Дискові накопичувачі

Основними пристроями для зберігання даних в інформаційних системах наразі є дискові накопичувачі (жорсткі диски). Це пристрої, призначені для запису, читання та довготривалого зберігання даних і програм; зазвичай їх розміщують у системному блоці комп’ютера, але вони можуть бути і зовнішніми пристроями. Основні характеристики дискового накопичувача: ємність (максимальний обсяг даних на диску), тип інтерфейсу (спосіб підключення диска), швидкість передавання даних та середній час доступу до даних. Магнітний дисковий накопичувач містить кілька встановлених на одній осі пластин, на які записують дані. Читання й записування інформації здійснюють магнітні головки, розташовані по обидва боки від пластин. Коли дисковий накопичувач працює, його пластини обертаються з великою швидкістю. Носій даних (пластини) — незнімний. Поширення набувають також твердотільні накопичувачі (англ. — SSD, Solid State Drive, Solid State Disk), які побудовані на основі енергонезалежної або енергозалежної пам’яті та не мають рухомих частин.

DVD-привід та DVD-диски

Для довгострокового зберігання інформації сьогодні використовують оптичні носії (DVD-диски або рідше — CD-диски). Записування даних на ці носії та зчитування з них здійснюються з використанням лазера. Читати DVD-диски можна за допомогою DVD-приводу та DVD-плеєра.

Є кілька стандартів DVD-дисків: DVD-ROM (лише для читання), DVD±R (для читання та одноразового запису), DVD±RW (для читання, багаторазового запису та видалення). Аналогічні стандарти є й для CD. Недоліками CD- та DVD-дисків вважають їхню ламкість, чутливість до подряпин, впливу вологи і сонячних променів, тому поводитися з такими дисками слід обережно. Описані нами носії даних мають різну ємність. Наприклад, на дискету можна помістити лише 1-2 цифрових фотознімки (залежно від їхньої якості), тому графічну інформацію, музику та відео записують на CD- та DVD-диски, а також на флеш-накопичувачі.

Флеш-накопичувачі

У підрозділі «Постійна пам’ять» згадувалася так звана флеш-пам’ять. Цю технологію використовують для виготовлення зовнішніх пристроїв зберігання, які підключають до комп’ютера через порт USB. Такі накопичувачі не містять рухомих частин, а тому надійніші й компактніші за магнітні жорсткі диски. Флеш-пам’ять компактна, дешева і споживає мало електроенергії. Завдяки цьому її широко застосовують у портативних пристроях, що працюють на батарейках і акумуляторах: цифрових фото- та відеокамерах, диктофонах, MP3-плеєрах, КПК, мобільних телефонах, смартфонах тощо.

Володін

Зовнішня пам’ять

Зовнішню пам’ять (зовнішній запам’ятовувальний пристрій — ЗЗП) призначено для довгострокового зберігання програм та даних, і вона не залежить від того, чи ввімкнений комп’ютер.

Інформація від зовнішньої пам’яті не одразу потрапляє до процесора, вона повинна пройти по ланцюжку.

До складу зовнішньої пам’яті комп’ютера входять накопичувачі інформації на жорстких і гнучких магнітних дисках, на компакт-дисках, на магнітооптичних дисках, на магнітній стрічці (стримері) та інші.

Поиск по сайту: