ГАРМОНІЗАЦІЯ ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ З ДИРЕКТИВАМИ ЄС

Одним із важливих шляхів розвитку українського законодавства щодо ринку капіталу є його гармонізація з європейським законодавством, зокрема, з Директивою 2004/39/ЄС (MiFID) «Про ринки фінансових інструментів». Порівняльному аналізу цього документа з вітчизняним законодавством, а також шляхам їх гармонізації присвячувався круглий стіл, який нещодавно відбувся у Києві за участі міжнародних експертів, провідних українських юристів та фахівців з питань фінансового ринку.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ. За інформацією фахівців проекту «Аналіз розбіжностей законодавства України з Директивою 2004/39/ЄС (MiFID) «Про ринки фінансових інструментів», що фінансується ЄС, незважаючи на значне зростання, яке спостерігалося на українському ринку цінних паперів протягом останніх кількох років, він все ще є нерозвиненим. До основних проблем фондового ринку України слід віднести неефективне корпоративне управління, низький рівень прозорості, ненадійні процедури фінансової звітності та оцінки тощо.

Разом із тим, учасники ринку та регулюючі органи заці-кавлені у подоланні цих проблем та ефективному розвитку ринку. У процесі переговорів між Україною та Європейським Союзом щодо Угоди про вільну торгівлю (FTA) було висловлено зацікавленість у створенні поглибленої угоди (FTA+). Одним із шляхів цього процесу є наближення україн-ського законодавства до положень MiFID.

Слід зазначити, що Директива складається з трьох основних блоків: ліцензування та умови діяльності інвестиційних компаній; регульовані ринки (ліцензування та правозастосування, вимоги до управління, організаційні вимоги, допуск фінансових інструментів до обігу, вимоги щодо прозорості проведення торгів); компетентні органи влади (призначення та повноваження, співпраця між компетентними органами різних держав).

Згідно з Директивою, інвестиційна компанія – це будь-яка юридична особа, постійна діяльність якої полягає в наданні однієї чи більше послуг з інвестування третім особам та/або здійсненні одного чи більше видів інвестиційної діяльності на професійній основі.

У свою чергу, регульований ринок – це ліцензована та регулярно функціонуюча багатостороння система, що обслуговується та/або управляється ринковим оператором, яка поєднує чи сприяє поєднанню численних інтересів третіх сторін щодо купівлі-продажу фінансових інструментів згідно з власними технологіями та правилами у спосіб, що сприяє укладанню угод стосовно фінансових інструментів, які були допущені до обігу відповідно до правил та/або технологій.

MiFID передбачає, що компетентні органи влади різних держав-членів ЄС взаємодіють один із одним з метою виконання своїх службових обов’язків відповідно до цієї Директиви, використовуючи свої повноваження, передбачені нею або національним законодавством. Компетентні органи влади допомагають аналогічним установам інших держав-членів ЄС. Зокрема, вони обмінюються інформацією та взаємодіють у процесі розслідування чи здійснення нагляду.

Експерти зазначають, що Директива MiFID є основоположним документом, який розвиває ринки фінансових інструментів в інтересах учасників цих ринків і держав, які прийняли та дотримуються норм цього документа на теренах ЄС. При цьому інтернаціоналізація ринків капіталу потребує поширення дії зазначеної Директиви на нові країни, зокрема, на Україну.

Відповідними українськими правовими актами у цій сфері є закони: «Про цінні папери та фондовий ринок»; «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні; «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»; «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)»; «Про іпотечні облігації», а також ряд підзаконних нормативних документів ДКЦПФР.

Законодавство України щодо фінансового ринку спрямоване на дотримання максимальної відповідності європейському законодавству, удосконалення регулювання та нагляду за професійними учасниками ринку, усунення обмежень в обміні фінансовими послугами між Україною та ЄС. Водночас одним із важливих завдань є подальша гармонізація та узгодження українських законів щодо фінансового ринку та підзаконних нормативних актів з європейським законодавством, зокрема, з Директивою MiFID.

РЕГУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ІСІ. Однією із важливих частин європейського законодавства щодо фінансових ринків є регулювання діяльності інститутів спільного ін-вестування. Основними документами, що регулюють діяльність ІСІ, є Директива 85/611/ЄЕС «Про узгодження законів, підзаконних та адміністративних положень, що стосуються інститутів спільного (колективного) інвестування в цінні папери, що підлягають обігу», а також Директива 2001/107/ЄС, Директива 2001/108/ЄС, та Директива 2004/39/ЄС (MiFID).

Згідно з даними, наведеними Директором УІРФР Дмитром Леоновим, український Закон «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» та підзаконні нормативні документи ДКЦПФР у цій сфері у цілому відповідають вимогам зазначених Директив. Разом із тим, у Законі про ІСІ відсутні такі визначення: конфлікт інтересів; пов’язаний агент; професійний клієнт.

Нормативні акти ДКЦПФР не містять додаткових механізмів усунення конфлікту інтересів, крім тих, які визначені та гармонізовані з вимогами спеціальних Директив ЄС щодо діяльності ІСІ. Відсутність у Законі про ІСІ визначення «пов’язаний агент» ускладнює уникнення конфлікту інтересів при обслуговуванні агентом декількох інвестиційних компаній.

Аналіз MiFID дозволяє стверджувати, що визначення «професійний клієнт» для основних категорій клієнтів може розглядатися як еквівалент визначення «інституціональний інвестор» в українському законодавстві. При цьому вітчизняне законодавство не визначає групування клієнтів за їх кваліфікованістю. Як наслідок, всі клієнти компаній з управління активами обслуговуються на загальних засадах.

Відсутність у законодавстві України чіткого визначення «професійний клієнт» штучно звужує перелік споживачів професійних послуг з управління активами і підвищує інвес-тиційні ризики, як за окремими операціями, так і на фінансовому ринку в цілому.

Слід також зазначити, що Закон про ІСІ, на відміну від MiFID, не містить додаткових застережень щодо зберігача ІСІ та торговців цінними паперами, які здійснюють розповсюдження цінних паперів інститутів спільного інвестування. Крім того, в Україні доцільно уніфікувати вимоги до початкового капіталу для всіх небанківських фінансових установ, що здійснюють діяльність з управління активами.

На думку пана Леонова, Закон про ІСІ та підзаконні документи ДКЦПФР мають бути гармонізовані з MiFID. У короткостроковій перспективі необхідно здійснити такі заходи: чітко визначити склад та структуру клієнтів компаній з управління активами; розширити склад клієнтів та ринок збуту послуг компаній з управління активами за рахунок клієнтів з нефінансового сектора; установити чіткі процедури спрощених механізмів обслуговування професійних клієнтів; за-кріпити гарантії для професійних клієнтів вимагати стандартних чи порівняно більш високих рівнів захисту, що за-стосовуються для непрофесійних клієнтів.

У свою чергу, основними заходами у середньостроковій перспективі мають бути такі: досягнення балансу зобов’язань компаній з управління активами та різних груп клієнтів; модернізація стандартів професійної діяльності; зниження ризику з інвестиційних операцій; підвищення ефективності інвестиційної діяльності; загальне зниження ризику для національного фінансового ринку.

Поиск по сайту: