|
|||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Опрацювання, використання, створенняІнформація — не мертвий вантаж, вона спонукає людину до роздумів чи дій. Отримавши інформацію про те, як розв’язувати тригонометричні рівняння, і опрацювавши її, ви матимете високий бал на контрольній з математики, тобто використаєте інформацію. Міркування над тими чи іншими фактами сприяє, як правило, створенню інформації — так письменник, аналізуючи свій життєвий досвід і перебуваючи під впливом інших авторів, створює літературний твір. Відтак людина є генератором, творцем нової інформації. Допомогти їй в цьому може комп’ютер, наприклад програма, що обробляє дані соціологічного опитування та видає інформацію щодо політичних уподобань виборців. Зауважте: стосовно технічних засобів кажуть, що вони обробляють інформацію, а не опрацьовують. Захист У світі завжди були таємниці. Наприклад, жерці не передавали нікому, крім обраних, сакральних знань, власники скарбів не розголошували, де вони їх зберігають, полководці приховували від супротивників відомості про маневри своїх військ. Всі вони захищали певну інформацію. Процес захисту інформації протилежний її поширенню: поширюючи відомості, ми прагнемо, щоб про них дізналося якомога більше людей, захищаючи — щоб не дізнався ніхто, крім того, для кого їх призначено. Для допитливих. Є два способи захисту інформації: нерозголошення та шифрування. Якщо секретна інформація не підлягає розголошенню, достатньо нікому її не передавати. Під час передавання інформації неодмінно виникає небезпека того, що про неї дізнається не лише адресат, але й зловмисник. Він може прослухати телефонну лінію, отримати дані, що надсилаються комп’ютерною мережею, викрасти конверт із повідомленням у кур’єра тощо. Відтак замість секретного повідомлення передають інше, шифроване. Його може зрозуміти лише той, хто має ключ, що дає змогу дешифрувати повідомлення, тобто відновити його початковий вміст. Ключем може бути сам метод дешифрування, але в сучасних системах метод загальновідомий, а ключ — це окреме невелике повідомлення, що використовується як під час шифрування, так і під час дешифрування. У разі використання описаної схеми захисту інформації може виникнути проблема: як передати сам ключ? Вирішують її системи захисту інформації з відкритим ключем, які було розроблено наприкінці 1970 років. Принцип їх дії можна порівняти з використанням поштової скриньки: вкинути лист крізь щілину (зашифрувати повідомлення) може будь-хто, а вийняти (розшифрувати) — лише листоноша (чи то пак адресат), який має ключ. Натомість класичні системи нагадують звичайні скриньки, де ключ потрібен і щоб покласти, і щоб вийняти лист із секретним повідомленням. Побудова систем захисту інформації є завданням науки криптографії, їх «зламування», тобто пошук методів дешифрування повідомлень без ключа, називають криптоаналізом, а разом криптографія та крипто аналіз є складовими криптології.
Володін
Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.002 сек.) |