М.М. Петренко, проф., канд.техн.наук, Т.К. Марченко, ст. гр. ОМ-06 8 страница

(до 60 %) і пестицидів (6(8 %) частка обробітку ґрунту не

перевищуватиме 5(8 % [6].

Наявність певних специфічних передумов запровадження

no(till систем у різних країнах, спільною для всіх них є

прагнення різкого підвищення продуктивності праці на

значних територіях за незначних трудових ресурсів.

Стосовно землеробських технологій у зарубіжній літературі

оперують таким поняттям як „bottle neсk” – горловина пляшки.

Саме таким вузьким місцем у групі країн найбільшого

поширення no(till систем є поєднання обширних орних земель

з обмеженими трудовими ресурсами. Навколо цього головного

чинника формується вся система землеробства, включаючи

спеціалізацію господарств, сівозміни, обробіток ґрунту,

системи захисту рослин від шкідників, хвороб, бур’янів тощо.

На неї працюють промисловість, наука, служби впровадження.

Слід також зазначити, що майже у всіх названих країнах

широко використовуються генетично модифіковані культури,32

стійкі до системних гербіцидів суцільної дії, що значно

полегшує запровадження таких технологій.

Якщо такі передумови відсутні, то зусилля будь(кого у

поширенні no(till систем не досягнуть бажаних результатів

доки на цій території не складуться відповідні соціально(

економічні умови.

Не можна, як це у нас часто прийнято, зводити надзвичайно

складну проблему до наявності групи новаторів, які

прониклись важливістю ідеї та відповідно консерваторів,

ретроградів, які всіляко гальмують її поширення. Слід нарешті

зрозуміти, що технології мінімального, а тим більше „нульо(

вого” обробітку ґрунту не можуть поширюватись на цілу країну

за чиїмось власним бажанням, а тим більше з примусу. Вони

мусять ретельно підбиратись, пристосовуватись з огляду на

грунтові і кліматичні умови, проте головним чином на

соціально(економічні особливості на державному, регіо(

нальному і локальному рівнях. Такі системи є наслідком

еволюційного розвитку і землеробської культури окремих

країн.

Загальною сучасною тенденцією є і має бути надалі

зниження інтенсивності обробітку ґрунту хоча б з тієї причини,

що чисельність працездатного населення у сільських місце(

востях постійно скорочується. Ці процеси відбуваються в усіх

країнах світу й Україна не є виключенням.

До останнього часу у вітчизняній науковій та науково(

популярній літературі при висвітленні питань мінімального

обробітку ґрунту головна увага акцентувалася на сприят(

ливості або несприятливості фізичних параметрів ґрунту,

збереження його родючості, підвищенні протиерозійної

стійкості, скороченні витрат викупної енергії.

Між тим, аграрна „революція”, помітним проявом якої у

ряді країн є заміна традиційного, у тому числі, безполицевого

грунтозахисного обробітку, на мінімалізовані системи аж до

повного його виключення перед сівбою культур з числа

технологічних операцій здійснювалась насамперед, заради

підвищення продуктивності праці. Інші чинники є досить33

вагомими, але все ж таки вторинними, другорядними.

Звертаючись до зарубіжного досвіду, зокрема такої країни

як США, не можливо не зупинитись на проблемі зростання

пестицидного навантаження у агроландшафтах, наявність

якого є незаперечною.

У США вигоди від мінімального і „нульового” обробітку

ґрунту зробили фермерів заручниками цих технологій. За

відсутності оранки кількість бур’янів, комаховидних

шкідників, хвороб, що локалізуються і розмножуються в

залишеній стерні, значно збільшується. За таких обставин

фермерам приходиться вносити вдвічі більше пестицидів, ніж

раніше. Держава активно стимулює виробництво продо(

вольства, яке використовує як важливий експортний ресурс і

“політичну зброю”. Але в кінці останнього десятиріччя

громадськість США непродуману хімізацію стала розцінювати

як катастрофічну. Рівень хімічного забруднення ґрунтів і

особливо водних ресурсів характеризується вченими як „...сама

велика помилка, якої американська нація припустилась за

останні десятиріччя, подібно до сільськогосподарського

Чорнобиля США”.

Отруєння агрохімікатами щорічно зазнають до 300 тис. осіб.

Багато науковців визнають, що результати бездумної гонитви

за прибутками проявляються зростанням онкологічних

захворювань, у першу чергу, у сім‘ях фермерів. Дослідженнями,

проведеними у штаті Канзас, встановлено, що використання

гербіцидів з групи 2,4(Д у 6 разів збільшує захворюваність

фермерів на рак і у 8 разів тих, хто безпосередньо готує суміші

та вносить їх на поля. Рівень диоксину в новонароджених дітей

виявився у 27 разів вищим від тієї кількості, яка вважається за

безпечну для накопичення протягом усього життя людини.

Неприємним є те, що деякі хлорорганічні пестициди за

токсичністю у 100 разів перевищують сумнозвісний ДДТ.

Заборонені у США гербіциди продовжують експортуватись у

інші країни.

Така ситуація склалась у розвиненій країні, де екологічне

навантаження здійснюється на 12 % території. Чого ж тоді34

чекати в Україні, коли подібний екологічний стрес накласти

на 60 % території (землі в обробітку. До того ж у нас в сільській

місцевості проживає не 3(4, а 32 % населення. В окремих

областях частка сільського населення перевищує 50 %

(Вінницька, Закарпатська, Івано(Франківська, Рівненська,

Чернівецька), у половині – в середньому 40 %.

Необхідно додати ще ряд особливостей України, які можуть

значною мірою обмежувати можливість, доцільність, обсяги і

темпи запровадження систем „нульового” обробітку ґрунту. До

них можливо віднести:

1. Система no(till – це не шлях виходу з бідності, а наслідок.

2. За сталою звичкою, прищепленою ще за радянських часів,

наші виробники сільськогосподарської продукції налаштовані

на поступальний ріст валового виробництва зерна, а за

впровадження no(till систем урожайність знижується на 10 %.

На запитання, скільки потрібно часу, щоб при переході від

традиційного обробітку до no(till систем досягти попередніх

результатів експерт Рей Ворд у Дніпропетровську дослівно

відповів так: „...у тропіках і субтропіках – 3(5 років...”

3. Гліфосатумісні гербіциди типу раундап в Україні значно

дорожчі, ніж в Європі і США. Там вони дотуються державою.

Без зниження цін на них широкомасштабне впровадження

ресурсозберігаючого землеробства в Україні не представ(

ляється можливим.

Водночас надії на всесильність будь(якого гербіциду,

покладеного в основу окремої землеробської технологічної

системи є примарними.

Нині резистентність бур‘янів до гербіцидів стала гострою

всесвітньою проблемою. Вона чітко визначилась в Аргентині,

де в посівах генетично модифікованої сої з‘явились і

поширюються стійкі до раундапу популяції бур‘янів. Ті ж самі

проблеми виявлені і в Австралії. Там при оренді земель

обов‘язковою процедурою є обстеження їх на наявність

резистентних до гербіцидів форм бур‘янів. За їх виявлення

оренда землі здешевлюється.

4. В Україні відсутні власні енергонасичені трактори, що35

відповідають агротехнічним вимогам. Немає їх і в Росії.

Питомий тиск на грунт тракторів Т(150 і К(700 у 2,5 раза

перевищує нормативний (0,6 кг/см2

) – у Т(150 – 1,24(1,65;

К(700 – 1,50 кг/см2

. До того ж потужність двигуна першого

надто низька.

Вплив рушіїв важкої техніки призводить до антропогенного

переущільнення орних земель та зниження урожаю. Найбільш

негативно впливають на ґрунти транспортні засоби і важкі

збиральні комплекси. Пов‘язане зі збирально(транспортними

роботами ущільнення ґрунту, як правило, перевищує глибину

звичайного обробітку, що вимагає періодичного чизельного

розпушування, щілювання на глибину до 50 см.

Фактично для впровадження no(till систем увесь комплекс

технічних засобів необхідно закуповувати за кордоном.

На 10000 га необхідно мати один 500 сильний трактор з

комбінованим 18(25(метровим посівним комплексом, три(

чотири зернові комбайни і один обприскувач з продук(

тивністю 1 тис. га за добу. Для обслуговування цього комплексу

безпосередньо у полі необхідно 15 працівників. Характерно,

що ефективність no(till систем оцінюють саме по використанню

таких комплексів. Їх в Україні може застосовувати лише 41

господарство.

Слід також зауважити, що за використання такої техніки

не можна вийти в поле без електронної карти і приладів

глобального позиціонування системи супутникової навігації

GPS з керуючим механізмом. За ширини захвату агрегата 18(

25 м його неможливо вести паралельно попередньому проходу.

У цьому разі механічний маркер замінюється системою

супутникового зв‘язку. Все це коштує дорого, до дрібниць –

зарубіжне, без їхнього сервісного обслуговування не діятиме і

країна потрапить у довічну залежність.

Це все необхідно враховувати, оскільки заміна наявної

грунтообробної і посівної техніки, яка хоча й відпрацювала

агротехнічні строки, є фінансовою проблемою для будь(якого

господарства.

Різка зміна технологій вирощування польових культур на36

значних, особливо густо заселених територіях, як правило,

супроводжується загостренням проблем сільського безробіття.

Прикладів цьому є достатньо.

Типовим „сценарієм” оренди землі сільських громад

крупними фінансовими структурами є ліквідація тварин(

ницької галузі і переведення землеробства на працеощадливі

технології вирощування польових культур на зразок

поширених у США, Канаді. У результаті подібної перебудови

роботу у таких структурах одержує у кращих випадках 10 %

наявного працездатного населення. При цьому оплату

безробітних на депресивних сільських територіях бере на себе

держава, а точніше пересічні громадяни, також не обтяжені

надто високою оплатою праці.

Подібні явища уже стали гострою державною проблемою,

яка поки що не знайшла свого позитивного вирішення.

Таким чином, суто технологічні проблеми, які обіцяють

лише позитивні наслідки, можуть мати і соціально(економічні

складові. Останні можуть частково або ж повністю нівелювати

очікувані переваги. Це якщо дивитись на них не з точки зору

інтересів окремої промислової фірми чи фінансової структури,

а виходячи із загальнодержавних позицій.

Ці ж самі проблеми можуть виявитися у галузі сільського(

сподарського машинобудування. Тільки у цьому разі соціальні

„катастрофи” локалізуються у містах і, особливо, невеликих

районих містечках, де сільськогосподарські машинобудівні

підприємства є соціально формуючими центрами.

5. В Україні не стабілізувалося землекористування,

знизилася культура землеробства, адже в основі контролю

забур‘яненості посівів за будь(яких систем, перш за все,

покладено системи сівозмін, інших землеробських чинників

(строки сівби, удобрення, норми висіву тощо). Характерно, що

навіть у 10(пільній сівозміні з одним і двома полями кукурудзи

на зерно формується різна кількість та видовий склад

бур‘янових угруповань протягом всієї ротації.

До цього часу не сформована також стала кон‘юнктура на

ринку сільськогосподарської продукції, що порушує стабіль(37

ність землекористування.

Нині неможливо сформувати стабільну структуру посівних

площ або сівозміни. За таких умов різко збільшуються або

скорочуються площі ріллі під цукровим буряком, кукурудзою,

виникають ідеї до розширення площ під ріпаком до

3 млн га і взагалі значного розширення посівів „енергетичних”

культур, не оцінюючи того, що такі заходи призведуть до

подорожчання продовольчого кошика мінімум удвічі.

Мінімалізація обробітку ґрунту, як окрема система, не є

чинником, який зумовлює підвищення продуктивності

землеробства і його енергетичної ефективності. Порівняння

коефіцієнтів енергетичної ефективності – КЕЕ (співвідно(

шення між енергією в одержаному урожаї і витратної у

технічному циклі його вирощування) свідчить, що цей

показник за вирощування пшениці озимої і ячменю в Україні

вищий ніж у США, де запровадження систем мінімального

обробітку набуло найбільшого поширення (табл. 3).

Таблиця 3. Енергетична ефективність вирощування зернових

культур в Україні і США

Самобутня землеробська культура України, як у екстен(

сивному землеробстві сорокових років, так і в інтенсивному

господарстві дев’яностих років при підтримці держави

формувала урожайність основних зернових культур не нижче

рівня характерних для США (табл. 4).

Винятком у даному разі є кукурудза у дев‘яності роки, але

відносно цієї культури у США діють інші фактори: локалізація

її у найсприятливіших грунтових і кліматичних умовах.

Наприклад, у штаті Айова кукурудзяного поясу середньорічна

сума опадів становить 1000 мм, а середня температура повітря

у липні складає 22(24°

С. У Черкаській області ці показники

Енергія, що міститься в

1 т нафти

Коефіцієнт енергетичної

ефективності (КЕЕ) Культура

Україна США Україна США

Пшениця 8,7 13,0 2,38 3,5

Кукурудза 15,8 8,3 4,59 2,4

Ячмінь 9,6 11,6 2,60 3,238

відповідно дорівнюють 549 мм і 18°

С тепла.

Таблиця 4. Урожайність зернових культур в Україні і США, ц/га

У пресі останнім часом з‘являються певні негативні думки

щодо відсталості науки, її нерозуміння прогресивних напрямів

розвитку землеробства. Це нагадує нашу поширену звичку

замінювати глибокий науковий аналіз тієї чи іншої ситуації або

ж явища – пошуком ворога.

Як уже згадувалось, вивчення елементів мінімального

обробітку ґрунту у широких масштабах було розпочато із

середини 50(х років минулого сторіччя, як частково силове

поширення ідей Т.С.Мальцева. Ці дослідження значно

розширились з початку 60(х років, коли у значних масштабах

почали застосовуватись гербіциди. Ще нині функціонують

стаціонари, закладені біля 40 років тому, де протягом усього

цього періоду на окремих варіантах глибина обробітку не

перевищувала 8(10 см. Стосовно „нульового” обробітку ґрунту,

то у цьому напрямку здійснювались лише окремі пошукові

досліди, які не отримали подальшого розвитку і причина тут

не у відсталості наукового персоналу, його консерватизмі, а в

тому, що майже до останнього часу на такі дослідження було

відсутнє соціальне замовлення. Дешева робоча сила, пальне,

удобрення, технічні засоби виробництва порівняно у недав(

ньому минулому сприяли одержанню високої урожайності

польових культур не змінюючи різко технології в бік мініма(

лізації обробітку ґрунту. Проблеми захисту ґрунтів від ерозії

вирішувались шляхом використання елементів контурно(

меліоративного землекористування, а дефляція стримувалась

запровадженням плоскорізного обробітку.

Нині ситуація помітно змінюється на користь подальшого

Культура 1940 р. 1990 р.

Україна США Україна США

Пшениця 12,1 10,2 40,1 22,8

Жито 11,1 8,1 24,3 17,7

Кукурудза 16,3 17,9 38,3 73,6

Овес 12,1 12,9 26,5 19,5

Ячмінь 14,2 12,5 32,8 26,239

скорочення витрат праці і викопної енергії, зокрема за рахунок

запровадження no(till систем. На основі аналізу всіх чинників,

у тому числі, соціальних і демографічних, зроблено висновок,

що в оглядовій перспективі no(till системи можуть бути

поширеними в Україні на площі 600(700 тис. га, максимум

до 1 млн га.

Стосовно наукових установ, то тут є певні проблеми. Завжди

для держави значно дешевше попереднє вивчення будь(якої

проблеми, ніж коректування помилок або зайвих кроків після

того, як вони уже здійснені. Проте фінансування української

аграрної науки бажано б бути кращим, більш відповідним

сучасним вимогам щодо конкурентоспроможності галузі, яку

вона обслуговує (табл. 5).

Таблиця 5. Інтенсивність державних інвестицій у

сільськогосподарські дослідження у 905і роки

Як видно, у країнах світу склались певні „стандарти”

інвестування у аграрну науку. Очевидно це той мінімум, який

забезпечує конкурентоспроможність галузі на світовому ринку.

Порушення цих стандартів може коштувати надто дорого.

Бажано у зв‘язку з цим навести конкретні цифри з одного

звіту УААН за 1999 р.: „...Якщо у 1991 році фактичний обсяг

бюджетного фінансування наукових установ УААН становив

246,9 млн карбованців або 425,7 млн доларів, то у 1998 р. план

фінансування було затверджено в розмірі 74,5 млн грн, що

еквівалентно 32 млн доларів, з яких на 1 січня 1999 р. було

одержано з урахуванням взаємозаліку заборгованості лише

Країни, що розвиваються 0,50

Розвинені країни 2,50

Росія 0,25

Китай 0,42

Україна 0,18

Сполучені Штати 2,22

Велика Британія 3,80

Австралія 5,00

Канада 5,30

Країни Інвестиції у сільськогосподарські

дослідження у % від номінального с.г. ВВП40

42,5 млн грн, або 57 % річної суми [18]. Не важко розрахувати,

що порівняно до 1991 р. у 1999 р. фінансування аграрної науки

в Україні зменшилося у 23,4 раза. Нині ситуація дещо

покращилась, але тенденція катастрофічно низького рівня

фінансування аграрної науки зберігається.

Довідково. Станом на 2003 р. в окремих країнах світу для

функціонування наукових установ всіх форм підпорядкування

на одного дослідника виділялось у тис. доларів США:

Україна – 2,0

Росія (10,0

Китай (20,0

Європа (100, 0

США (200,0

Рівень фінансування науки в Україні свідчить про

неможливість створення власних сучасних технологій і навіть

впровадження технологій інших країн.

Росія і Китай здатні підтримувати сучасні технології лише

в оборонному комплексі. Створювати і освоювати нові

технології можуть Європа і США.

У плані проблеми, що розглядається, науковим установам

сільськогосподарського профілю необхідні кошти для

придбання мінімального комплексу технічних засобів для

організації у 2(3 найтиповіших зональних наукових установах

вивчення питань мінімального обробітку на сучасному

науковому і технічному рівні.

Останнє. Нам потрібно виважено відноситись до

зарубіжних рекомендацій та інвестицій. Надто дешева робоча

сила, дешевизна оренди і низька ціна землі приваблюють

зарубіжний капітал. До цього ще додається відносно дешева

енергія та відсутність відповідальності за порушення еколо(

гічного стану довкілля. Може статися так, що у нас залишиться

техногенне навантаження на навколишнє середовище, армія

безробітних з відповідними негативними наслідками, а

прибутки осядуть за кордоном.

Спонтанне широке запровадження no(till систем під

впливом потужної, не завжди професійної і майже завжди41

небезкорисливої реклами може призводити до значних і

марних матеріальних втрат у межах держави та загострення

соціальних проблем у сільській місцевості та в галузях, що

обслуговують сільськогосподарське виробництво.42

Бібліографія

1. Пашкевич Г.О., Віденко М.Ю. Рільництво племен трипільської

культури. – Київ, 2006. – 143 с.

2. Фолкнер Э. Безумие пахаря. – М.: Издво с.х. литературы. – 1959. –

302с.

3. Кірбі М.Л., Морган Р.П. и др. Эрозия почвы. – М., 1984. – 414 с.

4. Тараріко А.Г. Почвозащитная контурномелиоративная система

земледелия, как пример комплексного решения проблемы его

устойчивости / В кн. «Устойчивость земледелия: проблемы и пути

решения». – К.: «Урожай», 1993. – С.175235.

5. Арчер С., Банч К. Луга и пастбища Америки. – М.: Издво И.Л.,1955.

– 346 с.

6. Малієнко А.М. Соціальноекономічні передумови формування

агротехнологій (на прикладі систем обробітку ґрунту). – Київ, 2001. –

60 с.

7. Овсінський І.Е. Нова система землеробства. – Львів, 2007. – 106 с.

8. Попов Ф.А. Обработка почвы под полевые культуры. – К.: «Урожай»,

1969. – 262с.

9. Мальцев Т.С. Новая система обработки почвы и почва. – М.Л.: Изд.

ВАСХНИЛ, 1937. – 48 с.

10. Тюрин Н.В. Из результатов работ бригады АН СССР по изучению

системы обработки почв по способу Т.С. Мальцева на Шадринской

опытной станции // Почвоведение. – 1957. – № 8. – С. 111.

11. Сайко В.Ф. Землеробство на шляху до ринку. – Київ, 1997. – 46 с.

12. Д.Озер. Должны ли люди голодать (полемика с мальтузианцами).

Издво иностр. лры. – М., 1953. – 417 с.

13. The handbook of soil care systems ISI Plant Protection. – 1986. – 43 pp.

14. Лобас М.Г., Суконник А.Л., Малієнко А.М. Соціальноекономічні

аспекти сільськогосподарського районування України //Економіка АПК.

– 1995. – № 6. – С. 3745.

15. Об условиях, снижающих эффективность минимализации обработки

почвы. Обзор. Главнаука. – М., 1986. – 25 с.

16. Douglas S. Karen. The extent of conservation agriculture adoption

worldwide. Implicitation and impact. ISTRO Info. A publication of

Internutional Soil Tillage Research Organization. October, 2006. – Amers.

USA. – 26 pp.

17. Рассел Э. Почвенные условия жизни растений. – Издво И.Л, 1955. –

С. 567575.

18. Зубець М.В. Напрями економічного зростання агропромислового

комплексу України. – К.: Аграрна наука, 1999. – 52с.

Механічний обробіток ґрунту — це дія на нього робочими органами знарядь і машин з метою створення оптимальних умов і забезпечення факторами життя для росту і розвитку сільськогосподарських рослин та захисту ґрунту від ерозії.

Основні завдання обробітку грунту такі:

1) зміна будови і структурного ста­ну грунту з метою створення сприятливих водно-повітряного, теплового та поживного режимів;

2) посилення кругообігу поживних речовин в результаті переміщення їх з глибших горизонтів в орний і активі­зації мікробіологічних процесів;

3) знищення бур'янів, збудників хво­роб та шкідників сільськогосподарських культур;

4) загортання в грунт рослинних решток та добрив;

5) запобігання ерозійним процесам і пов'язаним з цим втратам води і поживних речовин;

6) знищення багаторічної рослин­ності під час обробітку цілинних і перелогових земель, а також полів з-під сіяних багаторічних трав.

7) створення сприятливих умов для якісної сівби.

Поиск по сайту: