁶ Легалізувати партію не вда­лось. Однією з характерних рис УДРП була система “подвійного членства”— входження деяких членів до складу інших партій, головним чином консти­туційно-демократичної.

В джерелах відсутні необхідні дані, які дали б можливість визначити чисельність УДРП в роки першої російської революції. Сучасні російські історики, зокрема, стверджують, що партія була малочисельною. Такий висновок грун­тується на врахуванні загальної кількості прибічників українського руху. Лідер партії Є.Чикаленко у вересні 1910 року нараховував їх не більше як 300.¹⁰⁷

Потенційною соціальною основою УДРП були інтелігенція, заможне селянство, нижчі і середні верстви буржуазії, сільськогосподарські робітники.

Досить регулярно радикал-демократи проводили загальнопартійні з’їзди. В 1905-1907 pp. відбулось 6 з’їздів УДРП, на яких було оформлено створення партії, визначена тактика взаємовідносин з іншими політичними силами, участь в думських кампаніях. УДРП являла собою партію парламентського типу, яка оживляла сво^-'⁴ роботу в період виборів і в найбільш гострі моменти діяльності Думи. ч_

Не маючи надії провести від Києва жодного депутата до І Державної думи, УДРП увійшла в блок з кадетами та єврейськими організаціями. На спільній нараді виборців від цих організацій кандидатами в депутати до Державної думи були рекомендовані члени кадетської партії та УДРП. Зусиллями УДРП до Державної думи було обрано І.Шрага, П.Чижевського, М.Біляшевського, А.Вяз- лова, А.Грабовецького, які пройшли по списку кадетів. В.Шемет пройшов до Думи персонально від парті'(. З числа цих депутатів була організована Україн­ська думська фракція, яка стояла на програмних засадах УДРП. За допомогою М.Грушевського у Петербурзі було організовано видання місячника “Украинский вестник.” Поступово українська фракція зросла до 44 депутатів.

До II Державної думи жоден член УДРП не попав, але на виборах партія підтримала депутата І Думи П.Чиженського, який знову організував україн­ську фракцію під назвою Українська Думська Громада. До її складу увійшло 47 чоловік.

В основу своєї діяльності Громада поклала програму УДРП. Очолював фракцію П.Чижевський, який разом з відомим українським кооператором

В.Доманицьким на кошти фракції почав видавати газету “Рідна справа.” Газета надрукувала декларацію Української Думської громади, яка базувалась на партійній програмі УДРП. Думська громада на підставі декларації виробила ряд законопроектів, зокрема, щодо автономії України, місцевого самовряду­вання та задоволення духовних вимог українського народу.

УДРП під час революції, спираючись на місцеві громади швидко поширила свій вплив на всю Україну. Проте н УДРП були й слабкі сторони. Це, насам­перед, її ідейно-політична строкатість і слабкість зв'язків свідомої української інтелігенції з масами.

На початку 1906 р. почалися арешти членів партії, що привели до органі­заційно-політичного ослаблення УДРП. Діяльність партії була відновлена, але ненадовго.

Варто зазначити, що в політичному спектрі України УДРП в 1905-1907 рр. розташувалась в “центрі” як серед національних (між УСДРП і Українською народною партією), так і загальноросійських (між кадетами і народними соціалістами). “Демократична” частина партії в політичному плані орієнтувалась на кадетів, “радикальна”— на народних соціалістів, трудовиків і есерів.

7. Партії Галичини в суспільно-політичному житті краю (1905- 1907рр.)

Революція 1905-1907 рр. в Росії мала помітний вплив на розвиток політич­ної ситуації в Австро-Угорщині. Вона в значній мірі сприяла пожвавленню діяльності політичних партій Галичини.

Перша російська революція насамперед обумовила піднесення соціал-де­мократичного руху в краї.

Відразу ж після отримання звістки про події кривавої неділі у Петербурзі 22 (9) січня 1905 р. в містах Галичини і Буковини відбулись організовані соціал-демократами збори, мітинги і демонстрації солідарності з народами Російської імперії.¹⁰⁸ Так 1 лютого 1905 р. у Львові відбулись масові робітничі збори, скликані соціал-демократами, на яких з протестом проти дій україн­ського уряду виступив С.Вітик. Всього ж протягом квітня-грудня 1905 р. за неповними офіційними даними галицькі соціал-демократи організували більше ніж 300 зборів і мітингів. Вони проходили не тільки під гаслами солідарності з російським революційним рухом, але й висували вимоги проведення в країні виборчої реформи, нерідко завершувались вуличними демонстраціями.¹⁰⁹

Українська соціал-демократична партія, пов’язуючи з революцією надії на визволення України з-під національного гніту, в певній мірі сприяла і розвитку революційного руху в Російській імперії. Потрібно мати на увазі, що напе­редодні революції основний шлях транспортування забороненої літератури із Західної Європи проходили саме через Львів і Збараж, а провідна роль в цій 'роботі в Галичині належала членам УСДП.

Вітаючи революцію в Росії, газета “Воля”, видання якої було відновлене у квітні 1905 p., писала, що від успіху цієї революції залежить майбутнє не тіль­ки України, але й всієї Європи.¹¹⁰

Поиск по сайту: