Сучасний етап розвитку українського конституціалізму

Четвертий етап почався після прийняття Конституції України з 28 червня 1996р. і тривав до 2000 року..

Отже, необхідним для створення ефективної системи конституційного законодавства як нормативної основи сучасного конституціоналізму є введення в законотворчу практику України конституційних законів, як конституційно і законодавчо закріпленого самостійного виду законів використовуючи досвід зарубіжних держав, а також з урахуванням особливостей української конституційно-правової теорії та практики.

Передусім теоретично та практично важливим є чітке визначення і законодавче закріплення вичерпного переліку питань, що підлягають винятковому регулюванню конституційними законами. Адже від цього значною мірою залежить впорядкованість та ефективність всієї системи конституційного законодавства – нормативної основи сучасного конституціоналізму.

На сучасному 5 етапі було поведено всеукраїнського референдуму, за народною ініціативою 16 квітня 2000р. і схвалено всі питань, винесених на його обговорення,але вони так і не були імплементовані в текст Конституції України,зокрема:

1) про скорочення кількості народних депутатів у парламенті до 300 осіб;

2) про право Президента України достроково припиняти повноваження Верховної Ради України, якщо вона протягом місяця не може сформувати постійно діючу парламентську більшість;

3) це саме право може бути застосоване, якщо протягом трьох місяців Верховна Рада не затвердить Державний бюджет;

4) про створення у Верховній Раді України другої (верхньої) палати.

Крім того, протягом цього етапу проводилася робота з приведення увідповідності до Конституції поточного законодавства та розробки і прийняття нових законів України наприклад “Про громадянство” та ін

. Новорічним зверненням(2003р) президента Кучми було накреслено контури політичної реформи:

I. Перетворення України з президентсько –парламентської у парламентсько-президентську:

¾ перерозподіл частини повноважень президента –парламенту, зокрема щодо формування уряду з обов’язковою системою противаг повноважень

¾ підготовка суто пропорційної наступної виборчої кампанії в нижню палату двопалатного парламенту(в якому верхня має представляти інтереси території;

¾ імплементація змін до Конституції наслідків референдуму 16 квітня 2000 р. Та інших, необхідних для політичної реформи;

¾ виборність „губернаторів” областей з збереженням вертикалі виконавчої влади, розмежування її функцій з адміністрацією

II.Систематизація законодавства та судова, адміністративна реформи, реалізація принципів верховенства права, закону.

III. Збільшення ролі органів місцевого самоврядування у вирішенні місцевих, регіональних проблем, особливо базового рівня(місто,селище,село)

IV.Вдосконалення багатопартійної системи, підвищення ефективності впливу та відповідальності пратій за діяльність владита підвищення ролі саме ідеологічних засад обєднання, діяльності політичних партій.

V.Формування політичної культури, правової свідомості,законопослушності громадян, так і чиновників-посадовців.

7 березня 2003р Президент України Л.Кучма запропонував до всенародного обговорення перший варіант проекту змін до Конституції України відповідно до проголошеної політичної реформи. 11 квітня відбулися парламентські слухання у ВРУ з питань політичної реформи

А невдовзі після ініціативи Президента, 14 -15 квітня 2003 р., з'явились”Меморандум опозиції” та послання Президента України до ВРУ.

Після досить тривалого політичного протистояння було прийнято Закон України „Про внесення змін до Конституції України” від 08.12.2004.

Сутність змін насамперед полягала у передачі основних повноважень парламенту та зміні порядку та процедури формування уряду.

До повноважень Верховної Ради України було віднесено:

П/.п.12) призначення за поданням Президента України Прем'єр-міністра України, Міністра оборони України, Міністра закордонних справ України, призначення за поданням Прем'єр-міністра України інших членів Кабінету Міністрів України, Голови Антимонопольного комітету України, Голови Державного комітету телебачення та радіомовлення України, Голови Фонду державного майна України, звільнення зазначених осіб з посад, вирішення питання про відставку Прем'єр-міністра України, членів Кабінету Міністрів України;

12-1) призначення на посаду та звільнення з посади за поданням Президента України Голови Служби безпеки України;Збільшено строк повноважень Верховної Ради України,який тепер становить п'ять років.

Були доповнені підстави та конкретизована процедура дострокового припинення повноважень нар.депа:

5) якщо протягом двадцяти днів з дня виникнення обставин, які призводять до порушення вимог щодо несумісності депутатського мандата з іншими видами діяльності, ці обставини ним не усунуто;

6) невходження народного депутата України, обраного від політичної партії (виборчого блоку політичних партій), до складу депутатської фракції цієї політичної партії (виборчого блоку політичних партій) або виходу народного депутата України із складу такої фракції.; Чергові вибори до Верховної Ради України відбуваються в останню неділю останнього місяця п'ятого року повноважень Верховної Ради України

Одним із головних нововедень є формування у Верховній Раді України за результатами виборів і на основі узгодження політичних позицій коаліції депутатських фракцій, до складу якої входить більшість народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України.

Коаліція депутатських фракцій у Верховній Раді України формувалася протягом одного місяця з дня відкриття першого засідання Верховної Ради України, що проводиться після чергових або позачергових виборів Верховної Ради України, або протягом місяця з дня припинення діяльності коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України.

Коаліція депутатських фракцій у Верховній Раді України

відповідно до цієї Конституції вносить пропозиції Президенту України щодо кандидатури Прем'єр-міністра України, а також відповідно до Конституції вносить пропозиції щодо кандидатур до складу Кабінету Міністрів України. Засади формування, організації діяльності та припинення діяльності коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України встановлюються Конституцією України та Регламентом Верховної Ради України.

Депутатська фракція у Верховній Раді України, до складу якої входить більшість народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України, має права коаліції депутатських фракцій.

Але передбачена система противаг і стримань-зокрема доповнено випадки коли Президент України має право достроково припинити повноваження Верховної Ради України:

1) протягом одного місяця у Верховній Раді України не

сформовано коаліцію депутатських фракцій відповідно до статті 83 Конституції;

2) протягом шістдесяти днів після відставки Кабінету

Міністрів України не сформовано персональний склад КабінетуМіністрів України;

3) протягом тридцяти днів однієї чергової сесії пленарні

засідання не можуть розпочатися.

Рішення про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України приймається Президентом України після консультацій з Головою Верховної Ради України, його заступниками та головами депутатських фракцій у Верховній Раді України.

Повноваження Верховної Ради України, що обрана на позачергових виборах, проведених після дострокового припиненняПрезидентом України повноважень Верховної Ради України попереднього скликання, не можуть бути припинені протягом одного року з дня її обрання. Повноваження Верховної Ради України не можуть бути достроково припинені Президентом України в останні шість місяців строку повноважень Верховної Ради України або Президента України.[3 ст.90].

звужено коло суб’єктів права законодавчої ініціативи у Верховній РадіУкраїни, до них належить Президентові України, народним депутатам України та Кабінету Міністрів України.(НБУ виключений)[ 3 ст. 93].

Кабінет Міністрів України складаєв повноваження перед новообраною Верховною Радою України.

Були розширені повноваження КабМіну "9-1) утворює, реорганізовує та ліквідовує відповідно до закону міністерства та інші центральні органи виконавчої влади,діючи в межах коштів, передбачених на утримання органів виконавчої влади; 9-2) призначає на посади та звільняє з посад за поданням Прем'єр-міністра України керівників центральних органів виконавчої влади, які не входять до складу Кабінету Міністрів України".

Було доповнено повноваження Прокуратури: "5) нагляд за додержанням прав і свобод людини і громадянина,додержанням законів з цих питань органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами"; "Прокуратуру України очолює Генеральний прокурор України, який призначається на посаду та звільняється з посади за згодою Верховної Ради України Президентом України. Верховна Рада України може висловити недовіру Генеральному прокуророві України, що має наслідком його відставку з посади".

Крім того було подовжено строк повноважень депутатів сільських,селищних та міських рад -5 років.

Вересня 2010 року Конституційний Суд України своїм Рішенням у справі про додержання процедури внесення змін до Конституції України фактично змінив Конституцію України. Так, Конституційний Суд визнав неконституційним Закон України “Про внесення змін до Конституції України” від 8 грудня 2004 року № 2222 на підставі порушення встановленої Конституцією України процедури його розгляду та ухвалення, а також фактично відновив дію конституційних положень у редакції від 28 червня 1996 року.

Історичний розвиток конституціоналізму

Конституціоналізм веде початок від старогрецьких конституцій, що діяли за декілька сторіч до нашої ери, про яких відомо лише з праць Аристотеля. У період принципата Стародавнього Рима з’являються разом з актами римського сенату (senatus consultus) імператорські приписи різних видів, які отримали найменування конституцій (constitutio ediktum, mandatum, decretum, rescriptum). Їх зміст та місце у розвитку правової системи Рима має інтерес перш за все як екскурс в етимологію поняття. Ближче до сучасного уявлення про конституційні акти Велика Хартія Вольностей (Англія, 1215 рік), «Форма правління держави Англії, Шотландії, Ірландії і володіннями, які до них відносяться. Знаряддя управління» (1653 рік), Білль про права (Англія, 1689 рік), в яких вже проглядаються конституційні ідеї Декларації прав людини і громадянина (1789 р.) про те, зокрема, що права людини повинні признаватися «природними, невідчужуваними, священними».
Сучасний конституціоналізм пов’язан із першими конституційними актами Північної Америки 70-х - 80-х р.р. ХVIII ст. і, перш за все, з Конституцією США (1787 р.), яка має найбільш тривалу історію існування. До цього ж періоду розвитку конституціоналізму відносяться Декларація прав людини і громадянина (Франція, 1789 р.), Конституції Франції і Польщі, а також перший конституційний акт в Україні – «Правовий устрій і Конституції прав і вольностей Війська Запорізького», відомий як Конституція П. Орлика (1710 р.).
Термін “конституціоналізм”, на думку Г. Дж. Бермана, був введений у науковий оборот наприкінці ХVІІІ – початку XIX ст. для позначення головним чином американської доктрини верховенства писаної конституції над звичайними законами. Проте реальність цього феномену вперше виявилася ще в міських правових системах Західної Європи в XI – XII ст. [1].
В сучасній зарубіжній юридичній літературі конституціоналізм розглядається в нерозривному зв'язку з обмеженням влади держави як «віра в існування конституційних способів щодо встановлення державних обмежень», «юридичне обмеження держави і повна протилежність свавільному правлінню».

Поиск по сайту: