М.М. Петренко, проф., канд.техн.наук, Т.К. Марченко, ст. гр. ОМ-06 7 страница

Вони мали низьку грунтозахисну (протиерозійну і проти(18

дефляційну) ефективність, яка згодом визначила необхідність

докорінних змін у підходах до систем обробітку ґрунту у

зв‘язку з значним поширенням водної і вітрової ерозій.

Остання набула катастрофічних масштабів узимку 1969 р.

Окрім невідповідності систем обробітку грунто(захисним

цілям, причиною поширеня ерозії був екстенсивний характер

аграрного освоєння територій за рахунок послідовного

розширення площ орних земель.

В Україні розширення площі ріллі тривалий час було чи не

єдиним засобом збільшення продукції рослинництва. Значні

земельні простори ще у недалекому минулому зумовлювали

екстенсивні системи використання землі, ведення госпо(

дарства, більше того екстенсивний спосіб мислення і життя.

Наприкінці дев‘яностих років минулого сторіччя розо(

раність сільськогосподарських угідь сягнула 82 %. У деяких

областях (Вінницькій, Тернопільській, Кіровоградській) понад

90, а в окремих районах цей показник піднявся до 96 %. Ступінь

освоєння всього земельного фонду в Україні становив більше

60 %, порівняно з 12 % у США.

Розвиток ерозійних процесів призвів до щорічних втрат

ґрунту близько 600 млн т, у тому числі понад 20 млн т гумусу,

третини поживних речовин, 16 млд кубічних метрів води. Це

при тому, що лише кожен п‘ятий житель України споживає воду

відповідної якості. Щорічна площа зростання деградованих

ґрунтів сягнула 80 тис. га [11].

Небезпечна ситуація, що склалася, поставила на порядок

денний розширення досліджень і здійснення практичних

заходів щодо розробки і впровадження прийомів та систем

грунтозахисного обробітку з використанням комплексу

безполицевих, зокрема плоскорізних знарядь.

Розроблені зональні системи обробітку ґрунту були

пристосовані до умов України і не копіювали прийняті в США,

Канаді, оскільки інтенсивність землеробства в Україні за

аналогічного рівня опадів на близьких за генезисом ґрунтах

була значно вищою.

У процесі освоєння грунтозахисних систем землеробства в19

Україні слід визначити велику подвижницьку роботу

почесного академіка УААН, доктора с.(г. наук Ф.Т. Моргуна та

професора Національного аграрного університету

М.К. Шикули, які творчо розвинули безполицеву систему

обробітку ґрунту, розпочату І.С. Овсінським, котра втілилась

також в систему біологічного землеробства, відпрацьовану

С.С. Антонцем в ПСП „Агроекологія” Полтавської області.

За умов, що склались, системи обробітку ґрунту далеко не

єдина ланка землеробства, яка вимагає удосконалення. Для

заміни ситуації необхідні радикальні, неординарні заходи, в

яких головним має бути комплексний підхід з системою

організаційних науково обгрунтованих заходів з урахуванням

соціальних, економічних, матеріально(технічних і екологічних

умов.

У числі першочергових заходів необхідно скоротити площу

земель в обробітку на 10(12 млн га і перевести її в природні

кормові угіддя та під заліснення. За розрахунками вчених в

Україні площу луків необхідно збільшити у 2,7, а лісів у 1,8

раза.

В Сполучених Штатах до подібних кроків вдавались двічі:

у 1933 р. і 1981(1983 рр. Останнього разу площу ріллі окремим

законом конгресу було зменшено на 26,4 млн га.

На основі викладеного необхідно визначитись з сучасними

системами обробітку ґрунту, зробити спробу науково спрогно(

зувати їхній розвиток у майбутньому. Нині класичний

плужний обробіток, у так би мовити чистому вигляді в Україні

ніде не запроваджується. Звичайно це диференційований

обробіток у сівозмінах, коли під окремі культури здійснюється

оранка, дисковий, плоскорізний, чизельний обробітки у межах

від 6(8 до 40(45 см.

Порівняльне вивчення усіх систем обробітку ґрунту

свідчить про майже однаковий їх вплив на формування

урожайності польових культур. Відміни між ними знаходяться

у межах 2 %. Нині, коли живлення рослин регулюється

головним чином застосуванням добрив і регуляторами росту

рослин, захист від бур’янів покладено на гербіциди, а хвороби20

та шкідливі ентомологічні об’єкти також контролюються

фунгіцидами й інсектицидами, роль обробітку ґрунту значно

змінилась. Вона змістилась у сторону організаційних проблем,

зокрема підвищення продуктивності праці, охорони ґрунтів від

ерозії і дефляції, раціонального використання водних ресурсів,

поліпшення рекреаційних властивостей ландшафтів.

Другою передумовою необхідності зональної і терито(

ріальної диференціації обробітку є наявність на території

України чотирьох грунтово(кліматичних зон, дев‘яти грунтово(

кліматичних підзон, 23 найменувань номенклатури ґрунтів і

1147 їх видів. Уже за цих причин жоден із способів обробітку

ґрунту на території України не може бути шаблоном, тим

більше за відсутності стабільності землекористування.

Іншим системоутворюючим чинником є наявність в Україні

принаймні чотирьох соціально(організаційних господарських

структур: парцелярного землеробства сільських населених

пунктів, різних форм колективних підприємств, фермерських

господарств та крупних капіталістичних товарних підприємств

на орендованих землях. Кожна з цих структур займає певне

місце в агроландшафтах, має певну структуру посівів і

технологій вирощування культур від примітивних кінно(

ручних до найсучасніших енерго(та наукоємних (Рис. 2).

Рис. 2. Основні форми організації сільськогосподарського

виробництва в Україні

Із 32.451.900 га ріллі у власності, у громадян (без

фермерських господарств) знаходиться 10889 тис. га або по

0,44 га на одного користувача. У розпорядженні фермерських

господарств перебуває 3367 тис. га. На одного користувача

приходиться 72,3 га. На цій площі майже без виключення у

оглядовій перспективі застосовуватиметься плужний

Парцелярне

господарство

населених

пунктів

Колективні

сільськогосподарські

підприємства

Фермерські

господарства

Капіталістичні

агропромислові

формування на

орендованих землях

Окремі господарські системи Симбіотична соціально(виробнича

система21

обробіток. Лише 5915 тис. га належить 1684 землекорис(

тувачам і на кожного з них припадає 3512 га. Лише 41

господарство обробляє 422292 га або в середньому 10300 га.

З урахуванням переважно застарілої матеріально(технічної

бази, вкрай низького фінансового забезпечення більшості

господарств, порушеної стабільності у землекористуванні у

найближчому майбутньому відчутних змін у сформованих нині

системах обробітку ґрунту не відбудеться. Безпосередньо

підвищаться темпи його мінімалізації переважно на основі

використання вітчизняної техніки та інтегрованої системи

захисту рослин.

Частка класичних багатоопераційних технологій обробітку

ґрунту з використанням полицевих плугів за всіх відомих їхніх

недоліків буде використовуватись ще досить тривалий час.

Нині близько 0,5 млрд га землі у світі обробляється за

допомогою полицевих знарядь.

У США у 2003 р. розпочато випуск напівначіпного

керованого плуга з полицею для обертання скиби. Сучасні

багатокорпусні плуги в агрегаті з потужними тракторами є

досить високопродуктивними знаряддями. Минулого року на

міжнародній виставці в Угорщині демонструвався світовий

рекордсмен – 20(корпусний плуг американської фірми

“Gregorу Besson”, яким за світловий день було зорано 432 га.

Така висока продуктивність плугів не є новиною. Майже

півстоліття тому фермер Томас Кемпбел із Монтани (США)

450 сильним трактором в агрегаті з низкою плугів виорював

під сівбу пшениці 405 га в день [12].

Нині у Європі численними фірмами випускаються і

знаходять покупців багато плугів різних типів та модифікацій,

розробляються нові досконаліші конструкції. Плуги вико(

ристовуватимуться в подальшому хоч би й тому, що цих

знарядь у господарствах поки що найбільше. Заміна їх на

новітні комплекси вимагає значних фінансових ресурсів, а тому

і часу. Не останню роль при цьому відіграє певний аграрний

консерватизм і звичка до користування добре освоєними,

перевіреними часом технологіями.22

Зональні особливості застосування технологій мінімального

обробітку визначаються особливостями грунтового покриву.

Такий обробіток є перспективним і відносно просто запро(

ваджується на структурних добре дренованих ґрунтах зокрема

чорноземах. За посушливих умов він має більші переваги,

оскільки мульчування поверхні післязбиральними рештками

забезпечує збереження до 25(50 мм вологи.

На суглинкових та глинистих ґрунтах із середньою

дренованістю мінімальний безплужний обробіток виправдовує

себе при вирощуванні озимих колосових і менш відповідний

вимогам ярих культур.

Суглинкові, особливо важкосуглинкові грунти на слабо(

дренованих територіях, а також дерново(підзолисті безструк(

турні грунти легкого гранулометричного складу є мало(

відповідними для запровадження „прямої” сівби.

Враховуючи це у Великій Британії земельні угіддя розділені

на три категорії, по яких за технологіями „нульового” обробітку

можна вирощувати озимі та ярі культури, лише озимі і

території за грунтовими умовами несприятливими для

технологій такого типу [13].

З огляду на ці принципи розподілу для запровадження

мінімального обробітку, як землеробської системи перспек(

тивними будуть зона Степу, значна частина Правобережного

Лісостепу. Західна частина Лісостепу і Полісся залишаться ще

на тривалий час зонами переважно диференційованого

обробітку з домінуванням оранки та дискових знарядь.

Системи мінімального обробітку запроваджуватимуться тут

лише фрагментарно окремими господарствами.

Окрім грунтово(кліматичних умов, вологозабезпеченості

територій грунтово(кліматичні зони значно відрізняються між

собою за щільністю проживання сільського населення,

землезабезпеченістю одного працюючого, одного господарства,

частково мілкотоварних або нетоварних господарств сільського

населення (табл. 1).

Висока частка сільського населення (52 %) в Поліських і

особливо західних областях свідчить про аграрність цих23

територій із значною питомою вагою мілких господарських

формувань і присадибного господарства. Тільки цей чинник

може унеможливлювати розвиток промислового велико(

товарного виробництва сільськогосподарської продукції,

запровадження працеощадливих технологій, включаючи

мінімальний обробіток і зокрема no(till технологій.

Таблиця 1. Показники землезабезпеченості у

природно5кліматичних зонах України

У свою чергу, в зоні Степу вони можуть мати значні

перспективи поширення. Розвиток працеощадливих

технологій це очевидно природний шлях розвитку систем

обробітку для таких областей, як Донецька, Луганська,

Дніпропетрівська, Запорізька з часткою сільського населення

Гектарів орних земель на:

Зони Області

Частка

cільсько

го насе

лення, %

сільсь

кого

жителя

працюю

чого в

сільському

господар

стві

підприєм

ство

Західні

райони і

Полісся

Лісостеп

Степ

Закарпатська,

Івано(Франківська,

Чернівецька,

Львівська,

Тернопільська,

Волинська,

Житомирська,

Чернігівська

Хмельницька,

Вінницька,

Черкаська,

Київська,

Сумська,

Полтавська

АР Крим,

Одеська,

Кіровоградська,

Миколаївська,

Херсонська,

Харківська,

Донецька,

Дніпропетровська,

Луганська,

Запорізька

52 0,91 4,0 1902

23 3,22 7,24 4605

43 1,90 5,3 285324

відповідно 9,7; 13,6; 16,6: 23,8 %. Саме в цих областях

утворились вищезгадані 41 господарство (десятитисячники),

де умови організації товарного виробництва зерна складаються

таким чином, що у лічені дні як з осені або навесні можна

„піймати” вологу і засіяти колосальні за обсягами площі. Саме

тут, у першу чергу, стають у нагоді технології мінімального

обробітку ґрунту, включаючи „пряму” сівбу.

У зоні Лісостепу, за великої протяжності із заходу на схід,

формується ряд провінцій з різко відмінними грунтовими

кліматичними умовами.

У зв‘язку із зерно(буряковою спеціалізацією Лісостепу, на

цій території зберігатимуться комбіновані полицево(

безполицеві системи обробітку ґрунту у сівозмінах із значною

часткою оранки. Якщо з будь(яких причин буде підірвано

галузь буряківництва, що за наявних умов цілком вірогідно,

то відповідно посилюватиметься зернове виробництво і певний

здвиг у бік технологій мінімального обробітку цілком

можливий.

Виходячи з таких міркувань ми прогнозуємо у близькому

майбутньому застосування оранки на 10(15 млн га. На іншій

частині орних земель приблизно з такоюж загальною площею

здійснюватиметься безплужний, у тому числі мінімальний

обробіток, із застосуванням важких культиваторів, дискових

знарядь, які б за один прохід готували грунт до стану

придатного до сівби сільськогосподарських культур. На основі

таких знарядь, особливо важких культиваторів, і потужних

тракторів можливо здійснювати поступовий перехід до сівби

без попереднього механічного обробітку ґрунту. Значну частку

сучасних знарядь для „прямої” сівби представляють собою

важкі культиватори, до яких приєднуються сівалочні блоки.

При цьому культиватори можуть використовуватись як

самостійні знаряддя.

Характерне для сучасного етапу розвитку землеробства

звуження виробничої спеціалізації господарств і дуже висока

вартість якісної грунтообробної техніки формує в окремих

господарствах відповідно обмеження їх номенклатури з25

використанням у кінцевому “принципу єдиного знаряддя”,

коли лущення, основний, передпосівний обробітки, догляд за

парами, а в окремих випадках сівба здійснюватиметься на

основі одного комплексного знаряддя чи агрегата.

Нині канадський фермер на чотирьохпільну зернову

сівозміну має у розпорядженні лише три сільськогосподарські

машини: важкий культиватор із сівалочним блоком,

оприскувач і комбайн. У цьому напрямі поступово рухається і

наше степове господарство. В інших зонах подібне спрощення

машинного парку припустиме скоріше як виключення.

В Україні ще у 1978 р. спосіб сівби без попереднього

обробітку ґрунту випробовувався в Миронівському інституті

пшениці імені В.М. Ремесла на основі стерньової сівалки

20(SXBI чехословацького виробництва. Цю сівалку було

сконструйовано на основі поширеного і нині принципу три(

дискового сошника, коли потужний дисковий ніж прорізує у

грунті щілину для дводискового сошника, за яким встанов(

люється прикочуючий пристрій.

Надалі ця сівалка пройшла всебічні випробування в

інституті (нині Український науково(дослідний інститут

прогнозування та випробування техніки і технологій для

сільськогосподарського виробництва імені Л. Погорілого). В

обох випадках випробування були успішними. У 1985 році цю

сівалку було продемонстровано на науково(практичному

семінарі з посіву озимих культур.

Не зважаючи на це дана технологія подальшого розвитку і

поширення не мала. На той час соціально(економічні

передумови для її запровадження ще не склались. Можна лише

згадати, що у ті часи ніхто не міг навіть подумати про нестачу

пального, добрив. Робоча сила була достатньою і дешевою. Те

ж саме, не вдаючись до оцінки якості, можна сказати про

технічні засоби. Нині ці умови значно змінились.

На даний час, як відомо, no(till системи в ідеальному вигляді

запроваджуються у Агро(Союзі Дніпропетровської області.

Дійсно, ситуація на ринку енергоносіїв, матеріалів, робочої

сили змінилась кардинально і відбувається активний пошук26

технологій, які б відповідали сучасним реаліям. У 2003 р. тут

було встановлено світовий рекорд. За добу посівним

комплексом HORSH було засіяно з одночасним внесенням

гранульованих добрив 571,9 га ячменю ярого.

Як і будь(яка інша глобальна технологічна система,

одночасно пов‘язана з природними, технічними і соціально(

економічними чинниками, „нульовий” обробіток поряд з

низкою незаперечних переваг має і негативні сторони. Аналіз

досить обширної сучасної літератури і певного власного

досвіду дав можливість окреслити їх число та співвідношення

(табл. 2).

Таблиця 2. Переваги і недоліки no5till систем

Позитивні сторони

1. Різке, у 3(5 разів підвищення

продуктивності праці.

2. Можливість здійснення сівби

польових культур у найкращі

агротехнічні строки.

3. Скорочення витрат на оплату

праці у 1,6 раза, придбання тех(

ніки – 1,5, пальне – у 2,2 раза. З

урахуваням витрат на добрива,

вапно, гербіциди та інсектициди,

робочу силу, сушіння економія

сукупних прямих витрат стано(

вить за даними зарубіжних країн

12%. На вітчизняному ринку ця

структура витрат може бути

іншою у зв‘язку зі значно меншою

ціною робочої сили та інших

складових витрат.

4. Зниження рівня евтрофікації

водойм завдяки обмеженню попа(

дання в них елементів, які викли(

кають бурхливий розвиток водо(

ростей.

5. Захист ґрунтів від ерозії,

дефляції і антропогенного пере(

ущільнення.

6. Можливість значного підви(

Застереження

1. За наявності на поверхні

ґрунту післяжнивних решток,

особливо таких потужних, які

залишаються після кукурудзи,

спостерігається зниження тем(

ператури ґрунту навесні на 2,8(

5,0°С. При цьому етапи органо(

генезу польових культур зміщу(

ються на пізніші строки. Виникає

потреба посилення фосфорного

живлення рослин, зміни строків

сівби ярих.

2. Можливість перезволоження

орного шару на ґрунтах, що слабо

дренуються, яке супроводжується

різким зниженням їхньої біоло(

гічної активності. Компенсація

цього недоліку досягається підви(

щенням дози азоту на 25(30 кг.

3. Погіршення умов роботи дре(

нажних систем на осушуваних

землях.

4. Із зменшенням глибини обро(

бітку і переходом на технології

„нульового” обробітку зростає

негативний прояв мікропони(

жень („блюдець”), особливо у роки27

щення вмісту в грунті органічної

речовини і гумусу.

7. В умовах достатнього зволо(

ження підвищення коефіцієнтів

використання елементів жив(

лення рослин з мінеральних

добрив, у першу чергу, фосфору

(особливо за помірних доз вне(

сення) завдяки локалізації добрив

і кореневої системи у найбільш

біологічно активному поверхне(

вому шарі.

8. Збереження грунтової вологи

від втрат на фізичне випаро(

вування (у степових провінціях

Канади + 24 мм).

9. Збагачення ґрунтів на мікро(і

мезофауну зокрема на дощові

черв’яки, які відіграють значну

позитивну роль у формуванні

родючості ґрунтів.

10. Зменшення емісії СО2 в

атмосферу внаслідок зниження

витрат пального у річному циклі

польових робіт.

11. Можливість вилучення

сотень мільйонів СО2

з атмосфери

і закріплення його у формі орга(

нічної речовини грунту.

12. Можливість за певних умов

(але далеко не завжди) підви(

щення урожайності польових

культур і зниження собівартості

продукції рослинництва.

13. Вирівнювання поверхні по(

лів унаслідок чого покращуються

умови праці механізаторів і функ(

ціонування технічних засобів та

зниження вібраційних наванта(

жень на організм людини і метал.

формування притертої льодової

кірки на озимих. (Під „блюдцями”

в зоні Лісостепу знаходиться 14 %

території, у зоні Полісся – до

20 %).

5. Можливість зниження польо(

вої схожості насіння внаслідок

насичення посівного шару після(

жнивними рештками, що супро(

воджується необхідністю підви(

щення норм висіву на 15(25%.

6. За мінімального й „нульового”

обробітку ґрунту контроль за(

бур‘яненості посівів є складнішим

і дорожчим, ніж за загально(

прийнятого обробітку на 15(100%

залежно від культури і типу

сівозміни.

7. За систем мінімального і

„нульового” обробітку ґрунту

погіршується дія грунтових гербі(

цидів у зв‘язку з утриманням

частини препаратів на після(

післяжнивних рештках, а також

посиленою детоксифікацією дію(

чих речовин у біологічно актив(

ному поверхневому шарі. Іноді

причиною послаблення токсич(

ності грунтових гербіцидів є під(

кислення ґрунту у верхньому 10 см

шарі.

8. За інтенсивного захисту посі(

вів від бур’янів за мінімального і

„нульового” обробітків поси(

люється ризик появи резис(

тентних до гербіцидів популяцій

бур’янової флори.

9. За мінімального і „нульового”

обробітків ґрунту створюються

напружені умови для підтримки

сприятливого фітосанітарного

стану посівів. Це пов‘язано з

наявністю на поверхні ґрунту

рослинних решток, на яких28

зберігаються джерела інфекції,

залучаються шкідники, що відкла(

дають на них яйця, створюються

сприятливі умови для виживання

шкідників у зимовий період.

10. На фонах мінімального і

„нульового” обробітків усклад(

нюється боротьба з мишовид(

ними гризунами.

11. За посушливих умов

можливий недобір урожаю і

зниження якості зерна пшениці

озимої з причин збіднення на

поживні речовини нижньої поло(

вини орного шару та їх позиційної

недоступності за пересихання

верхнього 10 см шару.

12. На фонах з великою кількістю

на поверхні ґрунту рослинних

решток знижується ефективність

підкормок азотом розкидним

методом. За попадання карбаміду

на поверхню решток втрачається

1/3 азоту.

13.За тривалого агрохімічного

„навантаження” на поверхневий

шар ускладнюється підтримка

оптимальних фізико(хімічних

параметрів родючості ґрунту. Їх

корекція за рахунок вапнування

має здійснюватись меншими

дозами й удвічі частіше, ніж при

загальноприйнятому обробітку.

14.За значної виснаженості ґрун(

тів середнього і важкого грануло(

метричного складу при залишенні

їх без обробітку у перші роки

запровадження no(till системи

спостерігається явище сезонної

цементації зі значним підвищен(

ням щільності будови ґрунту та

різким зниженням продуктивності

агрофітоценозів. Відновлення

оптимальних параметрів щільно(29

сті ґрунту відбувається поступово

протягом 3(4 років.

15. Висока ціна основного

технічного засобу для „нульового

обробітку ґрунту – сівалок безпо(

середньої сівби, тому заміна

наявної грунтообробної і посівної

техніки, яка здебільшого відпра(

цювала амортизаційні строки, є

серйозною фінансовою проб(

лемою для будь(якого госпо(

дарства. Ціна різних комплексів з

різною шириною захвату і

комплектом коливається у межах

від 30 до 300 тис. у.о.

16. Запровадження технологій

„нульового” обробітку ґрунту

вимагає вищої кваліфікації агро(

номічного і технічного персоналу.

17. Різка зміна технологій виро(

щуваня польових культур на знач(

них площах може супроводжу(

ватися загостренням проблем

сільського безробіття.

18. Ці ж самі проблеми можуть

виявитись і в галузі сільськогоспо(

дарського машинобудування.

19.Посіви за no(till технологій

можуть протягом певного часу

бути пожежонебезпечними, особ(

ливо коли поля не є „закритими

зонами”, як у фермерів США і

Канади, а вільними для доступу

будь(кого.

Безумовно неможливо знайти аргументи, якими можливо

було б заперечити різке (у рази) підвищення продуктивності

праці, фактор часу, своєчасність проведення сівби у найкращі

агротехнічні строки, скорочення витрат на придбання

пального, ролі людського фактора. Останній не завжди буває

позитивним.

Економія сукупних витрат за даними зарубіжних країн

складає 12 %.30

Зведення до мінімуму ерозійних процесів, можливість

значного підвищення вмісту у грунті органічної речовини і

гумусу, скорочення втрат грунтової вологи на випаровування,

– далеко не всі переваги, але вони досить значимі.

Як відомо формування і розвиток no(till систем розпочались

у Великій Британії після винаходу у 1955 р. біпіріділових

гербіцидів суцільної дії, які могли знищувати всі бур‘яни, а

також створення сівалки для сівби без попереднього обробітку

ґрунту. Теоретичним підгрунтям були висновки авторитетного

науковця Є. Рассела, який роль обробітку ґрунту здебільшого

зводив до контролю забур‘яненості [17]. Проте, першими

зуміли скористатися цими винаходами американці. Батьком

no(till систем визнано фермера Гаррі Янга. У 1962 р. він першим

у світі застосував англійську сівалку „прямої” сівби на своїй

фермі. Відсутність плужного обробітку повністю компенсу(

валась застосуванням гербіцидів.

Нині у всьому світі площа ріллі становить 1 млрд

317 млн га. Статистика з поширення no(till систем ведеться з

1982 р. Зведені дані обсягів використання „нульового”

обробітку у всіх країнах світу за 2004(2005 рр. складали

сумарно 95 млн 480 тис. га. Таким чином, площа, на якій

запроваджено no(till системи, становить 6,8 % від світової. З

цієї площі на шість країн: США, Канаду, Бразилію, Аргентину,

Австралію, Парагвай припадає 94,7 %. На всі інші країни світу

– відповідно 5,3 %. Частка європейського континенту

включаючи і східну його частину не перевищує 2,5(3 %.

Щорічно площа під no(till системами зростає на 1 млн га.

Кожна країна, в якій „нульовий” обробіток запроваджується

у значних обсягах, має свої власні головні аргументи. Для

Сполучених Штатів Америки це підвищення продуктивності

праці і грунтоохоронне значення „нульового” обробітку. Для

Канади, де виробництво зерна зосереджено у степових

провінціях, вагомим чинником є збереження вологи. Те ж саме

слід відмітити для землеробства західних провінцій Австралії.

Для тропіків Бразилії, де під ріллю освоюються значні площі

тропічних лісів і роль ґрунту фактично виконує лісова31

підстилка, яка раптово “згорає” при введенні в інтенсивну

культуру збереження грунтового покриву є серйозною

державною проблемою, а основним шляхом є запровадження

„нульового” обробітку. Оцінюючи поширення no(till систем на

Європейському континенті, де безперечним лідером є Велика

Британія, головним аргументом на користь запровадження

„нульового” обробітку визначається можливість підвищення

продуктивності праці на підготовці ґрунту і сівби озимих та

ярих колосових у 4 рази [13].

Відносно економії енергії в ланці обробітку ґрунту, то вона

дійсно є вагомою. Але якщо оцінити енерговитрати на повні

технологічні цикли вирощування польових культур в інтен(

сивному землеробстві, то виявляється, що частка обробітку

ґрунту в економії енерго(носіїв дещо скромніша. Ті 25(40 %,

які інколи приписуються обробітку ґрунту, є, насамперед,

наслідком неповного обліку інших витратних складових. Наші

розрахунки свідчать, що у сумі прямих експлуатаційних витрат

енергії обробіток ґрунту не перевищує 10(12 %. За включення

в обрахунки енергетичних еквівалентів застосування добрив

Поиск по сайту: