Організація та інформаційне забезпечення економічного аналізу

Під організацією аналізу розуміють систему дій по проведенню аналізу господарської діяльності.

Принципи:

1. Науковий характер – аналіз повинен базуватись на найновіших досягненнях науки з використанням науково обгрунтованих методів.

2. Обгрунтований розподіл обов’язків між окремими виконавцями – спеціалісти всіх видів служб, які мають відношення до прийнять управлінських рішень повинні аналізувати і обгрунтований розподіл дасть осягнути всі об”єкти аналізу і виключить можливість багаторазового (різними способами) проводити одні й тіж дослідження.

3. Ефективність – витрати на проведення повинні бути найменшими при оптимальній глибині аналізу і його комплексності. Для цього використовують передові методи, що полегшують працю.

4. Уніфікація – розроблення спеціальних уніфікаційних форм для аналізу.

5. Об’єктивність – дані аналізу повинні бути документально підтверджені.

6. Оперативність – швидко і чітко виконувати завдання.

7. Масові та ін. – залучення до аналізу ІТР, службовців, робітників.

Інформаційне забезпечення аналізу

Економічний аналіз – це проміжна ланка між збором інформації та безпосереднім прийняттям управлінських рішень. Саме тому ефективність аналізу багато в чому залежить від обсягу та якості інформації, що використовується при його проведенні.

Будь-яке управління, у тому числі господарською діяльністю, передбачає прийняття рішень. Інформація слугує засобом процесів управління. Причому, у такому випадку слід розрізняти два поняття: “дані” та “інформація”. Дані отримують в результаті фіксації змін у процесах і явищах. Що ж стосується інформації, то вона накопичується шляхом відповідної обробки даних. У тих випадках, коли різницю між інформацією і даними не потрібно підкреслювати, їх вживають як синоніми. Але взагалі дані можна сприймати лише як вихідну інформацію. Що ж стосується інформації у повному значенні слова, то її скоріше можна назвати “результативною інформацією”.

Економічна інформація – це сукупність відомостей про економічну діяльність підприємств та інших підрозділів народного господарства. Вона охоплює всі області їхньої господарської діяльності. Значна її частина пов’язана з процесом виробництва і може бути названа виробничою інформацією.

Економічна інформація включає планову, нормативну, облікову та звітну. Але аналіз не обмежується лише економічною інформацією. Він широко використовує також технічну, технологічну, юридичну та іншу інформацію, яку можна об’єднати під назвою “позаоблікова”. Уся інформація отримується з відповідних джерел.

До планових джерел інформації належать усі типи планів, які розробляються на підприємстві (перспективні, поточні, оперативні і т. ін.). До нормативних джерел – доведені підприємству вищестоящими організаціями норми витрат, розцінки, тарифні ставки, норми виробітку, законодавчо встановлені норми амортизаційних відрахувань, дані технічних паспортів, проектно-кошторисних документів.

Облікові джерела інформації – це всі дані, які містяться у документах бухгалтерського, оперативного, статистичного та податкового обліку. Провідна роль в інформаційному забезпеченні аналізу належить бухгалтерському обліку. Він найбільш повно відображає господарські явища, процеси та їхні результати.

До звітних джерел інформації належать бухгалтерська, статистична та податкова звітність. Вона забезпечує аналіз узагальненими даними про результати господарської діяльності підприємства за визначений період часу.

Уся інформація, що використовується при аналізі, повинна відповідати потребам аналізу (тобто забезпечувати дані саме за тими напрямами, які цікавлять аналітика на даний момент), об’єктивно відображати досліджувані явища та об’єкти, бути оперативною, єдиною (реєструвати явище чи господарський акт лише один раз), раціональною (вимагати мінімум затрат на збір, зберігання та використання даних).

7. Експрес-аналіз фінансового стану суб‘єкта господарювання

Експрес-аналіз бухгалтерської звітності являє собою перший аналітичний напрям оцінки фінансового стану підприємства. У залежності від об’єму вихідної інформації, головної мети й завдань дослідження експрес-аналіз може проводитися з різним ступенем деталізації.

Економічна сутність експрес-аналізу ґрунтується на постійних змінах величини й структури активів і пасивів підприємства в процесі розподілу і перерозподілу фінансових ресурсів при здійснені виробничо-господарської діяльності.

Основними методами, що застосовуються при проведенні даного виду дослідження є вертикальний і горизонтальний аналіз.

Вертикальний аналіз передбачає поетапне, від укрупнених статей до окремих елементів в залежності від ступеня деталізації, вивчення структури ключових статей майнового й фінансового положення підприємства.

Горизонтальний аналіз дозволяє дослідити динаміку абсолютних показників бухгалтерської звітності, яка відбувалась на підприємстві протягом ряду звітних періодів.

Основним джерелом вихідної інформації експрес-аналізу є бухгалтерська звітність досліджуваного підприємства.

Початковим етапом експрес-аналізу є оцінка фінансового стану за даними бухгалтерського балансу, діагностика динаміки й структури статей якого проводиться за допомогою одного з наступних способів:

- аналіз безпосередньо статей балансу без їх попередньої зміни;

- складання ущільненого порівняльного аналітичного балансу шляхом агрегування однорідних за складом елементів балансових статей;

- проведення додаткового коректування балансу на індекс інфляції з наступним агрегуванням статей у необхідному аналітичному розрізі.

Вважається за доцільне звернути увагу на той факт, що не існує однозначної думки стосовно відбору ключових статей, їх групування і ступеня деталізації, все це цілком залежить від значимості окремих даних у фінансово-господарської діяльності підприємства, мети і завдань аналізу та досвіду аналітика, що проводить дослідження.

Невід’ємним етапом експрес-аналізу є дослідження звіту про фінансові результати, у якому міститься інформація щодо економічних результатів, доходів і витрат підприємства в залежності від підрозділу господарської діяльності на операційну, фінансову та інвестиційну. Аналіз абсолютних даних звіту дає можливість оцінити результативність фінансово-господарської діяльності, зіставити показники динаміки ключових статей та дослідити структуру доходів і витрат підприємства.

9. Аналіз майнового потенціалу суб‘єкта господарювання

Аналіз динаміки валюти балансу та його структури проводиться шляхом порівняння даних загальної вартості майна підприємства (валюти балансу) на початок і кінець звітного періоду. При цьому зменшення валюти балансу за звітний період свідчить про скорочення підприємством господарської діяльності, що призводить до його неплатоспроможності.

При аналізі балансу виявляють такі його статті, які свідчать про недоліки та незадовільну роботу підприємства і його фінансовий стан.

Аналіз структури активів підприємства. Аналізу підлягають I, II, III розділи активу балансу. Активи підприємства та їх структура вивчаються як з точки зору їх участі в виробництві, так і з точки зору оцінки їх ліквідності. Безпосередньо з'ясовується участь у виробничому циклі основних фондів, нематеріальних активів, запасів і затрат, грошових коштів. При цьому уточнюються найбільш ліквідні активи підприємства: грошові кошти на рахунках, а також короткострокові цінні папери та найменш ліквідні активи - основні фонди, що знаходяться на балансі підприємства та інші позаоборотні активи.

Зміна структури активів підприємства в бік збільшення частки оборотних засобів може вказувати на:

- формування більш мобільної структури активів, що сприяє прискоренню оборотності засобів підприємства;

- відволікання частини поточних активів на кредитування споживачів товарів, робіт, послуг підприємства, дочірніх підприємств та інших дебіторів, що свідчить про фактичну іммобілізацію цієї частини оборотних засобів із виробничого циклу;

- згортання виробничої бази;

- викривлення результатів оцінки основних фондів внаслідок існуючого порядку їх бухгалтерського обліку та інше.

Для того, щоб зробити однозначні висновки про причини зміни даної пропорції в структурі активів, проводиться детальний аналіз розділів і окремих статей активу балансу.

Аналіз структури оборотних засобів. Оборотні засоби підприємства складаються із запасів і затрат та грошових коштів, розрахунків та інших активів.

Швидкість обороту оборотних засобів підприємства є однією з якісних характеристик фінансової політики підприємства. Чим більша швидкість обороту, тим ефективніше працює підприємство. Тому абсолютне чи відносне зростання оборотних засобів може свідчити не тільки про розширення виробництва, або дію факторів інфляції, але й про уповільнення їх обороту, що викликає збільшення їх маси.

Збільшення питомої ваги виробничих запасів у структурі активів може свідчити про:

- зростання виробничого потенціалу підприємства;

- прагнення за рахунок вкладень у виробничі запаси захистити грошові активи підприємства від знецінення під впливом інфляції;

- нераціональність обраної господарської стратегії, внаслідок чого значна частина поточних активів іммобілізована в запасах, ліквідність яких може бути незначною.

При значному збільшенні запасів і затрат необхідно проаналізувати, чи не відбувається це збільшення за рахунок необґрунтованого відволікання активів з виробничого обороту, що призводить до збільшення кредиторської заборгованості і погіршення фінансового стану підприємства.

При аналізі розділу "Грошові кошти, розрахунки та інші активи" активу балансу необхідно звернути увагу на темпи росту дебіторської заборгованості, в тому числі безнадійної. Зростання цих статей балансу свідчить про надання підприємством товарних позиків для споживачів своєї продукції. Кредитуючи їх, підприємство фактично ділиться з ними частиною свого прибутку. В тойже час підприємство може брати кредити для забезпечення своєї господарської діяльності, що призводить до збільшення власної кредиторської заборгованості.

10. Методика аналізу ліквідності та платоспроможності суб‘єкта господарювання

Під ліквідністю якогось активу розуміють спроможність його трансформуватися в кошти, а ступінь ліквідності визначається тривалістю тимчасового періоду, протягом якого ця трансформація може бути здійснена. Чим коротше період, тим вище ліквідність даного виду активів.

Ліквідність підприємства - це наявність у нього оборотних коштів у розмірі, теоретично достатньому для погашення короткострокових зобов'язань хоча б і з порушенням термінів погашення, передбачених контрактами.

Платоспроможність означає наявність у підприємства коштів і їхніх еквівалентів, достатніх для негайного погашення кредиторської заборгованості, яка цього потребує.

Таким чином, основними ознаками платоспроможності є:

а) наявність у достатньому обсязі коштів на поточному рахунку;

б) відсутність простроченої кредиторської заборгованості.

Поняття платоспроможності і ліквідності дуже близькі, але не тотожні один одному. Ліквідність балансу є основою платоспроможності підприємства (від ступеня ліквідності балансу залежить рівень платоспроможності). У той же час ліквідність характеризує як поточний стан розрахунків, так і перспективу. Підприємство може бути платоспроможним на звітну дату, але мати несприятливі перспективи на майбутнє.

Аналіз ліквідності балансу полягає в порівнянні активів, згрупованих за ступенем зменшення ліквідності, з пасивами, згрупованими за ступенем збільшення терміновості їхнього платежу.

Перша група (А 1) - абсолютно ліквідні активи: готівкові, безготівкові кошти, короткострокові (поточні) фінансові інвестиції. (На початок року: а1 = 43 тис. гри. На кінець року: а1 = 8 тис. гри.)

Друга група (А 2) - швидко реалізуємі активи (активи, які швидко реалізуються): готова продукція, товари і дебіторська заборгованість. Ліквідність цієї групи поточних активів залежить від своєчасності відвантаження продукції, оформлення банківських документів, швидкості платіжного документообороту в банках, від попиту на продукцію, її конкурентоспроможності, платоспроможності покупців, форм розрахунків тощо. (На початок року: а2 = 2060 + 434 + 2767 + 46 + 504 = 5811 тис. гри. На кінець року: а2 = 2651 + 375 + 366 + 44 + 481 = 3917 тис.)

Третя група (А 3) - активи, що повільно реалізуються: виробничі запаси, незавершене виробництво, інші оборотні активи, витрати майбутніх періодів, необоротні активи та групи вибуття.

Четверта група (А 4) - це активи, що важко реалізуються: необоротні активи.

Відповідно на чотири групи розбиваються і зобов'язання підприємства:

Перша група (ПІ) - найбільше термінові зобов'язання (кредиторська заборгованість і кредити банку, терміни повернення яких наступили).

Друга група (П 2) - короткострокові кредити банку.

Третя група (П 3) - довгострокові кредити банку і позики, доходи майбутніх періодів.

Четверта група (П 4) - власний капітал і забезпечення наступних виплат та платежів.

11. Методика аналізу фінансової стійкості суб‘єкта господарювання

Фінансова стійкість — це надійно гарантована платоспроможність, рівновага між власними та залученими засобами, незалежність від випадковостей ринкової кон'юнктури і партнерів, довіра кредиторів і інвесторів та рівень залежності від них, наявність такої величини прибутку, який би забезпечив самофінансування.

Розроблена система показників, які у вітчизняній і світовій практиці використовуються для оцінки фінансової стійкості підприємства. Основними із них є:

1. Коефіцієнт автономії - Характеризує ступінь незалежності підприємства від зовнішніх запозичень. Визначається як відношення загальної суми власних коштів до підсумку балансу

2. Коефіцієнт фінансової залежності - Це показник, обернений до коефіцієнту автономії. Зростання цього показника обумовлює збільшення частки позичених коштів у фінансування підприємства

3. Коефіцієнт маневреності власного капіталу - Показник показує, яке частина власного капі талу використовується для фінансування по точної діяльності. Визначається як відношення власного капіталу до оборотних активів

4. Коефіцієнти забезпеченості оборотних коштів власними оборотними коштами - Характеризує рівень забезпеченості ресурсами для проведення незалежної фінансової політики. Визначається як відношення власних оборотних коштів до всієї величини оборотних коштів

5. Коефіцієнт співвідношення власного і залученого капіталу (коефіцієнт фінансової стійкості) - Показник характеризує фінансову стійкість підприємства. Він показує скільки грн. власного капіталу припадає на 1 грн. залученого капіталу

6. Коефіцієнт співвідношення залученого і власного капіталу (коефіцієнт фінансового ризику; фінансування) - Показник зворотний попередньому. Він показує скільки грн. залученого капіталу припадає на 1 грн. власного капіталу

7. Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами - Показує, яка частина оборотних активів забезпечується за рахунок власних засобів

8. Коефіцієнт співвідношення реальних активів і вартості майна - Показує скільки грн.. реальних активів припадає на 1 грн вартості майна. Цей коефіцієнт характеризує потенційні можливості активів підприємства

9. Коефіцієнт поточних зобов'язань - Характеризує питому вагу поточних зобов'язань в загальній сумі джерел формування

10. Коефіцієнт довгострокових зобов'язань - Характеризує частку довгострокових зобов'язань у загальній сумі джерел формування

11. Коефіцієнт співвідношення необоротних і власних коштів - Характеризує рівень забезпеченості необоротних активів власними коштами

12. Методика аналізу ділової активності суб‘єкта господарювання

Ділова активність підприємства виявляється в динаміці його розвитку, досягненні ним цілей, які відображають натуральні та вартісні показники, в ефективному використанні економічного потенціалу, розширенні ринків збуту продукції тощо. Рівні ділової активності конкретної організації відображають етапи її життєдіяльності - зародження, розвиток, підйом, спад, криза, депресія, - показують ступінь адаптації до мінливих ринкових умов, якість управління тощо.

Основними критеріями ділової активності підприємства є:

- широта ринків збуту продукції, включаючи наявність постачань на експорт;

- репутація підприємства;

- відповідність плану основним показникам господарської діяльності підприємства;

- забезпечення заданих темпів росту;

- рівень ефективності використання капіталу;

- стійкість економічного росту тощо.

Для оцінки ділової активності підприємства доцільно використовувати два напрями аналізу:

1) ступень виконання плану ключових показників діяльності підприємства: реалізації продукції, чистого прибутку, нарощування матеріальної бази; забезпечення заданих темпів їхнього росту;

2) рівень ефективності використання ресурсів підприємства.

Для здійснення першого напрямку аналізу необхідно зіставити темпи зміни основних показників на основі оцінки їхньої динаміки. Оптимальним є таке співвідношення, що одержало назву "золотого правила економіки підприємства":

Тчп > Тор > Так > 100%. (7.19)

де Тчп, Тор, Так - темпи зміни балансового прибутку, обсягу реалізації і суми активів відповідно.

Приведене співвідношення показників означає, що:

- прибуток підприємства збільшується темпами, випереджальними порівняно з обсягом реалізації, що свідчить про відносну економію витрат;

- випереджальні темпи росту обсягу продаж порівняно з активами підприємства свідчать про підвищення ефективності їх використання;

- економічний потенціал підприємства зростає порівняно з попереднім роком.

Для реалізації другого напрямку розраховують показники, що характеризують використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів. До основних із них відносять - виробітку, фондовіддачу, оборотність виробничих запасів, авансованого капіталу. До узагальнюючих показників оцінки ефективності використання ресурсів підприємства і динамічності його розвитку відносяться:

- показник ресурсовіддачі;

- коефіцієнт стійкості економічного росту.

Ресурсовіддача показує обсяг виручки від реалізації продукції (робіт, послуг), що припадає на одну грошову одиницю коштів, вкладених у діяльність підприємства. У світовій практиці цей показник одержав назву коефіцієнта оборотності вкладеного капіталу (коефіцієнт загальної оборотності капіталу), розраховується в такий спосіб:

Рв = ВР / К, (7.20)

де Рв - ресурсовіддача;

ВР - виручка від реалізації;

К - середній розмір капіталу підприємства.

Поиск по сайту: