Стаття 2. Завдання адміністративного судочинства

1. Завданням адміністративного судочинства є захист прав,

свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних

осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку

органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх

посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними

владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому

числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого,

неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

{ Частина перша статті 2 із змінами, внесеними згідно із Законом

N 2453-VI (2453-17) від 07.07.2010 }

2. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які

рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім

випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності

Конституцією (254к/96-ВР) чи законами України встановлено інший

порядок судового провадження.

{ Офіційне тлумачення положення частини другої статті 2 див. в

Рішенні Конституційного Суду N 19-рп/2011 (v019p710-11) від

14.12.2011 }

3. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності

суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи

прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що

передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це

повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають

значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи

всім формам дискримінації;

{ Пункт 7 частини третьої статті 2 із змінами, внесеними згідно із

Законом N 5207-VI (5207-17) від 06.09.2012 }

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між

будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів

особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття

рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

4.

Стаття 7. Принципи адміністративного судочинства

1. Принципами здійснення правосуддя в адміністративних судах

є:

1) верховенство права;

2) законність;

3) рівність усіх учасників адміністративного процесу перед

законом і судом;

4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне

з'ясування всіх обставин у справі;

5) гласність і відкритість адміністративного процесу;

6) забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень

адміністративного суду, крім випадків, установлених цим Кодексом;

{ Пункт 6 частини першої статті 7 із змінами, внесеними згідно із

Законом N 2453-VI (2453-17) від 07.07.2010 }

7) обов'язковість судових рішень.

Стаття 5. Законодавство про адміністративне судочинство

1. Адміністративне судочинство здійснюється відповідно до

Конституції України (254к/96-ВР), цього Кодексу та міжнародних

договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою

України.

2. Провадження в адміністративних справах здійснюється

відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої

процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Стаття 8. Верховенство права

1. Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства

права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи

визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і

спрямованість діяльності держави.

2. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням

судової практики Європейського Суду з прав людини.

3. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і

свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції

України (254к/96-ВР) гарантується.

4. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні

адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності,

суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні

відносини.

Стаття 9. Законність

1. Суд при вирішенні справи керується принципом законності,

відповідно до якого:

1) суд вирішує справи відповідно до Конституції

(254к/96-ВР) та законів України, а також міжнародних договорів,

згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;

2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті

відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб,

передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

{ Офіційне тлумачення положення пункту 2 частини першої статті 9

див. в Рішенні Конституційного Суду N 3-рп/2012 (v003

4. У разі невідповідності нормативно-правового акта

Конституції України (254к/96-ВР), закону України, міжнародному

договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою

України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт,

який має вищу юридичну силу.

5. У разі виникнення в суду сумніву під час розгляду справи

щодо відповідності закону чи іншого правового акта Конституції

України (254к/96-ВР), вирішення питання про конституційність

якого належить до юрисдикції Конституційного Суду України, суд

звертається до Верховного Суду України для вирішення питання

стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо

конституційності закону чи іншого правового акта.

6. Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого

надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті,

що встановлені законом, то застосовуються правила міжнародного

договору.

7. У разі відсутності закону, що регулює відповідні

правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні

правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону

суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права

(аналогія права).

Стаття 10. Рівність усіх учасників адміністративного

процесу перед законом і судом

1. Усі учасники адміністративного процесу є рівними перед

законом і судом.

2. Не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників

адміністративного процесу за ознаками раси, кольору шкіри,

політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та

соціального походження, майнового стану, місця проживання, за

мовними або іншими ознаками.

Стаття 11. Змагальність сторін, диспозитивність та

офіційне з'ясування всіх обставин у справі

1. Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах

здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні

ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх

переконливості.

2. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за

позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може

виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних

вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав,

свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони

просять.

3. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом,

розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків,

встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в

інтересах яких подано адміністративний позов, за винятком тих, які

не мають адміністративної процесуальної дієздатності.

4. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для

з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та

витребування доказів з власної ініціативи.

5. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у

справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази,

яких, на думку суду, не вистачає.

Стаття 12. Гласність і відкритість адміністративного процесу

1. Особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не

брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права,

свободи, інтереси чи обов'язки, не можуть бути обмежені у праві на

отримання в адміністративному суді як усної, так і письмової

інформації щодо результатів розгляду справи. Ніхто не може бути

обмежений у праві на отримання в адміністративному суді інформації

про дату, час і місце розгляду своєї справи та ухвалені в ній

судові рішення. Звернення особи, яка бере участь у справі, не

підлягає розгляду та не потребує відповіді, якщо у ньому не

зазначено місце проживання чи місцезнаходження (для юридичних

осіб) або не підписано автором (авторами), а також якщо неможливо

встановити його авторство, або таке, що містить вислови, що

свідчать про неповагу до суду.

{ Частина перша статті 12 із змінами, внесеними згідно із Законом

N 4054-VI (4054-17) від 17.11.2011 }

2. Кожен має право знайомитися в установленому законодавством

порядку із судовими рішеннями у будь-якій розглянутій у відкритому

судовому засіданні справі, які набрали законної сили. Це право

може бути обмежено відповідно до закону в інтересах нерозголошення

конфіденційної інформації про особу, державної чи іншої таємниці,

що охороняється законом.

3. Розгляд справ в адміністративних судах проводиться

відкрито. Суд ухвалою може оголосити судове засідання або його

частину закритими з метою нерозголошення державної чи іншої

таємниці, що охороняється законом, захисту особистого та сімейного

життя людини, в інтересах малолітньої чи неповнолітньої особи, а

також в інших випадках, установлених законом.

4. Розгляд справи в закритому судовому засіданні проводиться

з додержанням усіх правил адміністративного судочинства. Під час

розгляду справи в закритому судовому засіданні можуть бути

присутні лише особи, які беруть участь у справі, а в разі

необхідності - експерти, спеціалісти, перекладачі та свідки.

5. Якщо під час закритого судового засідання буде

встановлено, що інформація з обмеженим доступом є суспільно

значимою або доступ до інформації обмежено з порушенням закону,

суд постановляє ухвалу про її дослідження у відкритому судовому

засіданні.

6. Під час судового розгляду справи в судовому засіданні

забезпечується повне фіксування судового засідання за допомогою

звукозаписувального технічного засобу, крім випадків неявки в

судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи у разі,

якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи

здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у

тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження).

{ Частина шоста статті 12 із змінами, внесеними згідно із Законом

N 2453-VI (2453-17) від 07.07.2010 }

{ Щодо визнання конституційними положень частини шостої статті 12,

якими передбачено випадки, коли повне фіксування судового процесу

технічними засобами не здійснюється, див. Рішення Конституційного

Суду N 16-рп/2011 (v016p710-11) від 08.12.2011 }

7. Офіційним записом судового засідання є лише технічний

запис, здійснений судом у порядку, встановленому цим Кодексом.

8. Особи, присутні в залі судового засідання, можуть

використовувати портативні аудіотехнічні засоби. Проведення в залі

судового засідання фото- і кінозйомки, відео-, звукозапису із

застосуванням стаціонарної апаратури, а також транслювання

судового засідання по радіо і телебаченню допускаються на підставі

ухвали суду за наявності згоди на це осіб, які беруть участь у

справі, крім тих, які є суб'єктами владних повноважень.

9. Судове рішення, ухвалене у відкритому судовому засіданні,

проголошується прилюдно. Якщо судовий розгляд відбувався у

закритому судовому засіданні, прилюдно проголошується лише

резолютивна частина рішення.

5.

Стаття 6. Право на судовий захист

1. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим

Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що

рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень

порушені її права, свободи або інтереси.

2. У випадках, установлених законом, до суду можуть

звертатися органи та особи, яким надано право захищати права,

свободи та інтереси інших осіб.

3. Суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до

адміністративного суду у випадках, передбачених Конституцією

(254к/96-ВР) та законами України.

4. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його

справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона

віднесена цим Кодексом.

5. Відмова від права на звернення до суду є недійсною.

{ Положення частини п'ятої статті 6, в якій зазначено, що відмова

від права на звернення до суду є недійсною, визнано конституційним

згідно з Рішенням Конституційного Суду N 17-рп/2011

(v017p710-11) від 13.12.2011 }

6. Іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні

особи користуються в Україні таким самим правом на судовий захист,

що і громадяни та юридичні особи України.

Контрольні запитання:

1. 2 теоретичне.

Адміністративний суд - державний орган, що здійснює правосуддя у формі розгляду і вирішення адміністративних справ у встановленому законом конкретної держави процесуальному порядку.

2. Касаційною інстанцією, до якої може звернутися суб'єкт права на касаційне оскарження, визначено Вищий адміністративний суд України та Верховний Суд України.

Замикає систему адміністративних судів Верховний Суд України, який є найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції. Верховний Суд України здійснює правосудця, забезпечує однакове застосування законодавства усіма судами загальної юрисдикції. Верховний Суд зобов'язаний не тільки усувати недоліки в застосуванні законів шляхом повторного касаційного розгляду рішень судів загальної юрисдикції, а й запобігати таким порушенням шляхом роз'яснення практики застосування законів у постановах Пленуму на основі матеріалів судових рішень.

У складі Верховного Суду України діють: Судова палата у цивільних справах; Судова палата у кримінальних справах; Судова палата у господарських справах; Судова палата в адміністративних справах. У складі Верховного Суду також діє Військова судова колегія. Для вирішення внутрішніх організаційних питань діяльності Верховного Суду, так само, як в апеляційних, касаційних та вищих судах, у Верховному Суді створюється Президія. У Верховному Суді діє Пленум Верховного Суду України.

4.

Принцип диспозитивності в цивільному праві означає можливість учасників регульованих відносин самостійно, на свій розсуд і у відповідності зі своїми інтересами вибирати варіанти відповідної поведінки. Так, цивільним правом проголошено, що громадяни (фізичні особи) та юридичні особи набувають і здійснюють цивільні права своєї волею і у своєму інтересі. Вони мають свободу у встановленні своїх прав і обов'язків на основі договору та у визначенні будь-яких умов договору не суперечать законодавству (ст. 1 ЦК РФ).

Адм. - Принцип диспозитивності полягає в тому, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

5.

Щодо процесуальних принципів, в адміністративній юстиції діє передусім принцип офіційності (об'єктивного з'ясування усіх обставин справи). Суд офіційно досліджує обставини справи і не зобов'язаний обмежуватися доводами чи заявами сторін й стежити за тим, щоб вони доповнювали чи спростовували свої фактичні доводи та наводили необхідні докази.

Поиск по сайту: