М.М. Петренко, проф., канд.техн.наук, Т.К. Марченко, ст. гр. ОМ-06 5 страница

Боротьба з бур'янами у зрошуваному землеробстві. Бур'яни, які швидко ростуть і розмножуються на поливних землях, забирають з ґрунту велику кількість води і поживних речовин. Поглинаючи листками вуглекислий газ і притінюючи культурні рослини, вони знижують продуктивність їх фотосинтезу. Прямим результатом цього є підвищення транспіраційного коефіцієнта сільськогосподарських рослин, а також збільшення показників водоспоживання, що припадає на одиницю площі і на одиницю врожаю.

Бур'яни перешкоджають нормальній течії води в зрошувальних каналах, підвищують її втрати на фільтрацію, а в дренажній мережі викликають застій води і заболочування.

Погіршення водного режиму, умов живлення і освітлення на полях з підвищеною засміченістю призводить до зниження врожаю і його якості, нераціональної витрати зрошувальної води, зниженню економічних показників виробництва.

У багатьох випадках бур'яни є розсадниками шкідників і хвороб, що викликає необхідність безперервної боротьби з бур'янами на зрошувальних землях.

Зміна видового складу бур'янів. В умовах зрошення відбувається поступова закономірна зміна видового складу бур'янів – зникають або рідіють ксерофіти, з'являються гіпрофіти, на ділянках затоплення – гідрофіти.

У польових сівозмінах переважають вологолюбні рослини, пристосовані до тимчасового перезволоження. Серед них з малорічни-ків особливо поширені просянки, в степових районах часто зустрічаються щириця звичайна, біла і жминовидна, мишій сизий і зелений, лобода, вівсюг та ін.

З багаторічних коренепаросткових бур'янів найбільш шкідливі на зрошуваних землях осот рожевий, молокан татарський, берізка польова, гірчак рожевий, а з кореневищних – гумай.

На рисових чеках і в місцях тривалого перезволоження злісними засмічувачами посівів є бульбокомиш, очерет, рогіз, просянки.

Шляхи поширення бур'янів на зрошуваних землях. Бур'яни здатні давати дуже багато насіння, яке поширюється на далекі відстані різними шляхами, в тому числі й з поливною водою. З 1 м³ зрошувальної води може бути занесено на поля до 2 тис. насіння бур'янів. При поливній нормі 600 м³/га це становить 120 насінин на 1 м². Зрошувальна вода нерідко приносить насіння бур'янів, яких на полі раніше не було. Небезпечним джерелом засмічення е бур'яни, що розвиваються на обочинах каналів.

Зрошення сприяє вегетативному розмноженню бур'янів. Посилюється регенерація ряду багаторічних рослин. Наприклад, осот рожевий розмножується не тільки частинами коріння, але й відрізками підземних стебел. У вологолюбних злакових рослин збільшується кущистість, а при підрізанні вони легко приживляються у вологому ґрунті (куряче просо).

Запобіжні заходи боротьби з бур'янами. Поряд із загальноприйнятими профілактичними заходами ‑ очищенням посівного насіння від насіння бур'янів, строгим дотриманням технології підготовки гною, який вносять у ґрунт як добриво і який є при неправильній підготовці одним з основних джерел засмічення полів, знищенням бур'янів на межниках, обочинах доріг, у лісосмугах до сівби, виконанням вимог по карантину – в умовах зрошення виникає необхідність у додаткових заходах, що запобігають засміченню полів. До них належить: очищення поливної води від насіння бур'янів, знищення бур'янів на каналах, очищення каналів від мулу, який містить насіння і вегетативні зачатки бур'янів. Для очищення поливної води від насіння бур'янів застосовують щити, запони. Корисне влаштування на каналах (розподільних і внутрішньогосподарських зрошувачах) відстійників-котлованів, у яких затримується насіння бур'янів. Для виловлювання насіння бур'янів у каналах встановлюють дротяні ящики, заповнені дрібним вугіллям. При поливі дощуванням вегетативні зачатки бур'янів затримують сіткою водозаборного пристрою, а насіння – встановленою спереду перетинкою.

Бур'яни на каналах необхідно знищувати до цвітіння, щоб не допустити їх осипання. Протягом сезону 1‑3 рази бур'яни скошують напівначіпною роторною косаркою.

Для знищення бур'янів на каналах застосовують також хімічні засоби – восени або рано навесні до початку активного росту рослини обприскують атразином. Суцільне зниження сходів бур'янів досягається при ранньовесняному обприскуванні розчином полідиму. Вегетуючі злакові й бобові рослини до їх цвітіння знищують розчином далапону. Після його застосування хімічний склад води не погіршується, а концентрація гербіциду не виходить за межі допустимих залишкових кількостей як у місці внесення, так і нижче за течією. Під дією ультрафіолетових променів препарат швидко інактивується.

При використанні симазину слід враховувати, на які посіви з каналу подається вода, щоб уникнути пошкодження культурних рослин (пшениця, буряки та ін.). На каналах рисових систем ефективні суміші гербіцидів симазину і далапону з бутиловим ефіром 2,4-Д.

На схилах постійних зрошувальних каналів бур'яни знищують екскаваторами, землечерпалками, каналоочисними машинами, широкозахватними скребачками та іншими пристроями.

Треба враховувати, що в мулі, який викидають при очищенні дна каналів, відстійників і ставків, може міститися життєздатне насіння бур'янів, оскільки в деяких їх видів життєздатність його у воді зберігається до 3‑4 років.

До профілактичних заходів можна також віднести залуження схилів каналів і прилеглих до них смуг. Багаторічні злакові трави утворюють стійкий травостій, заглушуючи бур'яни.

Придатні в цьому відношенні як багатокомпонентні травосумішки, так і сіяні окремі види рослин. Густий і тривалої дії травостій утворює стоколос. Добре захищають канали від бур'янів сильно розвинуті деревні насадження.

Комплекс винищувальних заходів по боротьбі з бур'янами на поливних землях. Для ефективної боротьби з бур'янами в умовах зрошення небохідна система заходів, яка поєднує поливи і обробіток ґрунту, агротехнічні, хімічні й біологічні заходи боротьби.

Головне в боротьбі з бур'янами – підвищення загального рівня культури землеробства, впровадження правильних сівозмін, підбір культур і сортів, пристосованих до місцевих умов, створення для їх вирощування оптимальних умов. Висока ефективність у боротьбі з бур'янами досягається в полі сівозміни, де вирощують 2‑3 врожаї за рік. Послідовна зміна поливів і обробітку ґрунту сприяють очищенню ґрунту від бур'янів, а потужний загущений травостій культурних рослин глушить бур'яни, які залишилися.

Надійною основою боротьби з бур'янами в польових сівозмінах є поєднання поливів із заходами по знищенню їх паростків і сходів. Такі поливи називають провокаційними, їх функції також поєднують передорні, вологозарядкові, передпосівні й вегетаційні поливи. Кожний полив сприяє проростанню насіння бур'янів, які є в ґрунті. Важливо своєчасно знищити паростки і сходи бур'янів, не даючи їм закріпитися.

До сівби найкраще знищувати бур'яни, коли в ґрунті спостерігається масова поява білих ниток паростків, а на поверхні є тільки поодинокі сходи бур'янів.

Під час вегетації обробляють міжряддя просапних культур після поливів, як тільки настане фізична спілість ґрунту. Звичайно до цього часу в ґрунті є вже паростки насіння бур'янів.

Один з ефективних заходів боротьби з бур'янами – ранні вологозарядкові поливи з наступним осіннім обробітком для знищення бур'янів і вирівнювання поверхні поля. Чим раніше проведено во-логозарядку, тим більше бур'янів проростає восени і, отже, їх більше знищується під час обробітку ґрунту.

Особливо ефективна на поливних землях глибока оранка плугами з передплужниками при поєднанні її з попереднім лущенням.

Бур'яни активно знищують під час передпосівного обробітку ґрунту, особливо під культури пізньої сівби. Для цього на важких і ущільнених ґрунтах доцільно застосовувати глибоке розпушення чизелем, яке створює сприятливі умови проростання бур'янів по всій глибині розпушеного шару, де вони гинуть, не досягнувши поверхні.

При визначених умовах висока ефективність у боротьбі з бур'янами досягається при мінімальній глибині або навіть нульовому обробітку ґрунту. Такі умови створюються при загущеній післяжнивній сівбі кукурудзи по стерні сівалкою СЗС-2,1, на фоні оптимальних норм добрив і при частіших поливах. На цих посівах часто відмічається численне появлення і розвиток багатьох післяжнивних бур'янів. Проте густі сходи кукурудзи скоро повністю затінюють їх і глушать.

Активна боротьба з бур'янами продовжується при до- і після-сходовому боронуванні, весняному боронуванні озимих, міжрядних обробітках.

На посівах люцерни другого року життя нерідко весною з'являється багато сходів бур'янів, які слабо знищуються боронами. У таких випадках застосовують ранньовесняне і післяукісне ди-скування або розпушення долотами на глибину 2‑5 см. Ефективність міжрядних обробітків у боротьбі з бур'янами в значній мірі залежить від своєчасності та якості їх проведення.

На першій культивації просапних культур для розпушування ґрунту і боротьби з бур'янами в рядках на секції культиватора крім бритв, стрільчастих і розпушувальних лап встановлюють ще й ротаційні робочі органи. Монтують їх на 4‑5 см від рядка для розпушування на глибину 5‑6 см. Захисну зону з кожної сторони рядка під час культивації залишають шириною 10‑12 см.

Як уже відзначалося, просапні культури, за винятком високорослих і дуже розгалужених, що закривають міжряддя, треба розпушувати після кожного поливу при досягненні ґрунтом фізичної спілості. Проте кількість міжрядних обробітків можна скоротити При поєднанні їх із застосування гербіцидів, в інтенсивних технологіях їх можна повністю виключати.

Сьогодні запропоновано багато способів внесення гербіцидів з поливною водою (гербігація), одночасно з мінеральними добривами, стрічкове – при сівбі. Це роблять для зменшення витрат і охорони навколишнього середовища.

Ефективність внесення гербіцидів з поливною водою наведено в таблиці 17.

17. Ефективність гербігації при вирощуванні
кукурудзи (Ківер В. Ф., Куниця В. М., 1981)

Використання гербіцидів треба строго нормувати в межах рекомендованих норм, без порушення встановленої технології внесення, щоб не завдавати шкоди навколишньому середовищу.

У степових районах при вирощуванні кукурудзи на ретельно вирівняному і очищеному від рослинних решток полі перед сівбою вносять ерадикан (7 л/га) з доданням на дуже засмічених полях 1,5 кг/га 50%-го симазину, при витраті води 300 л/га. У зв'язку з високою летучістю ерадикану його вносять з одночасним загортанням у ґрунт дисковими боронами або іншими знаряддями. Близький за ефективністю до ерадикану алірокс (6 л/га), який належить до тієї ж тіокарбонатної групи. Вони майже повністю глушать злакові бур'яни, на 85‑90% знищують двосім'ядольні, але не діють на вегетуючі коренепаросткові.

Ефективні в боротьбі з бур'янами примекстра, лассо (їх вносять по 4‑6 л/га) та інші препарати.

На посівах пшениці, жита, ячменю, вівса застосовують змінну сіль 2,4-Д (1,5‑2 л/га) або ефіри 2,4-Д.

Для знищення на посівах гороху і сої однорічних бур'янів застосовують досходовий обробіток прометрином (3‑4 кг/га).

Найбільш поширеним і ефективним гербіцидом на посівах сої «трефлан і його аналог – нітран. Трефлан мало токсичний для сої. Вносять його до сівби (4‑5 л/га), перемішуючи з шаром ґрунту 5‑6 см Норму трефлану зменшують на 20‑25%, якщо на його фоні передбачають застосовувати досходову обробку прометрином (3‑4 кг/га) або зенкором (0,3‑0,4 кг/га).

При вирощуванні цукрових буряків залежно від ступеня засміченості й складу бур'янів, погодних умов і властивостей препарата, під передпосівний обробіток у верхній шар ґрунту (під культивацію або боронування) вносять, л/га: ІХА (7) + вензар 0,6‑0,9; ІХА (7‑8) + роніт (5‑6); пірамин (4) + роніт (5); роніт (5) + ептам (3‑5); ептам (3‑5) + вензар (0,6‑0,9).

У фазі утворення в буряків однієї – двох пар листків при помірній засміченості одночасно з міжрядним обробітком вносять бетанал (5‑6 кг/га); при наявності осоту, амброзії, ромашки та інших двосім'ядольних бур'янів – лонтрел (0,3‑0,5).

Для знищення окремих найбільш злісних бур'янів па поливних ділянках застосовують спеціальні заходи боротьби. Наприклад, гумай знищують виснаженням під час напівпарового обробітку ґрунту, який поєднують з поливом. На полях, засмічених гумаєм, вирощують відповідний підбір культур, зокрема, не сіють близько до нього за біологією суданську траву. У боротьбі з цим бур'яном ефективні гербіциди далапон і ТХА.

Боротьба з бур'янами на рисових полях. Тут створюються особливі умови для боротьби з бур'янами. Рис вирощують переважно при затопленні. Шар води на полі закономірно змінює склад бур'янів: за 2‑3 роки гинуть бур'яни, поширені в суходільних культурах (курай, лобода та ін.), значно збільшується група гідрофільних бур'янів (куряче, рисове і великоплідне просо), у подальшому з'являються болотні (очерет, рогіз, частуха), водяні (ряска, кушир) рослини і, нарешті, водорості.

Для боротьби з бур'янами регулюють шар води, оскільки вона пригнічує деякі їх види. Серед вологолюбних рослин рис переносить дещо більшу глибину затоплення, ніж куряче і рисове просо. При сильному засміченні поля цими бур'янами сходи рису затоплюють з таким розрахунком, щоб шар води був на 5‑7 см вище просянок. На затоплених полях насіння їх не проростає, а сходи при температурі води 20‑22°С гинуть через відсутність кисню. Рис переносить короткочасне затоплення (до 7‑8 днів) шаром води 20‑25 см. Такий захід придатний тільки для боротьби з окремими видами бур'янів. Тому регулювання водного режиму треба розглядати лише як частину комплексу заходів по боротьбі з бур'янами на посівах рису. Найважливішу роль відіграють гербіциди.

У систему заходів боротьби з бур'янами на рисовому полі звичайно включають: впровадження сівозмін, в яких рис після рису розміщують не більше 2‑3 років підряд і є інші культури, які сприяють успішній боротьбі з бур'янами; обробіток ґрунту, спрямований на знищення бур'янів; охорона рисових полів від занесення насіння бур'янів з гноєм, насінням рису, зрошувальною водою, знищення бур'янів суходольної групи і боротьба з просянками своєчасним затопленням посіву і підтриманням потрібного шару води; хімічне прополювання; боротьба з водоростями, внесенням мідного купоросу з поливною водою по 1‑2 кг/га протягом 5‑и днів або зміна води та інші заходи, наприклад, короткочасне підсушування (2 доби) чеків.

Нині активну боротьбу з бур'янами в рисовій сівозміні проводять у меліоративному полі (зайнятому пару). Тут бур'яни знищують культивацією після збирання ранніх парозаймаючих культур. Боротьба з бур'янами – одне з головних завдань зайнятого пару. Зяблеву оранку полів, засмічених бульбокомишем, проводять на глибину 2‑4 см. При такій оранці підземні стебла цього бур'яну на глибині 10‑12 см взимку вимерзають, а частину їх весною знищують боронуванням. Залишені в орному шарі життєздатні підземні органи бур'янів проростають, а потім їх знищують культивацією на глибину 10‑12 см за 5‑6 днів до сівби рису.

Частуху можна знищувати глибокою зяблевою оранкою, рогіз – вичесуванням кореневищ навесні й глибоким переорюванням поля. Рогіз і очерет звичайний у каналах скошують під водою. Особливість обробітку поля, засміченого очеретом, полягає в глибокій зяблевій оранці, весняному вичесуванні (вийманні) кореневищ, дворазовому переорюванні і негайному затопленні поля.

Якщо освоюють очеретяні завалі, то їх орють чагарниковим плугом за рік до сівби рису. Поле зразу ж обробляють культиваторами і зубовими боронами для виймання кореневищ. Переорювання і обробіток культиваторами і зубовидними боронами повторюють за літо не менше двох разів.

Застосування гербіцидів. Для пригнічення болотних бур'янів очерету звичайного, бульбокомишу та інших – застосовують препарати 2,4-Д (у фазі кущіння і 2М-4Х) в тій самій фазі).

Для знищення однорічних злакових бур'янів – проса курячого, рисового, великоплідного, мишію – посіви обробляють 30%-м к. е. проп

УДК 631.3.0

М.М. Петренко, проф., канд.техн.наук, Т.К. Марченко, ст. гр. ОМ-06

Кіровоградській національний технічний університет

Напрямки досліджень у галузі грунтозберігаючих технологій та знарядь для основного обробітку ґрунту

Проаналізовано переваги та недоліки існуючих технологій проведення оранки з екологічної точки зору, наведено основні напрямки збереження агрегатного стану грунту під час обробітку д еградація грунтів, оранка, збереження агрегатного стану грунту

Загальновідомо, що обробіток грунту є одним із важливих чинників антропогенного впливу на стан грунтів на планеті. Сільськогосподарська освоєність земель в Україні найвища в світі. Рівень розораності її території сягає 55%.

Інтенсивна система землеробства з багатократним використанням робочих органів та рушіїв мобільних агрегатів, в кінцевому рахунку, веде до деградації грунтів. За останні 25 років площа еродованих грунтів на Україні збільшилася на 2 млн. га і складає 10 млн. га. За підрахунками Інституту охорони земель, по Україні за рік втрачається 344.6 млн. т грунту, або біля 20 т/га. На ефективні екологічно безпечні способи обробітку грунту, що розроблені і застосовуються в Україні, припадає не більше 20%. Застосування недосконалих способів обробітку грунту в Україні приводить до поступової деградації земель, поширенню ерозійних процесів.

Нині оранка в Україні є найбільш поширеним способом обробітку грунту (біля 55%о). До основних прийомів оранки належать відвальний обробіток грунту (плугом), безвідвальний (чизелювання). культивація, пласкорізна та фрезерна обробка.

Основними недоліками відвальної оранки є те. що при обробці полів на схилах, де переміщення шару ґрунту можливе лише в один бік. відбувається поступове зміщення родючого шару грунту вниз, що призводить до оголення схилів; при обробітку полів з рівним рельєфом для виключення великих холостих проходів орного агрегату поле розбивають на загінки, при оранці яких утворюються звальні гребені та розвальні борозни, а також огріхи при стикуванні.

Використання ж оборотних плугів з двома комплектами робочих органів, які працюють поперемінно, дає можливість поліпшити якість оранки, тобто забезпечити гладку оранку, але це призводить до збільшення металомісткості плуга, тобто підвищення ступеню переущільнення.

Таким чином, конструктивну схему плуга, який оре за традиційною технологією, не можна визнати раціональною, а тому й перспективною.

Як відомо, ступінь кришення ґрунту плугами з лемішно-подицевими робочими органами не регулюється, тому вони, як правило, не можуть забезпечити якість кришення, що вимагається. Це призводить до необхідності проведення додаткового обробітку боронами, культиваторами, котками та іншими знаряддями, що в свою чергу веде до надмірного ущільнення ґрунту та руйнуванню його агрегатного стану (розпиленню).

Перевага ґрунтообробних машин з активними робочими органами полягає у можливості регулювання ступеня кришення, що дозволяє навіть на важких ґрунтах

проводити обробіток за один прохід [1]. Однак їм властивий серйозний недолік: вони розпилюють грунт, а отже сприяють вітровій ерозії.

Глибокий безполицевий обробіток грунту знаряддями чизельного типу має ряд переваг порівняно з традиційною полицевою оранкою лемішними плугами. Це утворення кращих умов для збереження та накопичення вологи в грунті, знищення ущільненої підошви нижче шару, що обробляється, поліпшення аерації та інфільтрації ґрунту, запобігання або зниження водної й вітрової ерозії.

В останні роки новим напрямком грунтозберігаючого обробітку стає технологія прямого висіву або No-till, при якій грунт не ореться. Оскільки верхній пласт грунту не ушкоджується, така система землеробства запобігає водній і вітровій ерозії грунту, значно краще зберігає воду, відбувається збереження і відновлення родючого пласта грунту [3]. Головним недоліком застосування нульового обробітку є те. що він приводить до накопичення у верхніх шарах патогенних мікроорганізмів і шкідників, а тому вимагає активного хімічного захист} рослин (обробка гербіцидами та інсектофунгицидами). що призводить до погіршення екологічних умов, збільшується щільність орного шару.

До основних напрямків збереження агрегатного стану грунту під час обробітку належать:

1. Суміщення технологічних операцій обробітку грунту в одному
ґрунтообробному знарядді.

Перевагою застосування комбінованих агрегатів є захист грунтів від надмірного руйнування і ущільнення, збереження ґрунтової вологи. їх використання має особливе значення в умовах недостатнього зволоження і на грунтах, схильних до водної і вітрової ерозії. Основним недоліком таких комбінованих агрегатів є значна маса. На вологих і засмічених багаторічними бур'янами ґрунтах комбіновані машини надмірно переущільнюють їх, робочі органи забиваються рослинними залишками [2].

2. Обробіток без вертикального переміщення шарів ґрунту.

Прикладом може слугувати культиватор - глибокорозпушувач "Michel" призначений для обробки будь-яких грунтів без обороту пласта з одночасним збереженням рослинних залишків у верхньому шарі грунту.

3. Застосування адаптивних робочих органів, що пристосовуються до ґрунтових умов.

Лептєєвим О.О. розроблено модель плуга з автоматичним регулюванням параметрів плужної поверхні [4].

Коротченко О.С. запропонував модернізацію паралелограмного механізму чизельного культиватора КЧ-2.8. яка обумовлена створенням такого сільськогосподарського знаряддя, яке б знижувало енергоємність дорогих операцій глибокого спушення за рахунок диференційованої обробки залежно від фізико-механічних властивостей грунту.

4. Використання вібраційних робочих органів, що кришать грунт по природнім межам мікрофракцій

Як приклад, можна навести культиватор КІПУ-12. призначений для суцільної передпосівної і парової обробки грунту за класичною технологією у всіх ґрунтово-кліматичних зонах, без винесення зволожених шарів на поверхню. Відновлення структури ґрунту відбувається при обробці ґрунтообробними машинами робочим органом яким є лапа, закріплена на пружинній стійці особливої конструкції, що створює при роботі мікровібрацію. При обробці такими лапами руйнування грудок і пластів ґрунту відбувається по природних межах агрегатів, без утворення пиловидних фракцій.

5. Проектування грунтозберігаючих форм робочих органів

Глибокорозпушувачі серії VogelNoot SS / SSD були розроблені для рівнинних місць, щоб зберегти природний ґрунтовий шар. Завдяки формі лемешів і спрямовуючих щитків розбиваються ущільнення в ґрунті, і створюється вільний простір. Обтічна форма лап сприяє збереженню природного ґрунтового шару, оскільки запобігає підняттю землі з глибших шарів грунту.

Головним недоліком застосування вище перерахованих ґрунтообробних знарядь є те, що вони розроблені для певних умов застосування з вузьким діапазоном. В той самий час ґрунти України дуже різняться за агрегатним станом та вологістю, мають різну в'язкість та пластичність, тому постає питання необхідності розробки адаптивних робочих органів.

Зробивши огляд існуючих досліджень у галузі ґрунтозберігаючих технологій та знарядь для обробітку ґрунту можна зробити наступні висновки:

1. Ґрунти України значно варіюються за фізико-механічними властивостями: переважна крупність структурних агрегатів 1-10 мм. максимальна гігроскопічна вологість 3-40 %. а також відрізняються за зв'язністю та пластичністю. Тому для їх обробітку застосовується широка номенклатура знарядь в залежності від конкретних агротехнічних вимог.

2. Аналіз сучасних досліджень показав, що розробка засобів механізації основного обробітку ґрунту направлена переважним чином на підвищення рівня врожайності сільськогосподарських культур. При цьому не враховується збіднення грунтів та зменшення потужності гумусного горизонту, що неминуче веде до зворотного результату.

Подальші дослідження в даній галузі мають орієнтуватися на розробку адаптивних робочих органів для основного обробітку з метою збереження родючості ґрунтів при зміні їх фізико-механічних властивостей.

Для досягнення вказаної мети в подальшому необхідно:

1. Дослідити вплив окремого робочого органу на структуру грунту при різних умовах.

2. Вибрати оптимальну схему адаптивного грунторозробного знаряддя та обґрунтувати його оптимальні параметри за умови найменшого руйнування структурних агрегатів грунту.

Список літератури

1. Сисолін П.В., Сало В.М.. Кропівний В.М. Сільськогосподарські машини: теоретичні основи, конструкція, проектування. Кн. 1: Машини для рільництва.- К.: «Урожай», 2001.- с. 182-193.

2. А.С. Добишев/ Промисловість і сільське господарство. Збірка статей. 25 травня 2010 р.

3. В.Тимохов. С.Фаер. NO.TILL В РОССИИ -. ВРЕМЯ ПРИШЛО? "ТРИЗ-профи: Эффективные решения".- №2. 2007.

4. Коротченко А. С. Улучшение агрофизического состояния почв на основе использования чизельных орудий с автоматической системой регулирования глубины обработки // Агро-Тех-Информ, ноябрь 2007.

Проанализированы преимущества и недостатки существующих технологий проведения вспашки с экологической точки зрения, приведены основные направления сохранения агрегатного состояния почвы при возделывании.

Тhe advantages and disadvantages of existing technologies of tillage from an environmental point of view, are the major areas of conservation aggregate state of the soil during cultivation.

Одержано 12.05.11

УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ АГРАРНИХ НАУК

ННЦ “ІНСТИТУТ ЗЕМЛЕРОБСТВА УААН”

ЦЕНТР НАУКОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ АПВ

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Київ – 2007

В.Ф. Сайко, А.М. Малієнко

Системи обробітку грунту в Україні2

УДК 631

В.Ф. Сайко, академік УААН; А.М. Малієнко, професор

Системи обробітку грунту в Україні. – К.: ВД “ЕКМО”, 2007. – 44 с.

ISBN 97859665855558157

З часу переходу людини до осідлості, обробіток грунту став рушійним

фактором освоєння земельних просторів, основою виробництва

сільськогосподарської продукції для забезпечення всезростаючих потреб

населення у продуктах харчування, а пізніше і сировині для промисловості.

У даній роботі із системно(організаційних позицій і досягнень науково(

технічного прогресу, а також урахуванням соціальних, економічних,

енергетичних матеріально(технічних і екологічних умов викладено погляд

авторів на еволюційний шлях формування способів і систем обробітку грунтів.

Рецензент: Гуков Я.С. – доктор технічних наук, членкореспондент УААН;

Мазур Г.А. – доктор сільськогосподарських наук, професор, академік УААН;

Друкується за рішенням вченої ради ННЦ “Інститут землеробства УААН”

(протокол № 6 від 30.07.2007 р.)

ISBN 97859665855558157

© ННЦ “Інститут землеробства УААН”

© В.Ф. Сайко, А.М. Малієнко3

СИСТЕМИ ОБРОБІТКУ ГРУНТУ В УКРАЇНІ

«Но перед тем, как взрезать начнем незнакомое поле,

Надобно ветры узнать и различные имена погоды.

Также отеческих мест постигнуть обычай и способ:

Что тут земля принесет, и в чем земледельцу откажет:

Здесь счастливее хлеб, а здесь виноград уродится.

Здесь плодам хорошо, а там зеленеет не сеян Луг...»

Вергилий. Поэма «Георгики»

(7019 гг. до н.э.)

Обробіток ґрунту в Україні, як центральна ланка землероб(

ства, мав тривалий і складний розвиток.

Територія України відноситься до одного з ранніх осередків

зародження мотичного, а згодом плужного землеробства.

Виникнення останнього датується 2,5(2 тисячами років до

Різдва Христового, тобто 4(4,5 тисячами років тому [1].

Перехід у зазначені часи від мотичного до плужного

землеробства з використанням примітивних дерев‘яних плугів

і тваринної тяги знаменував собою прогрес, який в історії

людства важко переоцінити. Сучасні досліди з копіями

дерев‘яних плугів, виготовлених на основі археологічних

матеріалів, свідчать про підвищення продуктивності праці

порівняно до мотичного обробітку у 50 разів Таким чином,

становлення плужного обробітку ґрунту було чи не однією з

найбільших і найвагоміших подій в історії людства, яка

прискорила формування ранніх цивілізацій. Їх основою було

виробництво зерна.

Історичний період становлення плужного обробітку грунту

майже до останніх часів характеризується домінуванням цього

типу обробітку у землеробстві і поступовим удосконаленням

відповідних знарядь і технологій.

Наступна революція в землеробстві була ініційована

розвитком капіталізму і його технічної бази в процесі

механізації працемістких процесів у галузі сільського

господарства на основі двигунів зовнішнього і внутрішнього

згорання.

Поиск по сайту: