Критерії та методи формування грошових дивідендів підпр

Розробка ефективної дивідендної політики базується на ви-користанні наступних принципів: – збалансування різноманітних інтересів акціонерів, креди-торів та самого акціонерного товариства як суб’єкта господарювання; – врахування впливу інфляції на рівень дивідендних виплат акціонерам і обсяг реінвестованого чистого прибутку підприємства; – використання не менше 5 % чистого прибутку на форму-вання резервного фонду акціонерного товариства до досягнення ним 25 % статутного фонду; – врахування різниці в інтересах дрібних і великих (стра-тегічних) інвесторів; – формування і збереження основного контингенту акціонерів, яких задовольняє дивідендна політика підприємства; – розумне поєднання грошових і негрошових форм виплати дивідендів, виходячи з реальних фінансових і матеріальних мож-ливостей акціонерного товариства; – врахування асиметричної інформації, тобто різного ступеня інформованості акціонерів і менеджерів про реальний стан справ і перспективи розвитку підприємства; – врахування фактору ризику.

використовують, як правило, такі методи нара-хування грошових дивідендів:

• залишковий метод дивідендних виплат (residual dividends);

• метод стабільних дивідендів (regular dividends);

• метод гнучкої дивідендної політики;

• метод стійкого приросту дивідендів;

• метод стабільних дивідендів та екстра виплат (regular dividends with extra);

• метод компромісу (compromise dividend policy).

Залишкові дивіденди (residual dividends). Грошові дивіденди виплачуються підприємством лише за умови дотримання таких принципів визначення абсолютної величини грошових дивіденд-них виплат:

• дивіденди виплачуються після фінансування всіх інвести-ційних проектів із позитивною чистою приведеною вартістю;

• на реінвестування спрямовується та частина чистого прибу-тку підприємства, яка дає змогу профінансувати згадані інвести-ційні проекти із дотриманням цільового значення фінансового ліве-риджу (дотримання цільової структури капіталу).

Метод стабільних дивідендів. Абсолютна величина грошо-вих дивідендів не прив’язується до фактичних фінансових ре-зультатів за звітний період і відповідає встановленому рівню до-хідності корпоративних прав, що забезпечує найбільшу інформаційну впевненість акціонерів щодо очікуваного рівня своїх доходів.

Політика стабільних дивідендів домінує в практиці західних країн (насамперед, країн із розвинутим вторинним ринком цінних паперів). Доцільність такого підходу обґрунтовується тим, що стабільні дивіденди відповідають інтересам стратегічних інвесторів, які вкладають кошти в корпоративні права підприємства на тривалий період, і навпаки, обмежують арбітражні можливості біржових спекулянтів, оскільки курс корпоративних прав за такої дивідендної політики матиме тенденцію до стабілізації або навіть поступового зростання.Водночас за наявності у підприємства додаткових можливос-тей виплати більшої величини грошових дивідендів (значний по-зитивний Free Cash-flow), менеджери такого підприємства від-дають перевагу оголошенню екстра-дивідендів (extra dividends), а не збільшенню величини регулярних дивідендів.

Метод гнучкої дивідендної політики (метод стабільного дивідендного виходу). На відміну від попередніх підходів до ви-значення абсолютної величини грошових виплат підприємства цей метод прив’язує розмір грошових дивідендних виплат до аб-солютної величини фінансових результатів підприємства у звіт-ному фінансовому періоді, за який виплачуються дивіденди, шляхом затвердження незмінного коефіцієнта дивідендних ви-плат (5.7). Метод ураховує, що, на відміну від облігацій, корпо-ративні права є ризикованими вкладеннями і тому винагородою за ризик має бути відповідний дохід, який коливається залежно від рівня прибутковості підприємства.

Метод стійкого приросту дивідендів. Як свідчить світова практика, новостворені суб’єкти підприємництва (особливо представники новітніх галузей економіки) у перші роки свого функціонування реалізують політику стабільного приросту диві-дендів, що дає змогу менеджерам названих суб’єктів підприєм-ництва досягти таких цілей: 1) формування позитивного іміджу на ринку капіталу; 2) спрощення доступу до фінансових ресурсів шляхом розміщення наступних емісій корпоративних прав

Компромісна дивідендна політика, яка виділяється в окре-мих джерелах, передбачає, що щорічні рішення щодо грошових дивідендних виплат розглядаються та приймаються, зважаючи на такі чинники:

• потреба у капіталі для фінансування інвестиційних проектів із позитивним NPV;

• уникнення рішення про скорочення абсолютної величини грошових дивідендних виплат;

• уникнення емісії нових корпоративних прав;

• підтримання цільового рівня фінансового лівериджу;

• забезпечення цільового рівня коефіцієнта дивідендних ви-плат (DPR).

Поиск по сайту: