АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Морфологічні особливості наукового мовлення

Читайте также:
  1. IХ. Особливості провадження у справах про порушення правил дорожнього руху іноземцями та особами без громадянства
  2. VI. Особливості оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 124 КУпАП
  3. Аграрні відносини, їх зміст та особливості.
  4. Адміністративно-правові норми: поняття, ознаки, види та особливості структури.
  5. Анатомо-фізіологічні особливості опорно-рухового апарату
  6. Антропометричні дослідження дітей різного віку та особливості їх проведення
  7. Біологічні особливості ріпаку озимого
  8. Біологічні особливості ряду Напівтвердокрилі
  9. В чому полягають особливості кореляційного опису результатів біометричних досліджень?
  10. Види акціонерних товариств та їх особливості.
  11. Види аудиторських послуг та особливості їх надання.
  12. Види та особливості застосування митних режимів в Україні

Використання

Сфера використання наукового стилю — наукова діяльність, науково-технічний поступ, освіта.

Основне призначення — викладати наслідки досліджень про людину, суспільство, явища природи, обґрунтовувати гіпотези, доводити істинність теорій, класифікувати й систематизувати знання, роз'яснювати явища, активізуючи інтелект читача для їх усвідомлення.

Особливості наукового стилю

Основні ознаки:

  • ясність (понятійність) і предметність тлумачень,
  • логічна послідовність і довідність викладу,
  • узагальненість понять і явищ,
  • об'єктивний аналіз,
  • точність і лаконічність висловлювань,
  • аргументація й переконливість тверджень,
  • однозначне пояснення причинно-наслідкових відношень,
  • докладні висновки.

Основні мовні засоби спрямовані на інформування, пізнання, вплив і окреслені:

  • значною кількістю наукової термінології,
  • наявністю схем, таблиць, графіків, діаграм, мап, систем математичних, фізичних, хімічних та інших знаків і позначок,
  • оперуванням абстрактними, переважно чужомовними словами,
  • уживанням суто наукової фразеології, стійких термінологічних словосполук,
  • залучуванням цитат і посилань на першоджерела,
  • здебільшого відсутністю авторської індивідуальної манери й емоційно-експресивної лексики,
  • наявністю виразної композиційної структури тексту (послідовний поділ на розділи, частини, пункти, підпункти, параграфи, абзаци із застосуванням цифрової або літерної нумерації),
  • наявністю дієслівних форм, зазвичай безособових, узагальнених чи неозначених, як правило, теперішнього часу, що констатують певні явища й факти; значну роль відіграють дієприслівникові й дієприкметникові звороти, які додатково окреслюють дії, предмети та явища,
  • специфічною монологічністю текстів,
  • переважанням різнотипних складних речень, стандартних виразів (кліше).

Морфологічні особливості наукового мовлення

Вживання частин мови в науковому стилі мовлення є суворо нормативними. У науковій мові більшою мірою переважають іменники, дієслова, прикметники і меншою мірою займенники та частки.

Іменник є найбільш поширеним в наукових текстах, зокрема, іменники з абстрактним значенням і віддієслівні іменники (дослідження, узагальнення).
Слід звернути увагу на вживання родового відмінка однини іменників чоловічого роду другої відміни:

Флексію -а (-я) мають переважно іменники, що позначають:

  1. конкретні одиничні предмети, населині пункти, назви осіб (Житомира, ректора, інтелігента);
  2. власні імена та прізвища (Віктора, Артема);
  3. назви мір довжини, часу, місяців і днів тижня (метра, грама, понеділка, грудня, але віку, року);
  4. назви грошових знаків і числові назви (мільйона, мільярда);
  5. слова терміни українського походження та елементи будови чогось,геометричні фігури іншомовного похождження (іменника, підмета, куба, радіуса, але виду, роду, синтаксису, способу, складу).

Закінчення -у (-ю) характерні для іменників чоловічого роду:

  1. із значенням абстрактності, збірності, почуття, а також ті, що називають явища природи,установи, речовини (іспиту, тексту,наказу,успіху, ритму);
  2. терміни іншомовного походження: математичні, фізичні,хімічні, літературознавчі (аналізу, синтезу, ферменту);
  3. назви річок, озер, гір, островів, країн, областей та складних назв населених пунктів, другою частиною яких є іменник (Дону, Дунаю, Китаю, Високого Ставу).

У складних словах - назвах населених пунктів відмінюється кожна частина (Могиль-Подільський - Могилева-Подільського). У звертаннях частіше використовується кличний відміннок (Олеже, Олександре, Іване Степановичу, добродію Андріє). Чоловічі прізвища на -ко, -ук та з нульовим закінченням відмінюються, а жіночі - ні. Іменники на позначення жінок за професією або родом занять у наукових текстах вживаються в чоловічому роді (академік Неля Олександрівна).

Прикметник. У науковому стилі використовують найчастіше відносні прикметники (аналітичний, експериментальний) та аналітичні форми вищого і найвищого ступенів порівняння якісних прикметників (більш удалий, найбільш доцільний).

Дієслово. Для вживання дієслів у науковому стилі є характерним:

  • інфінітив, що має форму на -ти (починати, виконувати), а не на - ть.
  • форма теперішнього часу (розглядається, існують тощо);
  • форма 1-ої особи множини у відгуках і виступах (цінність наукової роботи вбачаємо);
  • дійсний спосіб (мотивувати, інтерпритувати);
  • недоконаний вид у складних формах у тектсах фахового спрямування (будуть проводитись);
  • інфінітиви у поєднанні з модальними словами (необхідно відзначити, слід наголосити).


Числівник. Однозначні числа, які не мають посилань на одиниці виміру, у науковому тексті записують словами. Складні і складені кількісні та дробові числівники позначаються цифрами.

Займенники. Займенник ми використовується для вираження думки певної групи людей, але частіше він вживається у сполуках на нашу думку, на наш погляд. Займенник ви вживається для вираження поваги, пошани: прошу Вас, зважаючи на Вашу думку тощо. Вживаними є вказівні займенники цей, той, такий з прийменниками: у тому випадку, з цією метою.

Прислівник. У науковому тексті вживаними є прислівники зі значенням ознаки дії (принагідно), стану особи (радісно, приємно), іншої ознаки (вдячно, мудро). Можливе також викоритснаня ступеневих форм якісно-означальни прислівників (найсердечніше подякувати).


1 | 2 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.003 сек.)