Семантико-синтаксична модель автоматичного перекладу

Для системи ФРАП розробниками було передбачено кілька режимів роботи:

• послівний переклад;

• синтаксичний переклад;

• семантичний переклад, який проходить через усі попередні етапи.

Зрозуміло, що відносно якісний переклад може забезпечити тільки третій режим роботи, що має спеціальні механізми розуміння змісту тексту.

Найбільш поширеними в даний час гіпотетичними моделями процесу перекладу є: ситуативна, семантична, трансформаційна, семантико-семиотическая, закономірних відповідностей, комунікативно-функціональна, інформативна, теорія рівнів еквівалентності і ін. Розглянемо найбільш поширені з них.

• Ситуативна (денотатівная) модель, яка будується на визнанні того факту, що незмінною (інваріантною) основою мовних одиниць оригінала і перекладу є співвіднесена цих одиниць з предметами, явищами і данностямі самої дійсності, з тим, що в лінгвістиці називають денотатамі або референтами, В масі своєї денотати єдині для всього людства. Будь-який текст, що відображає певну наочну ситуацію, думки і кінець кінцем реальну дійсність, формується шляхом співвіднесеної з найрізноманітнішими денотатамі. Виходячи з цього, переклад розуміється як процес заміни матеріальних знаків денотатов, тобто слів, однієї мови знаками іншийгомови, співвідношуваними з тими ж денотатамі. Інакше кажучи, перекладач сприймає ситуації і думки в одній матеріальній формі і відтворює їх в іншій, а денотати залишаються незмінними. Але може трапитися так, що якого-небудь денотата взагалі немає в суспільстві, яке обслуговує мову перекладу. Тоді перекладач удається до різних компенсаторних перекладацьких прийомів, щоб зберегти сенс тексту, що перекладається, і правильно описати відтворну ситуацію. Денотатівная інтерпретація процесу перекладу вельми поширена, хоча у неї є немало супротивників, і її пояснювальні можливості обмежені.

• Семантична модель процесу перекладу будується з урахуванням компонентного аналізу змістовних одиниць мови і наявності регулярних міжмовних відповідностей. Передбачається, що в процесі перекладу в оригінальному тексті вичленяють всі елементарні змістовні одиниці і їх компоненти і їм підбираються в мові перекладу рівнозначні або схожі за змістом одиниці. Таким чином перевод зводиться до аналізу змістовних компонентів початкового тексту, і синтезу сенсу в матеріалі мови перекладу. Звичайний зміст будь-якої мовної одиниці розглядається як єдність, що складається з набору елементарних смислових, стилістичних, стильових і тому подібне характеристик, якому підбирається відповідності в мові перекладу. При такому трактуванні процес пере-вода здійснюється не стільки на рівні слів і пропозицій, скільки на рівні елементарних змістовних компонентів. Чим вище ступінь збігу таких елементарних сенсів в мові оригіналу і перекладу, тим адекватніше переклад. Семантична модель пов'язана з постулатом про наявність в мовах глибинних змістовних категорій і структур, загальних для всіх мов. Процес перекладу і починається із зіставлення цих глибинних сенсів. Звичайно, і у цієї моделі є немало критиків.

• Трансформаційна модель виникла під впливом ідей трансформатівной граматики, мода на яку, схоже, вже пройшла. При побудові цієї моделі переклад трактуетця як перетворення тексту початкової мови в текст на мові перекладу. Перекладач сприймає оригінал, проводить в свідомості ряд міжмовних трансформацій і «видає» готовий переклад. Головними виявляються операції по перетворенню так званих «ядерних синтаксичних структур», які, згідно прихильникам цієї моделі, упораються в різних мовах і характеризуються спільністю логико-синтаксических зв'язків і лексичного складу. Іншими словами, текст оригіналу розуміється як сукупність початкових структур, яким повинні бути відповідності в мові перекладу або ці відповідності повинні «виводитися» згідно правилам трансформації. У свідомості перекладача оригінальний текст на фазі аналізу мінімізується в набір ядерних структур, потім на наступній фазі набір цей заміщається еквівалентними структурами мови перекладу, які потім перетворяться в реальний текст перекладу, відповідний оригіналу. Трансформаційна модель Процесу перекладу також піддавалася критиці.

• У комунікативной моделі, що має деякі різновиди, процес перекладу розглядається як акт двомовної комунікації. У нім є повідомлення, його відправник і одержувач, код (мова) і канал зв'язку (письмова або усна мова з урахуванням жанру цієї мови). У спрощеному вигляді схема наступна: відправник кодує повідомлення і передає його по відповідному каналу, одержувач декодуватиме його (тобто осмисляєт) і потім перекодує сприйняту інформацію за допомогою нової коди і пе-редаєт її для одержувача по тому ж або іншому каналу із збереженням жанрових особливостей початкового повідомлення. Схема ця грунтується на положеннях теорії зв'язку, а мова людини розглядається як своєрідний код. Ускладнює схему та обставина, що одержувач-перекладач повинен вибирати оптимальний варіант з можливих варіантів передачі початкової інформації. Важливо і те, що перекладач вважається учасником процесу комунікації, що виконує подвійну функцію, одержувача і відправника інформації. У комунікативній моделі враховуются відносини, які в семіотиці визначаються як синтаксичні, семантичні і прагматичні. Іншими словами, відносини між знаками, між знаком і денотатом, між знаками і коммуникантамі. Семантика, ситуація і функція складають інваріантну основу вислову на мовах оригіналу і перекладу.

• Інформативна модель заснована на постулаті, що затверджує, що будь-який усний або письмовий текст і його основна одиниця — слово є носіями найрізноманітнішої інформації, яка в свідомості рецептора (перекладача) повинна бути сприйнята і зрозуміла, осмислена в ідеалі у всьому об'ємі, зі всіма її смисловими, стилістичними, стильовими, функціональними, ситуативними, естетичними і тому подібне особливостями. Це процес сприйняття, розуміння тексту, що відбувається одночасно з процесом відтворення, перекладу тексту на основі наявних інформаційних еквівалентів в мові перекладу. Чим вище рівень підготовленості перекладача, тим швидше і успішніше здійснюється цей єдиний процес переводчесанням діяльності. Інформативна Модель враховує інтелектуальні характеристики відправника (автора) і одержувача (перекладача) тексту, своєрідність культур і бачення Світу, властиві що зіставляється мовним общностям, а так само ситуативні і комунікативні умови породження початкового тексту. На відміну від схожої семантичної моделі інформаційна модель не використовує тезу про наявність в мовах глибинних змістовних компонентів і структур і заперечує положення про те, що процес перекладу здійснюється на рівні елементарних змістовних компонентів. Прихильники інформативної моделі виходять з того, що в свідомості рецептора відбувається одночасно аналіз і синтез змістовних компонентів, слідством чого є розуміння і сприйняття цілісних об'ємів інформації, при тому, що перекодувало якої передається зміст не окремих семантичних компонентів або слів, а думки, передається інформація, що міститься в структурі пропозиції.

• Слід також згадати про так звану теорії мовних відповідностей, яка не претендує на моделювання процесу перекладу. У її завдання входить встановлення закономірних відповідностей між одиницями оригіналу і перекладу на рівні мови і мови. Мовні відповідності можуть визначатися як відомі даності і, наприклад, на словном рівні фіксуватися в двомовних словниках. Мовні відповідності встановлюються при порівнянні конкретних текстів (див. докладніше нижче). Вперше ідею закономірних відповідностей висунув Я. І. Рецкер1, що визначив на основі зіставлення текстів оригінала і перекладу різні типи відповідностей (еквівалентні, варіантні, контекстуальні) і види перекладацьких трансформацій.

Ю.М.Лотман вважає феномен й поняття “переклад” як певну модель, що дозволяє осмислити культуру в цілому.

Поиск по сайту: