|
|||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Сутність левериджу, його значення і види. Аналіз видів операційного, фінансового та операційно-фінансового левериджуЛівериджем у фінансовому аналізі називається оптимізація структури активів і пасивів підприємства з метою збільшення прибутку. В абсолютному розумінні ліверидж означає невелику силу, важель, з допомогою якого можливо переміщувати досить великі предмети. Щодо економіки, ліверидж — це важель, незначним посиленням якого можливо суттєво змінити результати виробничо-фінансової діяльності підприємства. Визначення лівериджу в економічній роботі підприємства можна пов’язати з дією факторної системи, розглядаючи його як певний фактор, невелика зміна якого може привести до суттєвих змін результатних показників. Розрізняють три види лівериджу: - виробничий; - фінансовий; - виробничо-фінансовий. Розглянемо сутність кожного з них. З цією метою подамо факторну модель чистого прибутку як різницю між виручкою від реалізації продукції та витратами виробничого і фінансового характеру: ЧП = ВР – ВВ – ФВ, де ЧП — чистий прибуток; ВВ — витрати виробничого характеру; ФВ — витрати фінансового характеру. Розмірами кожного із цих видів витрат можна управляти. В умовах ринкової економіки і за наявності багатьох варіантів отримання позикових коштів за різними процентними ставками для фінансування діяльності підприємства така модель чистого прибутку має велике значення. Витрати виробничого характеру являють собою повну собівартість продукції, тобто витрати на її виробництво та реалізацію. У вітчизняній економіці обчислення собівартості продукції здійснюється шляхом розподілення витрат на прямі та непрямі. Прямі витрати включаються у собівартість продукції безпосередньо, непрямі — розподіляються між окремими видами продукції відповідно до певної бази розподілу. В економічно розвинених країнах застосовується поділ витрат для обчислення собівартості на умовно-змінні та умовно-постійні. Такий розподіл існує для короткострокового періоду і здійснюється залежно від обсягу виробництва. Види витрат, які змінюються із зміною обсягу виробництва, називають умовно-змінними, а види витрат, які не змінюються із зміною обсягу виробництва, — умовно-постійними. Оскільки такий розподіл є деякою мірою умовним, вважаємо за доцільне називати ці витрати не змінними та постійними, а умовно-змінними та умовно-постійними. Графічно за умови прямої залежності витрат від обсягу виробництва продукції динаміку видів витрат можна зобразити так (рис):
Рис. Види витрат та їх динаміка По осі абсцис відкладаються обсяги виробництва продукції, а по осі ординат — витрати. Постійні витрати — це горизонтальна пряма, змінні — лінія з нахилом під певним кутом. До прямих витрат у сільському господарстві відносяться, наприклад, оплата праці робітників, зайнятих безпосередньо на об’єкті виробництва, а також насіння, добрива, корми, нафтопродукти, автотранспорт, задіяний у виробничому процесі, тощо. Постійні витрати — це всі витрати за обслуговування та управління виробництвом. Сумарна величина цих витрат дорівнює повній собівартості. Але поміж цих видів витрат існує й певне співвідношення. Взаємозв’язок між обсягом виробництва, постійними і змінними витратами та прибутком виражає виробничий ліверидж. Ученими-економістами теоретично доведено і практично підтверджено, що на відхилення валового прибутку можна впливати шляхом зміни структури собівартості продукції та її обсягу. Виробничий ліверидж — це потенційна можливість впливати на прибуток підприємства шляхом зміни структури собівартості та обсягу випуску. Для визначення чистого прибутку із виручки крім витрат виробничого характеру віднімаються і витрати фінансового характеру, пов’язані з обслуговуванням боргу. Величина цих витрат залежить від розміру позикових коштів. Вплив фінансових витрат на прибуток відображує фінансовий ліверидж. Це пов’язано із дією плеча фінансового важеля (співвідношення позикового і власного капіталу). Отже, фінансовий ліверидж — це взаємозв’язок між прибутком і співвідношенням позикового та власного капіталу. Фінансовий ліверидж — це потенційна можливість впливати на прибуток шляхом зміни обсягу та структури довгострокових пасивів, тобто власного і позикового капіталів. Фінансовий ліверидж характеризує взаємозв’язок між чистим прибутком і розміром доходів до сплати податків і процентів за боргами, тобто валовим прибутком. Виробничо-фінансовий ліверидж визначає взаємозв’язок між виручкою від реалізації продукції, витратами виробничого і фінансового характеру та чистим прибутком, тобто узагальнюючим показником взаємодії всіх трьох факторів, що впливають на результативний показник.
Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.003 сек.) |